Ці заяви про загальне «благополуччя» чомусь геть не в’яжуться із іншою статистикою. Так, за даними Міністерства закордонних справ, у 2017 році з України виїхало понад 1 мільйон людей. Кожного місяця Україну покидає 100 тисяч її громадян. За даними соціологів, причиною масового виїзду закордон є низькі зарплати, відсутність роботи, завищені тарифи, високі ціни на продукти харчування. Але про таку жахливу статистику влада, зазвичай, мовчить.
Чому в Україні нічого не роблять, щоб зупинити таку шалену міграцію? Про це кореспондент «Вголосу» запитував у директора соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка, директора центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрія Сиротюка, голови Комітету економістів України Андрія Новака та директора Центру стратегічних розробок Андрія Ніцоя.
«В Африці можна знайти хорошу роботу з високою оплатою, тоді як в Україні це значно важче».
Україну щомісяця покидає 100 тисяч людей. Це все трудові мігранти. Про що свідчить така статистика?
Андрій Ніцой:
Перша обставина – це соціально-економічна. Влада провалила економічні реформи, не створила підґрунтя для малого та середнього бізнесу. Немає стимулу задля отримання професійного навчання, адже потім практично неможливо потрапити на престижну високооплачувану роботу. Бо, там, де ВВП зростає 1-2% на рік (а так є в Україні), – там дуже важко жити. Бо, наприклад, у більшості країн Африки ВВП піднімається на 7-8% на рік. Навіть в Африці можна знайти хорошу роботу з високою оплатою, якісною освітою та медициною, тоді як в Україні це значно важче.
Юрій Сиротюк:
В Україні жахлива статистика демографічних втрат. Є й безповоротні втрати, а це зменшення народжуваності і збільшення смертності. Це все посилюється так званими реформами. Бо децентралізація, частково медична реформа лише загострюватимуть демографічні проблеми. Адже коли закриють школу ФАП, сільську лікарню, дитячий садочок, то очевидно, що це не сприятиме росту населення. Також щороку все більше людей виїжджає з України, і це, хочеться вірити, поворотні втрати. Зараз складається таке враження, що владою реалізовується політика витіснення українців з України.
Не хочу будувати теорії змови, але це виглядає, як системна політика. Владі вигідно, щоб українці їхали зі своєї рідної країни. Адже зменшиться соціальне навантаження. Окрім того, в Україні є дуже важливий ресурс, а – земля. Вона, в умовах нестачі продовольства у світі, є дуже цінним товаром. А тому, якщо подивитися статистику, за кордон в основному найчастіше їдуть люди з сільських місцевостей. Мешканців сіл відсутністю роботи, високими тарифами, цінами та в умовах повного несприяння у веденні індивідуального фермерського господарства, фактично витискають зі своєї землі.
У людей є вибір: або їхати на будівництво у Київ, або на роботу в Польщу.
У Англії у XII-XIX століттях дворяни проводили політику «обгороджування». Тоді популярним був бізнес із розведення овець. Це коли селян навмисне витискали з їхніх земельних ділянок, обгороджуючи їх та пускаючи туди овець. Бо потрібно було більше полів. Це була варварська політика. Зараз у сучасній Україні відбувається щось схоже.
Андрій Новак:
З економічної точки зору, від того, що українці їдуть закордон Україна тільки програє. Але це відбувається через те, що влада нічого не робить і не хоче робити, щоб мотивувати своїх громадян працювати в Україні. Основна причина заробітчанства – це разюча різниця у доходах в Україні у порівнянні з країнами-сусідами. Зокрема, у нас середня зарплата зараз біля 160 доларів, тоді як навіть у Росії – 500 доларів, у Білорусі – 350 доларів, у Молдові – 190 доларів, у Польщі – біля тисячі доларів. Україна навіть у порівнянні з пострадянськими країнами суттєво програє у рівні оплати праці. І я вже не порівнюю нас із розвиненими країнами ЄС чи США. Бо там зарплата у 15-20 разів більша. Поки буде така різниця – трудова міграція триватиме.
«Вся Адміністрація Президента просто молиться Богу, щоб українці куди-небудь поділися»
Невже президенту, уряду вигідно те, що українці покидають Батьківщину ?
Віктор Небоженко:
Чим більше людей виїде з України, тим краще можна сфальсифікувати результати президентських і парламентських виборів. Така трудова міграція, як в Україні – це мрія будь якого адміністративного ресурсу. Бо чим більше людей поїде, тим більше активних людей не прийдуть на виборчі дільниці. А це означає, що вибори можна фальсифікувати. А тому я думаю, що вся Адміністрація Президента просто молиться Богу, щоб українці куди-небудь ділися. Вони ж їм заважають «жити по-новому».
Юрій Сиротюк:
Світ стає відкритим: люди подорожуватимуть, їздитимуть на навчання, це нормально. Інше питання – створити людям умови, щоб вони мали бажання повернутися у свою країну. А люди, попри економічні речі, завжди хотітимуть на Батьківщину. Адже держава не йде їм на зустріч. Вона робить інший крок – соціальною політикою показує, що Україна – це не країна для її громадян. Створюються такі умови для людей, коли сюди не хочеться повертатися. Бо тут не тільки немає, де вчитися, жити і заробляти. Тут страшна корупція, злочинність, нехтування правами людини. Нинішній політичний клас, який є при владі, нічого з цією країною не пов’язує. Досить часто ці люди у першому чи другому поколінні приїхали мешкати в Україну. Наша влада – це люди, діти яких живуть закордоном. Більшість з них, наживши статки тут – поїде небідно жити у Британію, Швейцарію чи Ізраїль. Атому політичний клас – це одна з причин того, що українці масово покидають Україну.
