[media=151887,151888,151889,151890,151891,151892,151893,151894,151895,151896,151897,151898,151899,151900,151901]
Коли говорити про автошляхи, якими можна дістатися до міста на Камені (квіткою на Камені називала це місто Леся Українка), то коротший пролягатиме після Тернополя через Теребовлю і складе неповних 300 км. А довший проляже через Хмельницький і становитиме на 50 кілометрів більше. Щоправда, у другому випадку дороги будуть трохи кращі, але до якості доріг європейських доведеться нам їхати ще не рік і не два. Порівнювати якість доріг особливо доводиться полякам, які досить чисельними туристичними групами подорожують у Кам’янець-Подільський. Для поляків наше місто пам’ятне тим, що саме польське військо звільнило Кам’янець від майже тридесятирічного панування турків (1672-1699 рр.). Саме на честь звільнення від турків Кам’янця-Подільського на мечеті, яка збереглася від мусульман, польські власті у 1756 році встановили фігуру Діви Марії, яка нині є покровителькою міста. Так у ті часи християни виконали прохання мусульман не знищувати 40-а метрову мечеть, що стоїть впритул із місцевим храмом Петра і Павла. Натомість християни на знак своєї перемоги возвеличили Мадонну ! Втім, мусульмани теж не зруйнували цього костелу (хоча знищували чимало храмів), на місці якого ще у дуже далеких 1370-их роках брати Коріатовичі звели дерев’яний костел. Вже кам’яний храм побудували ченці домініканці приблизно через 100 років.
Має цей храм ще одну архітектурну цінність. Увійти до нього можна через фіртку святого Яцка - тильний вхід до Кафедрального костелу із західної сторони, з вулиці Кузнечної. На хвіртці з боку вулиці є напис: «Furta Sw. Jacka» («Хвіртка Св. Яцека»). З боку костелу є інший напис: «Avorum respice mores» («Пам’ятай звичаї предків»).
Парадним входом вважається Тріумфальна арка, яку у 1781 р звели спеціально для приїзду польського короля Станіслава Августа. До цього увійти на територію храму можна було тільки по сходах і через згадану вже фіртку. Станіслав Август побажав, щоб до костелу вела гарна дорога і можна було в’їхати сюди на кареті. Так з’явилася Тріумфальна арка, яку потім назвали Аркою бажань. Подейкують, що бажання під аркою збуваються.
Ще однією пам’яткою архітектури і найвидатнішою будівлею оборонного зодчества можна вважати Башту Стефана Баторія, яка охороняла північну частину півострова, що утворився петлею ріки Смотрич. Нам пощастило щодня проїжджати і проходити повз башту, над якою висить оголошення про її аварійний стан. А раніше башта виконувала роль надбрамної і одночасно могла обстрілювати весь простір північної частини міста з прилеглим каньйоном.
Башта Стефана Баторія з'явилася на місці давньої міської брами 13 століття. Її збудовано у 1564—1565 роках. Кілька разів башту добудовували, надаючи цій оборонній споруді більш неприступного вигляду.
Закінчуючи польську тему Кам’янця Подільського, варто згадати пам’ятник туристові, що заблудився. Чомусь вважають, що це польський турист. Можливо, приїжджі поляки ще досі шукають свого ?!
Є два Кам’янця-Подільські - історичний та з фонтанами
Місто можна поділити умовно на дві частини: стара історична, в’їзд у яку з південного боку міста коштує для легкового транспорт у 10 гривень, а також нова частина міста на півночі. Саме у новій частині розташовані надзвичайно гарні парки та фонтани. Сквер «Лебедине озеро» розкинувся над каньйоном ріки Смотрич. Його фішками є водоспади та лебеді, які живуть по обидва боки мосту. Одна пара лебедів вже вигулює малих лебедят. Інші чорні лебеді ще висиджували своїх майбутніх діточок. Сквер дуже популярних серед молоді, які тут освічуються у коханні.
