Спочатку рвався на фронт, а коли не пустили – став допомагати армії

Свою волонтерську діяльність Віктор Ткаченко  почав одразу після того, як на Донбасі з’явилися російські сепаратисти. Спершу чоловік хотів піти на фронт – захищати Батьківщину, проте у військкоматі йому відмовили, мовляв, уже не той вік. Після цього звенигородчанин, об’єднавши зусилля із друзями, почав возити українським захисникам у зону АТО гуманітарну допомогу.

«Я займаюсь волонтерською діяльністю ще з 2014 року, коли відбулось загарбання Криму та неоголошена війна на Донбасі. На початку війни дуже багато хлопців з усієї України, зокрема і з Черкаської області, не чекаючи повістки, пішли воювати. Я та мої друзі, а нам за 50 років, теж рвалися на фронт. Та у військкоматі нам відмовили. Але нам хотілось допомагати нашим хлопцям на війні – і для цього ми об’єднались та створили волонтерську організацію. І 13 червня 2014 року я вперше поїхав на фронт. У мене тоді був свій бізнес, завдяки якому я мав мікроавтобус «Фольсваген». Ним і повіз «гуманітарку», – згадує Віктор Ткаченко.

За словами волонтера, найбільше, що його тоді вразило у зоні бойових дій – це те, що добровольці воювали не у військовій формі, а у цивільному одязі:  джинсах, футболках та кросівках.

«Я зробив фотографії, як наші хлопці воювали просто у тому, в чім приїхали. Приїхавши з зони АТО, я показав їх дружині. Вона розплакалась. Тоді я займався секонд-хендом і мені вдалось роздобути стару «натівську» військову форму. Нею завантажив три мікроавтобуси, і ми повезли її хлопцям. Згодом, наприкінці 2014 року, щоб нас пускали в АТО, довелось зареєструвати благодійний фонд, оскільки юридично це найшвидше. Документи нам зробили за тиждень. Але ми, фактично, не є благодійним фондом, оскільки наші статки нам цього не дозволяють. Тоді, як і зараз, хотілося б допомагати більше. Але ми робили свою роботу так, як могли, і скільки вистачало на це коштів», – зазначає волонтер.

Прийшли обшукувати, коли волонтера не було вдома

Так волонтер зі Звенигородки Віктор разом із своїми друзями їздили у зону бойових дій. Їхня волонтерська організація постійно збільшувалась, оскільки туди після демобілізації приєднувались і ветерани АТО. І все б нічого, якби удосвіта 8 квітня 2016 року до помешкання Віктора Ткаченка, де він живе разом з дружиною, та до будинку його батька нібито за анонімним «доносом» не навідались спецслужби – СБУ та карний розшук МВС. У батьківському будинку під час обшуку не знайшли нічого, а от у будинку подружжя Ткаченків СБУ знайшла нібито набої та вибухівку.

«Ще 4 квітня я поїхав у зону АТО, 8 квітня я приїхав додому. Тоді дружина мені розповіла, як у нас вдома відбувались ці обшуки. Зрання у нашу оселю прийшли «маски-шоу», дружина була вдома сама. Спершу вона дуже перелякалась, не могла усвідомити, хто це у масках і зі зброєю лізе на наше обійстя через паркан. Далі був обшук. У будинку вони не знайшли нічого. Але, за словами дружини, зброю ці люди у нас таки відшукали: за гаражем під перевернутою бочкою у чорному пакеті. Там нібито були патрони та гранати. Окрім того, коли СБУ з Черкас приїхала у Звенигородку, то вони, окрім обшуків у моєму та батьківському домі, поїхали до нарколога, щоб дізнатись, чи я адекватний. Виявилось, що так», – розповідає керівник волонтерської організації «З Україною в серці».

Але це ще не все. Цього ж дня, 8 квітня, черкаська СБУ обшукала і автомобіль волонтера, який повертався з АТО: шукали зброю.

«Того ж 8 квітня 2016 року, коли я ще не знав про обшуки у моєму домі, бо повертався з АТО, працівники черкаської СБУ зупинили мою автівку при в’їзді у Чорнобай (це містечко у Черкаській області). У моїй автівці співробітники СБУ спільно з карним розшуком МВС зробили обшук. Пояснення було таке: нібито хтось їм повідомив, що я із зони АТО маю вести велику партію зброї та боєприпасів. Вони усе перевірили, але, ясна річ, у машині нічого не було. Ми ніколи не возили із зони АТО ніякої зброї. Розумієте, ми не настільки молоді, щоб бути такими ідіотами. Коли у моїй машині закінчили обшук, нічого не знайшовши, склали про це протокол. Але на цьому епопея з обшуками не закінчилась. Правоохоронці заявили мені, що вони щось знайшли у мене вдома. При цьому працівники СБУ показали мені знімки на телефоні, сенсорному, дорогому такому. Я їм відповів, що я майже тиждень не був вдома, а тому нічого про це не знаю. І тоді мені пояснили, що обшук був 8 квітня, а це була п’ятниця. Після того мені запропонували прийти в черкаську обласну СБУ у понеділок, 10 квітня 2016 року, щоб надати їм пояснення про те, що вони знайшли у моєму домі», – каже волонтер.

