Народний депутат України, голова Львівської обласної організації Партії регіонів, підприємець Петро Писарчук розповів Вголосу про бізнес, політику та своє бачення ситуації в країні.
Петре Івановичу, чи відповідають дійсності чутки про зміну власника ринку «Південний», зокрема те, що син Віктора Януковича хоче заволодіти компанією?
Нісенітниця. Абсолютно не стояло, не стоїть і не буде стояти питання про зміну власника ринку. Плітки і домисли з цього приводу існують з часу, коли ”Південний” став більш-менш успішним підприємством. Говорили, що воно Кравчука, Медведчука, Януковича. В залежності від влади. Говорилося, що міська рада хоче забрати його у комунальну власність. Димінський хоче забрати, ніби домовився з Садовим і Садовий передасть. Все це домисли наших недругів, а їх у нас вистачає. “Південний” стоїть кісткою в горлі, оскільки відмовляється грати за тими чиновницькими, не зовсім прозорими, корупційними схемами. Ми намагаємося вести свою політику прозоро, а чиновники нас гноблять і не люблять, особливо з міської ради. Також ринок є конкурентом для інших торгових комплексів у Львові. Тут на початку 90-х років зароджувався малий і середній бізнес міста.
Добре, що навіть в таких непростих економічних умовах ринок “Південний” залишається доволі успішним підприємством і одним з найбільших платників податків у Львові. Компанія майже не скоротила програми благодійної допомоги, ми продовжили ремонт лікарень. Досить недавно ми відкрили басейн в центрі здоров’я «Джерело» на Сихові, прилучилися до ремонту обладнання бібліотеки ім. Стефаника. Зрозуміло, що в нинішніх умовах це не у таких розмірах, як раніше, оскільки доходи ринку значно нижчі, але ми намагаємося врізати свої потреби, що виконати обіцянки, взяті на себе в попередні роки.
Особисто я спокійно ставлюся до тих пліток, а людей хотів би заспокоїти. А ті дурниці, що президент має щось до “Південного”, то скажіть: де Президент України, а де ринок “Південний” у Львові? Взагалі про що тут може іти мова? Це дурниця і політтехнологія, щоб скомпрометувати нову владу. Просто сидять люди, які придумують такі речі і “запускають” у суспільство. Раніше створювалися історії, що прийдуть донецькі до влади, заберуть собі тут увесь бізнес, буде біда. А зараз це продовження тої історії, що донецькі навіть своїх не щадять, забирають бізнес Писарчука. Це вже підготовка до виборів до місцевих органів влади.
Не ми віддали "Південний" донецьким, а наш шановний мер віддав їм стадіон аеропорт і ще багато чого іншого. Скажіть, хіба це нормально, що на будівництві таких об’єктів не видно львів’ян? Хіба що мер з гостями туди на екскурсію їздить.
Шкода, тому що “Південний” зароджувався на болоті, пустирі, який тоді нічого не коштував. Це один з не багатьох проектів, коли не за рахунок якихось тіньових грошей або зовнішніх інвестицій, а за український капітал, коли львів’яни об’єдналися, ми їх згуртували і вийшло отаке диво. Пустир перетворився в таке місто. Це мало б бути прикладом і уроком для молодих бізнесменів, що важка праця, віра в Україну і Бога доведе до того, чого ми прагнемо. А всі ці міфи лише принижують працю, не додають віри молодим у власні сили.
Люди у Львові загалом сприймають в штики нову владу, тому будь-які негативні речі про неї часто будуть для них поясненням різних ситуацій. Чи є це обґрунтованим?
Так, але підстав сприймати в штики, я поки що не бачу. Я сам агітував і підстав соромитися чи ховати голову в пісок через дії нової влади у мене немає. Пройшло ще замало часу, щоб давати якісь оцінки, судження. Я переконаний, що після 5 років безладу і падіння України в економічну прірву, ми все таки будемо поправляти ситуацію. Люди мають зрозуміти, що держава буде тоді стабільна, єдина, коли вона буде зручною для життя і коли в ній шануватимуть бізнес.
Всі на Львівщині кажуть, що вони великі демократи і патріоти, і люто ненавидять радянську владу. Але що зробила радянська влада? Коли вона прийшла сюди, вона знищила у першу чергу господаря. Вивезли, розстріляли тощо і оперлися на тих хто, так би мовити, не хоче працювати і, як тоді казали, бідняків. Це була опора радянської влади. Що продовжується сьогодні? Влада, яка вже є демократична, українська, вона поважає людину праці? Поважає людину бізнесу? Того, хто створює робочі місця, платить податки. На цьому тримається держава, а не на тих хто кричить, ходить і мітингує, і рве на собі сорочку. Необхідність шанувати тих, хто працює для людей потрібно виховувати у кожній людині.
