Щедрий вечір! Добрий Вечір!

По Різдві рік пришвидшується, день наддає ходи, сонце все вище спинається над обрієм. І вже їх не спинити. Ще Маланка з Василем, Йордань – і можна чекати на весну. А можна й не чекати, бо я її не раз зустрічав і серед торішнього грудня, і в теперішньому січні.

Вона ще дрібненька і квола, але є – пахтить свіжою травою і сонною землею. Навіть у примерзлому ранковому лісі.

Світлина від Богдана Марциняка Волошина.

Дивне це було безсніжне, весняне, незвичне Різдво. Наче зима в Провансі. Лише не пахло кипарисами та лавром. Львів без снігу сіріший і незвично тьмавий – бракувало блиску від тисяч кольорових жарівок і гірлянд, що прикрашали дерева і кам'яниці, бракувало легкого, як повітряний поцілунок, танцю сніжинок, скрипучих кроків, запахів свіжості та свята. Наче зима дочасу померла. Але свято було.

Світлина від Богдана Марциняка Волошина.

Воно причаїлось під високими склепіннями храмів, у світлих вікнах домівок, у темних брамах, що пахнули маківниками, кавою, вуджениною і паляницями. Йому байдуже – є сніг чи нема, яка погода надворі, який рік, місяць, день. Народження Бога, як звичайного дитятка. Народження Людини. Це завжди буде святом. Навіть без зими.

Світлина від Богдана Марциняка Волошина.

Та й свята ще з нами – ходять від хати до хати вертепи і щедрувальники, зігріває душу колядка, обличчя людей ще не посіріли від буднів. Зима ще вернеться – рано її ховати.

Світлина від Богдана Марциняка Волошина.

І була ж вона таки! Були правдиві зимові дні, які тихо спочили в недавньому грудні. Норовлива пам'ять зберегла і голубі тіні на розлогих білих обрусах ланів, і ясну іскристу паморозь на тонких і крихких пальцях дерев, і вимерзле небо над головою.

Світлина від Богдана Марциняка Волошина.

А буде ще голодна кутя і свято очищення – Водосвяття. Буде довгий рік попереду, що наблизить нас до перемоги. Бо з нами правда і Бог.

 

Богдан Волошин, "Вголос"

Фото автора. 

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Завантаження...
RedTram