До 2005 року в Україні склалася, на перший погляд, парадоксальна традиція: президентські перегони вигравав кандидат, який орієнтувався на більш густонаселений південно-східний регіон, але, відразу після перемоги, новий президент переносив свій плацдарм в Центр і на Захід.
Таким чином влада немовби поступово «перетікала» зі Сходу на Захід. Влада уникала важливих розмов про цінності протилежних регіонів України. Хоча саме вибір цінностей визначає напрям розвитку.
Завдяки тому, що впродовж тринадцяти років існування незалежної Української держави (до кінця 2004 року) Україна так і не визначилася з національними цінностями, для неї залишалося відкритим питання про вибір стратегічних орієнтирів в питаннях реформування економіки і політичного життя. Але з іншого боку, Україна уникала жорсткого протистояння між Східним та Західним регіонами.
За 13 років існування суверенної державності:
а) громадяни України, для котрих національна ідентичність і національні українські (а не радянські) цінності стали визначальними, перетворилися на електоральну більшість.
б) внаслідок значного економічного зростання з кінця 90-х рр. в Україні зросло відчуття економічної й екзистенційної безпеки, яке призвело до посилення акценту на постматеріальних цінностях. Все більший сегмент населення, особливо молодь та представники середнього класу, почав у свободі самовираження й політичній участі вбачати щось самоцінне, а не просто засіб досягнення економічної безпеки. Особисте життя і якість життя, стали для багатьох громадян більш високими пріоритетами, ніж економічне виживання. У числі базових пріоритетів, на передній план виходить відчуття етнічної приналежності, культурної унікальності. Тобто, знову ж таки, цінності притаманні більшою мірою населенню Заходу і Центру. У той же час жителі Півдня й Сходу у переважній більшості все ще залишалися роздробленими на безліч соціальних груп, котрі усвідомлювали себе насамперед представниками певного регіону, робітниками або пенсіонерами (ідентичності, що є важливими в індустріальну епоху), або ж «радянськими людьми».
Зазначені обставини дали перевагу тим політикам, які агітували за т. зв. «європейський вибір», обіцяючи демократизацію й побудову відкритого суспільства. Ці ідеї знайшли підтримку в більшості населення.
У цьому причина успіху Помаранчевої революції 2005 року, яка порушила хиткий балансу між Сходом і Заходом, ознаменувавши домінування однієї частини України над іншою.
Через те, що Помаранчева революція була постматеріальною, переможці виявляли посилену увагу до гуманітарної сфери, вони звернулися до теми соціальних цінностей, обираючи насамперед ті, які намірено оминала попередня влада, як-от: голодомор, місце ОУН-УПА у вітчизняній історії тощо. Причому, здебільшого, вдавалися до насадження цих цінностей з позиції сили, не вдаючись до широкого суспільного обговорення контроверсійних тем.
Така політика «помаранчевих» різко обірвала й без того млявий діалог між Сходом і Заходом стосовно національних цінностей, зумовивши категоричне неприйняття поглядів опонентів, а також пробудила бажання реваншу. Тому після перемоги на виборах 2010 року «синьо-білі» стали проводити політику, яка не просто є реакцією на дії попередників і бажанням відновити status quo, але є симетричною відповіддю на їхні дії. Гойдалка, хитнувшись в один бік, відійшла в протилежний.
Для розуміння нинішніх дій Януковича на посаді президента треба чітко усвідомити:
а) реакційність його політики (немає жодної сфери в якій «помаранчеві» першими б не «наслідили»: нехтування законом і Конституцією, тиск на Конституційний суд, зловживання владою, корупція тощо);
б) його гносеологічну відмінність від лідерів Помаранчевої революції: він не виштовхнутий на поверхню революційними силами, а сам організував (через ПР) маси і сформулював їхні не завжди виразні інтенції (і знову ж таки, одна з головних інтенцій була образа за «вкрадену перемогу» в 2005 р. і бажання реваншу);
в) Крім того, існують об’єктивні і суб’єктивні фактори, через які він дещо по-іншому розставляє акценти і,
г) Звичайно ж, намагається враховувати помилки попередників.
Порівняльний аналіз перших 100 днів президентства Ющенка та Януковича засвідчує яскраво виражений реваншистський характер їх дій, а також повну відсутність ясності у стратегічному розвитку України, а відтак відсутність системних підходів до реформ, передусім в економічній сфері.
|
Ющенко |
Янукович |
|
Зовнішня політика Перший візит зробив у Москву, не добився жодних результатів в плані зближення позицій і поїхав на Захід збирати овації. За перші 100 днів на закордонні вояжі витратив 5 з 7 млн. грн., закладених в бюджеті 2005 року на ці цілі. Безпідставна ейфорія навколо стосунків з ЄС. Введення посади віце-прем’єр-міністра з питань європейської інтеграції. Розмови про можливий вступ України до ЄС протягом каденції Ющенка. Увів безвізовий режим для громадян ЄС і Швейцарії.