Сьогодні мало хто приходить до мене, як до народного депутата і проситься влаштувати на ринок. Просять, щоб я влаштував в податкову, в міліцію, на митницю, в прокуратуру, СБУ. Існує атрофоване розуміння, навіщо ти туди хочеш іти. Там зарплати невеликі, хати собі не збудуєш, машину не купиш, якщо не будеш гнобити інших і “здирати шкіру” з тих хто працює. А це молоді люди і це просто якась пошесть. Такий підхід потрібно поламати. Потрібно зрозуміти, що ці структури повинні допомагати, а не нищити людину, яка працює.
Але нова влада досить швидко розпорядилася Чорноморським флотом РФ у Криму, крім того, дії міністра освіти і науки Дмитра Табачника не сприйнялися населенням Львівщини. Це не змінило негативної думки про теперішню владу. Як її змінити?
Говорячи про Чорноморський флот, то якщо прагнути, щоб Україна була єдина і Крим навічно залишився в складі України, потрібно дивитися не на те, як реагують львів’яни за 1300 км від Севастополя, а як реагують в Криму. Якщо б президент прийняв рішення, яке подобається львів’янам, то в Криму це б викликало збурення і разом з Чорноморським флотом, то Росії міг би піти Крим. І що, ми б пішли війною? Хіба нас не навчив досвід Грузії, Югославії, Сербії. Президент Медвєдєв в Америці обнімається з Обамою, вони великі друзі. Вже за Грузію забули. Львів’янам не потрібно займатися політиканством і розуміти ті процеси лише так, як їм подобається, а так, як це буде корисно для держави. Трагедії в тому, що була підписана така угода немає. Давайте зробимо так, щоб за ці літа Крим не лише географічно, але й ментально став українським.
Якщо говорити про Табачника, то можу сказати, що Іван Вакарчук також неоднозначно сприймався в Криму, Донецьку і в Луганську. Там населення також було незадоволене і у Верховну Раду вносилися постанови про звільнення. Таку ми маємо державу. Сьогодні Табачник міністр, але він підписав з Вакарчуком контракт на посаду ректора ЛНУ ім. І. Франка. Давайте вчитися жити разом, не творити конфліктів, співпрацювати. Ну виріс Табачник в такому середовищі і має думку, яка десь ображає галичан, але ж не потрібно іти на нього війною. Ми християни і повинні шукати миру. У нас церков на Львівщині більше, ніж у всій Україні разом взятій.
Петре Івановичу, Ви були одним із кандидатів на посаду голови Львівської ОДА. Ваша команда працювала під час виборчої кампанії для Віктора Януковича, проте головою ОДА призначили Василя Горбаля. Чи не розчарувалися люди через такий крок президента? Все-таки вони на щось розраховували. Кажуть, що тепер вони добре задумаються над тим, де працювати при підготовці до місцевих виборів.
Знаєте, дуже погано, коли команди об’єднуються заради того аби зайняти ту чи іншу посаду. Якщо люди ідуть на вибори лише заради того, щоб вхопити якийсь кусочок посади, то добра ще довго не буде в Україні. Ми маємо яскравий приклад, коли у 2004 році помаранчева команда мобілізувала людей під хорошими гаслами, ідеєю, але боротьба за посади спаплюжила і Україну, і ідеї, і самих людей. Останні вісім років вибори у нас закінчуються тим, що створюється коаліція не навколо програми, ідеї, бачення розвитку держави, а навколо того, кому яку посаду дадуть. От не дадуть посади міністра внутрішніх справ і партія вже не іде в коаліцію. Це неправильний підхід.
Я розумію, що в нашій команді на цих президентських виборах було багато достойних людей, які були б гідні зайняти ту чи іншу посаду. Хочу сказати, що 10 голів районних партійних організацій очолили районні державні адміністрації. Їх могло б бути більше, якби не втрутилися інші чинники: дзвінки з Києва, можновладців, політиканів, наших політичних союзників. Великі вожді, які сидять у Києві і хочуть своїх родичів попристроювати, чи знайомих. На жаль, це є, але з тим ми намагаємося вести боротьбу.
Інша ситуація є недоброю, оскільки є обділені увагою при розподілі посад у містах: Червоноград, Дрогобич, Львів. Це є місцеве самоврядування. Тут потрібно вигравати місцеві вибори і завойовувати посади. Іншого не дано. Тут президент не дає посади.
От коли наші активісти хочуть очолювати податкову, митницю, ще якісь контролюючі органи, то у мене це викликає підозру. Якби мені запропонували очолювати податкову чи митницю, я б добре подумав. Це великий пласт роботи. Потрібно перевернути його, щоб навести там порядок. А якщо іти так, щоб просто сидіти на касі, то я під таким не підписувався. Я думаю, що і президент такого не обіцяв, що ми прийдемо до влади і всім дамо касу.
