Це підтверджують і колеги з країн НАТО, які спостерігають нарощування  російської армії й біля своїх кордонів. Якою насправді є вірогідність нападу Росії на Україну, чи, наприклад, на країни Балтії і чи піде на велику відкриту війну Кремль?

Навчання чи інтервенція?

Росія лише в останні тижні зосередила поблизу кордонів з Україною понад 18 тисяч військовослужбовців, а також 1370 танків і бойових броньованих машин, близько 300 артилерійських систем та систем залпового вогню, майже 700 бойових літаків і гелікоптерів, 24 бойових кораблі і велику кількість іншої військової техніки. Про це заявив перший заступник міністра оборони Іван Руснак на нещодавньому засіданні Міжпарламентської ради Україна-НАТО.

Росіяни готуються до масштабних російсько-білоруських навчань «Запад-2017», запланованих на вересень. При цьому, Руснак не виключає, що територія Білорусі може бути використана для вторгнення з півночі, «будується і залізнична магістраль в обхід України».

Плани навчань «Запад-2017» передбачають, зокрема, масштабне перекидання сил з Росії до Білорусі із використанням більш як 4000 залізничних вагонів. «Такі масштабні переміщення можуть свідчити про плани російської сторони перекинути на територію Білорусі значну частину особового складу нещодавно сформованої I гвардійської танкової армії Західного військового округу і розгорнути там велике військове угруповання», - припустив перший заступник міністра оборони України.

А ще українські військові побоюються, що після завершення навчань РФ не виведе з білоруської території додатковий контингент, створюючи постійну загрозу нападу на Київ.

Також днями, як повідомляв «Вголос»,  прем’єр Володимир Гройсман висловив занепокоєння нарощенням армії РФ на території Криму. «Сьогодні це вже надпотужна військова база, потенціал якої нарощується, в тому числі в ядерному напрямку», - наголосив він.

Водночас, волонтерська група InformNapalm вказує на накопичення живої сили і техніки в Ростовській області: зокрема, щонайменше два танкові батальйони наприкінці березня були сюди передислоковані з Будьонівська (Ставпропольський край). Також вони щойно отримали нові танки Т-72Б3.

У Південному військовому окрузі РФ триває переформування кількох мотострілецьких полків. І хоча їм не вистачає особового складу для повного комплекту, окремі сформовані тактичні групи іноді перекидають до кордону з Україною (розташування деяких частин можна побачити на інтерактивній карті, створеній волонтерами).

Схоже, що Кремль демонстративно «грає м’язами» і намагається відновити «радянську воєнну міць» навіть ціною зниження рівня життя власних громадян. «Останні дії Росії вказують на можливий початок нового етапу російської військової загрози Україні, а також Білорусі, країнам Балтії або навіть Кавказу. Не виключено, що російська влада готується до нової широкомасштабної військової операції», - про це в статті для Atlantic Council пише експерт Американської ради з закордонної політики Стівен Бланк.

За його даними, протягом 2016 року Росія створила 25 нових дивізій і 15 бригад, при цьому збільшивши кількість військових лише на 10 тисяч осіб. На думку експерта, це може означати, що Росія ставить за мету підготуватися до тривалої широкомасштабної війни, використовуючи радянську модель, при якій регулярна армія складалася лише з частин, що утворювали її «кістяк». Повноцінно особовий склад набирався тільки при масовій мобілізації.

Бланк також звернув увагу на те, що під час минулих навчань «Кавказ 2016» та інших торішніх маневрів Москва відпрацьовувала моделі мобілізації, залучення резервістів та розгортання відповідної інфраструктури.

НАТО посилює країни Балтії

Занепокоєння українських військових поділяють і представники Альянсу: зокрема, там вживають заходів реагування на інформацію литовської розвідки, яка передбачає можливість вторгнення військ РФ на їх територію протягом 1-2 діб.  