Символом Кам’янця-Подільського можна вважати оленя, що символізує надію, спасіння і сонце. Скульптура оленя є і у популярному сквері. За легендою, засновники міста брати Коріатовичі зустріли казкового оленя під час полювання. Роги оленя сяяли золотом, а копита – сріблом. Благородна тварина, яку не могли вразити стріли, вивела князів на кам’яну скелю з руїнами старовинного міста. Тут і заснували брати місто-фортецю, запросили сюди купців і майстрів, дали землю в користування, звільнили жителів нового міста від сплати податків на 20 років. Назвали брати замок Кам’янцем, тому що місто на камені і будинки будувалися з місцевого каменю – вапняку. Річка отримала назву Смотрич, від слова «смотреть».
Ще один парк із фонтаном називають анімаційним. Довкола нього відбуваються чимало міських свят і атракцій, а посеред фонтану у воді стоїть імпровізована сцена.
Обидві частини міста розділяє Новопланівський міст, під яким великий каньйон. Унизу як це не дивно, живуть люди, господарюючи у своїх будинках. На мості для бажаючих отримати адреналін є тарзанка, якою можна за 80 гривень прокататися з одного боку на інший.
Варто сказати, що у Кам’янці-Подільському вже давно пішохідні переходи підвищені. Водії, як правило, пригальмовують перед проїздом такого підвищення незалежно від того чи є на переході пішоходи. Таку практику міг би давно запозичити Львів, Хоча б у центрі, наприклад, на вулиці Дорошенка, де вже неодноразово при обгоні, порушуючи правила, збивали пішоходів. А що вже й казати про більш швидкісні вулиці нашого міста.
Кам’янець-Подільський замок видно здалека. Зрештою, так само добре проглядається уся територія довкола замку з самої будівлі. Воістину, колись будували та віки, так, щоб фортецю неможливо було захопити ні зненацька, ні тривалою облогою. Хіба що зрадники змінювали історію, відчиняючи ворогові ворота як от у 1793 році, коли комендант фортеці Злотницький здав місто російським військам без жодного пострілу. На щастя, нині Кам’янець-Подільський як і багато століть упродовж своєї історії – архітектурна перлина України.
По дорозі до місцевої фортеці варто оглянути Греко-католицьку церкву Святого Йосафата. Храм було збудовано у 1750-у році монахами-тринітаріями, які належали до Ордену Святої Трійці. Монахи звільняли християн з мусульманського полону, викуповуючи побратимів у турків. Іноді йшли у неволю замість полонених. Упродовж свого кількасотлітнього існування ченці ордену врятували з мусульманського полону понад 30 тисяч християн. Викупили також і автора знаменитого «Дон Кіхота» Мігеля Сервантеса, який у 1575 р. по дорозі з Неаполя до рідної Іспанії на галері потрапив у полон до турків біля берегів Коста Брави.
Замок – величний і гоноровий. На його території колись вміщалося ціле місто. Тут і яма для боржників, і монастир, і величезний глибокий колодязь. Вразило те, що відвідувачів у замку навіть у вихідні дні зовсім небагато. Чи то бракує промоції, чи туроператори оминають цей чарівний куточок Поділля, але черг біля кас немає (вхідний квиток для дорослого – 30 грн, для студентів, учнів і дітей – 20 грн). Трохи більше відвідувачів у Хотинській фортеці, що розташована за кілька кілометрів від Кам’янця. Ця колиска козацької слави над Дністром возвеличує нескорений український дух, нагадує про бойову славу наших предків !
Бакота – українська Атлантида.
На південь від Кам’янця-Подільського знаходиться національний природний парк «Подільські Товтри». Назва території походить від містечка Бакота (своєрідна столиця Дністровського Поділля), яке було затоплене у 1981 році водами Новодністровської ГЕС. Відтоді Бакоту називають українською Атлантидою.
По дорозі з високих пагорбів до Дністра зберігся печерний монастир, на стежках є також кілька цілющих джерел. Раніше мешканці затопленого містечка, де також був кам’яний замок, неодноразово переживали напади кочівників. Нині на Бакоту приїжджають туристи, щоб насолодитися надзвичайними краєвидами Дністра. Щоправда, сервіс для відпочивальників не вельми розвинутий. Можна хіба покататися за 100 грн на невеличкому поромі. Та у будь-якому випадку враження від відвідин Дністровського Поділля неможливо порівняти ні з чим. Фортеці і Дністер – візитки українського Поділля.
Юрій Боруцький, спеціально для «Вголосу».
Фото Вікторії Боруцької.
ІА "Вголос": НОВИНИ