The Roots "Rising Down" (2008)

The Roots зарядили термоядерну бомбу хіп-хопу на своєму 8-му альбомі. Олдскульний марш-кидок з салютом старим і вічномолодим героям.

Жодних семплів. Жодних пантів. Скретчінг рулить. Драмер лушпашить як машина. До МС краще не підходити без АЗК. Дикий і електризований переїбон без жодних рекламних штучок і голих тьолок з гус-гусними голосочками.

Повна обойма матьорих бойовичків вилітає в атмосферу, реалізуючи тут і зараз все те, чим не вирізнявся попередній альбом "Game Theory" (2006). На "Rising Down" – жодних ігор і тим більше, теорій. Все практично, дешево і сердито. Жодних ігор – онлі лайф. Такий, як він є. Без попсової біжутерії. І без гламурної профанізації слова "хіт". Альбом рубає, розбиває і розносить не гірше тунгуського метеорита. Без жодних розхитувань і вейк-апу на останніх треках.

Темрява в епіцентрі ядерного вибуху не прикрашена жодними фюзеляжними написами рідними мамочкам від їх синочків. Винахідливість і аранжування вирулюють банду з Філадельфії в найтопові бести. Електронно-гітарні вставки та крапальні зальоті в диско, нео-соул і реггі тільки підсилюють зебестовість всього проспіваного.

Кожен трек – бомба. Тавталогія тільки підсилює резонанс: кожна бомба – це бомба. Супербомба.

"Rising Down" своїм монотонним бітом вводить в такий транс, що "Бійцівський клуб" курить в парашах своїх планктонних офісів. "Get Busy" – просто вирубує нафіг. Драмова "75 Bars" барабанить готіку, не гірше дракулівських вампірів.

"Criminal" рульно стібеться, чи то над Bee Gees, чи то над Radiohead. Відстороненість, в купі з гранітною читкою, мейкає хітове ехо на ріпітах. Олдскул "I Will Not Apologize" факірно закручує всі гайки і засовує в рожу пітона для маленької профілактики. "I Can't Help It" та "Singing Man" вже працюють з літаючими драконами.

Фемінному "Unwritten" з салютом Dälek вистачає 1:22, щоб вставити набору різних там Бейонсів і хуйонсів. "Rising Up" – то проста вершина, куди ці дестіні чайлди ніколи не доберуться. "Lost Desire" своїми морськими сиренами попереджає про небезпеку гнилих наїздів на цих пацанів. "The Show" сигналізує про те ж своєю наелектризованістю.

"Birthday Girl" в ритмах життєрадісного реггі просто дає хвилини релаксу наших супергероїв після такого термоядерного удару. Можна розслабить і погнати телефоном різну фігню, бла-бла-бла. Гіпноз найкращої якості транзитом з Філадельфії. Концерт в Варшаві 28 листопада.

1. The Pow Wow
2. Rising Down (feat. Mos Def and Styles P)
3. Get Busy (feat. Dice Raw and Peedi Peedi)
4. @15
5. 75 Bars (Black's Reconstruction)
6. Becoming Unwritten
7. Criminal (feat. Truck North and Saigon)
8. I Will Not Apologize (feat. Porn and Dice Raw)
9. I Can't Help It (feat. Malik B, Porn and Mercedes Martinez)
10. Singing Man (feat. Porn, Truck North and Dice Raw)
11. Unwritten
12. Lost Desire (feat. Malik B. and Talib Kweli)
13. The Show (feat. Common and Dice Raw)
14. Rising Up (feat. Wale and Chrisette Michele)
15. Birthday Girl
16. The Grand Return
17. Pow Wow

The Dø "A Mouthful" (2008)

Французько-фінляндський дует у складі: Dan Levy і Olivia Bouyssou Merilahti приносить шановним слухачам прикольну цукорку розфарбовану в інфрачервоні кольори райдуги, яка зігріває навіть в лютий мороз. Яке інше завдання може бути в мандрівного цирку?

Ден жонглює різними стилями, штилями і аеромобілями, а інфантільно-сєксапільний голосочок-ангелочок Олівії – спокушає мандрівників своїми тві-попними нотками. В паралельному розрізі цієї інді-рокової цукорки виявляються інфлюєнси шугейзу, нью-вейву, нойзу, фолку і навіть хіп-хопу (в якості стьобу). Кумирами оголошуються: Sonic Youth, Jesus and Mary Chain, Pixies, Kate Bush, My Bloody Valentine, The Cardigans, PJ Harvey, Le Tigre і Gang of Four.

Дівчача мучача у всій своїй непередбачуваності підкреслюється шикарними аранжуваннями Дена та підсумовується акустикою і губною гармошкою. Аритмія гуляє всім альбомом, створюючи антициклончики і цитрончики во всєх мєстах.

Психоделічно-маршова кіндерна лічилка "Playground Hustle" (в вокальних парфумах Le Tigre чи Go! Team і фінішною атмосферою останнього альбому PJ Harvey заправленого нойзом) фінішується розслабленою фолковою баладкою "At Last !" (зі спогадами про Шеріл Кроу чи Аланіс Моррісет в кращій якості).

Хітовість "On My Shoulders", підсилена аранжувальними дуетом гітари і скрипки, переходить в меланхолійну акустику "Song for Lovers", яке естафується "The Bridge is Broken" (з салютними вогнями Pixies і 80-тим зокрема). Ранкова прогулянка на кіношному поні в "Stay (Just a Little Bit More)" могла запрото бути стирена з репертуару Регіни Спектор. Але цей голосочок-ангелочок Олівії та романтіческій цирк хору дєвушок-целочок і Регіна в прольоті.