У НАТО зазначають, що проблему нестачі кадрів для комплектування повноцінних бригад Росія вирішує шляхом формування батальйонно-тактичних груп (БТГ, кожна з яких налічує 700-800 добре підготовлених військових). Якщо у 2015 році таких груп налічувалось 66, то в минулому – вже 96, а в нинішньому – 115. За рік їх має бути 125, до того ж, такі БТГ матимуть підтримку авіації і танків.

Разом з тим, розгортання у Калінінградській області РФ ракетних комплексів «Іскандер», берегових ракетних комплексів «Бал» та «Бастіон» (деякі з них здатні вражати цілі й на землі) та поява корветів, озброєних крилатими ракетами «Калібр» вкупі з великомасштабними «раптовими» навчаннями може означати орієнтацію Росії на швидкі військові дії.

«Росія на даний момент здатна почати бойові дії проти країн Балтії протягом 24-48 годин. РФ прагне створити в регіоні військовий потенціал, з яким можна буде виконати військову операцію без тривалого підготовчого періоду, обмежуючи здатність противника ефективно реагувати», - попереджають НАТОвці.

Чи здатна Росія до повномасштабної війни?

Над таким питанням роздумує військовий експрет Олексій Арестович. У дописі на своїй сторінці у Facebook

він зазначає, що зі створених у РФ близько 65 бригад кожна зможе виставити хіба що одну підсилену БТГ – це майже утричі менше від очікуваного.

Проаналізувавши дію санкцій та підготовки «вузьких» фахівців на кшталт снайперів, експерт доходить висновку, що:

«Російська армія, держава, суспільство і зараз не готове до «широкомасштабної війни», а зі збереженням і посиленням санкцій будуть готовими ще менше.

До «честі» російських військових фахівців, вони це прекрасно розуміють. І поки російська пропаганда посилено залякує наївних українців і європейців жахливою і страшною, могутньою «російською військовою загрозою», вони сформували єдину можливу в даних глобальних умовах доктрину застосування своєї військової машини:

Чітко йти в концепції частин і з'єднань постійної готовності, поступово збільшуючи їх кількість - до меж, які потягне підсанкційна економіка і суспільство. Ця логіка дозволяє, як справедливо вказують литовські фахівці, без попередніх організаційно-мобілізаційних заходів (або на їхньому мінімумі) раптово починати наступальні бойові дії. Американська військова кампанія в Іраку-2 (2003 рік) показала, як можна досягти оперативної раптовості у, здавалося б, наскрізь зрозумілій і прозорій ситуації, коли союзні сили перейшли в наступ на армію Хуссейна практично з режиму повсякденних дій. Війна з Грузією (2008) довела необхідність дуже швидкої військової реакції - до настання політичних наслідків, і зупинилася на п'яту добу, коли Захід нарешті вирішив на це зреагувати. Таким чином, стратегічні російські задуми про наступальне застосування своїх збройних сил припускають:

- досягнення оперативної раптовості,

- захоплення певної території (районів / об'єктів),

- ініціювання політичних торгів про долю захопленого - під гучні крики про провокації з боку потерпілих, необхідності захисту мирного населення, «гуманітарну кризу», мирі і самовизначенні народів, як це було зроблено в Криму. Весь розрахунок на повільний колективно-демократичний перебіг прийняття рішень на Заході і неготовність країни-жертви до негайної відсічі - з тієї ж причини. Російська силова і пропагандистська, дипломатична машина дійсно готується до наступальних дій проти своїх сусідів - в першу чергу Прибалтики, Білорусі, України, Закавказзя, Казахстану. Але не у варіанті «широкомасштабної війни», яку вона просто не витримає, а в досить специфічному виді - у вигляді короткострокового міні-бліц-кригу, тривалістю не більше одного-двох десятків діб. В умовах загальної західної цивілізаційної, військової, економічної і соціальної переваги - тільки така стратегія і працює.

