Відтак сьогодні навіть далеким від політики громадянам зрозуміло, що «нормандський формат» – шлях в нікуди і українській владі необхідно його змінювати швидко та радикально на щось конструктивніше. Одним із найефективніших варіантів такого «ребрендингу», на думку деяких політичних лідерів, було б повернення до «Будапештського» меморандуму». Саме цей документ, підписаний керівниками найпотужніших держав світу, гарантував безпеку Україні, коли та позбувалась свого ядерного арсеналу.
Наскільки це можливо? Про це «Вголос» запитав у військового експерта, екс-працівника Генштабу Олега Жданова, політичного аналітика Олександра Кочеткова та директора центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрія Сиротюка.
Отже, чи існують інші формати припинення московської агресії в Україні?
Юрій Сиротюк:
Справді, нормандський формат уже давно помер, він зараз більше працює проти нас.
А тому є два формати, про які ми можемо говорити. Оптимальним для нас є «будапештський формат» переговорів. Від передбачає залучення до переговорів з Росією усіх країн-гарантів української незалежності та територіальної цілісності – Великобританії та США. Але наша влада чомусь навіть не намагається реалізувати цей формат. Другий варіант – це пряма участь США у переговорах між Україною та Росією. Ця країна могла б стати арбітром у цій війні.
«У переговорний процес могла б увійти ще й Австралія, яка постраждала через загибель малайзійського «Боїнга»
Олег Жданов:
У переговорний процес могла б увійти ще й Австралія. Це потужна розвинена країна. Вона також постраждала через загибель малайзійського «Боїнга», який збили росіяни і на борту якого були австралійці. Цю країну було б справедливо залучити у цей процес як постраждалу від російської агресії. Зараз в України дуже добре складаються стосунки з Канадою. Ця країна нас підтримує політично та військово-технічно. Її теж можна було б запросити до переговорів.
Окрім того, у 2015-2016 роках Велика Британія неодноразово заявляла про свою готовність увійти до переговорного процесу між Україною та РФ. Ми ж не зробили нічого, щоб запросити туди британських дипломатів.
Що передбачає Будапештський меморандум?
Олег Жданов:
Будапештський меморандум – це декларація про наміри, що держави беруть на себе зобов'язання щодо територіальної цілісності України. У сьогоднішніх умовах окупації та анексії ми мали б першочергово звертатись до країн-підписантів Будапештського меморандуму. Цей документ можна використати як основу для створення нового переговорного процесу з урегулювання військових конфліктів в Україні. Тим більше, що у Будапештському меморандумі чітко прописані гарантії у випадку агресії проти України.
Від 2014 року багато хто з провідних українських та зарубіжних політиків товкмачать про те, що потрібно змінювати формат переговорів, залучати до цього країн-гарантів нашої безпеки. Але наша влада чомусь категорично відмовляється це робити. Чому? Для мене це загадка.
Юрій Сиротюк:
Будапештський меморандум – це документ, який засвідчує, що у відповідь на добровільну відмову України від ядерного статусу і позбавлення нас третього у світі ядерного потенціалу країни-підписанти гарантували нам захист у випадку будь-яких посягань на суверенітет та територіальну цілісність. Військова агресія з боку РФ є прямим порушенням Будапештського меморандуму – і на це мала б бути однозначна реакція країн-підписантів. Оскільки її не було, то влада мала б застосувати усі можливості, аби її викликати. Натомість вона погодилась на нав'язаний нам імпотентний «нормандський формат» і, схоже, не збирається від нього відмовлятись. Тим часом через цю владну беззубість і без'язикість ми щодня втрачаємо кращих синів України.
Як Україна могла б зреалізувати «будапештський формат», так би мовити, технологічно?
Юрій Сиротюк:
Щоб почав працювати Будапештський меморандум, українська сторона повинна просто розпочати нові перемовини у «будапештському форматі». Справа в тому, що у меморандумі чітко прописано, що у разі зазіхання на територіальну цілісність та суверенітет Україна має право розпочати консультації із країнами, які їй гарантували територіальну цілісність та безпеку. Бо поки Україна не звернеться по такі консультації, жодна з країн-гарантів нам не може ні в чому допомогти.
Олег Жданов:
Для того, щоб організувати перемовини у «будапештському форматі», потрібно, щоб Міністерство закордонних справ дало офіційне оголошення, що ми хочемо зібрати країн-підписантів Будапештського меморандуму, аби обговорити проблеми в рамках цього договору. Після цього ми мали б надіслати офіційні запрошення керівництву тих держав, які підписали меморандум.
