Особливі медальні сподівання покладаються на ті види спорту, в яких наші земляки уже виборювали нагороди Ігор. Зокрема, на кульову стрільбу, в якій у 2008 році в Пекіні здобув золото Олександр Петрів. В Ріо-де-Жанейро медаль може здобути його колега Роман Бондарук.
В інтерв'ю «Вголосу» Роман Бондарук розповів про підготовку до Ігор та цікавинки свого виду спорту.
Романе, у кульовій стрільбі є таке поняття як пік форми?
Безперечно, є. Як і в інших видах спорту, для нас важлива еластичність м'язів, швидкість, реакція. Ми ж не просто тримаємо в руках пістолет і потрапляємо в десятку. Для влучності пострілів потрібно попрацювати з м'язами, щоби рука не тремтіла при натисканні на спусковий гачок. Також необхідна психологічна підготовка. До різних турнірів – різна підготовка. Одна до чемпіонату світу, інша до чемпіонату Європи і третя до Олімпійських ігор. Я виступаю упродовж 32-х років і добре знаю, що мені потрібно для того, щоби вийти на пік форми. Хоча щоразу помічаю якісь нові деталі.
Як підтримуєте фізичну форму?
У тренажерному залі. Також граю в настільний теніс. Інколи бігаю крос.
Кульова стрільба – дорогий вид спорту?
Фінансування – це для нас болюче питання. Кульова стрільба є дуже дорогим видом спорту. На щастя, перед Олімпіадою нас фінансує держкомспорт, тому з набоями проблем немає. На одне тренування нам потрібно від 200 до 300 гривень. Йдеться про вартість лише набоїв. Як тільки нас перестануть фінансувати, потрібно буде шукати спонсорів або самим вкладати гроші. В місяць на набої витрачаємо 5-10 тисяч гривень.
Якщо кульовики вдало виступлять на Олімпіаді, з фінансуванням проблем не буде?
Справді, від виступу на Іграх багато чого залежить. Пригадую, перед Олімпіадою у Пекіні у нас були величезні проблеми із фінансуванням. Вдалий виступ на головних змаганнях чотириріччя суттєво покращив фінансування кульовиків.
Розкажіть, будь ласка, про свій пістолет?
Мій пістолет радянського виробництва – ІЖ 35 М. Він 1987-го року випуску. Я з нього стріляю із 1989-го. Два роки цей пістолет лежав на складі, змащений. З нього, крім мене, ніхто не стріляв. Гарантія передбачає 10 тисяч пострілів, я ж зробив уже мільйон. Він удосконалений нашим зброярем. Цей пістолет, я вважаю, є найкращим. Хоча у світі в основному стріляють зі зброї італійського виробництва. Для мене ж мій рідний пістолет є найзручнішим.
На важливих стартах пістолет осічки не давав, не клинив?
Зброя, в принципі, дуже часто підводить. Але не моя… Він тільки один раз мене підводив. Сталося це на чемпіонаті Європи. Я натиснув на спусковий гачок, і полетіло відразу дві кулі. Це за нашою термінологією називається затримкою. Одна затримка дозволяється. Я взяв час на ремонт зброї, а в результаті усе вийшло дуже добре. У підсумковому протоколі чемпіонату Європи посів друге місце.
Скільки міг би коштувати ваш і пістолет італійського виробництва?
Такі пістолети практично однакової вартості. Зараз їхнє виробництво налагодили в Росії. Його трішки змінили, але кращим він не став у порівняні з радянським. Навіть навпаки, за відгуками колег, сучасний російський пістолет гірший. Коштує така зброя близько півтори тисячі євро. Це ціна за кордоном. Якщо його привезти в Україну, розмитнити, то вартість відразу ж подвоюється.
Під час поїздок за кордон на митниці ніколи не виникало проблем з перевезенням зброї?
Вони з'являються регулярно. З появою Шенгенської зони стало легше, ми ж пересікаємо тільки один кордон. Раніше на кожному кордоні нас перевіряли, часто митники не знали, що їм робити. Показуємо їм дозвіл, а вони чухають потилицю і думають: «Що ж це таке? Навіщо мені ці проблеми? Треба почекати, друга зміна розбереться, а спортсмени нехай посидять годин із десять в автобусі». Бувало в нас і таке, що замість запланованих 20-и годин на змагання добиралися 40 годин. І все через проблеми на кордоні.
Вам доводилося брати участь в етапі Кубка світу в Австралії. А в цій країні, наскільки мені відомо, дуже суворі митні правила. Мабуть, там у вас теж виникли проблеми під час проходження митного контролю?
Там були проблеми не зі зброєю, а з їжею. Хтось в сумці забув, здається, яблуко. Вони «просвітили» сумку і відразу ж сказали: «У вас у сумці – яблуко». Відкрили, справді знайшли фрукт, про який людина забула. Митники відразу попередили, якщо вони ще в якійсь сумці знайдуть ще одне яблуко, то оштрафують на 200 австралійських доларів. У них, виявляється, дуже строгий карантин. Ми перевірили всі сумки, усе повикидали. Не хотілося платити такі гроші за одне яблуко. А зі зброєю затримки не було. Це ж етап Кубка світу, приїхало багато команд. Митників про це попередили, пояснили, як заповнити документи, як нас провести. Коли ми самостійно перетинаємо кордон, то тоді можуть виникнути в митників якісь сумніви.
Олег Петренко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