Велику війну вони не потягнуть і вони це прекрасно знають. Наскоки на сусідів - так, частинами постійної готовності, після потужної попередньої інформаційно-психологічної обробки об'єкта нападу / і союзників, підготовки, яка може тривати роками. А від великої війни, як вони вважають, їх бережуть РВСН.

… Загалом, я б порадив керівництву країн - об'єктів потенційної російської агресії перестати регулярно залякувати своє населення «новими російськими дивізіями» (ці «дивізії» все одно ніколи не будуть наповнені), а зосередитися на вирішенні основного завдання - приведення своїх держав в стан постійної готовності до відбиття раптового, але дуже обмеженого в силах і цілях, нападу. У разі такого зіткнення все будуть вирішувати не стільки наявні ресурси, скільки швидкість їх введення в дію».

Ми також попросили прокоментувати кроки Росії щодо нарощування військ поблизу наших кордонів військового експерта, екс-працівника Генштабу Олега Жданова:

Сьогодні це більше схоже на нагнітання ситуації. Чому? Бо зараз у РФ не та ситуація, щоби думати про повномасштабне вторгнення в Україну, чи якісь країни, наприклад, Балтії.

Щодо балтійських країн, там усе просто і зрозуміло: нагадаю, зараз там стоїть бригада Бундесверу, яка є складовою військ НАТО. Вона прибула туди, щойно країни Балтії почали вимагати виконання статті 5 статуту НАТО – про захист інтересів кожного члена Альянсу. Як ви думаєте, чи готова РФ ще раз зіткнутись із Бундесвером на полі бою? Я думаю, що не готова – щоб німці ще раз проїхалися до Москви і назад.

З Білоруссю питання відпадає, тому що вона де-факто вже окупована російськими військами. На полігоні під Могильовом будується військова база військ РФ і там знаходиться угруповання чисельністю до 8 000 осіб із ударною авіацією. Вони там знаходяться з 2014 року. Тобто, говорити про якусь експансію в Білорусь вже немає сенсу – вона відбулася вже давно. І Лукашенко може лише робити гарні заяви з приводу незалежності Білорусі. Питання там вже вирішене.

З Україною складніше: ми дуже велика країна для ведення повномасштабної війни. І щоб напасти, потрібно створити ударне угруповання, з урахуванням резервів, як мінімум у півмільйона людей. В іншому випадку, воєнна кампанія попросту не матиме змісту.

Насправді сьогодні в Росії відбуваються трохи інші процеси. Є інсайдерська інформація, що на полігоні під Ростовом Моздокська бригада вантажиться в ешелони і в терміновому порядку перекидається назад у Моздок. Тобто, Кавказ закипає, відомо, що відбувається в Дагестані зараз. І сил Росгвардії відверто не вистачає, аби стабілізувати ситуацію. Тому війська не те що нарощуються, а навпаки – відтягуються від нашого кордону.

Путін на перспективу створює дві польові армії на наших кордонах (8-му і 20-ту), але за три роки він зміг набрати до їх лав аж 10 тис. осіб. Так, на папері армії створені, оперативні штаби цих армій та дивізій також створені, але не більше того. На сьогодні сформована лише 150-та дивізія зі складу 8-ї армії та одна танкова бригада у складі 20-ї. Усе. Тобто, реальної можливості – без оголошення мобілізації – розгорнути масштабне угруповання і набрати запасів військово-технічного майна щонайменше на три місяці ведення бойових дій цим угрупованням ми на сьогодні не спостерігаємо. Тож говорити про якусь повномасштабну військову експансію я б не став.

Кажуть, що дивізії будуть доукомплектовані за радянським сценарієм – завдяки мобілізації. Це можливо?

