Усім сьогодні відомо про посилення натиску польських кресових організацій проти українського національно-визвольного руху і нинішніх громадсько-політичних організацій, що стоять на позиціях створення сильної економічно і політично незалежної України.
До чисельних громадянських організацій кресов’яків все частіше долучаються державні органи сусідньої держави, як наприклад, п’ять польських союзників теж приєдналися до консеквентних а так вищезгаданих українофобів, тобто утворився своєрідний дуумвірат боротьби з нашою національною історією та нашою національною пам’яттю.
Польські українофоби добре знають, що такий термін, як «креси всходні», що тепер посилено вживається як у польських ЗМІ, так і у виступах вчених-гуманітаріїв і навіть польських державних чиновників є образливими для українців, особливо для галицьких українців, що були під польською окупацією понад 400 років. Панове, ще раз вам всім нагадуємо, що «креси всходні» це наша Батьківщина – Галичина і ваша ностальгія замішана на імперіалістичних ідеях що є пропаговані за останні роки.
«Львув – то Польска», «Малопольска Всходня» та інші шовіністичні терміни густо рясніють в друкованому слові і в усних виступах в сусідній нам країні.Термін «креси всходні» чи не в кожній статті польськомовної преси активно вживається і в Україні.
Як би зреагувала влада чи громадяни Польщі, коли б в Україні, чи в Галичині, активно насаджувалися серед молоді такі терміни як «Царство Польське», чи «Велике князівство Познанське», «Західна Галіція у складі «Королівства Галіції і Льодомерії», або наголошувалось на тому, як Поверсальська Польща разом з Адольфом Гітлером ділили Чехословаччину або ж як у 30-их роках Польща підписувала договори про дружбу із Гітлером та Сталіним. Думається, що такі терміни не були б приємні для нікого з поляків, і в тому числі тих, що живуть на Україні. Всяке терпіння має межу. Це слід враховувати і кресов’якам і їх політичним імпресаріо.
На багатьох конференціях різних типів і рівнів екстремістськи налаштованих кресов’яків активно підтримують польські вчені та специ від журналістики, які теж прикрашають свої статті та виступи цими термінами, викликаючи бурхливу радість від усіх вічно вчорашніх, тобто здійснюється термінологічна фальсифікація в історичній науці. Однобоко! І нема на це ради!
Боляче, але їм допомагають наші ладнскнехти від науки і журналістики, які свідомо чи мимоволі допомагають фальсифікувати українсько-польські взаємини, звичайно, з великим нахилом у бік нашого західного сусіда. Таке відчуття, що ця когорта дописувачів перебуває в обіймах Морфея і не бачить, як іде широкомасштабний наступ на нашу історію. Як із заходу так і зі сходу.
В останніх своїх статтях ми, аналізуючи інформацію про сесії, з’їзди і мас-медія кресов’яків писали про обмежений екстремістсько-націоналістичний егоїзм частини цих людей, які вперто не хочуть визнавати те, що українці не менше потерпіли у жорстокій братовбивчій війні, ніж поляки. Імперативний стиль у відносинах з українцями Галичини та Волині, перекручування історичних фактів, однобокий аналіз подій з боку польських істориків, дають надію кресов’якам втілити свої ілюзії в життя.
Як згадувалося вище, польськомовна преса на Україні особливо в останні місяці, хоч і обережно, все ж вживає, хай і казуїстично, термін «креси всходні». Хай шановний читач уважно прочитає бодай останніх два номери газети «Kurіer galicyjski». Часопис досить цікавий, друкує чимало матеріалу, пов'язаного з історією Польщі, з історією життя та діяльності видатних поляків. Вдумливий і вимогливий читач знайде тут і аналітичні статті з культури, зокрема з літератури та мистецтва, а також локальний матеріал з Галичини та України.
Проте на шпальтах вищезгаданої газети все частіше появляється матеріал, спрямований проти українського національно-визвольного руху. Здивувало і те, що газета передрукувала інформацію про кресовий з’їзд і паломництво кресов’яків на Ясну Гору, з метою привернути увагу польського, і не тільки польського, суспільства до їх впертої боротьби проти українських спроб збудувати власну державу. В цій же публікації є коментар і окремі цитати з проповіді відомого в польських націоналістичних і екстремістських кругах «священика», одного із лідерів кресов’яків – О. Саковича-Залєськго.
Ми завжди співчуваємо, як справжні християни, тим полякам, що загинули на Волині і Галичині, співчуваємо і їх родичам, бо смерть лише однієї людини – уже трагедія, але ж мусимо підкреслити, що на тих теренах, від рук польських націоналістів загинуло і тисячі українців. До речі, не на «кресах», а на своїх рідних теренах.
Не знаємо чи свідомо, чи лише з обставин, що викликало прикрість в українців, але редакція розмістила на одній із сторінок матеріал про вбивство і звірства фашистів над польськими інтелектуалами в липні 1941 р. і тут же, нижче, на цій же сторінці надруковано статтю під назвою «Кресов’яни вимагають історичної правди». І ні слова про великі жертви і трагедію українців, бодай на українській території.
Перша стаття асоціюється з другою і підсилює ненависть до УПА. Знову ж таки польські загони самооборони, АК, АЛ, Батальйони хлопські, 27 Волинська дивізія, що брали активну участь у винищенні українців, навіть не згадуються. Українське військо – «збродняже», а таке саме польське – звичьонжци».
В іншій публікації-листі до редакції якийсь З. Малинські знову ж таки пише відкрито про «креси РП» не забувши згадати і те, що граф Олександр Фредро (дід по матері Митрополита А. Шептинського) теж був кресов’яком.
Газета також зазначає, що урочистості, на вроцлавському Ринку були патріотичним заходом, спрямованим на порятунок польських некрополів «на давніх польських землях на сході». Отак і не інакше. Ще раз нагадуємо, що це не давні польські землі, а збройно завойовані поляками українські, білоруські чи литовські землі.
І полякам, і українцям болить Волинь, маємо на увазі трагічні події влітку 1943 р. на цій українській багатостраждальній території. Ми розуміємо глибину цього трагізму і для нащадків, чиї родини загинули в цій трагедії і все ж душевний біль краще переносити спільно. Представниками обох народів.
Про це чомусь «Kurier galicyijsky» не пише. Так само однобоко висвітлювалися матеріали і про виставку у Вроцлаві та конференцію, що там відбулася під назвою «Niezakonczone msze Wolynskie».
І ще. Широко розрекламована виставка про злочини і жертви НКВС у Львові та виступи учасників її відкриття, що теж висвітлювала газета, залишили відчуття якоїсь поверхневості та гіркий присмак від незавжди об’єктивної оцінки тодішніх подій і осіб, зокрема Степана Бандери. Розуміємо також, що виступ російського консула Євгєнія Гузєєва стосовно С.Бандери відходив від протилежного, зрештою, на те він і дипломат і представляє інтереси своєї держави.
Але мусимо визнати, що він мав рацію, що дуже здивувало учасників відкриття виставки, які не наважилися підкреслити того, що провідник ОУН був заарештований польською поліцією, німецьким гестапо, і був убитий агентом КДБ. Про це на виставці мовчали.
І на закінчення, хотілося б порекомендувати головному редакторові «Кур’єру Галіційського» п. Мартіну Ромеру, його кореспондентам та дописувачам, щоб все ж таки уникали необ’єктивних оцінок нашого спільного минулого. Контраверсія мусить бути, але не однобока і не казуїстична.
ІА "Вголос": НОВИНИ