«Це абсолютне дно: держава, виклянчуючи кредит у МВФ, дарує своїм менеджерам 46 млн доларів»

Поки урядовці волають про необхідність підвищення на 80% тарифів на газ для населення, щоб МВФ дав Україні кредит, керівництво державного газового монополіста «Нафтогаз» виписує собі премію на 46,3 мільйона доларів. Хоча ще рік тому заступник голови Нафтогазу (син одіозної Наталії Вітренко) Юрій Вітренко пообіцяв українцям: якщо Україна виграє у Стокгольмському арбітражі – це відчують всі, адже тарифи на газ зменшаться на 40%. Та не так сталося, як обіцялося.

Чи законно керівництво «Нафтогазу» виписало собі мільйони доларів премій та що буде із тарифами на газ для населення? Про це кореспондент «Вголосу» розмовляв із експертом з питань енергетики, директором енергетичних програм Центру світової економіки і міжнародних відносин НАН України Валентином Землянським, головою Комітету економістів України Андрієм Новаком та економістом, політологом Олегом Соскіним.

У країні, яка намагається взяти кредит у МВФ, державним працівникам виписують мільйони доларів премій. Це правильне рішення?  

Андрій Новак:

Керівництво «Нафтогазу» преміювало самих себе аж на 46 мільйонів доларів, не маючи бази для нарахування цієї премії. Хоча позов «Нафтогазу» був на 4,6 млрд доларів, але у нашого газового монополіста є непогашена заборгованість перед «Газпромом» за газ, який Україна отримала у 2014 році, – а це 2 млрд доларів, які ми повинні їм заплатити.  Відтак, за рішенням Стокгольмського арбітражу, російська компанія має виплатити «Нафтогазу» лише 2,6 млрд  доларів. Якщо розраховувати за принципом 1% від виграшу – премія для топ-менеджерів українського газового монополіста має становити 26 мільйонів доларів.

«За перемогу в Стокгольмському арбітражі Коболєву у 2017 році дали 19 мільйонів гривень»

Валентин Землянський:

Ці «космічні» премії керівникам «Нафтогазу» не мають жодного обґрунтування. Це не перша премія Коболєва. У 2017 році за свою перемогу в Стокгольмському арбітражі він отримав премію, рівну своєму річному окладу, – 19 мільйонів гривень. А зараз йому та його топ-менеджерам виписали ще одну премію, вже значно суттєвішу –  46 мільйонів доларів. До того ж, справді, в арбітражі ми виграли не 4,6 млрд доларів, а лише 2,6.

У цій історії є ще один нюанс – рішення Стокгольмського арбітражу щодо «Газпрому» та «Нафтогазу» не остаточне. Наразі росіяни його оскаржують. І виписувати собі якісь премії можна було після того, як судове рішення не підлягатиме оскарженню.

Олег Соскін:

Преміювання самих себе – це абсолютно аморальний вчинок державних працівників, це злочин і мародерство. Чиновникам «Нафтогазу» премії виписала їхня ж наглядова рада, а це ті ж державні чиновники. Цей орган має з кожним з державних керівників підписувати контракт, в якому було б чітко вказано, скільки держава повинна платити. Там мають бути обумовлені пункти про преміювання топ-менеджерів газового монополіста. Натомість у наглядовій раді постійно придумують нові пункти, які дозволяють преміювати того чи іншого чиновника чи керівника держпідприємств.

Якщо працівники «Нафтогазу» виписують собі такі премії – значить, їм дозволяють це робити. Якби влада була відповідальною, як-от у Франції чи Норвегії, де є державні корпорації, то там такого б не сталось.

У «Нафтогазі» заявили, що 1% від виграної суми – це «світова практика». Це так?

Андрій Новак:

Так, дійсно, коли в суді виграють певну суму, є практика преміювати тих, хто добився цього виграшу. Відсотки можуть бути різні, про них домовляються заздалегідь. Але ця практика стосується приватного бізнесу. А «Нафтогаз» – це державна структура. І держава, яка просить кредит у розмірі мільярд доларів у МВФ, не може преміювати керівників своїх держпідприємств на 46 мільйонів доларів.  

Виділяючи такі суми, потрібно враховувати соціально-економічне становище в Україні. Коли людина в країні виживає на 3700 грн, виписувати декільком посадовцям державного монополіста премії у мільйони доларів – це соціально несправедливо.

«Не виключено, що частиною цих «премій» Коболєв та Вітренко поділяться з кимось із державних керівників»

Олег Соскін:

За перемогу в арбітражному суді на відсоток від виграшу може претендувати юридична компанія, завдяки якій організація отримала перемогу в судовому засіданні. І аж ніяк не керівники держаного підприємства, які є найманими працівниками.

