Черчилль – не олігарх, як і решта британських управлінців. Черчилль не має шаленої зарплати, знову-таки, як і решта британських управлінців, тому у скруті починає економити на сигарах. Сама Британія не торгує з агресором, не сподівається на санкції і у відповідь на прохання про американську зброю чує «Нічим не можемо допомогти». Британія має порівняно невелику армію і щодень позбувається усе більшої кількості своїх воїнів. У тій ситуації Черчилль не йде на мирні перемовини, бо «не можна переконувати тигра, коли твоя голова уже у його пащі». Черчилль вірить у британську націю і обіцяє боротися за перемогу до самого кінця, бо «Без перемоги неможливе наше виживання!»

2018, Україна. Сьогодні тут теж «темні часи». Вже четвертий рік на Сході держави триває війна, хоча державні органи спершу уперто називають її «антитерористичною операцією», а тепер уже «заходами для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях».

Ця країна очолює рейтинг найбідніших країн Європи, але її Президент поряд з найзаможнішими людьми світу, зокрема засновником «Microsoft» Білом Гейтсом та американським лідером Дональдом Трампом, входить до десятки найбагатших спікерів Давоського економічного форуму. За кілька років біля керма держави цей Президент зумів в умовах глибокої кризи розвинути бізнес в рази. А наостанок подався туди, де немає війни – на Мальдіви. За 14 мільйонів гривень за тиждень. У цей час канцлерка ФРН та її колега із Франції, яких оцей Президент на колінах благає про поміч, витратили на відпустку у 125 разів менше, а британський принц полетів на відпочинок економ-класом, сидячи у літаку з пересічними громадянами. Склалося так, що і очільник Міністерства внутрішніх справ України узяв приклад не із чужинців, а зі свого гаранта. Провести кілька тижнів на Аппенінах урядовець вирішив у компанії сина, якого НАБУ напередодні спіймало на крадіжці 14 мільйонів з українського бюджету.

Кажуть, Україна може собі це дозволити. Бо в України одна із найкращих в Європі армій. Принаймні, у тому запевняє Президент. Невідомо, для чого тоді збирають гроші волонтери, по що вони їздять день у день на Донбас, звідки у ЗМІ просочується інформація про не надто людські умови перебування українських вояків на лінії розмежування...

Зате ми стабільно домовляємось з ворогом – ми маємо Мінські переговори і «не маємо їм альтернативи». А ще ми приймаємо закон, яким плануємо рятувати Донбас. Насправді ж саме цим законом знову не визнаємо війну війною, передбачаємо застосування різних правових підходів до окупованих Москвою територій – Криму, Донеччини і Луганщини, змушуємо самих себе платити за утримання окупованих путінськими бойовиками територій, не визначаємо дат початку окупації, отже не передбачаємо жодних правових наслідків для агресора, фактично забороняємо українським військовим оборонятися і наново легалізуємо торгівлю на крові… Ми фактично капітулюємо перед ворогом.

Мабуть, нам не варто і співпрацювати зі спецслужбами ворога. Але наш Президент, щоб повернути взятих в полон путінськими бойовиками українців, просить допомоги у ФСБшників із кадилами.

На щастя, в умовах війни Україна може сподіватися на підтримку найпотужнішої в світі держави. Україна вже отримала від неї санкції проти РФ і практично має у своїх руках її зброю. Але від кого Україна оборонятиметься тією зброєю? Від друга найближчого? Ми ж досі не розірвали «Договір про дружбу, співробітництво і партнерство» з РФ.

Отут і постає питання: чи вірить той, хто Президент, у власну націю? Чи хоче він боротися за перемогу до кінця? Чи усвідомлює, що «без перемоги неможливе наше виживання»? Наскільки багато він може собі дозволити у темні часи,  із яких Україна ніяк не може вийти?

Коментарі для «Вголосу»

Степан Хмара, дисидент, в'язень радянських таборів, Герой України:

Президент під час війни покинув територію країни…А хто у той час перебрав виконання його обов'язків? А раптом – надзвичайна ситуація? І що тоді? Хто? Доки він повернеться – мине купа часу. Я не кажу тут навіть про мораль. Невідомо, під якими документами він їхав і чи законно перетинав кордон. Це кримінальне порушення, а Президент такий самий, як і інші громадяни.

 

«Це патологія, це вже психологічне збочення. Уся його мета – безмежне збагачення»

 

При тому він їхав за державний кошт. І хай скільки хочуть розказують, що він відпочивав за свої. Знаючи Порошенка, я можу впевнено сказати, що він і гривні своєї не дасть. Він настільки жадібний, настільки захланний… Це патологія, це вже психологічне збочення. Уся його мета – безмежне збагачення, для того і використовує максимально державну посаду, не виконуючи наданих йому обов'язків.

Четвертий рік іде війна, а він досі нічого не вдіяв. Він не виконав завдань, які передбачені 106 статею Конституції, законом «Про безпеку», законом «Про Збройні сили України». Він мав би відразу після перебрання повноважень гаранта оголосити воєнний стан, розірвати дипломатичні відносини з Росією, оголосити санкції Росії. А в нас що? У нас за останній рік торгівля з Російською Федерацією зросла на 30%! Ви уявляєте ТАКЕ?

