Тернопіль для такого відпочинку – одне з найкращих місць. Західноукраїнське місто, відповідно, гарне й історичне, але не настільки розбещене туристами, як Львів, і не настільки перелаштоване під туристів.

Коли ми з друзями приїхали в Тернопіль на один вихідний день, дивувалися: куди ж поділися всі люди. Пустота на вулицях і сонні офіціанти були для нас незвичними. Навіть жартували: напевно, усі поїхали до Львова, поки ми знайшли куточок, де можна насолодитися тишею і розміреністю життя.

Сама Тернопільська область дуже мальовнича. І храми, і Дністровський каньйон, і парки. Але, якщо маєте лише один день, провівши його в обласному центрі, ви все одно отримаєте задоволення.

Ми вирішили не бігати галопом містом у пошуках історичних церков чи будівель. Просто хотілося вловити ритм міста, поспостерігати за місцевими жителями, позаходити до крамничок. Люди, яких найбільше було на площі біля вокзалу, привітні і спокійні. Вловивши, що ми немісцеві, доброзичливо допомагали нам зорієнтуватися у місті, у якому назви вулиць були такі самі, як у Львові, тільки зовсім інакше розташовані.

Обійшовши за менше ніж годину центр, ми вирішили просто гуляти. І прийшли до головної прикраси міста – штучного ставу. Водойма посеред міста приваблює не лише туристів. На прогулянковому кораблику було багато місцевих. Там гарно святкувати весілля чи день народження, як це і роблять тернопільчани. З кораблика відкривається зовсім інший вигляд на місто, яке потопає у зелені і квітах.

Окрім ставу, в Тернополі багато маленьких саморобних водойм. Місцеві мешканці влітку засмагають на берегах цих водоймищ, а дітям весело бавитися у воді.

Ще в місті багато чистих фонтанів, у яких теж розважаються діти.

Однією з найвизначніших пам’яток міста є Тернопільський замок. Більшість туристів сприймає його за звичайний будинок, але його збудовано ще 1548 року.

Звичайно, тут є церкви та костели. Наприклад, церква Різдва Христового, Воздвиження Чесного Хреста, Домініканський костел, Успенська церква. Безперечно, всередині гарно, але ми оминули ці місця, адже найбільше нас цікавило саме місто. А ще, звичайно, цікавили місцеві заклади харчування. Хотілося і їсти, і пити, і порівняти ціни. Останні здивували. В Тернополі можна смачно поїсти, віддавши за це відносно невеликі кошти. «Шинок» розташований біля озера. Там затишно і спокійно. І кухня на різні смаки.

Серед відомих закладів Тернополя  «Коза» та «Старий млин». Їх знають усі, і перед поїздкою в це місто радитимуть на багатьох форумах. Ми ж ішли в ці заклади також за порадою знайомих. «Коза» – заклад, напевно, більше розрахований на молодь. Там й інтер’єр, і кухня, і ціни відповідають забаганкам молодих відвідувачів. Розташований заклад у центрі міста. А от про «Старий млин» кажуть, що цей заклад повинен відвідати кожен. Він дивує не лише кухнею – смачною і недорогою, а й незвичайним інтер’єром. У нас при вході офіціантки запитали: «Ви бажаєте українську кухню чи японську?».

Доволі неочікуване запитання. Але ми обрали українську. Інтер’єр дійсно незвичний. Стільки деталей, які починаєш розглядати, що зовсім непомітно, як довго тобі несуть замовлення. Напевно, не довго. Перед тим, як принести замовлення, заклад пригостить перетертим зі спеціями салом та засмаженим хлібом. Ще запропонують настоянки, які зображено так гарно в меню, що відмовитися складно. А скуштувавши їх, не пошкодуєте.

Загалом у Тернополі всі заклади харчування не розташовані один на одному, не виглядають нав’язливо. У них дійсно можна відпочити. А перед зворотнім поїздом можна прогулятися Театральною площею та бульваром Шевченка, які ще не захаращено живими фігурами, метеликами, Міккі Маусами та різними відомими і невідомими істотами.

З усіх описів виглядає так, ніби Тернопіль – ідеальне місто. Можливо, якщо пожити там, виникатимуть побутові проблеми, які є скрізь, але за день, якого достатньо, щоб більш-менш добре ознайомитися з містом, ці проблеми неможливо помітити.

Дар’я Бура, спеціально для «Вголосу»

ІА "Вголос": НОВИНИ