[media=134086,134087,134088,134089,134090,134091,134092,134093,134094,134095,134096,134097,134098,134099,134100,134101,134102,134103]
Кількадесят років тому 15-річний Володимир спостерігав за тим, як рідні у селі кололи свиней. І саме та ситуація, як не дивно, зробила із нього… мисливця за зброєю.
«Було мені десь 15-16 років. Дід у селі свині колов багнетом. Потім я викопав на городі ще один багнет – уже з іншим маркуванням. Це мене зацікавило, тож вирішив з’ясувати, чим вони відрізняються. Відкрив літературу – довідався, що один з багнетів австрійський, а інший німецький (з Першої світової). Продовжував читати, шукати, дізнаватися – то й потроху узявся за колекціонування», – розповідає «Штурм».
Ще з підліткового віку Володимир влаштовував своє життя самостійно. Спочатку таксував, потім працював на заводах і свого часу навіть їздив на північ Сибіру – на заробітки. Поряд з цим не забував про улюблені інтереси – й, зрозуміло, на відкладені кошти купував раритети.
«У 90-х я почав їздити до Європи і побачив, що там ціни набагато нижчі, а якість зброї – набагато краща. Там ходив по блошиних ринках найвизначніших міст. Впадало щось в око – купував. Там усе вільно продається, то тільки в Росії та Україні чомусь досі існує поняття «холодної зброї». От у нас сокира в супермаркеті – продається легально, а шаблю 1916 року – вже називають зброєю. Не зрозуміло, чому у нас досі залишилося те поняття радянське», – розповідає Правосудов.
Отак за більше ніж три десятки років Володимирові вдалося зібрати величезну колекцію раритетних документів, газет, світлин, поштівок, і, звісно, зброю часів обох світових воєн.
Також у надбанні колекціонера – автентична форма та військові атрибути УСС, УГА, УНР, УПА та дивізії «Галичина».
Одне із найбільших надбань «Штурма» – величезна кількість радянських та німецьких агітаційних плакатів часів Другої світової. Більшість із них були придбані у Словенії.
По центру – Володимир Правосудов в образі маршала Жукова (жартівливий подарунок «Штурму» від друзів на День народження)
А це надбання Володимира претендує називатися чи не найунікальнішою річчю у всій його колекції – рідкісний примірник першого Кобзаря Тараса Шевченка, виданого в Україні 1889 року.
«Спершу «Кобзар» видали у Петербурзі. Зважаючи на те, що в Росії українською ніхто не читав, – його не зацензурували. Тираж розійшовся на ура, тож Франц Йогансон вирішив видати його ще й у Києві. Петербург дозволив, але в Україні постала проблема: тут українською народ прочитає і про царя, і про москаля. Зацензурувати мусили, тому, щоб не перечити центру, тираж залишили пропонований, але загрозливі рядки «запікали» крапками. Загалом, за моїми підрахунками, таким чином зацензурували 18% тексту», – розповідає «Штурм».
За словами колекціонера, сьогодні українські музеї зберігають у себе тільки петербурзьке видання, наклад якого становив 2000 примірників. Натомість виданих у Києві «Кобзарів» загалом було тільки 400, а до сьогодні в Україні збереглися щонайбільше 2-3, та й те – у приватних колекціях.
Після Помаранчевої революції чоловік зрозумів, що треба підіймати свідомість населення, по-трохи вишколюватись і озброюватись. Так у колекціонера зародилася ідея заснування бізнесу: сьогодні Правосудов володіє магазином зброї та спорядження «Штурм», одним з найкращих у всій Україні.
За часів Януковича бізнес у «Штурма» намагались «віджати», проте – безуспішно.
«Приїздили до мене «яники» і намагалися віджати бізнес. Я питав: ну от, я перепишу, а що ви з тим бізнесом зробите, якщо ви в ньому не тямите? Вони заявили, що залишать мені половину. Я їх послав. І, знаєте, допомогло», – розповів Володимир.
Сьогодні у колекції «Штурма» зберігаються «трофеї», здобуті ним під час вигнання уже згаданих «яників» та під час «спілкування» з бойовиками «Л/ДНР» (Правосудов був сотником Самооборони Майдану та понад два роки воював у «Айдарі»).
