Днями Президент Петро Порошенко підписав Указ «Про призначення стипендій Президента України для видатних спортсменів та тренерів України з олімпійських видів спорту». Глава держави призначив стипендії видатним українським спортсменам та тренерам, які досягли значних успіхів у спорті. Стипендія, зокрема, призначена бронзовій призерці чемпіонату Європи 2017 року з велосипедного спорту Любові Басовій та її тренеру Сергію Базіну, а також кільком українським тренерам та спортсменам, які здобули перемогу на чемпіонаті Європи 2017 року з тхеквондо, іншим українським спортсменам та тренерам.
Як з'ясував «Вголос», президентська щомісячна стипендія не є фіксованою, усе залежить від досягнень спортсмена. Мінімальна стипендія – 5 тисяч гривень, максимальна – 14.
Гроші для спортивної еліти
Стипендія від Президента – це лише одне із джерел фінансових надходжень для спортсмена. Чимала доля від прибутків припадає на зарплату від Міністерства молоді та спорту України. Торік відомство проявило нечувану щедрість і підвищило оплату праці видатних тренерів України, які є членами штатних збірних команд, до 30 тисяч гривень в місяць.
«Було вирішено підняти престиж тренерської роботи. За роки Незалежності чимало наших наставників роз'їхалися по світу, – каже Павло Булгак, радник Міністра молоді та спорту. – Думаю, причина усім зрозуміла. Аналогічна ситуація і в інших галузях, коли хороших фахівців переманюють за кордон. Ми завдяки Верховній Раді та Уряду змогли у двічі-тричі збільшити зарплатню групі елітних тренерів, за якими полюють іноземці. Тепер ті, хто готує кандидатів на участь в Олімпіаді чи Паралімпіаді, отримують щомісяця 20-30 тисяч гривень».
Підвищення отримують старші тренери національних команд, адже лише вони мають контракти з міністерством. Те ж саме стосується і спортсменів: не всі мають угоди з міністерством, лише ті, хто потрапив в основу національної збірної.
Середньостатистичний член національної збірної України з олімпійського виду спорту в середньому отримує близько 20-ти тисяч гривень. Усе залежить, як і раніше, від їхніх регалій, титулів. За перемоги на чемпіонатах світу та Європи атлети та наставники отримують надбавки. Також, окрім зарплати у міністерстві, вони одержують гроші від спортивних товариств, а дехто – від спонсорів.
Немає регалій – не маєвисокої зарплатні
Хто не входить в основу національної збірної і, як наслідок, не має контракту із Міністерством, є напівпрофесіоналом, отримує фінансове заохочення хіба що від товариств чи спонсорів.
Те ж саместосується і армії тренерів, яким не пощастило отримати пост старшого тренера національної команди. У них немає міністерської зарплатні, лише фінансове заохочення у спортивних товариствах. Як зізнався один із тренерів, який виховав не одного чемпіона України, він ще у 2016 році отримував близько 5,5 тисяч гривень, а із січня 2017-го отримує 7 тисяч.
Фінансовий стимул
Олімпійська медаль – мрія будь-якого спортсмена. Крім слави і шани, атлет може заробити чималеньку суму. Олімпійські премії в Україні значно солідніші, ніж у більшості європейських країн. Наші атлети отримують 125 тисяч доларів за «золото», 80 тисяч – за «срібло» і 55 тисяч – за «бронзу». Навіть в США ці суми суттєво менші. У деяких країнах, до прикладу, в Норвегії, Швеції і Великобританії для олімпійців взагалі не передбачені преміальні за перемоги.
В Україні великих гонорарів можуть сподіватися не тільки учасники Олімпіад. У 2016 році уряд вдвічі збільшив премії для призерів чемпіонатів світу і Європи. Так, золота медаль чемпіонату світу передбачає виплату 100 тисяч гривень, срібна – 70 тисяч, а бронзова – 50 тисяч. Раніше атлети отримували 50, 35 і 25 тисяч гривень відповідно.
А як за кордоном…
Дехто помилково вважає, що за кордоном спортсмени у «золоті купаються». Атлети навіть із економічно потужних країн, подекуди змушенні гарувати на кількох роботах, аби заробити на заняття спортом. Про підтримку держави вони навіть не мріють.
Промовистим прикладом є 37-річна канадійка Донна Вакаліс. Для участі в змаганнях із сучасного п'ятиборства вона не менше 30 годин на тиждень займається фехтуванням, стрільбою, плаванням, верховою їздою і бігом. На оплату тренувань і змагань із сучасного п'ятиборства щороку вона витрачає близько 39 тисяч доларів. Державної підтримки (в минулому році сума субсидії становила 3 450 доларів) не вистачає навіть на найнеобхідніше. Щоб зібрати необхідні кошти, Донні Вакаліс доводиться «крутитися». Вона працює на неповну ставку асистентом викладача, науковим співробітником, продюсером університетського каналу на YouTube, а також є лектором. Крім того, вона подає заявки на отримання спортивних грантів, які можуть досягати 4,620 доларів, і організовує акції зі збору коштів, як-от «реєстр спортсменів» в інтернеті. Завдяки ним вболівальники можуть придбати для неї необхідний спортивний інвентар, також друзі та знайомі допомагають молодятам купувати предмети першої необхідності для дому.
Вакаліс – далеко не єдина спортсменка, яка зіштовхується з такими фінансовими труднощами.
У США сім'ї спортсменів раніше були змушені подавати заяви на захист від банкрутства, коли суми боргів з оплати тренувань, поїздок та інших необхідних речей перевищували їхні статки. На відміну від спортсменів більшості інших країн, олімпійці з США не отримують грошей безпосередньо з федерального бюджету. Вони змушені розраховувати на підтримку приватних опікунських рад з того чи іншого виду спорту.
За оцінками Спортивного фонду США, який відповідає за організацію спонсорської підтримки і завдяки якому учасники національної олімпійської збірної минулого року отримали близько 150 тисяч доларів, індивідуальні витрати американських олімпійців на тренерів, обладнання та поїздки на міжнародні спортивні змагання можуть становити від 12 до 120 тисяч доларів США на рік, в залежності від виду спорту.
«Спортсмени не отримують достатньо грошей, щоб нормально харчуватися, мати машину, а не жити від зарплати до зарплати», – розповідає Оджи Вулф, в минулому учасник Олімпійських ігор зі штовхання ядра і засновник Спортивного фонду США. За його словами, багато провідних олімпійських спортсменів у США ледве виживають і змушені постійно позичати, канючити гроші або покладатися на щедрість інших людей.
«Багато з цих хлопців ледве кінці з кінцями зводять, знімаючи квартири на чотирьох», – додає він. Ті, хто не заробляє достатньо коштів своїми спортивними досягненнями, зазвичай шукають роботу з гнучким графіком, що дозволяє їм тренуватися в будь-який час і часто їздити на змагання.
Олег Петренко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