Афробітна фінлядомовна (!) "Unissasi Laulelet" може за 2:19 поставити жирний хрест на усіх заквітчаних деревах Cocorosie. "Tammie" може зробити те саме з Tori Amos. Мультяшна буффонада-фієрія "Queen Dot Kong" своїм стьобом виносить на берег пароплави Лілі Аллен, Мадонни та M.I.A ітеде.

Дабово-нойзова "Coda" магнетизує своїм аналоговим інструменталом, щоб привідкрити двері для наступних 3-х мінорних треків ("Searching Gold", "When Was I Last Home?" і "Travel Light") які своїми оркестровками передають салюти The Last Shadow Puppets і PJ Harvey (фортепіанна "When Was I..." особливо) з потойбічного царства тіней.

Розгружає від надмірного мінору хітова бомба "Aha", що своїм пост-панком, нойзом і двіночками альпійських корівок, являє народу усе найкраще, що було доброго-світлого-вічного в "My Favourite Game" The Cardigans.

Останні півтори хвилини альбому закручують в нойзовий смерч і викидають десь на березі Замбезі, де багато диких абізян.

1. Playground Hustle
2. At Last !
3. On My Shoulders
4. Song for Lovers
5. The Bridge is Broken
6. Stay (Just a Little Bit More)
7. Unissasi Laulelet
8. Tammie
9. Queen Dot Kong
10. Coda
11. Searching Gold
12. When Was I Last Home?
13. Travel Light
14. Aha
15. In My Box

Fuck Buttons "Street Horrrsing" (2008)

Пульсація далекого космосу і найближчої трансформаторної підстанції ("Sweet Love For Planet Earth") відбилась у творчості дуету Fuck Buttons з модного Брістоля.

Чувачки (Andrew Hung і Benjamin John Power) прикольно так простібнулись прикольними музоном. Таким собі лайтовим нойзо-дроном, який просто отлічно прочищає мізки лайк йоржик. Трайбал біти і скрімінг ("Ribs Out") додаються в повному асортименті.

Музичне шаманство розчищає дорогу до втраченої величі хаосу. Транс і гіпноз тут брати-близнюки. Ревербація криків захоплених ритуальними танцями. Чорна діра колективного підсвідомого і розчинення в космосі. Розкришення на елементарні частинки і просочення в стьоб ("Okay, Let's Talk About Magic"). Розтікання в темпах футуризму і прогресиву ("Bright Tomorrow") закономірно стартує польотом на далеку планету.

Подрібнення навіть не в м'ясорубці. То вже якась гігантська фаршомішалка ("Race You...") з якої немає входу-виходу. Паралельний світ замкненого циклу мільйонів машинок для підстригання волосся ("Colours Move").

50 хвилин ріпітного сну від найближчої трансформаторної підстанції і ти в космосі.

1. Sweet Love For Planet Earth
2. Ribs Out
3. Okay, Let's Talk About Magic
4. Race You To My Bedroom - Spirit Rise
5. Bright Tomorrow
6. Colours Move

Scars on Broadway "Scars on Broadway" (2008)

Як і сольний альбом вокаліста System of A Down Сержа Танкяна, проект Scars on Broadway від гітариста тих же SOAD Дарона Малакяна + барабанщик Джон Долмаян, не вирізняється непередбачуваність, незважаючи на традиційні SOADівські перепади і аритмії.

Малакяну дивним дивом вдалось зібрати всі можливі теми, схеми, мелодії-тексти, штампи і кліше, які можна було б відшукати у світі так званого альтернативного металу. В динаміках фігачить стадіонного формату музло, яке грає хуєва туча народу. Постійно літають тіні SOAD і Muse, в особливо пафосних варіантах, ("Exploding/Reloading", "Insane" і "Whoring Streets"). Сінті-штучки в "Chemicals". "Enemy" гуляє територією 1-го альбому Franz Ferdinand. "Universe" – то взагалі якась переробка совкової пісні. Він би ще "калінку-малінку" заффузачив.

Спід зашкалює на спідометрі, а толку? Мелодійність – форева. І шо далі? Іспанські ("Funny") та вірменські ("Stoner-Hate" + крапаль стьобу) мотиви в пенсіонерному віці. Стерильний альбом – дєло техніки. Роботи гарють без душі, хоча після ВОЛЛ-І в такому можна засумніватись.

Хоч щось більш-менш ще несуть в собі "Serious", "3005" (навіть з олдовим штином, президентом і чізесом) і "Kill Each Other/Live Forever".

Олдовий модний саунд (треба ж відроджувати моду на металічну парафію) тут заканає хіба що для фанатів союзу меча і орала. Нью-рейв здох. Емо-кор загнувся. Мода на нудний Balearic Beat (Studio, A Mountain of One і Low Motion Disco) вже задовбала. Єдина надія на метал, хеві, спід і треш. Новий альбом Metallica десь близько.

1. Serious
2. Funny
3. Exploding/Reloading
4. Stoner-Hate
5. Insane
6. World Long Gone
7. Kill Each Other/Live Forever
8. Babylon
9. Chemicals
10. Enemy
11. Universe
12. 3005
13. Cute Machines
14. Whoring Streets
15. They Say

ІА "Вголос": НОВИНИ