Ветерани АТО найняли волонтеру адвоката

Колишні підопічні звенигородського волонтера, воїни АТО, дізнавшись про обшуки та запрошення на допит в СБУ, одразу запропонували свою допомогу, ділиться Віктор Ткаченко:

«Наше містечко є невеликим, на той час у районі нас знали як досить потужну волонтерську організацію. Адже коли наші хлопці із Звенигородки йшли на війну, ми брали над ними «шефство», допомагали. Після цих обшуків мої хлопці мені кажуть: «Батя», як будеш їхати у Черкаси, то ти їдь не сам, а візьми з собою адвоката».  Я пояснив їм, що у мене на адвоката немає грошей. Тоді вони скинулись і найняли мені адвоката. Хлопці дуже хвилювались, щоб я не їхав сам.  Коли я уже їхав на допит, по дорозі зі Звенигородки у Черкаси до мене подзвонила слідча, уточнивши, чи я їду. Коли я сказав, що їду з адвокатом, вона була неприємно здивованою».

Насторожує у цій історії з обшуками те, що у двох протоколах різняться дані про кількість нібито знайдених у домоволодінні подружжя Ткаченків гранат.  А також те, що на «речових доказах» ніде немає відбитків пальців підозрюваного волонтера.

«Як тільки я приїхав у Черкаси, з мене зняли відбитки пальців. Але виявилось, що на «знайденому» чорному пакеті зі зброєю взагалі немає нічиїх відбитків пальців. І моїх теж.  Я навіть не знаю точно, чого і скільки було у цьому пакеті. Розумієте, в одному протоколі, який мені дали читати, було написано, що у цьому пакеті знаходилось шість гранат, а в іншому протоколі – було уже сім гранат. Скільки було упаковок з набоями, я уже і не знаю. У СБУ єдине, що залишилось із доказів проти мене, що зброю вони ніби знайшли на моєму подвір’ї. А так їхнє обвинувачення проти мене повністю розпалось», – каже Віктор.

Інкримінують «вивезення зброї із зони АТО в обмін на гуманітарну допомогу»

Найбільше волонтера з Черкаської області обурює звинувачення, що, мовляв, він нібито гуманітарну допомогу солдатам ЗСУ та добровольцям обмінював на зброю.

«Мені інкримінували те, що я, змовившись з деякими військовими із Збройних Сил України та солдатами із добровольчих батальйонів, займався обміном зброї та набоїв із зони бойових дій на гуманітарну допомогу. Це повний абсурд. Такого ніколи не було і бути не могло.  Але це ще не все. Інше, що мені інкримінували – це те, що буцімто я в невстановлений час, в невстановленому місці, в невстановленої особи придбав ці гранати та патрони. Я їх запитав, а навіщо ці патрони мені? Вони ж натомість нічого не кажуть», – каже Віктор Ткаченко.

«Ми коли починали їздити у зону АТО, то я усім своїм хлопцям суворо наказав нічого звідти не брати. Так, ми привозили із зони АТО вистріляні тубуси, гільзи, підписані «атовцями» прапори, щоб дітям у школі показати, пояснити їм, що там відбувається. Натомість діти солдатам передавали малюнки», – додає волонтер.

Попри все, суди над керівником волонтерського руху тривають. Прикметно, що черкаська прокуратура передала справу своїм колегам зі Звенигородки.

«Моя справа зараз перебуває у судах. Її штучно затягують. Як мені сказали знайомі з органів, якщо суд мене виправдає, то хтось втратить роботу. Судимось уже більше року. У моїй справі уже поміняли третього прокурора. Спочатку цим займались у Черкасах, тепер усе перекинули на Звенигородську прокуратуру», –каже Віктор.

Сепаратисти «засудили» до смертної кари

Поки українське правосуддя судить волонтера Віктора Ткаченка, сепаратисти розшукують його. Адже їхній «суд» уже присудив українському волонтеру смертну кару.

