Близько 80 млрд грн – приблизно таку суму Україна витратила за ці роки існування фейкових колаборантських утворень на наших східних теренах. Вона включає в себе виплату пенсій, постачання «в борг» електроенергії, води та газу на окуповані території. І якби ж ще ці видатки мали якусь користь – але ні, місцеве населення «там» за комунальні послуги платить з останніх сил (фактично, під страхом смерті). У той же час заборгованість перед українськими надавачами послуг (енергетика, водоканали) лише зростає.
Що більше: величезні борги – наприклад, за електроенергію – накопичили і підприємства, а належать вони не лише українським, але й російським олігархам, і навіть структурам уряду РФ. Це, зокрема, Алчевський меткомбінат, який фактично належить «Внєшекономбанку», а спостережну раду там очолює російський прем’єр Дмитро Медведєв. А туди поставили неоплаченої електроенергії, за деякими даними, на… 750 млн грн. Мабуть, росіяни були б не проти, щоби Україна змогла це все «панять и прастить».
Не проти був би й великий український патріот Рінат Ахметов, адже його «Краснодонвугілля» також заборгувало Україні більш як півмільярда гривень за електрику. Але навіть наші можновладці чомусь про це воліли не згадувати, а говорили хіба про нестачу ахметовського коксу та антрациту.
Відрізати чи накопичувати борги?
25 квітня Луганське енергетичне об’єднання припинило постачання електроенергії до окупованих районів області. Причина банальна, хоча її масштаби вражають: заборгованість у… 5 млрд грн.
Вже за кілька годин окупанти налагодили енергопостачання з Росії. Хоча виявилось, що навіть там нічого безкоштовного немає: за повідомленнями ЗМІ, вартість російської електрики збираються списати на технологічні втрати російської Федеральної мережевої компанії – вони складуть близько трьох мільярдів рублів на рік, тож тариф доведеться підвищити на 2,5%. До слова, схему з втратами придумали російські енергокомпанії, аби не потрапити під міжнародні санкції.
Зробити те саме із водопостачанням у Києві збираються вже доволі давно. Нещодавно про можливість відключення води заявив і міністр енергетики України Ігор Насалик. Однак це одразу поставив під сумнів заступник міністра з питань окупованих територій Георгій Тука: «Заборгованість по воді є, але вона не така вже й велика, близько 5-6 мільйонів. Відключати ніхто не буде, це Ігор погарячкував. Як тільки відключимо, заговорять про геноцид, і потрапимо під міжнародні санкції», – вважає Тука.
Ситуація ускладнюється й через непросту схему водопостачання на Донбасі: так, питна вода до Маріуполя, Волновахи та ін. потрапляє водогонами через окуповані території. Дивно, що бойовики ще не скористались можливістю влаштувати якусь «водну диверсію». І просто обурливо, що українська влада за цей час так і не налагодила альтернативного водопостачання міста.
Загалом, близько 65% водопостачання Донбасу подаються на непідконтрольні українському уряду території. При цьому конкретну цифру боргу поки вирахувати складно через великі втрати води внаслідок пошкодження водогону.
До речі, 4 травня Україна суттєво обмежила подачу води на окуповану територію Луганщини – бойовики заявили про скорочення на 85%. За словами Туки, це сталося внаслідок технологічної проблеми при ремонті засувок у Попасній, а не було політичним рішенням. Тож незабаром водопостачання буде відновлено.
Два роки тому тодішній міністр енергетики Володимир Демчишин заявляв, що лише з вересня 2014-го по березень 2015-го Україна поставила на окуповані території 1,5 млрд кубометрів газу. При його загальній вартості близько 9 млрд грн не було отримано ані копійки оплати.
Згодом питання газопостачання з власної ініціативи узяв на себе російський «Газпром» – без жодних угод чи заявок з Києва російський монополіст постачає газ на територію ОРДЛО (за два роки – понад 4 млрд кубометрів, кажуть росіяни). І не переймається збором коштів за це «блакитне паливо». Росіяни плекають надію, що змусять розраховуватись за нього «Нафтогаз». Хоч НАК заявив, що вже понад 500 днів офіційно не імпортує російський газ для потреб України і не збирається нічого платити «Газпрому».
