Першу частину розмови читайте тут.
Людям, у котрих ще залишились заощадження, у чому і де варто їх зберігати у цьому році? Чи варто довіряти банкам?
Незважаючи на будь-які слова, кожна людина повинна вчитися думати самостійно. На даний момент в нас виникла цікава ситуація, в якій люди почали довіряти «ПриватБанку» більше, ніж гривні і державі. Коли в нас почалася ця вакханалія з девальвацією, то всі банки, окрім Привату, знекровились і люди почали забирати гроші. «ПриватБанку» вірили насамперед через те, що він виконував усі свої попередні зобов’язання, проценти і т.д., на відміну від інших. Таким чином, в нас виникла цікава ситуація, коли люди більше вірили банківській установі, а не грошовій одиниці. Але тепер настає серйозне оздоровлення, осмислення – що не може такого бути. І якщо гривня провалюється, то жоден банк не встоїть. У всіх банках знецінились гроші на рахунках у три рази! Поки що у нас нездорова економіка, яка не може породжувати здорову банківську систему. Тож банкам зараз довіряти не варто.
Тобто, найкращий варіант – валюта під матрацом?
Не знаю… На мою думку, немає надійних варіантів для зберігання грошей, особливо паперових. Триматимеш їх під матрацом - вони можуть зітліти, або якщо їх неправильно заховав - хтось може знайти і пограбувати. Покладеш у банк чи віднесеш у якийсь черговий МММ, де обіцяють 100% - можуть бути найнесподіваніші наслідки. Люди хочуть вірити в чудеса, а гроші не є носіями таких чудес.
З впевненістю можу сказати, що лише золото є гарантією, і багато країн так думає. Наприклад, Японія, Індія, Китай скуповують золото по всьому світу, щоб зменшити кількість доларів. Тобто, і долари не є гарантією у довгостроковому плані.
В наших умовах є поширеним погляд на нерухомість як на об’єкт для інвестування…
Якщо й надалі продовжиться падіння економіки, то нерухомість не буде підніматися в ціні. Вже зараз пропозицій в даній сфері достатньо, будівельники знаходять якісь ресурси і продовжують будувати, сподіваючись, що все одно економіка вийде з кризи. В суспільстві присутні сподівання, що цей будівельний цикл (вони 20-річні) колись завершиться, і після падіння галузь вийде з кризи і почнеться ріст (як сталося у 2004-05 роках). Але це можливо при оздоровленні економіки: коли завдяки новим ресурсам та інвестиціям будівельний комплекс переходить на нові технології та розвиває нові проекти.
На даний момент я не бачу перспектив для нерухомості наступні 3-4 роки точно.
Нам уже який рік поспіль обіцяють безвізовий режим, чи це нарешті станеться у 2017 році? І чи справді «безвіз» такий необхідний для українців?
Це одне з найсумніших повідомлень минулого року. Нам просто дали ляпаса, фактично сказавши, що ми ніколи не будемо членом ЄС, ніколи не отримаємо фінансову чи військову допомогу. Україні, як європейській державі, відмовили, нам сказали, що «ви – не європейці, і ми вас у свою сім’ю не приймаємо». Це порушує ті ж самі установчі документи Євросоюзу, де написано, що будь-яка європейська держава може подавати заявку і стати членом ЄС при виконанні певних критеріїв - там їх 80.
Оскільки ми рухаємось в абсолютно іншому напрямку, то, відповідно, ці критерії ми не можемо виконати. Ми їх ламаємо, починаючи від дефіциту бюджету (він буде 6-7%, при вимозі до 3%) та стабільності грошової одиниці – повинно бути не більше 5% відхилення від базової (євро) валюти. А яке у нас коливання валюти?
Вони на нас дивляться і думають: ви справді гадаєте, що ви – європейці? Оприлюднення плівок Онищенка також змусило європейців задуматися над зауваженнями тих самих голландців стосовно України і заклало сумніви у можливість ведення справ з теперішньою владою.
Я впевнений, якщо у нас зміниться влада, то ми маємо шанс піти шляхом реальних європейських реформ, насамперед в економіці. Якщо гривня буде стабільною, то це буде показником руху в правильному напрямку, Європа нас таки запросить до себе.
«Безвіз» на цьому тлі є останнім індикатором: нам ще щось дають, щось дозволяють. Звісно, його дадуть не усім, а насамперед тим, хто має гроші. З одного боку, це ніби нічого й не дає, деякою мірою може навіть і погіршує демографічну ситуацію, оскільки люди будуть виїжджати, особливо молодь. Проте, з гуманітарної точки зору, це потрібно нам, як свіже повітря. Збільшення кількості українців, які зможуть вільно їздити до Європи, дозволить нам задуматися про правильність руху нашої країни та критично поставитися до змін, які в ній відбуваються.
Україна багато років отримує кредити МВФ, однак ці кошти не допомогли здійснити кардинальні перетворення. Ми можемо відмовитись від цих позик?
