Пане Вікторе, яким буде Ваш прогноз щодо економічної ситуації в Україні?
Не потрібно шукати збудники кризи ззовні, нам вистачає своїх. Зараз немає, як у 2008 році, зовнішніх подразників, які могли б спровокувати посилення кризи в Україні, хоча Україна і пов’язана з економіками інших країн. Я бачу лікувальні речі у Європі, вона лікується. Наприклад, Греція скоротила за 4 місяці дефіцит держбюджету на 42%, уряд Італії прийняв рішення скоротити державні видатки на 24 мільярди євро, це при тому, що у них дефіцит бюджету 5,3% ВВП. Так само уряди Іспанії, Німеччини, Великобританії, Португалії. Я думаю, ці країни роблять непрості лікувальні речі і їх проблеми будуть врегульовані.
Хоча я допускаю, що деякі країни можуть вийти з європейської зони. Чому? Греція могла б посилити конкурентоздатність своєї економіки, але немає інструментів. Якби Греція мала власну національну валюту, то її девальвація дозволила б збільшити експорт в інші країни, але вони не можуть цього зробити, тому що мають єдину європейську валюту.
Щодо України. Прийде час і ми переживемо кризу. У мене складається враження, що, чим швидше проблеми вийдуть назовні, тим швидше економіка оживе. Зараз я не бачу іншого чинника, який змусив би владу прийняти негайні рішення.
Борг України різко виріс, хоча його раніше не було у базових видатках бюджету. На початку 2008 року борг України складав майже 90 мільярдів гривень, на початок 2010 року – 315 мільярдів – це чотирикратне зростання боргу. Причина такого зростання не абсолютна, адже це не разова „дірка”, це базова „дірка”, тобто дефіцит, який повторюється. У 2009 році не було бажання цю дірку закривати, її просто прикрили, а цього року вона стала ще більшою. За моїми оцінками, бюджетний дефіцит складає 170 мільярдів гривень, це майже 16% ВВП. Тобто країні потрібно позичити 170 мільярдів, щоб закрити „дірку”, окрім того, потрібно гасити старі борги. Отже, потрібно позичити 200 мільярдів. Де можна позичити таку кількість грошей? Це тупикова дорога. Очевидно, у нинішньої влади немає розуміння ситуації і бажання щось робити, слово „реформа” залишилось тільки в назві коаліції.
Наведу минулорічні дані. Хто покривав державний дефіцит тоді? Національний банк України. МВФ зі Світовим банком покрили 40,5% дефіциту. 11,6% позичили із вільних ресурсів економіки – у банків. А 40% - НБУ – 42 мільярди гривень. Але минулого року відбувалися два паралельні процеси. З одного боку НБУ дав гроші на погашення дефіциту, а з іншого - він продав 10,5 мільярдів доларів з резерву, тобто забрав назад 84 мільярди. А цього року ситуація змінилася. НБУ не продає долари, а купує – за цей рік вже 1,2 мільярди. По цьому каналу НБУ вже теж качає гроші. Якщо спробують піти цим варварським каналом, можуть включити друкарський верстат і це матиме небезпечні наслідки для обмінного курсу та інфляції. Це дорога до програшу. Україна проходила цією дорогою у 90-ті роки. Зараз ситуація схожа – небажання щось робити, друкувати гроші. Але тоді життя змусило і після гіперінфляції економіка повернулась до норми.
Ви прогнозуєте гіперінфляцію?
Я допускаю це. Я хотів би помилитись, але де взяти 200 мільярдів? МВФ грошей не дасть. Вони дипломатично відмовили у транші. Без скорочення видатків цей кредит немає сенсу і в МВФ це розуміють, а видатки бюджету у нас скорочувати не збираються.
Попередня влада також не скорочувала видатки, але МВФ давав гроші...
Минулого року гроші були надані тому, що, якщо б Україна не виконала свої зобов’язання, завалилося б кілька десятків європейських банків. Тобто Україна здатна була спровокувати другу хвилю кризи в Європі. І МВФ рятував Європу і світ від цього удару. Отже, причиною виділення коштів була не Україна. А влітку були газові проблеми. Зараз банківський сектор в Європі оздоровлюється, є газові домовленості – ризиків немає. Тому мотивів для кредиту, як минулого року, немає.
