Втім, говорячи про міжнародну підтримку, Петро Порошенко не згадав про те, що депутат Бундестагу від партії Ангели Меркель Норберт Реттґен наприкінці 2017 року заявив, що Порошенко «має визначитися, хоче він бути президентом чи олігархом – країна чи гроші». За даними німецького видання «Deutsche Welle», щоб це пояснити українському президенту, напередодні Нового року в Київ мали приїхати представники з Берліну та Брюсселю. Були вони чи ні – наразі не підтверджено.
Відкритим натомість залишається питання, а як на українцях може позначитись безвідповідальність та клептократичність олігархічної влади? Про це кореспондент «Вголосу» розмовляв з соціологом, політологом, директором соціологічної служби «Український барометр» Віктором Небоженком, політологом Ярославом Макітрою та міжнародним експертом Юрієм Олійником.
Європейські політики вже відверто заявляють, що Порошенко – олігарх і він має вибрати, що важливіше – країна чи гроші. З чим це пов'язано?
Юрій Олійник:
Подібні заяви західних політиків – це вже спосіб тиску та впливу на Порошенка. Бо ті обсяги корупції, які зараз стають нам відомими, – це для політиків західних країн якісь неймовірні суми. Але, разом з тим, нам не варто забувати, що боротьба з корупцією може бути лише приводом, щоб притиснути Порошенка, оскільки поки нам невідома мета цього всього. Адже Німеччина – це країна, яка хоче співпрацювати з Росією і готова «зливати» українські інтереси задля власних. Тобто до цього слід ставитись обережно, не забуваючи про так званий Мінський процес.
Але, якщо об'єктивно, то в Україні таки процвітає корупція, ніхто з високопосадовців ще не сів за свої оборудки. А якби корупціонери були покарані, тоді Україна довела б Заходу, що ми можемо змінювати себе зсередини і що ми дійсно хочемо побороти цю корупцію. Натомість цього немає і на Заході втомились чекати і вірити в обіцянки Порошенка – тому і з'являються такі заяви.
Також західні еліти зацікавлені у тому, щоб їхні народи бачили, що вони співпрацюють саме з демократичними і чесними іноземними лідерами. А тому і лунають такі заяви щодо Порошенка.
Ярослав Макітра:
У наших західних партнерів головною претензією до української влади є вимога щодо прогнозованості та послідовності її дій. Їм не подобається те, що Порошенко декларує боротьбу з корупцією, підписуючи якісь документи та даючи їм гарантії, а потім різко це все скасовує. На Заході ж вимагають від України в особі українських політиків реальних справ. І це стосується не лише антикорупційних питань, а й всього іншого, що наобіцяв Заходу наш президент.
Заяви західних політиків виглядають, як ультиматум. Якщо ж Порошенко продовжить фактичне сприяння корупції, що тоді?
Віктор Небоженко:
Тоді європейці позбуватимуться команди нашого президента суто європейським способом. Раніше, поки ми не належали до західного світу, ми цього не знали. Традиційно Європа бореться з політичними «порушниками», роблячи публічні заяви, і розраховує на морально-психологічні якості українських олігархів, президентів, прем'єр-міністрів та інших. Якщо не спрацьовує, то Захід тоді займається пошуком та організацією компрометуючої інформації. Тобто найближчим часом у європейських ЗМІ можуть почати з'являтись матеріали, які викривають протиправну діяльність Петра Порошенка та його корумпованого оточення. Ці матеріали можуть з'явитися вже цьогоріч задля формування громадської думки про персону Порошенка. І коли це опублікують авторитетні видання, то оточенню Порошенка вже важче буде перекласти відповідальність на «руку Кремля», «путінську агресію» чи «розхитування ситуації в країні». Ось так зазвичай робить європейська чи німецька дипломатія із тими, хто не виконує своїх же обіцянок. Тобто, з одного боку, вони продовжуватимуть висловлювати невдоволення та чинитимуть тиск через оприлюднені та доведені факти корупції серед керівництва України.
Є ще думки про скасування безвізового режиму чи не надання Україні фінансової допомоги. Проте це ніяк особливо не вплине на українську владу. Оскільки джерела її збагачення – це безпосередньо державний бюджет чи організація елітної корупції. Від скасування безвізу чи скорочення фінансування постраждають або реальні інвестиційні проекти, або ж населення України. І тут аналог – Росія: там санкції не торкнулись оточення Путіна, а навпаки – його «друзі» завдяки санкціям збагатились за різними підрахунками на 22 мільярди доларів. Те саме може стосуватись України: як би Німеччина чи Захід не тиснули на Порошенка – по мільярду на рік він все одно зароблятиме.
Юрій Олійник:
Наші західні партнери діють методом «батога і пряника». От, до прикладу, через невиконання вимог вони можуть забрати у нас такий розпіарений Порошенком безвіз. І в Україні, а тим більше – напередодні президентських виборів, які мають відбутись у 2019 році, це буде серйозний удар по рейтингах Порошенка.
