[media=129185,129188,129191,129194,129197,129200,129203,129206,129209,129212] 

Відразу після приїзду ми назвали Чіанг Май тайським Львовом: тут падав дощ, було багато іноземців, чимало кнайп і старий центр, до того ж він виявився ровесником міста Лева (заснований 1296 року).

 

 

Узагалі дивно, адже Чіанг Май радять відвідати тим, хто хоче побачити справжній, нетуристичний Таїланд – до моря далеченько, тому сюди і не відправляють туристичні потоки «пакетних» туристів. Насправді, виявилося, що білих на вулицях центру майже стільки ж, як і тайців, тому відчуття автентичності першого дня якось не з’явилося. Повною автентикою виявився Хат Яй, наступна наша дестинація після Чіанг Маю.

У Чіанг Маї стали помітнішими пари «престарілий блідолиций – молода тайка». Таїланд відомий як напрямок секс-туризму, але його осередком вважають Патайю – курортне містечко неподалік Бангкока, тому такі парочки на вулицях дуже різали око. Натомість Чіанг Май називають містом експатів-іноземців, які довго живуть за кордоном і працюють віддалено. Північне Нове Місто (а саме так перекладається назва Чіанг Май) приваблює їх низькими цінами, розвинутою інфраструктурою, відсутністю туристів на курортах та спокійним розміреним ритмом життя, на відміну від Бангкока.

Що ж, нам Чіанг Май таким і здався: спокійним, дешевим та дощовитим – майже як Львів. І тут справді було чим дихати.

Тайська їжа та її особливості

Ще в Бангкоку з’ясувалося, що найоптимальнішою версією підтримувати необхідний рівень калорій є вуличні кафе. Зазвичай такі кафе  це прилавок на колесах, де при тобі готують традиційні рис, локшину та том ям (місцева зупа) з різними наповнювачами. Бувають більш стаціонарні варіанти – просто маленьке приміщення з відкритою кухнею, тому також можна спостерігати весь процес готування.

Том ям  як борщ: у кожної господині він різний. Складається з гострого росолу (можна замовити «сухий» суп, тоді бульйон принесуть окремо), кількох видів локшини (можна вибрати самому: тонка, широка, яєчна, рисова тощо), паростків та різних наповнювачів: курятина, свинина, креветки та інші морепродукти. І спеції – дуже багато різних спецій. У підсумку виходить дуже гостро і дуже смачно. Підказка тим, хто не любить гострого: можна брати лише локшину з наповнювачами, бо вони не гострі, а спеції вже додавати за власним смаком.

Часто на столі з традиційними сіллю та перцем (у Таїланді є багато видів перцю) стоїть мисочка із зубчиками часнику. І в саму страву часнику можуть насікти грамів так сто. Але серед дивних спецій номер один – це маленькі сушені креветки. 

Ціни різні: у вуличних кафе традиційні том ям чи локшина коштують 30-50 батів (0,75-1,25 євро) (з морепродуктами дорожче), в «європейських» кафе ціни стартують від 70 батів (1,75 євро) за порцію, у ресторанах – від 100-120 (2,5-3 євро).

Усякої екзотики, на кшталт смажених тарганів, у звичайних продавців їжі не видно. У Бангкоку бачили їх тільки раз – на Коасан-роад, яка є найтуристичнішим місцем у всій столиці. Там продавали смажених жуків (і тільки за їхнє фото просили 10 батів) і скорпіонів. У звичайних місцях – цілком традиційні білки: птиця, м'ясо та риба.

Середні ціни на їжу та напої:

порція локшини або рису (з курятиною або свининою) у вуличному кафе – 30-50 батів (0,7-1,25 євро), у недорогому ресторані – 70-120 батів (1,75-3 євро);

кава – від 30 батів (0,7 євро);

натуральні соки, смузі – від 30 батів (0,7 євро);

пляшка води в магазині – 7 батів (0,17 євро);

пляшка пива в магазині – 60 батів (1,5 євро), у кафе – від 80 батів (2 євро).

Повний релакс та запальні тайські танці

Узагалі за два тижні ми зрозуміли: напружуватися тайці не люблять. Ніхто нікуди не біжить, ніхто нікуди не спішить. Тому дуже кумедно було спостерігати за місцевим рок-клубом: ущент забите приміщення, група грає запальний рок-н-ролл, а всі місцеві сидять і спокійно слухають. Танцювали тільки білі, яких було аж четверо на весь заклад. Найтусовочніша вулиця Бангкока – Коасан-роад, яка опівночі перетворюється на один величезний опенейр завдовжки в 300 метрів, є такою власне завдяки туристам. І коли починаються танці на столах і на вулиці – навколо лише білі обличчя.

Напевне, ця позитивна лінивість також призвела до того, що тайці дуже погано говорять англійською – із серії «и так поймут». Вимова жахлива настільки, що ледве розбираєш одне слово з п’яти. Втім, розуміють англійську також десь на тому ж рівні. Але з часом якось опиняєшся на цій хвилі релаксу: не розуміють, ну і пес із ним.

Бюджет за перший тиждень у Таїланді

Авіаквитки з Осло до Бангкока – 120 євро (прямі рейси виконує норвезький лоукост «Norwegian»).

Житло. У Бангкоку – безкоштовно через «Couchsurfing», у Чіанг Май – 840 батів (22 євро) за три ночі за двох.

Транспорт. У Бангкоку на невеликі відстані дешевше їздити в таксі, ніж у метро. Так, поїздка з пересадкою в метро обійшлася нам у 100 батів, а в таксі – у 70 батів. Найбільша витрата – таксі в аеропорт – 200 батів.

Загалом на транспорт у Бангкоку за три дні ми витратили 700 батів (18 євро).

Квитки на літак до Чіанг Май обійшлись у 2000 батів (50 євро) на двох, у Чіанг Маї пересувалися всюди пішки. Аеропорт розташований за 3 кілометрів від центру міста, теж ішли пішки.

На їжу та напої на двох загалом витратили 1500 батів.

Підсумок: 5040 батів (125 євро) на двох, плюс візи по 1000 батів з людини (50 євро на двох), загалом 175 євро на двох. 

Відповідно, з початку подорожі (з 23 травня) вже витрачено 468 євро на двох (включно з усіма витратами: авіаперельоти, житло, харчі, візи тощо).

Перша частина тексту тут спецпроект «Три місяці в Азії»: Бангкок, транссексуали і «тайський Львів». Частина 1.

Тим часом ми переміщаємося на південь Таїланду – спочатку в Хат Яй, а потім на пошуки райського острова.

Уляна Куйдич, спеціально для «Вголосу»

ІА "Вголос": НОВИНИ