Днями кореспондент Вголосу в одному з львівських під’їздів побачив цікаве оголошення. На аркуші паперу формату А4 з офіційною шапкою «ПриватБанку» містилось «Офіційне попередження» боржнику. (див. фото, прикріплене знизу). В попередженні вказувались ім’я прізвище боржника, сума заборгованості і ультиматум погасити борг.
В протилежному випадку помсту банк обіцяв страшну – арешт майна боржника і його родичів (!), заборону на виїзд з країни та оприлюднення цієї інформації в «центральних засобах масової інформації».
У самому банку нічого протиправного в таких діях не вбачають. «Ніяких порушень тут немає. Це передбачено кредитним договором, який підписує позичальник», - розповів Вголосу представник «Приватбанку», який супроводжує саме цього боржника і відмовився представитись. Наскільки масовою є саме така форма впливу на боржників він не вказав, але відзначив, що така практика використовується і подекуди є успішною. «Одні реагують, інші - ні», - сказав співрозмовник «Вголосу».
Разом з тим правники не дотримуються такої точки зору і говорять, що одним пунктом договору банківську таємницю скасувати не можна:
Валерій Присяжний, юрист ЮК «Правова гільдія «ВікторіАл»
По-перше, відповідно до статті 60 Закону України про банки і банківську діяльність, Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення, якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є:
- відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі ореспондентські рахунки банків у Національному банку України;
- операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;
- фінансово-економічний стан клієнтів;
- системи охорони банку та клієнтів;
- інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;
- відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
- інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;
- коди, що використовуються банками для захисту інформації.
По-друге, як зазначається в статті 61 цього ж закону, банки беруть на себе зобов’язання щодо збереження банківської таємниці.
А саме шляхом:
- обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;
- організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;
- застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;
- застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Службовцібанку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.
Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.
Редакція «Вголосу» звернулася з телефонним дзвінком до банку, який розповсюджує подібні листівки. Працівники банку відповіли, що можуть це робити на підставі укладеного з клієнтом договору.
Як пояснює закон, договори, укладені з порушенням норм права, тягнуть за собою їх недійсність, так зазначається в статті 215 Цивільного кодексу України. Тому звідси висновок: або відповідь надана некомпетентним працівником, або дійсно ситуація з банківськими договорами позики настільки погана.
У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються винними органами.
Так клієнт банку може звернутися до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, та вимагати відшкодувати шкоду, яку завдало таке розповсюдження інформації. Але це вже інша історія..
Повертаючись до ситуації з оголошенням у під’їзді, можемо зазначити ще декілька правових аспектів. Так, відповідальність за кредитним договором несе позичальник, аж ніяк не його родичі. Також звернення може бути і до поручителя - якщо такий є - і боржник не виконав умов договору або прострочив виконання.
Як значиться в оголошенні: «буде вжито заходів щодо накладення арешту на майно» - щоб це зробити, потрібно пройти нешвидку процедуру. Банк має звернутися до суду з заявою про порушення умов договору і його дострокове розірвання. В кожному окремому випадку підстави можуть відрізнятися. Суд, в свою чергу, виносить рішення про звернення стягнення на майно позичальника. Потім представник банку звертається до виконавчої служби, далі події розвиваються так, як прописано в законі про виконавче провадження: майно боржника мають знайти, описати, вилучити і реалізувати.
Боржник, після судового рішення, має строк на його добровільне виконання, а також на апеляцію і касацію. І хоч розплата - справа неминуча і невідворотна, проте, за бажання, її можна відтягнути. Розуміючи це, банки не поспішають подавати позови до суду, а добросовісно нараховують відсотки та штрафні санкції. Напевне у них більше сподівань незаконно тиснути на позичальника і, використовуючи психологічні моменти, змусити його виконати умови договору, які самі, в частині дотримання банківської таємниці, не виконують.
ІА "Вголос": НОВИНИ