Керівництво держави щодень звітує про «успішність реформ», зокрема заявляє про «якісну зміну правоохоронної системи». Але стається якось так, що від смерті рятують радника глави МВС, від викрадення нардепа-БППшника, а у решті випадків – тільки провали.
Днями Україну сколихнула нова гучна звістка: понівечене тіло маловідомої правозахисниці з Дніпра знайшли у річці під Києвом. Ніби й нічого особливого, усі уже звикли... Наркоман вчиняє страшну ДТП. Молода дівчина гине — порушник гуляє на волі. Порушнику — нічого, він-бо племінник судді, який протягом останньої чверті століття міцно віджимає «своє» на «своїй» посаді. Але вписується в цю банальну історію ще одна дивакувата жінка – і вирішує іти проти системи. Вона пише заяви і клопотання, гримає кулаками у прокуратурі, ловить прокльони, штурханці та погрози, але врешті виграє суди і таки домагається покарання для злочинця. Одночасно з тим всім жінці погрожують, тоді убивають...
Суспільство збурюється, йде на протест, обіцяє «нову Врадіївку» і «народну розправу». Реагує навіть посольство США і вимагає покарати винних. Натомість гарант української Конституції мовчить, Генеральний прокурор мовчить. Реагує тільки глава МВС — викладає у соцмережі світлини з відпочинку в Італії. І більше нічого. Може, канікули у компанії сина, який відмив 14 бюджетних мільйонів у батьковому відомстві, а потім за дозволом столичного суду поїхав відпочити до Європи, трошки важливіші, ніж ситуація у країні. Звернувся у тій ситуації до народу тільки заступник глави Нацполіції – попросив схаменутися.
Тож тепер «Вголос» запитав у екс-слідчого в особливо важливих справах ГПУ Сергія Войченка та генерала, екс-заступника Голови СБУ Віктора Ягуна, у чому полягають причини нинішніх провалів правоохоронних органів та як далеко можуть зайти протести громадськості.
Після Майдану Україна взялася за тотальне реформування правоохоронної системи. Але виглядає на те, що якісної зміни таки не сталося. Чому?
Сергій Войченко:
Реформа правоохоронних органів лише зумовила повну деградацію цієї системи. Та й чого можна було очікувати від грузинської вчительохи... Повний непрофесіоналізм. Іще від початку 2014 року. Той, хто зараз очолює МВС, не так давно під час Майдану кричав «Мусора — не люди!»
У нас деградована правоохоронна система, з якою почали зводити рахунки всі, кому тільки вдалося дорватися до влади 2014-го. Хоча колапс цієї системи почав ще Ющенко. Під час перших подій Майдану-2004 міліція опинилася між народом і владою. Призвело до такої ситуації перетворення правоохоронних органів у бізнес-структури, а пізніші «реформи» це все просто добили.
Більшість злочинів розкривають не завдяки випадковим свідкам, як у кіно. Вбивства розкривають за допомогою агентурної мережі. Дільничий, який хоча б кілька років пропрацював на певній території, знає, хто, як і коли може вкрасти велосипеда чи курку, він знає, хто від природи є забіякою і може натовкти комусь морду. Раніше злочини розкривалися дуже швидко завдяки інформації від наркоманів, проституток, бомжів. У моїй практиці був випадок, коли злочин чинного співробітника прокуратури розкрили завдяки «дівчаткам», яких він у вечір злочину запросив до себе. Таким чином багато злочинів розкривалися іще на стадії підготовки.
Тепер у нас прийшла купа поліцейських, яка добре співає гімн України і більше ні до чого не спроможна. А оті агенти, що були колись, не працюватимуть з цими чужаками, бо для них це – смерть.
У нас зараз шизофреніки в правоохоронних органах оголошують підозри Берії і Сталіну. В нормальній країні про це скажи... Біла гарячка якась, клоунада. Правоохоронна система перетворилася із помічника у бабу-ягу, ворога суспільства. Чи зможе десяток нових патрульних змінити цю ситуацію? Та ніколи. Керівники ті самі. Систему розвалили.
Раніше молодий співробітник приходив — йому давали 2-3 наставників із досвідом роботи по 15 років. А тепер? У нього самого ще молоко на губах не обсохло, а наставник на 2 роки старший. Сильно він йому поможе?
Віктор Ягун:
Правоохоронну систему намагаються змінити, але не системно, а фрагментарно. Не можна змінювати Нацполіцію, не змінивши СБУ, бо є альтернативна підслідність певних злочинів (де вони пересікаються). Не можна змінити СБУ, не створивши фінансову розвідку і не довівши до розуму ДБР. Коли намагаються змінити частину — загальна система дає збій.
Такими реформами вони вибивають не лише корупціонерів та всіляких негідників, а й професіоналів, які не розуміють, що відбувається, і воліють зайнятися іншими справами, аніж сидіти в тій системі.
Ланка правоохоронних органів на місцях узагалі не змінилася. От на прикладі Вишгородського району бачимо, що суддя обіймав ту посаду протягом 25 років. То ж було повне зрощення всіх правоохоронних органів. Тому одній жінці зламати ту систему було дуже важко.
До всього, реформи відбуваються непослідовно, немає концепції. Створили ДБР, то чому не забрати все слідство від СБУ? Звичайно, слідчий, який займається тільки крадіжками, не може розслідувати злочини проти держави. Ну то створіть для цього окреме управління з окремими функціями і повноваженнями. Але у тій системі.
Знову-таки, створюєте органи для боротьби з корупцією, то для чого залишати ці функції СБУ? Тоді один контролює іншого, один поперед другого намагається пропіаритись.
