У пошуках здобичі Дейдей з напарником пограбували сімох перехожих, яким погрожували зброєю та били до втрати свідомості
№ 1. Євген Дейдей – з бандита в депутати
У минулому обвинувачений у пограбуваннях, а після Євромайдану – народний депутат Євген Дейдей нагороджений «Орденом за мужність» та нагородною зброєю від МВС. Дейдей має непогашену судимість за співучасть у групових розбійних нападах на громадян Одеси у 2011 р. У пошуках здобичі Дейдей з напарником пограбували сімох перехожих, яким погрожували зброєю та били до втрати свідомості. Проте замість того, щоб сидіти у в'язниці, Дейдей став слідчим міліції, завдяки зв'язкам батька – колишнього депутата міської ради. На Майдані Дейдей познайомився з Аваковим, після чого життя колишнього одеського грабіжника кардинально змінилося, а судимість анулювали.
Вже у парламенті антикорупційні органи звинуватили Дейдея у незаконному збагаченні та купівлі квартири і двох авто за незрозумілі кошти. За даними ГПУ, Євген Дейдей набув більш як 6 млн грн, що у 4,2 рази перевищує сукупний дохід його сім'ї. Однак ВРУ не підтримала зняття з Дейдея недоторканності, тож він й далі залишається народним обранцем. Особливим шоком депутатство Дейдея стало для жертв його минулих злочинів, хоча власне кримінальне минуле нардеп згадує неохоче. Прихід таких людей до влади після Євромайдану засвідчує глибоку кризу влади, нереформовану судову систему, яка дозволяє за місяць з кримінальника зробити депутата, та кризу кадрів діючої влади, яка у своїх резервах не має людей, за яких би не було принаймні соромно.
Політичний соратник Пашинського – генпрокурор Юрій Луценко стверджував, що Пашинський сприяв втечі з України снайперів після розстрілу Майдану і втопив їхню зброю
№ 2. Сергій Пашинський – темна конячка Євромайдану
Одіозним та непопулярним політиком першої величини після перемоги Революції Гідності став Сергій Пашинський, який прославився не вельми чистою репутацією. Ще до революції йому приписували спроби рейдерського захоплення підприємств: заводу «Турбоатом» у Харкові в інтересах олігарха Костянтина Григоришина та «Кременчуцького нафтопереробного заводу». Утім, ці справи зовсім не вплинули на імідж та рейтинг нардепа Пашинського – й невдовзі він займає чільне місце біля опозиційних лідерів Євромайдану, в якому відіграв щонайменше загадкову роль. Під час розстрілів Небесної Сотні 18 лютого 2014 року майданівці зупинили автомобіль, у багажнику якого виявили снайперську гвинтівку, проте Пашинський допоміг водію залишити місце події разом зі зброєю.
Пізніше політичний соратник Пашинського – генпрокурор Юрій Луценко стверджував, що Пашинський сприяв втечі з України снайперів після розстрілу Майдану і втопив їхню зброю. «Ми знайшли її разом з великою кількістю автоматів в одному з київських озер. Вони були розрізані і втоплені.
На жаль, це особа, яка, за нашою версією, по вказівці Захарченка вивезла «Чорну сотню» з Києва, знищила їхню зброю і втопила її. Хоча сам він був разом з нами на Майдані».
А після революції кар'єра Пашинського йде стрімко вгору – він вже народний депутат від партії «Народний фронт», голова комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони. У новому статусі Пашинський прославився тим, що стріляв у людину під час побутового конфлікту. Адвокат потерпілого підтвердила, що депутат стріляв, стоячи зверху, у вже лежачого громадянина. Однак контрольована владою Генеральна прокуратура закрила кримінальну справу, дійшовши до висновку, що Пашинський діяв в межах необхідної самооборони. У той же час, дії жертви стрілянини Пашинського В'ячеслава Хімікуса визнані суспільно небезпечними, й до поліції спрямовані матеріали для його притягнення до відповідальності за хуліганство – тобто за те, що наважився на самозахист від стрілянини депутата. Нова влада в традиційний для еліти спосіб вирішила, що в конфлікті громадянина і можновладця винен простий громадянин, не переймаючись: що подумають виборці і як це вплине на репутацію, не згадуючи вже й про цінності Майдану.
Іллю Киву було засуджено за «одержання хабара в особливо великому розмірі», коли він вимагав хабар у місцевих підприємців – 1,5 тисячі доларів
№ 3. Ілля Кива – обличчя нової поліції
Поява на телеекранах дивакуватого, агресивного та емоційно-нестриманого чоловіка бикуватого вигляду з хуліганськими замашками насторожила українців, особливо коли стало помітним стрімке зростання його політичної кар'єри. У 2013 р. Іллю Киву було засуджено за «одержання хабара в особливо великому розмірі», коли він вимагав хабар у місцевих підприємців – 1,5 тисячі доларів. Бізнесмени подали заяву в міліцію, звинувативши Киву в здирництві. Однак, незважаючи на це, після Євромайдану Кива стає не «клієнтом», а одним з керівників правоохоронних органів.
У серпні 2014 року Іллю Киву амністували, «підчистивши» його біографію та призначивши лейтенантом міліції. Як зазначають ЗМІ, в наказі посада лейтенанта була перекреслена і від руки виправлена на майора, в результаті чого Ілля став комбатом «Полтавщини», що воював в зоні АТО. Хоча ЗМІ повідомляли, що Кива має другу групу інвалідності й не міг би служити в армії. На фронті бійці батальйону повстали проти Киви, відмовившись воювати під керівництвом командира з кримінальним минулим і судимістю, який не служив в армії, але став комбатом.
