Чи отримає його Україна тепер, коли закон прийнято? Зрештою, чи справді він нам аж так необхідний? Співрозмовники «Вголосу» – аналітик Олександр Кочетков, голова Комітету економістів України Андрій Новак, президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко, заслужений економіст України Олександр Пасхавер та директор центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрій Сиротюк.

Чи змогла б Україна обійтися без наступного траншу МВФ?

Олександр Кочетков:

На теперішній час при чинній владі та тих процесах, що ми запустили, – категорично ні, не змогла б. На жаль, догосподарювалися вже до того, що вільних фінансових запасів в країні немає, розраховуватися передбачувано немає чим, окрім як за рахунок зовнішніх запозичень. І змінювати будь-що у цій катастрофічній ситуації ці люди, що у влади, не хочуть, не вміють та не можуть. А кредитів довіри суспільства, що якимось чином могли б хоча би якось підтримати ситуацію, у них абсолютно немає. Тобто в нинішній ситуації – ні, ми не можемо обійтися без цих грошей.

Андрій Новак:

На сьогодні створення та початок роботи антикорупційного суду на умовах погодження з Венеціанською комісією – найпринциповіша вимога, на якій наполягають наші західні партнери, вони ж – донори. І МВФ, і Європейський Союз пов'язали транші, які вони номінально виділили для України, з обов'язковим створенням антикорупційного суду – тільки тоді ті транші надійдуть. Якби сьомого червня не прийняли в другому читанні Парламентом цього закону, то ані траншу МФВ, ані траншу ЄС Україна не отримала б. А це означає, що, якщо не в цьому, то в наступному році Україні довелося б оголосити стан дефолту, тобто неспроможності державного бюджету дотримуватись своїх боргових зобов'язань.

На наступні три роки випадає пік виплат наших боргових зобов'язань за формулою «двадцять плюс п'ять мільярдів доларів». Двадцять мільярдів доларів – це державний, гарантований державою борг. Ще п'ять мільярдів доларів – це є борг державних підприємств. Якщо вони не зможуть самостійно його обслуговувати, а, швидше за все, так і буде, їхній борг доведеться покривати з державного бюджету. Тому, якщо взяти цю суму в двадцять мільярдів доларів та помножити на сьогоднішній курс, то стає зрозуміло, що силами лише державного бюджету ми просто не зможемо виконувати свої зобов'язання. Тому Україні зараз дуже потрібні нові валютні вливання для того, щоби, як мінімум, перекредитуватися, аби не довести країну до дефолту.

«Цей транш взагалі жодного стосунку до антикорупційного суду немає»

Олександр Охріменко:

Цей транш взагалі жодного стосунку до антикорупційного суду немає. Траншу не буде все одно. Це були просто балачки. Зараз ми послухаємо нові розмови, тепер про те, що треба підвищити тарифи на газ – і після цього буде транш. Ось побачите. А цей транш насправді нам і не потрібен. Україна вже з початку року погасила в цілому мільярд доларів. Тобто на сьогоднішній день буде цей транш чи не буде – нам без різниці. Навіть якщо його не буде – ніхто й не помітить.

Тому все, що кажуть про дефолт та про транш, – абсолютна маячня. У нас ані у 2016, ані у 2017 році проблем не було, тільки по мільярду дали та й все. «Підземної» економіки, девальвації немає – про який транш може йти мова?! Людей так просто страшать. Так, Порошенко дуже воліє підвищити тарифи на газ для населення, тому що олігархи хочуть заробити. А для того, щоб відвести від себе увагу, вони починають розповідати такі речі. Отже, антикорупційний суд до цих грошей немає жодного стосунку. А МВФ і ЄС вимагають антикорупційний суд тільки для боротьби з корупцією, бо у нас вже четвертий рік вона триває, а корупції стає все більше та більше.

Юрій Сиротюк:

Звичайно, змогла би. В Україні живуть найбагатші люди у Європі: Ахметов, Пінчук, Коломойський. Вони взагалі не сплачують податки. В Україні шалена корупція, шалене розкрадання коштів. Якби не крали і якби наші олігархи почали б виплачувати податки, то жодної потреби у фінансуванні з боку МВФ не було б. Бо МВФ – це такий собі безкоштовний сир в мишоловці – це найдешевші кредити з найважчими політичними наслідками. Відсотки маленькі, а от політичні вимоги є величезні.

Вочевидь, що Україна може обійтися без цього траншу – нічого не станеться. Навіть, якщо буде політичний дефолт. Ми беремо ці гроші для подальшого розкрадання: за чотири роки ми не побачили жодних інфраструктурних змін – гроші не пішли в підприємства, заводи, школи. Гроші пішли на розкрадання, на рефінансування банків та на інші потреби. Нічого страшного не відбулось би, якщо МВФ не дав би грошей. Тоді наша влада змушена буде менше красти – це логічно.