Мені здається, що згортається фінансування в європейському напрямку (і від МВФ, і від Світового банку), тому що ми перетворюємось на недемократичну країну. Пригадую, що у 1991-92 роках співпраця з цими інституціями починалася з великих надій європейських колег на наші реформи.
На мою думку, жити за рахунок кредитів (навіть дешевих) - неправильно, оскільки вони є спокусою видавати бажане за дійсне. Бо навіщо робити реформи, якщо гроші приходять і покривають дірки у торговельному, платіжному балансах? В бюджеті нема грошей? - Дадуть. Це така наркотична залежність України, яка негативно впливає на модернізацію, малий бізнес та інновації.
В основному, нам давали гроші з політичних міркувань. Кредитори вже зрозуміли, що не варто фінансувати, якщо просто відбувається перерозподіл коштів, а ніякого ефекту в економіці немає. При цьому продовжується падіння: у 2015 році було на 10%, і це без Донбасу та Криму.
Тому, по-перше – все дозовано. Друге – МВФ потрібен лише тоді, коли у нас несподівано з’являється дірка в торговельному балансі. От, наприклад, Росія взяла й зі $180 за тис. кубів підняла нам ціну на газ до $450 за тис. кубів. Це мала бути катастрофа: або у нас не буде газу - й Україна замерзне, або провалиться грошова система. Тому міжнародні фінансові інституції у 2010 році й дали перший транш Януковичу. Потім подивились - і зупинили це.
Схожа ситуація була і у 2013 році: був пакет допомоги, пов’язаний з терміновими подіями, в тому числі з наслідками крадіжок та вивозом капіталу. Я навіть знаю, який величезний пакет вони підготували під реформи і т.д. Однак, через декілька місяців, вони почали призупиняти цю допомогу через згадані вище причини.
У нас вирівнявся торговельний баланс, ми зменшили купівлю російського газу більш ніж удвічі - стало зрозуміло, що купувався зайвий газ задля створення цієї валютної залежності від Росії. Зайвий газ, який ми, можливо, й не отримували, можливо, перепродавали за кордон, або спалювали на металургійних комбінатах, а хтось отримував долари за кордоном і сюди не повертав. От яка була модель пограбування України з боку Росії.
Європейці побачили, що вже через рік у нас нормальний баланс газу і торгівлі. Не треба нам ніяких кредитів. Ми рік без грошей МВФ жили - і курс тримався.
Як можна пояснити такий парадокс: в Україні в рази менші доходи населення (зарплати, пенсії), але продукти (та й багато інших товарів) значно дорожчі, ніж у багатій Європі?
Якщо у нас немає робочих місць, то власники підприємств занижують зарплату. Не хочеш працювати за $200 – гуляй, я візьму іншого. І зарплата не зростає. Якщо б у нас був капітал, інвестиції, робочі місця, то власники підприємств піднімали б зарплату. Людей би не вистачало, особливо кваліфікованих. А фахівці, у певних унікальних напрямках, могли б отримували тисячі доларів, так як в усьому світі.
З іншого боку, енергетика у нас є дуже коштовною. Тому бензин, газ, виробництво електроенергії та її використання – усе має високі витрати. Лишається високою енергетична складова, а це собівартість, це загальний рівень цін і т.д.
Ну, і такий негативний фактор, як постійна девальвація гривні. Поверніть нам курс 2 грн. за долар, і ми зрозуміємо, що є серйозними, середніми за рівнем європейцями, не гіршими за Болгарію чи Румунію. Але провал - і ми всі у 10 разів бідніші. А хтось ці гроші витягнув з України, поклав собі на рахунки, і його ця проблема не дуже хвилює.
Знецінюється гривня – і знецінюється наша праця. Бо працюємо так само, а нам втричі чи в чотири рази меншу платять зарплату.
З Нового року «мінімалка» підвищується до 3200 грн, але вже попереджають про зростання цін власне з цієї ж причини. Тобто, у нас знову починається інфляція?
Я відразу сказав, що це авантюра. Не буде підвищення, тому що економіка так не працює, і вони штучно не зможуть підняти удвічі мінімальну зарплату. У владних кабінетах теж почухали потилиці і зрозуміли, що нічого у них не вийде. Тому, перевівши це в іншу площину, сказали, що тільки бюджетники отримають. Звідки візьмете гроші? А ми знайдемо! Де? А піднімемо акцизи, ренту, податки і 28 млрд знайдемо. Але це не працює, тому що ці гроші нізвідки не візьмуться. Підвищення податків та акцизів зменшує доходи. Люди не будуть купувати суттєво дорожчі алкоголь і цигарки, а перейдуть у тіньовий сектор.
Отже, доходів в бюджеті не буде, грошей для такої «мінімалки» бюджетників – теж. Нас чекає затримка зарплати, або нова хвиля друкування грошей – під облігації. Дефіцит бюджету значно зросте, фактичний дефіцит буде більший, ніж плановий. Буде накачування грошей в економіку та бюджет – зростатимуть ціни, й інфляція буде не така, як планують, а значно вища.
