Останній гучний випадок – розстріл патрульних у Дніпрі, після якого міністр Аваков почав відверто вимагати у законодавців закріпити безумовну покору громадян будь-яким вимогам поліцейських.
У мережі розібрали всю наявну інформацію щодо цього випадку буквально на атоми, і виявили шалену кількість нестиковок. Про них уже писав «Вголос» тут і тут. Про дивний монтаж відео одного з копів у мережі розміщено цілий ролик – куди поділись майже 5 хв. відео, знають лише ті, хто його обрізав. І пояснення речника МВС (що там, мовляв, останні секунди життя патрульного) розраховані хіба на дітей, адже вирізано фрагменти на самому початку розмови патрульного з убивцею, а не лише після пострілів.
Чи це була спецоперація силовиків, «підстава» або й просто збіг трагічних обставин, ми навряд чи швидко дізнаємось. Але якщо відкинути всі нюанси, то факти виглядають так: один працівник МВС (боєць міліцейського добробату) холоднокровно розстріляв двох інших працівників МВС (патрульних). І тепер керівники силового відомства наполягають на тому, що всім іншим працівникам МВС треба необмежено розширити повноваження.
На перший погляд це – маячня. Але у нас можливо все – послухайте нашого фейсбук-міністра внутрішніх справ: він одразу на похоронах у Дніпрі запропонував повернутись до ідеї презумпції правоти поліцейського. Мовляв, спочатку громадянин повинен підкоритись правоохоронцю, а вже потім (якщо щось «пішло не так») може й оскаржувати його дії. Тут хочеться додати – якщо вціліє. Бо прикладів незаконної і просто неадекватної поведінки міліціонерів «при виконанні», на жаль, достатньо.
Також звернемо увагу на те, що розстріл патрульних, попри весь трагізм ситуації, допомагає вирішувати цілу низку поточних завдань, при чому саме зараз. Зокрема, продовжити знищення іміджу добробатів і водночас пожвавити справу «торнадівців», яка слухається за зачиненими дверима, але, схоже, поступово розвалюється. Також є нагода вимагати збільшення бюджетного фінансування правоохоронців. Ну і, звісно, створено потужне тло для того, аби «протягнути» через парламент презумпцію правоти поліцейського.
Тож уже дуже скоро ми можемо отримати поліцейську державу, в якій навіть мирний протест, скажімо, проти здирницьких комунальних тарифів може перетворитись на бійню під гаслом «спочатку підкорися поліцейському, а потім (якщо виживеш) – спробуй оскаржити».
Логічно, що соратники Авакова відмахуються від таких висновків (вони лежать на поверхні, тому й очевидні для багатьох) – мовляв, це все «теорія вселенських змов», плід чиєїсь уяви. Але протягом останніх років, саме при нинішньому міністрі такі ситуації вже траплялися.
Пригадується, коли Олександр Музичко (Сашко Білий) різко розкритикував роботу тоді ще в.о. очільника МВС Авакова, то одразу попереджав, що його готуються ліквідувати. Невдовзі так і сталося. А МВС пішло в рішучий наступ на непокірні добробати.
Але найпоказовішою є історія з гранатою під Верховною Радою 31 серпня минулого року. Тоді теж загинули працівники МВС - бійці Нацгвардії. Було затримано бійця батальйону «Січ» Ігоря Гуменюка за підозрою в метанні гранати у нацгвардійців.
Нестиковок торік теж було чимало: невідомо як ідентифікували підозрюваного, якщо той був у балаклаві, адвокат тоді заявив про те, що жодної зброї під час арешту у його підзахисного не вилучали (силовики повідомляли про кільце від використаної гранати та ще одну споряджену, які були знайдені нібито в речах Гуменюка). Зізнання у затриманого вибивали силою. А після прямих звинувачень Аваковим «свободівців» та Олега Тягнибока партія недобрала голосів на торішніх виборах – схоже, що це і малося на меті провокації.
Натомість справу розділили на дві окремі, і в жодній з них так і не спромоглися перейти до судового розгляду по суті, постійно відкладаючи засідання.
У зв’язку з цим згадується гучна справа «караванського стрільця» Мазурка, якого звинувачували в розстрілі трьох охоронців супермаркету. Трагедія сталася у вересні 2012 року, й тоді також оприлюднили відео інциденту. А під час розслідування виникла величезна кількість запитань і неузгодженостей, які канули в Лету після того, як був знайдений нібито труп підозрюваного із кулею в голові. Кажуть, підлеглі Захарченка тоді списали на Мазурка кілька убивств, а Держслужба охорони (яка могла втратити монопольку на зброю та спецзасоби, оскільки їх саме дозволяли носити й приватним структурам) тоді різко посилила свої позиції в охороні приватних комерційних об’єктів.
Схоже, що Аваков і його відомство не те щоб традиції Захарченка продовжували, але принаймні деякі ефектні практики могли взяти на озброєння. І чим далі, тим більше виникає аналогій з МВС того часу.
Українці вже давно вголос говорять про те, що силовики активно готуються до вуличних протистоянь та масових заворушень. Про це свідчить навіть офіційна інформація, що виходить з МВС.
Так, підрозділи Нацгвардії першими отримують нову техніку та сучасні зразки озброєнь. Вони регулярно тренуються (у тому числі й на камери) – зі щитами та палками. А нещодавно замовили майже за 10 млн. грн. ремонт… водометів. Без тендеру, бо є нагальна потреба: «суспільно-політична ситуація в країні та збільшення останнім часом заходів із залученням великої кількості громадян, які нерідко переростають в сутички з правоохоронцями». Вам це ще нічого не нагадує?
Ідемо далі. У 2016 р. бюджет МВС збільшили на 20% - до 41,1 млрд. грн. Тоді як на армію воюючої країни передбачено 55 млрд., а Міноборони і волонтери весь час попереджають про ризик недофінансування щонайменше на 10 млрд. грн. Зате гроші до МВС, судячи з усього, надходять справно – режим потребує безперервної охорони. І на наступний рік Арсен Аваков висловив побажання, щоб бюджет його відомства збільшили одразу до 60 млрд. грн. І останні події можуть додати йому аргументів.
«Сьогодні Аваков перетворився в Захарченка і пропонує дійсно справедливі зміни в законодавство, але справедливі лише для цивілізованої країни із справедливою судовою системою. У наших умовах імператив презумпції правоти поліцейських створить поліцейську державу, про яку мріяв Янукович, - пише у своєму блозі громадський діяч Олександр Аронець. - Перефразовуючи древню мудрість про те, що кожен раб мріє не про свободу, а про те, щоб стати рабовласником, скажу, що кожен міністр МВС мріє стати міністром Януковича – Захарченком»
Юрій Пелих, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