«Три чи чотири місяці тому до мене подзвонили хлопці з передової. Кажуть: «Батя, ми тебе вітаємо з нагородою». Кажу, дякую, а чим же нагородили. Вони кажуть «тебе трибунал Л/ДНР засудив до смертної кари. Вивісили твою фотокартку, твої дані». Запитую, а я там з бородою чи без бороди. Вони мені: «Без бороди». Я зрадів, бо зараз з бородою, а значить ще півроку можу жити спокійно, не впізнають. Якщо вже сепаратистам я так остогид, значить, все роблю вірно і від свого не відступлюсь», – жартує волонтер.

«Порошенко сказав «фас» і почалось гоніння на волонтерів»

Те, що в Україні зараз під слідством та за гратами багато волонтерів та добровольців, керівник волонтерського руху пов’язує із цілеспрямованою політикою державної влади. Її метою, вочевидь, є дискредитація волонтерського та добровольчого руху в Україні.

«Все почалося у 2016 році, коли президент сказав, що він виграв війну без волонтерів. Я вважаю, що це була перша команда «фас» державному апарату, правоохоронцям, щоб почати дискредитувати волонтерський рух. Так почались у волонтерів, добровольців обшуки», – каже волонтер.

«Я вважаю, що ці обшуки були зроблені з метою дискредитувати нашу волонтерську діяльність, нашу роботу. Зрештою, обшуки були постійно, не тільки в мене. Так, в одного з наших волонтерів вдома знайшли стартовий пістолет. Правоохоронці його звинуватили у тому, що нібито цей пістолет можна переробити у бойовий. Ну, вибачте, зробити можна багато що. По цьому хлопчині у Звенигородці уже був суд, який його виправдав. Але прокурору це рішення не сподобалось, і він оскаржує його в Черкасах у Апеляційному суді», – додає Віктор Ткаченко.

Волонтер зазначає, що йому дуже болить через те, що в нашій країні і зараз відкрито діє «п’ята колона» Кремля, але державна влада її чомусь не хоче помічати. Натомість об’єктом для переслідування уже вкотре стають патріоти.

«Хотілося б вірити, що це усе припиниться, але воно триває. Дуже хочеться вірити у краще, у зміни в країні. Але…Найприкріше у моїй ситуації те, що в нас не засуджено жодного сепаратиста, винні у вбивстві Небесної Сотні не покарані. Натомість прокурори «полюють» на волонтерів, добровольців та тих, кому не байдужа Україна. Мало того, що в Україні та закордоном у тюрми саджають наших добровольців, то тепер взялись за волонтерів. Мабуть, нас уже вішатимуть.. Дуже прикро, дуже», – констатує волонтер. 

Попри ситуацію, яка склалась, Віктор Ткаченко не зневірився. Каже, що події 2014 року показали, що держава у нас є,  українці – єдиний народ, готовий захищати свою країну.

«Зараз і надалі возимо допомогу в АТО. Я взявся тягнути той віз, який не хоче тягнути держава і тягнутиму доти, поки зможу. Коли ми починали їздити в АТО, нас було сім чоловік, зараз вже більше двадцяти. Хлопці і дівчата, які прийшли з війни, нині стали волонтерами. Не знаю, чим воно все закінчиться. Посадять чи ні. Нам з дружиною ці суди, обвинувачення, які тягнуться більше року, уже набридли.  За добро ще й карають. Але я їздитиму доти, поки не посадять», – зазначає волонтер.

Коментар для «Вголосу»

Пісоцький Іван, вчитель історії та правознавства Звенигородської школи №2:

«Коли у 2014 році на сході України почалася війна з Росією, Віктор Ткаченко заходився займатись волонтерською діяльністю, згуртувавши біля себе свідомих людей. За час його волонтерської роботи, Віктор здійснив близько двохсот поїздок на Схід. Займається допомогою воїнам АТО він і до сьогоднішнього дня. Я, вчитель історії у Звенигородській школі №2, колега дружини Віктора, а тому знаю ситуацію дуже добре. Я обурений цією несправедливістю, кожного дня я бачу, як дружина волонтера плаче від безсилля та несправедливості, яку змушена терпіти їхня родина. Це треба припинити. Ми ті, хто підтримуємо волонтера Віктора Ткаченка, в подальшому будемо їхати у Київ, звертатимемось до Уповноваженого з прав людини, писатимемо відкриті листи до Верховної Ради, в Адміністрацію президента та Генпрокуратуру, бо це жахлива ситуація. Таким людям, як Віктор, потрібно пам’ятники ставити за життя, а не судити. Ця ситуація абсурдна, але, очевидно, зараз комусь вигідно дискредитувати патріотів».

Марія Бойко, «Вголос»

В тему:

Одразу після публікації цього матеріалу в прокуратурі Черкаської області відреагували на інформаційний запит  «Вголосу» щодо обвинувачення волонтера Віктора Ткаченка у нібито незаконному зберіганні зброї. Подаємо текст відповіді:

ІА "Вголос": НОВИНИ