Щоб так зробити, треба повернути Радянський Союз. Чому? Тому що тоді була якась свідомість, дисципліна і страх відповідальності серед населення. На сьогодні оці протестні настрої, які були організовані у 26 великих містах Росії під керівництвом їхніх спецслужб, очолювані Навальним, були зроблені лише для одного – щоби реально побачити градус соціальної напруги у російському суспільстві. Ці протестні настрої показали, що оголошених 84% - такого рейтингу в Путіна насправді немає. І на сьогодні я не думаю, що РФ взагалі у стані оголосити мобілізацію і завтра зібрати півмільйонну армію.

Зараз у Путіна абсолютно інші проблеми, йому треба думати, як втримати владу. Тому що олігархи можуть розхитати ситуацію, або почнеться війна на Кавказі (а там уже Дагестан фактично на порозі військових дій), або через терористичні загрози влаштують соціальний вибух в якомусь місті. Тож про якусь воєнну підготовку для вторгнення у якусь країну я б сьогодні не говорив.

У нас під боком ще є військовий контингент у Придністров’ї, про загрозу якого взимку застерігав Порошенко. Він становить для нас якусь небезпеку?

Це насправді міф, який роздмухали наші політики, починаючи, на жаль, від президента і закінчуючи останнім депутатом. Що таке Придністров’я – це одна неповна бригада, три тисячі військовослужбовців, яка не має серйозних військових запасів (максимум 2-3 дні ведення бойових дій). Ми тримаємо на цьому кордоні у два з лишком рази більше військ, ніж це угруповання. Врешті, Придністров’я – це анклав, і взагалі, воно не визнане, й існує лише завдяки тому, що Україна надає свою територію для транзиту, зокрема, й вантажів військового призначення. Постачання цієї групи військ йде через нашу територію – залізницею, автотранспортом. Через що в нас, до речі, були непрості стосунки принаймні з попереднім керівництвом Молдови. Як будуть зараз розвиватись події – не знаю, треба подивитись. Але це угруповання – це просто смішно, ми можемо будь-якої миті припинити його існування, тож я б його навіть не розглядав.

Достатньо велике угруповання військ РФ є у Криму – його зменшать чи якось використають?

У Криму окрема ситуація. Згідно з угодою між Україною та Росією про перебування Чорноморського флоту РФ на території Криму, чисельність контингенту не повинна перевищувати 25 тис. осіб.  І Путін на момент анексії Криму наростив його до 23-24 тис., тобто не перевищив договірні зобов’язання – про всяк випадок, щоб у світі його не звинувачували. На сьогодні угруповання там залишається приблизно в тій же чисельності. Єдине – змінюється його якісний склад: частини ВДВ замінюють на ракетні дивізіони, артилерійські бригади, танкові батальйони тощо. Проте, угруповання хоча й перебуватиме в Криму, але збільшуватись не буде, тому що Крим просто більше не потягне військ.

Крім того, у будь-який момент Україна може закрити транзит по своїй території для вантажів і товарів загального призначення - в плані постачання палива, техніки, продовольства тощо. Адже, фактично, Крим існує за рахунок надання нашого транзиту - ми постачаємо туди продукти харчування, газ, світло і частково воду.

А ще не забувайте таке політичне питання: якщо на Донбасі РФ веде бойові дії під гаслом «Нас там нєт», і це можна списати на дії якихось бойовиків, сепаратистів, то Крим на сьогодні – це «територія РФ», яку вони визнали, і котра входить до Південного федерального округу. Тому будь-яка військова дія з боку Криму стосовно материкової України – це відкрита війна Росії з Україною.

Відкритого військового зіткнення не допустять ані Захід, ані Вашингтон. Ніхто не захоче, аби ще раз прокотилася хвиля світової війни по Європейському континенту. І Путін це прекрасно розуміє. Якщо він хоча б спробує зрушити війська з Криму, то таке рішення, як відключення Росії від банківської системи SWIFT відбудеться автоматично. Тому я б Крим як загрозу військової експансії Росії для нас не розглядав. Тому що політична ситуація не дозволяє це зробити Росії під жодним соусом.

Юрій Сколоздра, «Вголос»

ІА "Вголос": НОВИНИ