1 жовтня міський голова Львова втратить основні важелі впливу на міську політику на користь депутатського корпусу. Це, на нашу думку, головний результат діяльності Андрія Садового на посаді міського голови Львова за перші 100 днів.

Як і чому це сталося?

Ми можемо дати відповідь лише на першу частину запитання, а саме: як це сталося.

6 липня Львівська міська рада затвердила ухвалу «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання». Нова структура розпочне діяти з 1 жовтня. Відповідно до ухвали, заступники міського голови затверджуються і знімаються зі своїх посад прямим голосуванням депутатів, а керівники департаментів призначаються і знімаються за погодженням міського голови зі всіма фракціями міськради. Отож міський голова Львова, будучи керівником виконавчої структури, не має реальних прямих впливів на неї, бо позбавлений можливості призначати чи звільняти з ключових посад людей, які, на його думку, не відповідають займаній посаді. Нагадаємо, що Куйбіда мав право без погодження з міською радою призначати та знімати керівників департаментів.

На практиці це означатиме, що на посади керівників департаментів потраплять люди наближені до депутатського середовища, які не зможуть не рахуватися з його думкою і його інтересами. А враховуючи, що саме через керівників департаментів вже з 1 жовтня проходитимуть основні бюджетні потоки, то, зрозуміло, що вони у своїй діяльності будуть постійно оглядатися не на голову міста, а на тих депутатський корпус.

Чому Садовий погодився на це — нам складно відповісти. Бо мер не міг не розуміти, що в цих умовах він перетворюється із самостійної фігури на заручника інтересів депутатів, на таку собі англійську королеву, функції якої зводяться переважно до суто презентаційних.

Які наслідки?

Наслідки втрати міським головою Львова основних важелів впливу на ситуацію в місті сьогодні ще складно передбачити. Наразі маємо певну диспозицію. Все інше відтепер залежатиме від моральних якостей та амбіцій депутатського корпусу Львова, а також від вміння мера знаходити спільну думку з депутатами.

Якщо припустити, що не всі львівські депутати є ідейними, відданими справі громади людьми, то, по крайній мірі у деяких з них з’явилася спокуса і реальна можливість «дерибанити» бюджетні кошти, а прозорих механізмів перешкодити цьому — немає.

Уявімо собі, що відбувається, наприклад, тендер на закупівлю обладнання чи проведення робіт за кошти міського бюджету. За інших рівних умов керівник департаменту, підозрюємо, однозначно віддасть перевагу тій структурі на яку йому вкажуть депутати. І нібито криміналу в цьому немає. Але й вплинути на цю ситуацію ніхто не зможе.

Добре, якщо всі депутати міськради діятимуть виключно в інтересах громади Львова. А якщо верх серед них отримають такі, як Сосновський та Кадушкевич? Нагадаємо, нещодавно міська рада прийняла рішення про передачу в оренду цим депутатам приблизно по 1 га міської землі.  Все законно. Проте є два моменти, які не дають права нам спокійно змиритися з цим фактом. По-перше, з розмов з депутатами, нам відомо, що тисячі львів’ян сьогодні чекають своєї черги на вирішення земельних питань у міськраді. Отож хотілось би отримати відповідь: чи в порядку загальної черги розглядалися ці питання на сесії? І по-друге, отримавши землю в оренду на 10 років, ці громадяни мають тепер першочергове право на її приватизацію. А чи міська рада отримала від них гарантії того, що вони приватизують цю землю у центральній частині Львова не за копійки, а за комерційними розцінками? І чи не логічно було б одразу ж їм продати її за комерційною ціною? Адже, як заявив пан Сосновський газеті «Ратуша», він не хоче, щоб біля його будинку колись з’явився кіоск, в якому будуть торгувати сигаретами чи пивом. Тобто він однозначно не планує цю землю повертати містові.













ІА "Вголос": НОВИНИ