Останнє свідчення тому – так званий «прорив Саакашвілі». Тобто не сам прорив як явище, а те, що ні прикордонники, ні нацгвардійці, ні поліцейські, які були присутні під час цього дійства, особливо й не намагалися зупинити ні людський натовп, ані Саакашвілі із супроводом, які перетнули українсько-польський кордон. І хай скільки міністр МВС Аваков потім пише постів про те, що це він дав вказівку своїм підлеглим не застосовувати силу, висновок чомусь напрошується такий: силовики на місцях просто не готові боротися чи відстоювати нинішню владу. 

Принаймні так кажуть експерти. І додають: цей випадок свідчить і про те, що у багатьох людей, особливо тих, хто пройшов АТО і тримав у руках зброю, знизився поріг страху. Розбурханість самого суспільства і його конфліктність просто зашкалює. Тож виключати соціальних вибухів й протистоянь у недалекому майбутньому аж ніяк не варто.

То на кого може розраховувати Порошенко у випадку соціальних потрясінь? На чиєму боці будуть ЗСУ, СБУ, НАБУ, МВС та інші силові структури: формальні і неформальні? Словом, хто захистить Порошенка? І наперед скажу: майже ніхто. А дехто – свідомо піде проти…

Півмільйонна армія МВС: на боці Авакова?

Відповідно до законів логіки, Президент у випадку бунтів чи потрясінь мав би опертися на Національну гвардію, адже для такого завдання її і створили.  

«Нацгвардія створювалась саме під це завдання, – каже військовий експерт Олег Жданов. – Ця структура може застосовуватися всередині країни проти власного народу. І, якщо подумати, вона своє завдання могла б виконати доволі ефективно. Нацгвардія – це, фактично, ці ж «легкі» збройні сили, єдине, що без важкого озброєння. Та й кількість її достатньо велика: 50-60 тисяч осіб. Але от чи стане вона у потрібну мить на захист Порошенка? Сумніваюсь. Скажу більше: схиляюсь до того, що «ні». Чому? Та через те, що у цій ситуації є визначальним, – Нацгвардію на 100% контролює МВС в особі міністра Арсена Авакова. Саме Аваков взяв на себе функції формування, комплектування і утримання Нацгвардії. І навіть командувач Нацгвардії, генерал Юрій Аллеров, якого призначив Порошенко з надією на те, що він буде його людиною, схоже, не виправдовує його сподівань. Минуле Аллєрова, а він є вихідцем зі структури МВС, взяло верх». 

Плюс, кажуть експерти, не треба забувати, що МВС – це 24 полки спецпідрозділу «Беркут». Кілька  втратили: зокрема, Луганський, Донецький і Кримський. Але решта полків нікуди не поділися: усі вони на сьогодні збереглися. Їм лише змінили назву: зараз – це полки спеціального призначення МВС. За чисельністю вони різні: півтори-дві тисячі– один полк. Тобто це ще десь тридцять тисяч бійців. Та й загалом МВС є структурою, яка може зіграти якщо не визначальну, то одну із головних ролей у будь-якому внутрішньому конфлікті: це ж понад півмільйонна армія людей, які володіють зброєю і мають законне право на її застосування. 

«Якщо подумати, то МВС є величезним монстром, – розповідає Олег Жданов. Загалом ця структура кількісно, як мінімум удвічі, перевищує українську армію. Якщо у нас приблизно ЗСУ налічує 250-280 тисяч осіб, то чисельність МВС коливається у межах півмільйона осіб. Це величезна цифра: і тому вона приховується. За Януковича, до речі, МВС налічувало 620 тисяч осіб. Потім було деяке скорочення. І зараз вона становить десь 500 тисяч. Окрім нацгвардійців та спецпризначенців туди входить Нацполіція, райвідділи, державна служба охорони, патрульні, слідчі… А загалом ніхто й ніколи не скаже точну кількість цієї структури – бо це шокуючи цифра для суспільства. Тому той, хто контролює МВС, а сьогодні це Аваков, користується величезною владою. І я думаю, що питання: «А чи стане Нацгвардія на захист Порошенка?» є предметом шантажу міністра МВС».

ЗСУ: за народ!