Хто «оплачує бенкет»
Тільки за перший рік проведення АТО заборгованість за поставки електроенергії та газу на Донбас перевищила мільярд доларів. І далі ця сума лише зростала, оскільки ресурси продовжували постачати – як казав колись прем’єр Яценюк, «бо там наші люди».
Але абсолютно безкоштовних енергоресурсів не буває, хтось за це мусить платити. І цей хтось – народ України. Для наочності – ось оприлюднені журналістами тарифи на комунпослуги у Львові та Донецьку, які діяли в лютому цього року (пізніше вартість електроенергії в Україні ще зросла).
Отже, тарифи на житлово-комунальні послуги та енергоносії для українських споживачів не просто «приводять до рівня економічно обгрунтованих», як нам люблять розказувати посадовці. Туди ще й «зашивають» збитки від «халявних» поставок на окуповані території. Відбувається це не напряму, а, наприклад через завищену вартість електроенергії для Енергоринку, звідки його закуповують обленерго для постачання споживачам.
Пенсійний туризм та інша «соціалка»
Черги на контрольно-перепускних пунктах на лінії розмежування, про які регулярно (як і про черги на україно-польському кордоні) звітує Прикордонслужба, виникають так само через «човників». Тільки на сході це явище ще називають «пенсійним туризмом», адже до 80% людей, що ходять через «кордон» – це люди пенсійного віку. Загалом щомісяця індивідуальних перетинів фіксують в межах 600-700 тисяч.
У цьому році зробили жорсткішими умови виплати пенсій та соцдопомог для людей зі статусом внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Раніше достатньо було з’їздити зареєструватись на підконтрольній Україні території, оформити пенсію і ощадбанківську картку. А потім віддати картку кур’єру, який їздив з десятками (або й сотнями) таких карток знімати готівку за певний відсоток. Тепер потрібно особисто проходити регулярну (кожних три місяці) ідентифікацію в установі «Ощадбанку», та ще й оформляти електронне пенсійне посвідчення.
Щодо переселенців, які претендують на соціальні виплати, також організовано перевірки: соціальні працівники щопівроку перевіряють їх за адресами реєстрації. Але за законом, у разі відсутності такої особи їй залишають письмове повідомлення та дають три дні, аби з’явитись особисто – зазвичай, люди встигають приїхати з окупованої території і пройти верифікацію.
Тобто, чимало мешканців ОРДЛО реєструються на підконтрольній Україні території, отримують кошти і повертаються за лінію розмежування. Дехто примудряється отримувати якісь кошти ще й там.
«З власного досвіду: тесть – шахтар з Брянки, отримує українську пенсію 5 000 грн і ще 800 грн як «переселенець»: числиться в Одесі, хоч їздить туди раз на два місяці – відмічатись. Це раз. А друге – отримує лугандонську пенсію 10 тис. рублів і ще гуманітарку «від братерських шахтарів Кузбасу» – з їдлом та консервами. Як ви думаєте – при доходах у 10 800 грн та ціні газу у 2 грн за кубометр він дуже хоче повернення української влади?
А з приводу цін на продукти… Так для цього є «логістичні центри», завбачливо понаставлені Тукою та Жебрівським одразу поруч з українськими блокпостами: скупився, і вільний. І так декілька разів – теща на лугандонському блокпосту сумки зустрічає, а тесть ширяє туди-сюди… Тому в лугандонії нудотно жити лише ідейним патріотам України, а решті по…», – пише в коментарях користувач Dmitrij Gricenko.
На загал, виплати пенсіонерам з числа ВПО у 2016 році сягали 11,5 млрд грн. Це на майже 18 млрд менше, порівняно з 2015 роком – коли виплати для пенсіонерів ОРДЛО сягали майже 30 млрд грн.
Звісно, що тема із подвійними пенсіями та «лівими» допомогами відома правоохоронцям. За приблизними підрахунками, кількість «подвійних пенсіонерів» оцінюється у 350 тис. осіб. В СБУ оцінили втрати держбюджету від виплати пенсій несправжнім переселенцям в 1 мільярд гривень на місяць.