В Україні фактично зникає прошарок середнього класу, збільшилась кількість бідних людей і каста дуже багатих. Для чого це робиться, адже основу нормального суспільства повинен становити середній клас?
Якщо провалюється грошова одиниця, то це, в першу чергу, б’є по середньому класу. Оскільки банкіри та олігархи встигнуть підготуватися й за наш рахунок покриють свої втрати.
А середній клас є беззахисним та відкритим. І саме ця десятикратна девальвація його фактично добиває. В будь-якому разі, в креативній частині погані справи: люди виїжджають за кордон, або працюють віддалено, і тут нічого не сплачують.
Стабільність грошової системи і цін, процентних ставок та валютного курсу дадуть нам середній клас. Буде середній клас – буде процвітати країна, будуть працювати люди, знаходитимуть задоволення від життя, роботи і т.д.
Олігархи знищують цей підприємницький клас, оскільки не здатні конкурувати з носіями свободи та нових ідей. Їх влаштовує стара ситема, що діє на їхніх заводах. Інноваційні методи – це загроза їхній діяльності.
Це боротьба класів, вони знищують підприємництво. Коли з'являється науковець, наприклад, з новим видом металу, ви б бачили, що відбувається в олігархів-власників метпідприємств. Вони готові його знищити або купити, аби тільки цей новий товар не потрапляв у розробки і на жодні ринки. Тому що в них усе зупиниться.
У нас скорочується промислове виробництво (зокрема, експортних товарів), натомість зростає сектор сільського господарства. Враховуючи стан села, чи може АПК стати локомотивом для України?
Ніде вихід з кризи не відбувався за рахунок сільського господарства, яке рахується вторинною сферою у порівнянні з промисловістю. Промисловий комплекс є головним майданчиком для збільшення доданої вартості, для інновацій та структурних змін.
Сільське господарство не здатне створювати надприбутки. А ще у ньому найвищий рівень конкуренції. Мільйони селян постачають, наприклад, огірки чи сало. Через таку надвисоку конкуренцію і не може бути надприбутків. Тому сільське господарство ніколи нікого не витягує. Воно навпаки – виходить з кризи вже після промвиробництва.
Кілька років поспіль сільське господарство активно піднімалося, переважно за рахунок іноземного капіталу, який приходив в Україну, будував термінали для експорту, давав транспортні засоби, гроші на насінницький чи племінний фонд. Діяла фактично давальницька схема: нам дали сировину, ми виростили з неї певну продукцію на їхніх засобах. Це бананова республіка…
Банани постачались з Південної Америки, де бізнесмени побудували залізницю, давали насіння, вирощували банани, а потім вивозили їх у США. Коли закінчували цей бізнес, то переключались на щось інше, а ці залізниці залишалися ржавіти. У нас сільське господарство рухається у цьому ж напрямку. І лише крупні латифундисти накопичують свій капітал за кордоном.
У нас часто кажуть, що розвиток сільського господарства гальмується мораторієм на продаж землі. На вашу думку, чи його продовжать у 2017 році, і які це матиме наслідки?
Така думка є хибною. Якщо латифундисти стануть власниками тисяч, а то й мільйонів гектарів – то все. Тоді ситуацію зможе змінити справді лише революція, на яку селяни повстануть і знищать все це. Гіршого не може бути. Зараз вони орендують ці сотні тисяч гектарів, і вже мають хороший прибуток. Там зараз виникають нові мільйонери.
Чи могла б Україна перейти до постіндустріальної моделі економіки, пропонуючи світові нові технології, ноу-хау, різноманітні винаходи? Що для цього треба і скільки часу?
Нам потрібна нова політика та новий політичний клас без олігархів. Нехай вони зараз перегризуться, а ми інших олігархів якось посунемо. Маємо діяти рішуче і сформувати інші політичні класи у вигляді Верховної Ради і залежного від неї уряду. Кваліфіковані, моральні, професійні люди, і головне – що це має бути дуже сумлінна влада. І це буде, я впевнений! Тоді у нас будуть можливості для інноваційного розвитку та оновлення на рівні технологій абсолютно інших поколінь. Нам вже потрібен 5G, а не 3G (стандарт мобільного зв’язку, - ред.). Це буде, й тоді ми повернемо фінансові потоки у ці сфери. Не в «Нафтогаз України» і т.п., не там будуть надприбутки. А будуть у новітніх сферах і там, де люди будуть отримувати дуже високу зарплату.
Який часовий горизонт цього? 5, 10 чи 15 років?
Дуже велику надію ми покладали на Європейський Союз. Дуже погано, що Росії вдалося втілити свій план. Це все ускладнює. Нам якомога швидше потрібно закінчити війну, хоча б за півроку, і тоді вже перейти до внутрішньополітичних змін, нових виборів, більш жорсткого контролю виборчих комісій. Я сподіваюсь, що ці процеси розпочнуться і оздоровлять ситуацію в Україні.
Юрій Сколоздра, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