Попри те, що ЗСУ підпорядковуються Президентові, експерти переконані, що у випадку якогось силового протистояння, військові не стануть на бік Порошенка. Насамперед через те, що здатність ЗСУ йти в бій проти своїх є дуже низькою. В армії зараз настрої найбільш «народні». І саме ЗСУ найменш мотивована на виконання політичних завдань. Яскравий приклад 2014 рік, коли була спроба ввести війська в Київ. З того нічого не вийшло: самі військові саботували виконання цього злочинного наказу. Начальник Генштабу Віктор Муженко, звичайно, клянеться президентові, що може забезпечити як мінімум три мобільні бригади для захисту Києва у випадку необхідності. Втім, така ймовірність близька до нуля.

«Армія нізащо не братиме участі у цьому протистоянні, – вважає заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко. – Тому що в армії є ворог свій – Росія. Тому є багато свідомих офіцерів, які не знімуть бійців з лінії зіткнення і не поведуть їх у глибину країни. Це не 1917 рік, коли більшовики полками знімали з лінії протистояння у Першій світовій війні солдатів і виводили їх на внутрішні протидії. Тому ЗСУ залишатиметься на тих позиціях, на яких вони перебувають зараз і дотримуватимуться нейтралітету у внутрішньому конфлікті. І це за будь-яких умов».

Добробати: приглушена конфліктність

Зовсім інша справа – добробати й ті люди, які пройшли війну. Вони не отримали від влади усіх пільг і того, що вони очікували і їм обіцяли. Через що вони готові доєднатись до будь-якого конфлікту.  

«Зараз посвідчення учасника АТО отримали понад 300 тисяч людей, – каже президент Всеукраїнської асоціації операторів ринку безпеки Сергій Шабовта. Приблизно п'ята частина цих людей, а це близько 60 тисяч, налаштована на конфлікт. У багатьох локальних ситуаціях вони демонструють свою готовність стати на бік тієї чи іншої сили. Думаю, що використовуючи проблеми в державі, ці маси дуже легко налаштувати проти президентської команди і проти нього самого. А якщо врахувати той нюанс, що вони володіють величезною кількістю зброї і знають, де її взяти ще, то боюсь, що наступний конфлікт може бути значно кривавіший, ніж Майдан. На Майдані і порядок був, і дисципліна. Зараз цього немає. Розбурханість самого суспільства, його конфліктність просто зашкалює».

Прокуратура: служити собі

Попри усі величезні повноваження Президента, реальний силовий ресурс, на який Порошенко може опертися у випадку конфлікту, насправді незначний: частково прокуратура, частково СБУ, і ще – судова система. Також частково.

«Прокурори та судді завжди працювали на систему, – каже Сергій Шабовта. – Їм було страшно сказати «ні», що вони відмовляються від своїх функцій. Адже вони роками отримували гроші, хабарі та все інше. Вони працювали на систему і у такий спосіб прикривали свій зад. Але ми вже бачили, що ця зграя зникла і розбіглась. І ніхто активно не виступає. Тому  у випадку конфлікту прокуратура та суди стануть на бік Президента, а потім переглянуть свою позицію. Бо боятимуться за себе. Цей страх визначатиме усе. Зрештою, вони звикли служити собі, а все інше – за обставинами».

СБУ: недоможливості

Щодо Служби безпеки України – вона ніколи не мала самостійності з точки зору позицій та прийняття рішень. Вона завжди була дуже залежна від Президента.

«Нинішній стан СБУ повністю відповідає саме такому принципу, – вважає Сергій Шабовта. – Але питання в іншому: а фаховість СБУ, її можливості? Вони не такі високі. Професіоналів не так багато. Вона вирішує питання суто політичних протистоянь. Це не може йти на користь спецслужб, які мають вирішувати глобальніші проблеми: займатись питаннями тероризму, контррозвідкою, військовими конфліктами. Тому її відданість і не так багато варта з точки зору авторитету самої служби і її можливостей впливати на ті чи інші події».

Знову ж таки, СБУ – це 25-27 тисяч осіб. У них нема підрозділів, які б займалися силовими питаннями. У них є група спеціального призначення Альфа та декілька підрозділів оперативного складу, які приїздять влаштовувати маски-шоу.

Але є ще одна структура, кажуть експерти, за вплив на яку Порошенко відчайдушно бореться. Це – НАБУ. Здається, для чого б це? НАБУ ловить корупціонерів, суди – відпускають. Все наче «гаразд». Але всі розуміють, що рано чи пізно влада зміниться, судді також підуть. А «справи» ж залишаться…

Ангеліна Григоришин, «Вголос»

ІА "Вголос": НОВИНИ