Після скандального розформування батальйону Кива дивним чином пішов на підвищення й був призначений заступником начальника ГУМВС Донецької області і відповідальним за оборону блокпостів, відзначився скандалом, пов'язаним із дружбою з місцевим авторитетом Володимиром Іванковим, відомим як «Вова Вухатий». Хоча про кримінальні зв'язки нового поліцейського чиновника, як і про кримінальні замашки Киви, часто писали в пресі. А невдовзі Киву призначають керівником департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України та радником міністра МВС.
У телевізійних ефірах Кива періодично шокує українців агресивним тоном та радикальними погрозами, які свідчать про абсолютну дрімучість радника міністра в елементарних юридичних поняттях і принципах міжнародного права, як і у сфері наркополітики, заяви якого суперечать національній стратегії, схваленій урядом. Нова дівчина чиновника на камеру хвалиться журналістам, як він їй допоміг з «питаннями, пов'язаними з екзаменами» в університеті МВС, а блогери, не соромлячись, називають Киву «мавпою», «гопником» та сміються над його оголеними фото, викладеними в Інтернет у статусі радника Міністра МВС. Для багатьох українців є загадкою, чому таку людину як Кива активно просуває керівництво МВС, однак як було сказано в старому радянському мультфільмі: «якщо зірки запалюються – значить, це комусь потрібно». Тож саме такі люди сьогодні найбільше потрібні владі у МВС.
За його багаторічного керівництва в міліції процвітали хабарництво та злочинність, хамство перевертнів у погонах, катування та тортури затриманих
№ 4. Юрій Луценко – Генпрокурор без освіти
Політична зірка Юрія Луценка засвітилася на помаранчевому Майдані, після якого Луценко, маючи потенційний президентський рейтинг лизько 10%, став міністром МВС. Тоді багато українців бачили в ньому чесного й непідкупного народного лідера. Проте попри піар результати роботи «польового командира Майдану», всупереч надіям, виявилися непереконливими. За його багаторічного керівництва в міліції процвітали хабарництво та злочинність, хамство перевертнів у погонах, катування та тортури затриманих, фальсифікації та підробки матеріалів справ, систематичне розкрадання державних коштів.
Справжніми скандалами часів роботи Луценка в уряді стали бійки з мером Києва Л. Черновецьким, безпардонні висловлювання у бік політичних діячів, ізраїльський паспорт тощо. А п'яний дебош у німецькому аеропорту, коли міністр із сином намагалися побити тамтешніх поліцейських, за що їх затримали, став національним соромом та ганьбою української держави. У часи Януковича Луценко сідає у в'язницю й здобуває імідж політв'язня, хоча справа стосувалася халатності та недобросовісного управління МВС.
Після Євромайдану Луценко, за сприяння президента Порошенка, повернувся у велику політику, а невдовзі став главою Генпрокуратури, заради чого Верховна Рада внесла зміни у законодавство, якими дозволила людям без юридичної освіти очолювати ГПУ. Цей орган став справжнім інструментом президента у боротьбі з політичними опонентами, проте не стільки з колишніми регіоналами чи сепаратистами, скільки з націоналістами й такими опозиціонерами, як Саакашвілі чи Шабунін. А останнє шокуюче відео з відпочинку, імовірно, нетверезого генпрокурора, який танцює з собакою, ще більше переконує українців у тому, що політик, якому колись повірили в часи Помаранчевої революції, сьогодні не виправдав жодних народних сподівань і навіть зганьбив їх.
Настільки безсоромні фото не наважувалися публікувати навіть жінки без комплексів у своїх еротичних фотосесіях
№ 5. Анастасія Дєєва – гола правда МВС
Нова заступниця міністра внутрішніх справ з питань євроінтеграції Анастасія Дєєва (з 26 жовтня 2016 року - 27 грудня 2017 року) з перших днів свого призначення була названа в блогосфері як мінімум коханкою якогось міліцейського начальника або епатажною безсоромною мажоркою.
На посаді заступника Міністра Анастасія відповідала за впровадження проектів, європейської інтеграції, гендерної рівності, захисту прав людини та громадянина, протидії торгівлі людьми, однак її призначення викликало дискусії навколо якихось інших, не публічних талантів дівчини. Відразу після призначення інтернет заряснів її епатажними фото, а також обуреннями через її молодий вік – 24 роки. Як виявилося, Дєєва не соромиться виставляти свої оголені фото в інтернет, та й з самих фото в непристойних позах та з оголеними грудьми, стає очевидно, що заступниця Міністра МВС не соромилась доволі часто оголюватись.
Показовим моментом стало й те, що настільки безсоромні фото не наважувалися публікувати навіть жінки без комплексів у своїх еротичних фотосесіях, однак Дєєва побила своєрідний аморальний рекорд. Чому нове керівництво МВС призначає таких заступників залишається загадкою для більшості українців, попри спроби Авакова подати її як «талановитого молодого фахівця». Однак наявність таких людей в міністерствах стало також показником рівня відповідності влади ідеалам Революції Гідності.
Відповідь на питання: «чому подібні люди позаймали найвищі державні посади після пролитої крові сотень українців?», очевидно, криється у мовчазній згоді нації на свавілля нових еліт. У нас добре виходить одномоментно піднятися на революцію та скинути владний режим, але чомусь не вистачає терпіння пильно стежити та контролювати кожен крок нової влади. Саме тому кожна наступна наша революція закінчуватиметься з такими ж результатами, як і дві попередніх.
Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