Внутрішня політика
Формування структури влади На думку Ющенка, кожен український чиновник повинен мати такі якості: порядність, патріотизм і професіоналізм. Саме в такому порядку. На ділі це призвело до звільнення 18 тис. чиновників протягом перших 100 днів його президентства, брудної бійки за посади. Найбільш показовою є історія з дипломом Романа Зварича, який попри брехню все-таки став міністром юстиції!!! Владну вертикаль так і не вдалося сформувати, натомість народилася якась команда «Лебедя, Рака і Щуки»
Ющенко відразу дав зрозуміти, що він не завжди підтримує Кабмін. Як наслідок, Юлія Тимошенко самостійно мусила займатися речами, де допомога Президента своєму урядові була б дуже доречною. Передусім ідеться про стосунки з парламентом. Проте 226 голосів – це була з самого початку турбота виключно Тимошенко. Президент і пальцем не поворухнув у критичні для Кабміну моменти, наприклад, коли товаропотоки були зупинені на кордонах і програма «Контрабанда – стоп!» потребувала прийняття Верховною Радою нових тарифів і мит.
Переслідування опонентів Були відкриті десятки кримінальних справ проти опозиціонерів, деякі з опонентів влади змушені були виїхати за кордон. Правоохоронці за наказом влади арештували голову Донецької облради Бориса Колесникова нібито за "здирництво в особливо великих розмірах". Утім, ступінь провини Колесникова так і не була доведена.
Утиски журналістів Спробувала "помаранчева" влада "розібратися" і з неугодними їй засобами масової інформації - телеканалами НТН та "Київська Русь". Але тут чиновники зазнали повної поразки. Журналісти мас-медій змогли через суд довести свою правоту.
Гуманітарна сфера Всі резонансні рішення Ющенка насправді були прийняті не в цей період, а пізніше.
Економічна політика Ющенко та уряд Тимошенко декларують програму «10 кроків на зустріч людям». Основні її моменти: боротьба з безробіттям, боргами по зарплаті, підвищення соціальних стандартів – так і залишилися на папері.
|
Зовнішня політика Перший закордонний офіційний візит, всупереч сподіванням та прогнозам, здійснив не до Москви, а до Брюсселя. Запевнив європейських чиновників, що курс України на європейську інтеграцію буде незмінним, однак зовнішня політика буде більш прагматичною і наповнена конкретним змістом. Також добився визнання своєї легітимності з боку США. Після чого сконцентрувався на головному напрямку своєї політики: за неповних 100 днів – 7 зустрічей з президентом РФ, плюс постійні контакти прем’єрів обох країн. Результат: Продовження угоди про базування ЧФ в Севастополі. Безпрецедентні поступки РФ в галузі енергетики, літакобудування, в сфері національної ідеології (мова, історія).
Внутрішня політика
Формування структури влади Рішуче і швидко (без уваги на методи) сформували парламентську більшість. Кабмін на міністерському рівні був укомплектований практично за три дні. Прем’єром став Азаров, в особі якого Янукович не отримав собі потенційного конкурента із президентськими амбіціями, як це було впродовж майже цілого терміну повноважень Ющенка, що лише провокувало постійну конфліктність й суперництво між прем'єром та президентом.
Переслідування опонентів Відкрито кримінальні справи відносно посадовців уряду Тимошенко за фактами розкрадання державних коштів, поновлено кримінальну справі відносно самої Тимошенко, відкрито кримінальні справи відносно народних депутатів з числа опозиції та членів їх родин.
Утиски журналістів Спроба «синьо-білих» запровадити цензуру на центральних телеканалах призвела до хвилі протесту з боку журналістів та оформленню їх в громадський рух «Стоп цензурі!»
Гуманітарна сфера На 180 градусів змінилося ставлення до голодомору, мови, історії. Спільно з Росією пишуться підручники з історії, святкується 9 травня.
Економічна політика Янукович не спромігся за 100 днів представити програму соціально-економічних реформ, а годує суспільство обіцянками це зробити. Разом з тим бюджет 2010 був прийнятий не прозоро. Єдиний реформаторський крок уряду Азарова – прийняття постанови про введення погодинної оплати праці. Але складно сказати, чи знайде він застосування в українських реаліях. |
Замість висновків
Формування громадянської нації – це горизонтальний процес, який відбувається в національному діалозі. Він йде через образи, а найвагоміші, визначальні образи ми беремо із власної історії Тому такою важливою є дискусія про історичних героїв і антигероїв нації.
Політична ситуація сучасної України цілком адекватна тому історичному етапові, який вона зараз переживає: пошуку власної національної ідентичності. Україна в зоні сейсмічної небезпеки (тертя двох тектонічних плит зумовлює землетруси). Вона має всі шанси стати на низку років (може навіть десятиліть) країною безперервних урядових перетурбацій).
Це погано, але не смертельно. У світі є чимало цілком благополучних країн, які мають подібні проблеми (наприклад, в недалекому минулому – Італія). Це сповільнювало розвиток, але не привело ні до розпаду, ні до економічного колапсу.
Нестабільна політична система має свої переваги, іноді створюючи корисне конкурентне середовище. А до того ж, слабкий уряд добрий тим, що іноді дозволяє суспільству виправити зроблені ним доленосні повороти в його історій.
Україна майже навпомацки формує прийнятний для неї політичний курс, який відповідає наразі нечітко усвідомлюваним національним інтересам. Зверніть увагу, що «крайні» політичні сили не мають великого успіху. Українське суспільство стискається до середини, стараючись уникати крайнощів). Ющенко зробив сильний ухил в один бік, Янукович відхиляється симетрично в інший.
В результаті, якщо гойдалку не розгойдувати, вона врешті-решт зупиниться посередині.
фото: psu.edu
ІА "Вголос": НОВИНИ