Зраджені та пограбовані
Міф, який створила кремлівська пропаганда, що нібито більшість кримчан підтримала російську окупацію, виявився настільки успішним, що в нього повірили навіть чимало українців. Тож багато «патріотів» почали ненавидіти та зневажати кримчан за нібито «зраду Батьківщини», хоча – що залишалося робити українським громадянам, коли російські військові захоплюють півострів, а українська армія «не піддається на провокації»?
Більша частина кримських газет та інтернет-ресурсів періоду анексії була проукраїнською. Більшість кримських комуністів та «регіоналів», неготових до такого розвитку подій, у той час виступала за збереження півострова у складі України, про що свідчать їхні заяви. Хоча дехто з них тоді повівся на російську пропагандистську «розводку» про федералізацію, однак вони не розуміли, що під цією технологією мала на увазі ФСБ. Справжня кількість прихильників України на півострові достеменно невідома, адже об'єктивні соціологічні дослідження після окупації провести було неможливо. Безумовно, було багато таких, які виступали за приєднання до РФ, але не 96%, як стверджують у Кремлі. І хай які звучать виправдання українських політиків, у переломний момент лояльні до України кримчани зі слізьми на очах дивилися, як українські війська покидають півострів, а їх самих залишають на поталу окупантам.
Що ж залишалося робити в нових реаліях кримчанам? Нова окупаційна влада не звикла церемонитися з непокірними громадянами. Не бажаєш брати російський паспорт – платиш непідйомний для середньостатистичного жителя штраф. Без російського паспорта не зможеш без проблем поступити у ВНЗ, не зможеш залишатися працювати на державній службі, в закладах охорони здоров'я, навчальних установах, школах та дитсадках. З українським паспортом не зможеш оформляти бізнесові справи, влаштовуватися на роботу, реєструватися в державних органах щодо змін громадянського стану чи місця проживання. Навіть обміняти валюту чи купити сім-картку можна лише за паспортом. Якщо хочете отримувати пенсію за нової влади – ви повинні прийняти російське громадянство. Перебуваючи в скрутному матеріальному становищі, українці були змушені думати про виживання.
Але сотні тисяч кримчан за умов анексії не позбулися українських паспортів, хоча якщо росіяни їх знайдуть - за це передбачено покарання. Під час перетину кордону вони показують російським прикордонникам паспорт РФ, а в’їжджаючи в Україну, дістають сховані українські паспорти. Багато кримчан не хочуть втрачати зв'язку з рідною країною і зберігають надію, що скоро Крим повернеться додому. Але , повернувшись в Україну, вони стають жертвами українських «правоохоронців».
Брудні погони на кордоні
Зазвичай, злочинці в українських погонах на прилеглих до Криму станціях чіпляються до приїжджих, обшукують, і коли знаходять в громадянина російський та український паспорт - погрожують затриманням у відділку, позаяк «подвійне громадянство в Україні заборонене». Чіпляються переважно до звичайних громадян, селян, робітників, поведінка та вигляд яких говорить про те, що вони не місцеві та не дуже знаються на законодавстві. Оскільки на малих транзитних залізничних станціях, таких як Новоолексіївка, Генічеська, Чонгар, люди зазвичай пересідають на потяги, корумповані поліціянти залякують громадян затриманням, що означає пропустити власний потяг і втратити квиток. Тож люди, аби встигнути на потяг , змушені відкуплятися від здирників хабарами. Сума хабарів - від 200 до 2 000 грн. - залежно від хабарницьких апетитів «правоохоронця».
Банальне здирництво поліцейськими на вулицях навіть прикривається патріотизмом - мовляв, візьму з них хабара, нехай знають, як приймати російське громадянство. І це при тому, що такі дії суперечать навіть наявному українському законодавству. По-перше: питання набуття громадянином громадянства іншої країни не перебуває в компетенції патрульних поліцейських та прикордонників. Це вирішують служби з Міністерства юстиції, Комісія при Президентові України з питань громадянства або ж Міграційна служба.
По-друге, стаття 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що «Примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації, не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України». Тобто наявність другого російського паспорта в українського громадянина з кримською пропискою державою Україна не визнається як подвійне громадянство. То чому ж тоді корумпований хабарник-патрульний з Нововолексіївки вважає, що Крим – це не Україна, а незаконні папери, видані клікою Аксьонова, вважає паспортом? Очевидно, в лавах МВС є ще чимало тих, хто вважає Крим російським, але що тоді такі сепаратисти роблять на українській державній службі?
Молоді матері з дітьми, пенсіонери, літні жінки, інваліди, приїхавши з Криму в Україну, змушені відкуплятися від «правоохоронців» хабарами, щоб ті не відбирали російського паспорта, без якого їм складно буде повернутися на півострів до своєї квартири та роботи. Натомість українські міліціонери безсоромно «доять» приїжджих кримчан і наживають бариші, вимагаючи хабарі за російські паспорти. Проте за що мають платити при поверненні в Україну кримчани, яких українська армія залишила російським загарбникам у Криму? Чому українські поліцейські, які мали б захищати безпеку держави і громадян у тому ж Криму в березні 2014 року, нахабно обдирають та вимагають хабарі в тих, кого кинули на поталу окупантам?
Якщо відкинути недалекий ура-патріотизм і тверезо розібратися у ситуації, то сам факт того, що кримчани зберігають українські паспорти і приїздять до родичів в Україну, вже є підтвердженням їх лояльності до рідної держави. Тут вони дізнаються правдиву інформацію, дивляться українські новини та читають українську пресу, тут вони зміцнюють інформаційний імунітет від російської пропаганди. Не їх вина, що Україна без жодного пострілу залишила Крим окупантам, і не їх провина, що, побоявшись за своє життя, не пішли в Кримські гори партизанити проти обладнаної найновішою технікою російської армії. Ті «патріоти», які вважають, що кримчани мали б самі воювати, поки ЗСУ «не піддавалися на провокації», нехай вже збирають речі і без зайвих розмов на дивані їдуть в АТО. Але проукраїнські кримчани розуміють, що битва за Крим ще попереду, то ж сьогодні намагаються не втратити зв’язків з Україною. І тут їх зустрічають «герої» в поліцейських погонах, які вимагають хабарі в людей, що живуть в окупації.
І що мають думати про Україну кримчани, які бачать, що російські прикордонники на адмінмежі з Кримом не роблять жодних зауважень щодо двох паспортів і бажають «щастливого пути» (диктатури зазвичай відрізняються меншою побутовою корупцією, аніж олігархії), а рідні українські митники та міліціонери доскіпуються до дрібниць, аби здерти хабара? Де-факто, корумпованість поліцейського та прикордонного особового складу на адмінмежі становить і величезну іміджеву небезпеку для держави. Адже чи захочуть кримчани, живучи в окупації, любити Україну, якщо в рідній державі їх грабують патрульні та митники? Чи захочуть вони повернення в країну, в якій рівень корупції перевищує навіть російський? Сьогодні корупція є більшим ворогом України, аніж російська агресія, позаяк під окупацією опинилися лише 7 % території держави, а корупція роз'їдає всю державу.
І ті, хто сьогодні хочуть підмінити боротьбу з корупцією, боротьбою з РФ, насправді прагнуть побудови не демократичної країни, а зведення корумпованої експлуататорської олігархічної піраміди, нічим не кращої, ніж путінська Росію. І багато кримчан у цьому вже переконуються на власному прикладі.
Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