Тарас Стецьків - Голова Національної телекомпанії України


Кажуть, незабаром українці зможуть дивитися „Євроньюз” українською. Це правда?

У червні ми провели на цю тему переговори, у серпні ми станемо акціонерами „Євроньюз”, і пізніше, за два-три місяці, буде цілком можливо створити повноцінну україномовну редакцію з місцем розташування в Ліоні. Це буде вже восьма редакція. Відповідно, українці зможуть дивитися україномовну, а не російськумовну версію „Євроньюз”. В тому числі, українці, які проживають в Європі, Америці, Канаді.

Які наступні кроки реформування НТКУ?

Реорганізація вже проводиться. Буде змінено структуру компанії, буде проведена оптимізація структури: ми укрупнятимемо окремі підрозділи, будемо ліквідовувати творчі об’єднання, усі журналісти переводитимуться на проекти, а частину журналістів доведеться скоротити, бо штат сьогодні є сильно роздутий. Приблизно 2 тис. осіб тут нікому не потрібні. Крім того, ми хочемо зробити серйозну технічну реорганізацію. Нам готове допомогти провідне канадське телебачення СВС – і технічно, і фінансово. Крім того, маємо кілька проектів з європейською мовною спілкою щодо навчання наших журналістів. Ми дуже серйозно працюємо, щоб з нуля створити систему маркетингу, бо дотепер на УТ-1 такої системи не було. Ринок не досліджувався, соціологія не проводилася, запити глядача не вивчалися; таке враження, що це телебачення існувало тільки для Банкової.

Чи розпочнеться врешті реформування НТКУ у Громадське телебачення? Коли це станеться – до виборів-2006 чи після?

Ми хочемо зробити це вже. Але, на превеликий жаль, я зіткнувся з тим, що позиція окремих діячів влади є такою, що вони не хочуть, аби зараз Громадське телебачення було впроваджено на базі УТ-1.

Про кого саме йдеться?

Це люди з оточення Президента. І зараз вони формують точку зору Президента таким чином, що буцім-то зараз Громадського телебачення на базі УТ-1 не треба робити, а треба створювати його „з нуля”, причому не зараз, а вже після виборів. Тобто робити це не на базі УТ-1. Я не вважаю, що це правильна позиція. На превеликий жаль, це саме той момент, коли не збігається моє розуміння ситуації з поглядом з Адміністрації Президента.

Тарасе Степановичу, чи є ділянки роботи, в яких Ви би не хотіли працювати, тому що відчуваєте себе в тому некомпетентним?

Напевно, я би не готовий був бути Міністром фінансів. Не знаю, чи я би багато користі приніс державі, будучи Міністром освіти і науки або міністром культури. Але що стосується енергетичної сфери, житлово-комунального господарства, що стосується якихось економічних питань, то, я вважаю, я є достатньо підготовленим і кваліфікованим чоловіком, щоб такі галузі „потягнути”. Я маю досвід роботи у сфері управління і вважаю, що маю достатньо знань. Тому теми, пов’язані з господаркою, з управлінням, з якимись крупними проектами, це є завдання мені посильні.

В одному з інтерв’ю Ви сказали, що Львову бракує не грошей, не професіоналів, а ідеї. І Ви підете на вибори міського голови тоді, коли матимете цю ідею. Ви вже її маєте?

Так, у мене є ідея щодо Львова. Я зі своїми однодумцями ще її допрацьовую. На моє глибоке переконання, будь-яка справа починається з ідеї. Будь-яка справа є успішною, якщо вона має внутрішню ідею. Ще краще, коли вона має надидею. Тобто в основі ідеї має стояти питання: „У чому місія цієї громади, цієї влади і чого ми хочемо досягнути?”. Коли суспільство буде знати куди і заради чого воно рухається, то, без сумніву, буде це робити ефективно. Для Львова завжди спрацьовувала ідея об’єднавча. Львів жив середовищами. І та людина, яка вміла інтегрувати різні середовища – культурні, релігійні, національні, професійні – і запалити їх одною метою, то така людина, на мою думку, зараз Львову і потрібна. Але це має бути трудяга, така бджілка, яка, крім того, що може придумати ідею, має бути здатна також її реалізувати.

Бджілка – це натяк на людину з середовища ПРП?