Ті хто дійсно заслуговує, а не отримав належної оцінки, то прийде час і отримає. Потрібно набратися терпіння. Не все зразу робиться. Амбіції можна мати, але, я завжди говорю, що результат, який ми показали у другому турі 8,6%, то не той результат, який би нам давав право претендувати на якісь високі посади. Мали б ми результат 20% на Львівщині, то інакше б ситуація виглядала. По-перше це був би шок для усієї України. А по-друге у Президента чи його оточення питання не виникало, кому довірити Львівську область.
Але під час виборчої кампанії теперішній Президент України не так часто відвідував Львівщину. Чи правда, що Львівщина для нової влади не є стратегічною територією і владі не потрібно приділяти надто уваги на нашу область?
Це неправда. Львівщина для нової влади є стратегічною. Я спілкувався з президентом і знаю його настрої, його прагнення. Мета його перебування на посаді глави держави – це все-таки зрозуміти один одного. Він розуміє галичан, розуміє їхню історію, розуміє їхні страхи, але він не може нехтувати позицією тих людей, які за нього голосували, які мають трішки інші погляди. Президент прагне сьогодні не піднімати ті питання, які можуть поділити суспільство, а спершу навести лад в господарці і в економіці. У західних областях, навіть на Львівщині, середня зарплата є на 1 тис. грн. нижчою, ніж у середньому по державі. У нас 1 тис. 600 грн., а у державі 2 тис. 600 грн.
Президент, наприклад, сам приїхав на Львівщину під час Ради регіонів і з ним відвідали Львів багато представників української влади. Крім того, підготовка до чемпіонату Євро-2012 на Львівщині була провалена вщент і можна було махнути рукою і віддати то іншому місту, наприклад, Дніпропетровську. Могли б не перейматися тим, а сказати: «От маєте свою владу, ви за неї голосуйте і з нею розбирайтеся». Але ж так не поступили. Роблять все для того, щоб вийти з тої ситуації і підготувати область до чемпіонату.
Тому закиди, що Президент України махнув на Львівщину рукою не відповідають дійсності.
Чи при підготовці до місцевих виборів буде сформована цілком інша команда, чи все-таки лишилися люди, які працювали під час президентської виборчої кампанії?
У нас буде ще більш розширена команда. Це інший формат виборів і ясна річ, що до участі буде залучено більше коло людей. Президентські вибори трохи політичні, а у виборах до органів місцевого самоврядування політики мало. Тут одна політика: ремонтувати дороги, школи, косити бур’яни, дати тепло, воду – просто бути господарем на своїй землі.
Тобто те, що багато людей розчарувалися і можуть перейти працювати до когось іншого на цих виборах не є правдою?
Це живий процес. Хтось розчарувався, хтось зачарувався, хтось прийшов, хтось пішов. Ми усі не вічні. Якщо підуть ті люди, які прийшли лише за посадами, то партія, я думаю, від того лише зміцніє, а прийдуть інші люди.
Є ображені, є недооцінені. Не хочу називати прізвищ. Мене підбурюють, мовляв, вас також образили. Що ви тут сидите? Проте важливо, щоб ми виховали таку еліту, такі партії, щоб не за посадами туди ішли, а за державу.
Ну повернемося знову ж таки до «Південного» - це приклад, коли у роботі в команді, якщо є важка праця, якщо працюєш з Богом, то на болоті сталося таке, що і європейці дивуються. І в Україні, якщо буде нормальна влада, об’єднане суспільство, будуть працювати, а не ставити підніжки один одному, то і в місті, і в Україні можна дуже швидко зробити ті речі, після яких не виникатиме сумніву, чи здатна Україна попасти в Євросоюз чи ні. Ще самі будуть проситися.
Як ви сьогодні ставитеся до призначення Василя Горбаля головою Львівської облдержадміністрації?
Скажу чесно. Десь у перший момент у мене був якийсь осадок. Я не скажу, що для мене це було трагедією, безсонні ночі мав тощо. Але був якийсь осадок, образа, відчуття не до кінця зрозумілої мені ситуації. Сьогодні я кажу: «Слава Богу, що так склалося». І все, що буде в моїх силах, я буду робити, щоб перебування Горбаля на посаді голови ОДА було успішне. Інша справа, що наше львівське шановане товариство вже намагається мені зіпсувати стосунки з Горбалем. Інтриги, доноси, навіювання всякі – я бачу, що останнім часом того порозуміння в нас стає менше. Можливо я помиляюся. Але це не означає, що, якщо губернатор потребуватиме моєї підтримки і вона буде йому корисна, то він її від мене не отримає.
ІА "Вголос": НОВИНИ