Владу останніх 16 років взагалі не цікавить, скільки населення є в Україні. Згідно з рішення ООН, кожні два роки має проводитись облік населення. А великий перепис має бути, як мінімум, раз у шість років. У нас з 2002 року жоден перепис не проводився. Це показує, що з одного боку – владі байдуже, а з іншого – це дозволяє їм зловживати. Бо коли нам кажуть про тарифи, субсидії, пільги – така статистика усім вигідна. Бо людей нема, а гроші осідатимуть у кишенях конкретних чиновників. .
«Влада намагається знищити соціальну базу майбутнього протесту»
Андрій Ніцой:
Влада розуміє, що наступної Революції Гідності вона не переживе, а тому готується репресивна машина для придушення будь-якого протесту. Влада намагається знищити соціальну базу майбутнього протесту. Владі не вигідний середній клас, дрібний і середній бізнес. І керівництво держави намагається придушити активних людей, як економічно, так і виштовхнувши за межі України. Бо чим менше буде активної молоді, тим менше сил для протесту в Україні. Бо всі розуміють, що пенсіонери не підуть на активний протест. А якщо і підуть, то за 200 гривень до Рабіновіча чи Опоблоку протестувати проти реформ в сфері охорони здоров’я. А цей протест владі не страшний, навіть більше – вигідний, щоб показати Заходу, мовляв – бачите, як нам тут важко жити.
Недавно Порошенко заявив, що у нас немає безробіття, від міністрів ми чуємо заяви, що заробітчани – це порятунок української економіки. Це так?
Віктор Небоженко:
Слова Порошенка про відсутність безробіття – це страшний цинізм. І це ознака тоталітарної країни, бо якщо подивитись на колишні радянські ЗМІ, там дуже схожі заголовки: «ми побороли, ми перемогли, ми вже перші».
Андрій Новак:
У нас статистику зайнятості ведуть паралельно за двома стандартам. За нашим, тобто радянським, дійсно безробіття становить лише 2% від населення. Але паралельно йде підрахунок Міжнародної організації праці. За її даними, безробіття в Україні на рівні 10%. Але навіть ця технологія не дає повної картини щодо безробітних в Україні. Це відбувається через кілька причин: перша – низька облікованість кадрів, ресурсів та трудової міграції. Половина економіки України у тіні, люди працюють нелегально, багато заробітчан формально можуть тут десь бути працевлаштованим. А тому картинка – необ’єктивна. Але 10% безробіття – це дійсно значний показник.
За підсумками 2017 року тільки за офіційними грошовими переказами, українські заробітчани з усього світу перерахували в Україну 9,3 млрд доларів. Для порівняння: нібито прямих іноземних інвестицій за минулий рік надійшло в Україну лише 2,5 млрд грн , з яких 1,5 млрд доларів – це гроші з офшорів. Тобто це не інвестиції, а рефінансування українськими олігархами своїх компаній з офшорів. Насправді ж іноземних інвестицій в Україну надійшло не більше 1 млрд доларів. Зараз гроші заробітчан в Україні значно більше формують валютний баланс, ніж інвестиції, які нібито залучає влада.
Отже українці і надалі, щоб вижити, змушені будуть тікати закордон? Доки це триватиме?
Андрій Ніцой:
Зменшення трудової міграції найближчим часом не відбуватиметься, навпаки – дії влади свідчать про те, що їй вигідно, щоб українці тікали з країни. А тому курс на відтік з України населення продовжуватиметься . Зміни можливі тільки після повного перезавантаження української влади.
Юрій Сиротюк:
Має бути мінімальна частина працездатного населення, які повинні працювати на території України, щоб пенсіонери отримували пенсію, а політичний клас мав можливість займатись політикою. Є дані, що населення України складає близько 40 мільйонів, але вже зараз, особливо на Заході України, ми бачимо, що в багатьох галузях економіки бракує робочих рук. По сільських та районних школах працюють пенсіонери, те ж саме у лікарнях. На комунальних підприємствах постійно бракує людей. І це все серйозно тисне на економіку та державність. І вже зараз помітно, що є кадрове голодування і влада мала б усе робити, щоб стримати працездатне населення в Україні.
Але влада робить навпаки – хай їдуть побільше. І це все ставить під загрозу нашу державність, адже навіть для армії потрібна певна кількість населення.
Натомість дуже часто можна навіть почути такі божевільні думки, що в Україні ситуація настільки складна, що сюди потрібно ввозити мігрантів з Африки чи Азії. Виходить так: українців можна витиснути, а замість них завести тих, хто тут працюватиме на пташиних правах і не матиме права голосу.
Андрій Новак:
Я переконаний, що наші співгромадяни не в захваті від того, що вони змушені їхати у чужу країну, мови, традицій, якої вони часто не знають. Вони змушені починати життя фактично заново, а на перших етапах працювати «на чорно». Але це вимушений крок. Трудова міграція припиниться тоді, коли середні зарплати в Україні та сусідніх країнах будуть співмірними. І якщо різниця буде вже не такою суттєвою, лише тоді українці почнуть повертатися додому.
Марія Бойко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