Це українським людям треба гроші МВФ? Подивіться, скільки грошей кожен з нас винен сьогодні. Тисячі доларів. А ми хоч щось отримали? Громада, люди… Ми зичимо кошти у МВФ, щоби в кожному селі та в кожному містечку з'явився завод, де написано: «це збудовано на кошти МВФ», «це відремонтовано на гроші МВФ». Тому ми не розуміємо, де ті гроші і куди вони втікають. Це дуже цікава річ. Нам розповідають про макроекономічну стабільність, що десятки мільярдів пішли на рефінансування банків. А насправді вони виведені, вкрадені – і ніхто за це не сидить. Нічого страшного не буде. Багато країн мали таку політику. Криза може бути, може бути технічний дефолт, тобто Україна оголосить неплатоспроможність. Але черговий транш МВФ означає чергові політичні вимоги, не завжди прийнятні для України, і чергові відсотки.

Олександр Пасхавер:

Цілком зрозуміло, що це буде вкрай тяжко, тому що попереду два роки високих виплат за борги. А альтернативи які? Різке прискорення росту, що поки не передбачається. Друга альтернатива – це дії, які нададуть прибуток бюджету. Це може бути приватизація, приватна власність на землю. Але найближчим часом це теж не передбачається. Тому я розумію, що ризики дуже великі.

А як Україна розраховуватиметься з усіма цими кредитами?

Андрій Новак:

Увесь світ працює на кредитах: як держави, так і підприємства й люди. Важливий не сам факт отримання кредиту, а те, як тим кредитом розпоряджаються. Якщо кредитні, боргові гроші запускаються в економіку, економіка завдяки тим грошам працює і підвищує темпи свого росту – тоді немає жодних проблем у тому, щоб з частини того росту поступово повертати кредити з відсотками. А якщо кредити, м'яко кажучи, використовуються не за призначенням чи неефективно, тоді боргове навантаження стає дуже важким. Отже, тут справа не в самому первинному факті отримання кредиту, а в тому, як потім тими кредитами розпоряджаються. А щодо цього у нас в країні, особливо щодо державних коштів та державного боргу, питання дуже великі.

Перед тим, як брати черговий транш, треба зробити аудит: куди пішли гроші, чи потрібні вони та куди мають йти»

Юрій Сиротюк:

Якщо ми не здатні віддавати ці гроші, навіщо брати ще? Якщо банкрот позичить гроші, чи зможе він їх віддати? Ні. Ми беремо кошти, щоб віддавати частину відсотків за взяті гроші і щоби вкрасти. Це взагалі катастрофа. Потрібно зрозуміти, що перед тим, як брати черговий транш, треба зробити аудит: куди пішли гроші, чи потрібні вони та куди мають йти. Я би хотів бачити реалізацію цих грошей – наприклад, в кожному обласному центрі якийсь великий сучасний завод роботизований, де б було написано, що це побудовано на гроші МВФ. Тоді я би розумів, що це реальні інвестиції в реальний сектор. А зараз ідуть хабарі корупційним чиновникам, які крадуть ці гроші, а відповідати будемо ми з вами.

Які сфери життя постраждали б найперше у випадку відсутності грошей від МВФ?

Олександр Кочетков:

Однозначно, страждатиме соціальна сфера – і в першу, і в останню чергу. Всі ці субсидії, ідеї щодо бейбі-боксів, в яких планують породіллям видавати для немовлят все необхідне, пенсії, стипендії, зарплати бюджетникам... Плюс армія також постраждає. Тобто, всі найменше захищені сфери нашого життя постраждають однозначно найперше.

Андрій Новак:

Тут дуже простий принцип. Є затратна частина бюджету, по статтях, по напрямках. Певна частина йде на оборону, на освіту, медицину, культуру тощо. І якщо є проблеми з виконанням дохідної частини, тоді уряд змушений робити секвестр бюджету і вирішувати, які статті скорочувати та на скільки. Під скорочення витрат, як правило, підпадають ці статті в різних відсотках. Зараз, наприклад, ми не можемо собі дозволити урізати витрати на оборону в обставинах російської агресії проти України. Тоді скорочували б інші витрати: на медицину, на освіту, на виплату пенсій, на виплату соціальних платежів, зарплат, допомог, пільг, субсидій тощо. Тобто, якби у нас відбувалося невиконання бюджету, тоді треба у витратній частині скорочувати в різних відсотках саме ці статті витрат.

Олександр Пасхавер:

Якщо немає грошей – страждають усі, тому тут немає про що говорити. Та я й не думаю, що все так закінчиться. Щойно прийнято антикорупційний закон – головна претензія МВФ. Моя думка, що прийняття антикорупційного закону різко знижує ризики, пов'язані з дефіцитом грошей в Україні.

Наталія Сергієнко, «Вголос»

ІА "Вголос": НОВИНИ