НБУ також не дасть 200 мільярдів. Бо що ж тоді робити з курсом, що робити з інфляцією за таких шалених темпів накачки економіки? Йдеться про „дірку”, яка щомісяця тягне 15 мільярдів гривень.
Я не бачу можливості закрити цю „дірку” іншим способом, окрім скорочення видатків. Я наголошую на цьому. Необхідно закриття таких схем, як офшори, але це повністю не вирішить проблеми, якщо не зачіпати видатки.
Я зробив підрахунки. Торік кожну третю гривню з бюджету платили не маючи грошей, позичивши, а їх же треба віддавати. У 2008 році 6% видатків покривали за рахунок боргу. У 2009 – 30%, а зараз – 40%. Хто візьме країну на утримання? Ніхто. Тому питання видатків є ключовим. Борг починає плодити борг. Настільки швидке зростання боргу, що саме його обслуговування починає вимагати запозичень. Чим більше видатків країна скоротить зараз, тим легше буде у майбутньому. Це неможливо зробити за рік.
Раніше ми входили в п’ятірку країн світу із найнижчим боргом, а зараз ми перейшли у групу ризику.
Як Ви оцінюєте те, що віце-премєром з економіки став Сергій Тігіпко, а міністром у нього – Цушко?
Я не хочу оцінювати персоналії. Йдеться про інше. Мене зараз найменше цікавлять фігури того чи іншого міністра. Важливим є те, чи має влада запит на зміни. Я його не бачу, тому імена міністрів нічого не змінюють. Якщо буде запит на зміни, то люди знайдуться, на технічному рівні можна все буде зробити. Але готовність влади приймати рішення є нульовою.
А що робити, якщо влада так і не піде на скорочення видатків? Такого ніколи не траплялося. До того ж є інші моделі оздоровлення економіки, наприклад, США навпаки збільшують вливання в економіку.
Чому ж не було? У 1993 році в Україні були величезні видатки, дефіцит становив до 12% ВВП. Але як його повернули до 2%? Пішли на скорочення видатків. Це було в нашій історії. Минулого року цього не зробили, зараз також, отже вибиратись буде важче. Повторюється ситуація 90-х років.
Якщо піти шляхом США, то це не допоможе. Це немає ніякого значення. Як тільки ви дали мільярд, наприклад, якомусь підприємству для його оздоровлення, він починає бігати по всій економіці. Фірма тримає гроші в банку, а банк гроші використовує.
І між економікою України і США є одна маленька відмінність – національна валюта України – гривня, а США – долар...
А чи є девальвація, як Ви казали раніше, таким рятівним способом? Адже в Україні багато людей користуються іноземною валютою.
Я не кажу, що може бути, що комусь раз і захотілося девальвувати національну валюту, що об’єктивних причин немає. І це явище не пов’язане зі світовою кризою, воно є або суто українським, або суто французьким, зумовлене місцевими причинами.
З 2004 до 2008 року у нас середня зарплата виросла у 4 рази. А чи може економіка собі таке дозволити? Цього року піднімуть зарплату на 42%, а ріст економіки – 4%, то де взяти решту для збільшення зарплат? Решту візьмуть перш за все за рахунок інфляції, по-друге, за рахунок імпорту. Так, як було у попередні роки.
Одна з причин девальвації валюти лежить у популізмі соціальної політики. Країна не здатна наростити експорт. Долар – це попит і пропозиція. Експорт дає пропозицію, імпорт – попит. А попит більший – ось і причина девальвації, яка не пов’язана з кризою.
Але, якби не ярмо валютних кредитів, я б вважав, що девальвувати гривню необхідно якомога глибше. А валютні кредити ніхто повернути не може. Ті, хто брав валютний кредит по 5 гривень за долар, зараз, коли він по 8, сплачують 85%.
Фото: УНІАН
ІА "Вголос": НОВИНИ