Бджілка – це натяк на працелюбну бджолу. Нам не потрібні науковці, які досліджують місцеве самоврядування. Це не годиться. Львову не потрібні наукові розробки, Львову потрібні люди, які здатні реалізовувати. Ідеально, коли Львів буде мати на чолі і генератора ідея, і пахаря, який, засукавши рукава, буде реалізовувати ці ідеї. Це – ідеальна ситуація. Якщо ні, то Львів повинен шукати доброго управлінця. Але не теоретиків, які пишуть статті на тему місцевого самоврядування. Це в історії Львова вже було, і воно нічого не дало.

У Львові є кілька основних партій – УНР, НРУ, ПРП, „Батьківщина” та НСНУ, які матимуть вплив на вибори Теоретично новим міським головою стане та особа, яка заручиться підтримкою більшості цих середовищ. Подейкують, що саме Вам готові надати підтримку ПРП, „Батьківщина” та НСНУ. Ви вже вели з цими партіями переговори про підтримку?

І я веду окремі веду консультації, і зі мною ведуть розмови. Не секрет, що до мене справді багато-хто звертається і обговорюють зі мною такі питання, в тому числі, визначають свої перспективи з огляду на те, що я можу позмагатися за місце міського голови. Я справді маю дуже багато знайомих, в тому числі давніх, побратимів в усіх перерахованих Вами силах. І це дає мені можливість як мінімум добре орієнтуватися в процесах. Ви праві, це є плюс, що я є не зовсім виокремлений політик якоїсь політичної сили, і маю добрі політичні контакти серед партій і серед громадськості. Уся моя політична кар’єра пройшла на виду у львів’ян. Я тут сформувався як неформальний лідер товариства Лева, потім – Народного Руху, потім як формальний політик, депутат. Тому не дивно, що я маю багато контактів.

Кажуть, що Ви збираєтеся піти на мера, аби виправити власну помилку під час виборів-2002, коли Ви підтримували Буняка на мера Львова. Тоді нібито за Вашу підтримку дві людини з Вашого середовища отримали ключові посади у міській раді: Зеновій Сірик став секретарем Львівської міської ради, а Олег Кузан став керуючим виконкомом.

Я не підтримував Буняка на мера. Ні одне, ні друге Ваше твердження не відповідає дійсності. Свого часу я трохи не впав зі стільчика, коли почув, що він буде балотуватися. Насправді цю ідею йому подали Степан Хмара і Юрій Шухевич. Я взагалі до останнього моменту відмовляв його йти на мера, бо вважав, що у місті буде колотнеча. По-друге, публічно я ніколи Буняка не підтримував. Я лише казав, що поважатиму його, як людину, яка зробила для України нафтову трубу, як хорошого господарника. По-третє, люди моєї команди – це не моя приватна власність. Якщо я не міг на виборах 2002 року дати їм якоїсь роботи, я не мав права заборонити їм працювати на інших людей. Це нормальна ситуація. Зеновія Сірика, до речі, обрала Рада. Буняк до того не має жодного відношення. Більше того, він був проти цієї кандидатури. І щоб поставити Сірика, треба було переконувати депутатів. Блок „Наша Україна” тоді визначився на користь Куйбіди. Інше питання, що ми не займалися „чорним піаром”.

Тарасе Степановичу, у Львові вже ніхто не сумнівається, що Ви підете на мера. У зв’язку з цим...

Я ще сам сумніваюся. Я дуже відповідально до цього ставлюся. Яне боюсь залишитися без роботи. Насправді у мене є 4-5 пропозицій щодо того, як продовжити свою політичну чи управлінську кар’єру. Так що моє кандидування, це може бути факт, а може бути і не факт.

Але якщо все-таки припустити, що Ви вирішили кандидувати на мера. Кого б Ви вважали своїм основним конкурентом на цих виборах?

Я Вам скажу так: я до всіх ставлюся рівно, усіх поважаю. Узагалі, я вважаю, що це є велике щастя для Львова, що вперше за стільки часу Львів може отримати достойну команду претендентів на крісло першої людини в місті. Такого рівня кандидатів з такою кваліфікацією Львів ще не мав. І у Львові нарешті буде вибір не між гіршими і ще гіршими, а між кращими і ще кращими. До всіх, кого називає преса, я як людина, як політик ставлюся рівно, нормально, з повагою – до одних з більшою, до інших – з меншою.











ІА "Вголос": НОВИНИ