«І це лише пенсії, без урахування соціальних виплат», – заявив голова СБУ Василь Грицак.
За інформацією СБУ, з 1,3 млн офіційно зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб 60% постійно проживають на території ОРДЛО. Натомість у містечках неподалік лінії розмежування виявляють цілі «колонії»: в одному з будинків Сєвєродонецька було зареєстровано… 7,5 тис. переселенців, у Дружківці за однією адресою – 1300 переселенців, в Ізюмі – понад 3200 осіб.
Підіб’єм «касу»
Отже, окуповані території Донецької та Луганської областей за ці роки висмоктали з України майже 70-80 млрд грн. Натомість Україна, за даними СБУ, отримала в бюджет близько 31 млрд грн. Тож сальдо більш ніж переконливе.
При цьому більшість чиновників біли свідомі того, що принаймні певна частина бюджетних коштів (15-20% - або понад 30 млрд у 2015 році, – припускав тоді ще міністр соцполітики Павло Розенко), виділених на потреби переселенців, могла йти фактично на фінансування бойовиків.
Це не говорячи про відрахування крупних підприємств, які до блокади успішно поповнювали як держбюджет України, так і скарбнички псевдореспублік.
Характерною є і фраза зі звітів Пенсійного фонду України: «Точних даних про чисельність пенсіонерів, що перебувають на непідконтрольній території, зокрема про померлих та тих, що виїхали в інші країни, немає». А це – широке поле для різноманітних зловживань.
«Підприємства в Луганській області, розташовані на окупованій території, (Алчевський меткомбінат, «Краснодонвугілля») заборгували українським підприємствам за споживану електроенергію. «Краснодонвугілля» заборгувало більше 500 мільйонів гривень. Алчевський меткомбінат — 750 мільйонів гривень.
СБУ свого часу повідомила, що в бюджет України цими підприємствами було перераховано 31 мільярд гривень. При цьому забували сказати, що для того, щоб отримати ці гроші, ми витратили втричі більшу суму. За електроенергію ті території заборгували нам 24 мільярди гривень. 42 мільярди — пенсійне забезпечення. Близько 10 мільярдів — це заборгованість за воду. Десь така ж за газ. Я не зовсім розумію, коли розповідають про те, що необхідно зберегти економічні відносин з окупованими територіями.
Алчевський меткомбінат належить не пану Таруті. Фактичним власником є «Внешэкономбанк». Голова наглядової ради — Дмитро Медведєв. Мені хотілося б, щоб пан Гройсман пояснив всьому українському народові, яким чином фактично російське підприємство заборгувало 750 млн грн за спожиту електроенергію», – заявляв в інтерв’ю співкоординатор громадської організації «Права справа» Дмитро Снєгирьов.
Отже, судячи з реакції української влади, для неї питання видатків, які тягнуть окуповані території, абсолютно не критичне. І навіть мотивація енергоблоками ОРДЛО непідготовлених може вразити своїм цинізмом: бо світло їм відрубали не тому, що це терористи, а тому, що ці терористи не платили за спожите світло. Якби гроші капали, питань взагалі не виникало б…
Виглядає на те, що порохотяг під російською маркою ОРДЛО у тому чи іншому вигляді, але й надалі працюватиме, ослаблюючи й без нього знекровлену Україну. Але навіть це комусь вигідно.
Коментар для «Вголосу»
Олексій Кучеренко, екс-міністр з питань житлово-комунального господарства:
Цифри в ОРДЛО (величина тарифів, – ред.) наводять справді менші. Тут головне зрозуміти – вони це від України беруть, чи від Росії. Щодо оплати за поставки газу на територію ОРДЛО, це треба запитувати «Нафтогаз». Борг за електроенергію накопичувався майже три роки. І я не розумію, навіщо було допускати до таких заборгованостей? Адже про неплатежі ще роки два тому говорили.
Усе це пов’язане із невизначеністю статусу цих територій. І всі там знаходять якісь свої вигоди. Думаю, що це вигідно тому, хто будував ці енергетичні схеми розрахунків. Тому реципієнта там треба шукати на найвищому рівні, бо уся ця ситуація була запущена до такого стану цілком свідомо.
Юрій Пелих, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