Те саме з економічними злочинами. Якщо ми у Нацполіції створили департамент, який займаєтсья кібербезпекою, який займається економічними махінаціями, то для чого залишати ті функції іншим органам? Це величезний тягар для системи, який блокує і саботує усі процеси.
Протести громадськості із вимогами розслідувати убивство Ноздровсьокї уже назвали «новою Врадіївкою», при тому активісти обіцяють не зупинятися, доки не отримають бажаного результату. Про що це свідчить? Чи не виросте це у щось більше?
Сергій Войченко:
Тепер з'явилася ненависть і повна зневага простих громадян до влади. Раніше люди з ідеологічних міркувань повідомляли про злочини, підозрілих осіб і тому подібне. А сьогодні знайдіть когось, хто поважає владу... Хіба порохоботи, у яких замість мозку відходи виробництва «Рошену». І ті за гроші. Перестань їм платити — відразу переметнуться в інше стадо.
Злочинів, подібних до ситуації із Ноздровською, просто безліч. От зараз займаюся захистом інтересів дівчинки, яку викрали, побили, обрізали волосся. А ніхто нічого не робить в Рівненській області. Чого? Бо то був син і невістка голови райдержадміністрації. А він же від БПП. От і все. «Доказів недостатньо». Шукати правди і карати винних нікому не вигідно. Та пригадайте хоча б убивство патрульних в Дніпрі. Хто спіймав злочинця? Затримав маршрутник. Тоді приїхало все керівництво Нацполіції. А по факту зловили лікарі, бо узяли його в лікарні.
Суспільство ж не дурне і бачить, що коїться у цій державі. Зараз народ у пожежнонебезпечному стані. Якась іскра може призвести до вибуху. Авакову з Луценком пропонують піти у відставку. Та вже. Як після Княжичів ніхто у відставку не пішов, хоча дурнішої і трагічнішої ситуації вигадати, певно, неможливо, то і тепер не підуть. Бо їм байдуже. Врешті, нічого було узагалі призначатися на ці посади, якщо неспроможні.
Віктор Ягун:
Проблема в тому, що нема результату. От затримали Фурдичка. Дуже гучна справа. Ну і що? Досягнення буде тоді, коли це розслідують, доведуть до суду, покарають і покажуть суспільству. А наше населення обурюється якраз тому, що немає завершення. У нас елемент покарання злочину зазвичай відсутній: там або амністія, або умовне покарання, або відверте нехтування законодавством... Люди ж це бачать. Немає закінчення кримінального процесу. У нас сьогодні просто «Риболовля на Діскавері»: спіймали, показали, відпустили, все.
Узагалі, у нас немає системи відповідальності не тільки правоохоронних органів, а й політиків. Якщо у європейській країні з політиком стається невеликий ляп чи витікає інформація, яка дискредитує його – політик думає відразу не тільки про своє реноме, а й про цілу державу. Тому він відразу відходить від керма. У нас цього немає. У нас відверте нехтування усіма нормами, бо «і так пройде, і так проковтнуть, і так забудуть». Якби відставки були, може, система змінювалася б швидше і приходили б люди, які б розуміли ціну відповідальності якісніше і краще. На жаль, у нас політика зав'язана не на відповідальності перед народом, а на особистій відданості. Яскравий тому приклад — призначення Луценка. Як можна брати генпрокурора без юридичної освіти? А ми це проковтнули. Якби це були революційні події, ми взяли отак без освіти кришталево чисту людину, вона взялася б за ситуацію і все змінила... Так, я би це підтримав. Але коли пройшло стільки часу, а не те що нічого не змінилося, а стало гірше, то для чого ми це все робили? Для того, щоб догодити комусь окремому в цій державі?
Декілька майданів показали, що українці терплячі тільки до певної межі. І це стосується не тільки їхніх особистих проблем, а й важливих для всієї країни питань. Тут ми вкотре переконуємося, що керівництво держави не розуміє, що суспільство стало кардинально іншим. Навіть дрібний нюанс може спричинити потужний вибух, який ніхто не зможе зупинити. Тепер ми озброєні не дубинками, коктейлями молотова чи підручними засобами. Значна кількість населення має зброю і вміє нею користуватися. Тому я не знаю, що аналітики можуть порадити тепер українському керівництву. На останній випадок відреагував світ, посольства. Не висловилося тільки керівництво держави і правоохоронних органів. Та вийдіть скажіть, що будете розбиратися і сприяти...Натомість всі мовчать, а люди, які можливо причетні до злочину, покинули територію Україну в напрямку РФ. То як суспільство може реагувати на таку ситуацію?
До речі
Під час «першої Врадіївки» 2013-го тодішній вже і ще ніхто, а нині генпрокурор Юрій Луценко заявляв, що за таких подій у країні варто змінювати не тільки Президента чи керівництво силовиків — треба комплектувати з нуля цілу систему: «Ми все ще живемо в «радянському бараку», перефарбований в жовто-блакитний колір. Люди навчаються в інститутах імені терориста, зустрічаються на площах імені вбивць, грають весілля під пам'ятниками людожерів. Інфляція слів, прізвищ, назв призводить до девальвації цілей. Ми себе переконуємо, що ми - європейська держава, але в цьому відчувається фальш. Вся наша держава - УРСР, але трохи «припудрена» в жовто-блакитних тонах». Відтак «гаранти пудреної УРСР» давно перебралися до Ростова, а у країні хіба щось змінилося?
Яна Федюра, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