Разом з тим, для того, щоб зібрати країн-членів Будапештського меморандуму, мають бути причини. А тому Україні потрібно буде визнати факт війни та чітко назвати країну-агресора. І тоді на основі цих фактів вимагати засідання країн-підписантів меморандуму щодо повернення Україні територіальної цілісності та відшкодування збитків, завданих військовою агресією РФ.
Які методи впливу на РФ можуть застосувати країни-підписанти Будапештського меморандуму?
Юрій Сиротюк:
США і Велика Британія – країни, які займають відверто антиросійські позиції. Якби вони приєдналися до переговорів щодо врегулювання ситуації в Україні, то отримали б додаткових і дуже впливових союзників. Адже Франція та Німеччина попри санкції дуже активно співпрацюють з Росією, намагаються відновити як політичні, так і бізнесові контакти з Кремлем.
Якби Україна ініціювала реалізацію Будапештського меморандуму, то Захід змушений був би активніше шукати для України нові механізми принаймні тимчасової компенсації за втрату територій: списання всіх зовнішніх боргів України, надання нам безвідсоткових кредитів та гарантій, що країни-підписанти Будапештського меморандуму не знімуть санкцій з Росії аж до повернення нею анексованого Криму. «Будапештський формат» перемовин дав би змогу суттєво і визначально збільшити тиск на Росію та посилити вплив України на міжнародній арені.
Натомість з початку агресії жоден український уряд – ні Гройсмана, ні Яценюка, ні президент Порошенко, ні виконуючий обов'язки президента Турчинов, не ініціювали запуск перемовин у «будапештському форматі». Саме на українській владі лежить ключова відповідальність за бездіяльність у його імплементації. Оскільки Україна не зверталась з проханням про «будапештський процес», країни-гаранти, відповідно, теж закривають очі на те, що норми цього меморандуму ігноруються. Тому те, що влада не ініціює перемовини у «будапештському форматі», – це посадовий злочин.
«Ці країни могли б вимкнути у РФ платіжну систему SWIFT, заблокувати усі іноземні рахунки підданих Кремля»
Олег Жданов:
США і Велика Британія, крім тих санкцій, які зараз діють проти Росії, мають ще багато засобів впливу на агресора. Якби ми реально визнали факт війни, а Росію – країною-агресором, то ці країни могли б вимкнути у РФ платіжну систему SWIFT, заблокувати усі іноземні рахунки підданих Кремля. Відповідно до статуту ООН на основі статті 27, Росія була б позбавлена права голосу у Раді Безпеки, а відтак ми могли б там проштовхувати ті рішення, які нам вигідні для повернення втрачених територій.
Натомість що ми маємо? ООН зараз потребує кардинального реформування, вона фактично недієздатна; Німеччина і Франція продемонстрували, що їхні національні інтереси вищі. ніж колективні. Відтак зараз нашим єдиним союзником є США – і саме ця країна нам надає реальну допомогу. Із Америкою можна було б підписати окремий договір про економічну та військову співпрацю. Це дало б Україні значні дивіденди. Бо саме США – це наш чи не єдиний надійний партнер.
Якщо формат не зміниться, що тоді?
Ярослав Макітра:
У майбутньому нас, швидше за все, чекають два варіанти – умовне замороження конфлікту, яке є зараз, або відновлення повномасштабних бойових дій.
«Оскільки своїх ініціатив ми не продукуємо, нас змусять виконувати те, що є»
Олександр Кочетков:
Тоді Україна йтиме шляхом так званого політичного врегулювання на Донбасі, тобто амністії для бойовиків та проведення виборів на окупованій території. Це – план капітуляції, написаний у Кремлі. І оскільки своїх ініціатив ми не продукуємо, нас змусять виконувати те, що є. Є небезпідставні прогнози, що Росія після Чемпіонату світу з футболу спробує натиснути на Україну. Це можливо як економічно, так і у військовому плані. І вже в цих обставинах від Порошенка вимагатимуть виконувати невигідні Мінські умови. От Трампу дуже подобається бути миротворцем, а тому він теж тиснутиме на керівництво України, щоб ті виконували те, на що підписалися.
Справа в тому, що Порошенко, підписуючи Мінські домовленості, думав, що вийде сухим з води, нічого не роблячи, але на міжнародній арені така хитрість не проходить. Разом з тим, Порошенко розуміє, якщо виконає політичні пункти «Мінська», то це поховає його політичні амбіції.
А якщо ми все ж їх виконаємо, то для України Донбас стане як Чечня для Росії. Ми платитимемо «данину» окупаційній владі. Це означатиме, що «фейкові» республіки перемогли, а Україна – капітулювала. І якщо Росія, маючи ресурси, може пережити «синдром Чечні», то в Україні це призведе до дезінтеграційного колапсу.
Марія Бойко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