Не виключено, що частиною цих «премій» Коболєв та Вітренко поділяться з кимось із державних керівників: Порошенком чи Гройсманом. І, швидше за все, ці гроші підуть комусь на президентські вибори.

А звідки взагалі кошти на мільйонні премії та зарплати для керівництва НАК «Нафтогаз» ?

Валентин Землянський:

У «Нафотогазу» є заборгованість перед «Укргазвидобуванням», є збитки «Укртрансгазу» через постійні збої у системі. Ми бачимо, як компанії «Київенерго» НАК «Нафтогаз» наклав величезні пені і, як наслідок – Київ сидить без гарячої води. От звідси беруться гроші і формується зарплатний фонд всієї компанії.

«А що від цього виграшу українцям?»

Заступник голови «Нафтогазу» Юрій Вітренко у разі виграшу в Стокгольмському арбітражі обіцяв на 40% знизити ціну на газ. На це варто очікувати?

Андрій Новак:

Усі очікували, що після цього виграшу ціни принаймні будуть заморожені, а отримали – навпаки: газ для промисловості уже подорожчав. Попри цей виграш, ймовірно, варто очікувати чергового підвищення тарифів на газ для населення та промисловості. І логічно, що за таких умов виникає запитання: а що від цього виграшу українцям? Хіба «порадіти» за Коболєва і Вітренка.

Валентин Землянський:

У «Нафтогазі» не формують тарифи. Ніякого зниження ціни на газ при цьому уряді в Україні не буде. Справа в тому, що ми прив'язані до німецького газового хабу, тобто до імпортного газу. Поки це триватиме – доти тарифи ростимуть. Проблема у алгоритмі розрахунків.

До речі, за словами влади, МВФ вимагає підвищити тарифи на газ для населення. Уряд піде на це?

Валентин Землянський:

Підвищення тарифів на газ – це не вимога МВФ. Це обов'язки перед міжнародним кредитором, які взяла на себе українська влада. Тобто це наші можновладці запропонувати підвищити українцям ціну на газ. У тому, що зростуть тарифи – винен не МВФ, а Президент, прем'єр-міністр, голова Національного банку та міністр фінансів.

«Заяви уряду, що МВФ вимагає негайного підняття тарифів на газ, – це брехня»

Олег Соскін:

Заяви уряду, що МВФ вимагає негайного підняття тарифів на газ, – це брехня. Тарифи на газ для населення підвищує не МВФ, а наш уряд та президент. Владі вигідно знайти винного, щоб не втрачати рейтингів. МВФ же вимагає, щоб промислові підприємства не дотувались через штучно занижену ціну.

Судячи із останніх заяв уряду, тарифи на газ для населення піднімуть восени, а саме у вересні-жовтні цього року. Якщо пощастить – це станеться після виборів у 2019 році. Хоча для збільшення тарифів на газ немає ніяких об'єктивних причин.

Чи можна якось хоча б пригальмувати цей безупинний ріст тарифів на газ?

Олег Соскін:

У нас держава «стаціонарного» бандитизму, а тому ніхто нічого не робитиме. Якщо ситуація така – значить, від вищого керівництва держави був на це дозвіл.

Якби в Україні була патріотична влада, то мав би зібратись Кабмін ( він признає наглядову раду «Нафтогазу»), щоб не допустити виплати цих величезних премій. І гроші залишились у держбюджеті, що, зрештою, в інтересах Гройсмана. А керівництво «Нафтогазу» за те, що вони собі дозволили подібні дії, потрібно серйозно оштрафувати за зловживанням службовим становищем та відправити у відставку. Окрім того, потрібно провести аудит діяльності топ-менеджерів українського газового монополіста та наглядової ради. А потім звертатись у правоохоронні органи.

Є два механізми зниження тарифів на газ для підприємств та населення: перший – це ревальвація гривні. Другий – це зменшити ПДВ до 3%. Таким чином можна вирівняти ціну на газ до світового рівня. Можна також зробити східноєвропейський газовий хаб і продавати венчурні контракти. Ми повинні купувати газ за його реальну ціну на відкритому ринку. Якщо продавати український газ на нашому ринку по його реальній ціні та дати людям можливість більше заробляти, тоді можна відмовитися від субсидій.

Валентин Землянський:

У Кабінеті міністрів мають зробити висновки і звільнити керівництво газового монополіста. Бо НАК «Нафтогаз» – це не приватна компанія, це державне підприємство, акції якого на 100% належать державі.

Марія Бойко, «Вголос»

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Завантаження...
RedTram