Ці «трофеї» разом із експонатами, збереженими із різних періодів боротьби українців за останні три сотні років, Володимир планує експонувати у «Будинку воїна», який невдовзі відкриють на місці колишнього «Російського культурного центру» у Львові.
Поміж тим «Штурм» регулярно використовує свою колекцію на виставках, реконструкціях та навіть у кліпах. 2009-го року, наприклад, шаленої популярності набув кліп про УПА – «Машингвери», відзнятий Володимиром.
Останній кліп Владіслава Левицького «Тільки чекай». Режисер Тарас Химич, постановник військових сцен –Володимир Правосудов.
Навесні цього року у львівському парку «На валах» колекціонер організовував виставку, присвячену 75-й річниці 1 Української дивізії «Галичина».
А ще – чи не найбільша гордість Володимира Правосудова – фільми. У цій сфері колекціонер виступає і продюсером, і актором, і консультантом, і постановником військових сцен.
«Штурм» уже встиг долучитися до створення 17 документально-історичних фільмів. Серед них – стрічка львівського режисера Тараса Химича – «Жива», у якій Володимир зіграв роль майора МДБ СРСР, що переслідує українських повстанців.
Сьогодні Правосудов завершує роботу над фільмами «Король Данило» та «Крути 1918», а згодом планує відзняти стрічку «Від Афгану до «Айдару» – знову за власний кошт. Остання стрічка – особлива для «Штурма», адже він був сотником 19-ї сотні Самооборони Майдану, а згодом відправився добровольцем у штурмову (афганську) роту «Айдару».
Правосудов прибув до Києва в час, коли Революції Гідності ніхто ще й не сподівався.
«30 листопада зранку зателефонував друг, каже: «Володя, Майдану нема». Я увімкнув телевізор, побачив, що сталося, моментально зібрав друзів – і ми двома бусами вирушили на Київ. Того ж дня був на Михайлівській», – розповідає боєць.
Невдовзі Володимир став сотником 19-ї сотні Самооборони Майдану, а згодом із побратимами звів першу барикаду, яку почали називати «М’ясом».
«Ми з хлопцями звели першу барикаду на розі Банкової та Інститутської. Там треба було облаштувати буфер, щоб убезпечитись від провокацій. Хтось міг кинути гранату – і Майдан зачистили б вмить. Нашу барикаду ще називали нульовою – бо всі відійшли на Майдан до сцени, а ми залишилися в тилу, були оточені «Беркутом» та ВВ з усіх боків. От вам і «М’ясо», – пояснює Правосудов.
«Пригадую ситуацію звідти, – продовжує «Штурм», – розсмішила мене просто до сліз. Залітає під Банкову запорізький «Беркут» на «Спринтерах» із прицепами. Везли підмогу, щити і спецзасоби для своїх на Майдан. Кричать нам: «Нам сказали на Шовковичную. Вот приказ, вот точка. Ето сюда?» Ті олухи зеленого поняття не мали, де перебувають, по GPS їхали і в двох вулицях розібратися не могли. Вони потім ще три кола намотали довкола АП».
За оборону Майдану сотник Правосудов отримав нагородний «Форт» з рук тодішнього в.о. Президента України Олександра Турчинова. Саме з цим пістолетом Володимир за деякий час відправився обороняти країну на східний фронт.
«На Донбасі бувало по-всякому. Пригадую, якось брали сєпара в його ж хаті у Старобєльську. Відкрили підвал, а там…наркота, гроші, пропаганда, зброя. Ми повідомили всі українські правоохоронні служби. І знаєте, що? Запакували не сєпара – запакували нас. «За напад на приватне помешкання». Тоді у місцевому райвідділку сиділи самі сєпари», – розповідає воїн.
Загалом на Донбасі «Штурм» провів понад два роки, обороняв, зокрема, Донецький та Луганський аеропорти. За цей час отримав два осколкових поранення, одне кульове, дві контузії та баротравму. За станом здоров’я Володимира комісували зі ЗСУ, проте він продовжує боротися з ворогом – допомагає бійцям вже зі Львова і підіймає патріотичну свідомість українців.
Яна Федюра, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