Також Європа може змінити торгові угоди з Україною, відмовившись купувати нашу продукцію. Це буде економічний удар по бізнесу. І підприємці на наступних виборах задумаються, чи варто їм підтримувати такого президента.
Ярослав Макітра:
Насправді міжнародна політика ЄС демонструє, що там попри певне нерозуміння і незгоду з діями української влади, зокрема президента Порошенка, вони змушені з ними працювати. Тим більше, в умовах, коли Росія стала країною-агресором і загрожує світовій безпеці.
Попри те, наші західні партнери в подальшому використовуватимуть усі доступні для них методи тиску на українську владу. Вони змушуватимуть українське керівництво діяти прогнозовано та очікувано для них. А тому вже зараз можна говорити про економічні санкції чи обмеження торгових оборотів для України з боку Європейського союзу. І це, звичайно, може трапитись, якщо українське керівництво, до прикладу, цього року спробує остаточно «добити» антикорупційні органи. От тоді Україна може нарватись на дуже серйозні санкції та обмеження з боку ЄС.
Коли ми можемо очікувати цих активних дій від європейців?
Юрій Олійник:
Захід уже б дотиснув Порошенка, але його стримує російська агресія. Справа в тому, що якщо наші партнери перестануть надавати Україні підтримку, це може призвести до загострення українсько-російської війни. А це вже відкриті військові дії на кордоні з ЄС, чого Європа не хоче. Бо тоді, ймовірно, щоб захистити свої кордони, доведеться втрутитись. Ймовірно, поки буде небезпека російської агресії, доти Захід не робитиме жодних різких кроків проти Порошенка. Хоча не виключено, що його приберуть від влади електорально під час виборів у 2019 році. Можливо, уже зараз готуються певні плани щодо законної зміни влади в Україні.
Ярослав Макітра:
Якщо ж влада і надалі просто нічого не робитиме, то Європа продовжуватиме погрожувати Україні. Ми можемо, звичайно, недоотримувати якісь фінансові транші. Я прогнозую, що політика «батога і пряника» для України й надалі триватиме. І якщо зараз не відбудеться чогось екстраординарного, як от знищення НАБУ чи САП, то Європа і надалі продовжить свою політику. А якщо відбудеться – будуть санкції.
У Європі зараз доволі складна ситуація: багато уваги там приділяють іспанській кризі, проблемі з мігрантами. А тому наразі «українське питання» у ЄС не є пріоритетним, таким воно стане тільки тоді, коли почнуться активніші військові дії на Донбасі. Коли ж Європа почне активніші дії щодо України – залежить від обставин та того, наскільки зухвало поводитиметься українська влада. І, тим більше, варто розуміти, що 2018 рік може бути останнім роком для теперішньої української влади, оскільки наступні президентські вибори відбудуться вже у 2019 році. І щоб отримати підтримку з боку ЄС, українська влада може піти на велику кількість поступок.
Чого ж хочуть добитися від Порошенка західні політики?
Віктор Небоженко:
Кінцева мета всіх заяв західних партнерів України щодо того, що Порошенко олігарх і так далі – це організація в майбутньому судового переслідування поки ще теперішнього президента України. Ймовірно, що після того, як він програє на виборах в Україні, у ЄС чи США, проти нього відкриють кримінальні справи за корупційні схеми. І посадять, як Лазаренка.
Чи є шанси, що Порошенко таки стане державником, а не олігархом?
Віктор Небоженко:
Порошенко ніколи не стане президентом-державником, він назавжди залишиться олігархом. Справа в тому, що коли ти олігарх – ти збагачуєшся, користуючись обставинами чи крадучи. А коли ти президент – у тебе колосальна відповідальність перед українським народом, який вимагає конкретних дій. А це важко. Олігархом бути легко. А тому він за жодних обставин не зміниться.
Ярослав Макітра:
На жаль, Порошенко, перш за все, залишиться бізнесменом-олігархом. Це вже зрозуміли як українці, так і наші західні партнери. Звичайно, що у будь-якій країні, будь-який правлячий клас прагне збагатитись, корупція присутня всюди, але у різних масштабах. Але у тій ситуації, в якій опинилась Україна, в тих умовах, в яких ми живемо, президент мав би менше зважати на свої статки і розвиток своєї бізнес-імперії, а приділити увагу розвитку країни, яка його і годує.
Юрій Олійник:
Порошенко – не президент України, він типовий пострадянський олігарх. До прикладу, його Липецька кондитерська фабрика. Чому вона взагалі ще перебуває у власності Порошенка? Це яскравий приклад того, що йому потрібно більше – гроші чи країна. А також того, що, обіцяючи Заходу одне і не виконуючи цього, Порошенко ставить під удар українців та безпеку України. Адже у випадку скасування безвізу чи якихось фінансових санкцій страждатимуть не олігархи, а український народ. Якщо Захід перестане допомагати Україні у військовому плані, а Росія, як наслідок, почне повномасштабне вторгнення – знову ж таки, постраждає національна безпека України і звичайні українці. Тобто Порошенку байдужі наслідки. Хіба так захищають національні інтереси?
Марія Бойко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