На додаток до того вони приймають фейковий закон, де ніби називають РФ агресором. Але ж насправді цього нема. Чому ж вони не застосовують до цього «агресора» усталені століттями правила? Чому немає розриву дипломатичних відносин? У нас досі є чинними міжвідомчі угоди і навіть договір «Про дружбу, співробітництво і партнерство» із Російською Федерацією. А в той же час в Україні приймають закон зі статтями, які суперечать Конституції, тільки для того, щоб зняти відповідальність із Президента.

У нас немає Служби безпеки. Бо ота структура, яка називається «СБУ», не займається захистом безпеки України. Вона тільки обслуговує мафіозну кліку Порошенка і його посіпак, які не слухають жодних законів. Ахметов і Порошенко відверто грабують населення, ділять мільярди, вкрадені на абсолютно необґрунтованому піднятті вартості комунальних послуг.

 

«Якщо не усунемо Порошенка з посади – до Парламенту знову прийде банда»

 

Українці мають робити висновок. Не можна чекати ще понад рік, поки закінчиться каденція Порошенка. А він ще мріє обов'язково піти на другий термін. Для цього уже почалася зачистка інформаційного поля через цензуру й залякування. А в той же час російська агентура не те що почуває себе абсолютно безпечно в Україні — вона переходить у наступ.

Ця влада перетворилася у основу загрозу національній безпеці нашої держави. Тому ми повинні вимагати, щоб Порошенко добровільно негайно склав свої повноваження. Доки ми не усунемо його – про вільні вибори в Україні треба забути, бо він знову протягне до Парламенту банду.

Юрій Сиротюк, директор центру Українські студії стратегічних досліджень:

Якби поїхали назавжди і прихопили зі собою ще Турчинова та Яценюка – Україна нічого б не втратила. Тяжко віриться, що президент-олігарх чи міністр-олігарх займаються державними справами, а не набиванням власних кишень. У списку Forbes можна це перевірити.

 

«Президент – верховний головнокомандувач під час війни, тож не має права покидати країну без крайньої необхідності»

 

З іншого боку, у країні триває війна. Президент у цей час – верховний головнокомандувач. Це ключова фігура в оборонній системі країни: він ухвалює політичні рішення про застосування зброї та про відсіч агресії. Тому з погляду державної безпеки такий крок глави держави є неприпустимим.

Військовозобов'язані, між іншим, у період мобілізації не можуть виїхати за кордон, хлопці призовного віку – так само. А оцей вчинок Президента просто добре ілюструє його ставлення до країни.

Що стосується Авакова, то він не мав жодних фахових навиків, які давали б йому підстави очолити Міністерство внутрішніх справ. Аваков – олігарх, який наживається на МВС, використовує його ресурс задля власних потреб. У його порядкуванні і Держпркордонслужба, а отже – вся контрабанда на кордоні. Тут і Міністерство надзвичайних ситуацій, а отже – розкрадання грошей на паливі, пожежних, перевірках. У жодній країні жоден міністр внутрішніх справ не має стільки повноважень, як Аваков у нас.

Врешті, у стосунку до хлопців, які захищають державу в окопах, і до самої держави, вони вчинили огидно і аморально. Як тим героям тепер боронити країну від вогора, якщо вони бачать повну байдужість від влади? Звичайно, що це посиляє там паніку.

За чутками, Президент витратив за тиждень стільки грошей, що можна було б цілу бригаду прогодувати протягом цілого року. Він мав би тими грошима поділитися. У Америці, наприклад, немає війни, а Білл Гейтс ділиться з хворими, засновує фонди. У нас є війна, то як можна витрачати півмільйона доларів на устриці і краби?

Оце має бути сигналом для виборців. Аваков не був би міністром внутрішніх справ, а Порошенко не був би Президентом, якби виборці не дали їхнім політичним силам і їм особисто таку рекордну кількість голосів. Усе це на совісті громадян, які вірять, що олігархи, які ненавидять все українське, можуть змінити Україну на краще.

Семен Глузман, лікар-психіатр, правозахисник, дисидент:

Тут іде мова про повну відсутність моральності керівників держави. Врешті, ми живемо у суспільстві без моралі, яке тільки вчиться розуміти. З огляду на це і жодного вибачення ні з боку Президента, ні з боку Міністра внутрішніх справ не було.

 

«Ми холопи, ми раби, ми нікчеми, якщо ми терпимо, ходимо на вибори і вибираємо отаких»

 

Ми живемо окремо. Ми холопи, ми раби, ми нікчеми, якщо ми терпимо, ходимо на вибори і вибираємо отаких. Я не знімаю відповідальності і з себе, бо 2014-го я теж голосував за Порошенка. Тоді я знав про не надто веселі аспекти його діяльності у Вінницькій області, але я не міг уявити, що до такої ситуації він зможе довести країну…

Це знущання навіть не над правом, а над звичайними громадянами, які не знають, де розташовані Мальдіви, і ніколи туди не потраплять. Справді, світ влаштований так, що одні можуть собі дозволити більше, за інших. І нічого дивного в тому немає, бо хтось зумів заробити, а хтось ні. Але Президенти і урядовці, які їздять відпочивати і лікуватися за кордон за такі кошти, після того повинні іти з посад. Особливо, у такій країні, як Україна.

 

Яна Федюра, «Вголос»

ІА "Вголос": НОВИНИ