Спершу виникли питання щодо дати виборів.

Комітет виборців України заявив про недопустимість переносу виборів на 2011 рік і виступив із заявою про те, що відповідно до Конституції депутати місцевих рад обиралися на 4 роки, а тому антиконституційні спроби продовжити їх перебування при владі на місцях повинне розцінюватися як спроба узурпації влади представниками певних політичних сил.

В оточенні президента розуміли, що КВУ вголос говорить про те, про що наразі мовчить європейська та світова демократична громадськість. Як відомо, Європа є надзвичайно чутливою щодо будь-яких посягань на такий найважливіший інститут демократії, як вибори. Тому, не бажаючи зіпсувати стосунки з ЄС, президент Янукович розпорядився знайти можливість для проведення виборів у 2010 році.

Бажання лідера – закон для регіонала, тому міністр юстиції Олександр Лавринович вміло підвів юридичне підґрунтя під вказівку президента. «Місцевих рад є багато. І якщо перша з них набула повноважень у квітні, то останній міський голова – аж 31 жовтня 2006 року, тому вибори, згідно до закону мають відбутися 31 жовтня цього року», - пояснив міністр.

Щоправда, проти визначеної дати виборів запротестувала опозиція. Опозиціонери не мали нічого проти перенесення виборів на травень наступного року. Вони розуміють, що після поразки на парламентських виборах, перебувають у своєрідній «електоральній ямі» і навіть за найоптимістичнішими прогнозами про якісь шанси на повернення симпатій виборців можна говорити не раніше, ніж на весну наступного року. Процес посилення опозиції тісно пов'язаний з втратою голосів правлячою коаліцією – це своєрідний закон сполучених посудин; а зниження підтримки нинішньої влади неодмінно почнеться після зимового підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги.
Однак, що б там не планувала собі опозиція, бульдозерний хід правлячої коаліції переконав усіх, що вона не намірена і в цьому випадку відмовлятися від втілення в життя своїх планів. Сьогодні практично немає сумнівів, що парламент визначиться с датою виборів на 31 жовтня цього року. Однак для політичних гравців цікава не так дата, як правила, за якими ці вибори будуть відбуватися.

...Починаємо гру, а правила ми вам повідомимо пізніше!

Недавно президент Янукович заявив, що вибори в місцеві органи влади пройдуть за новим законодавством, зокрема, за змішаною системою. Нова влада вже не раз демонструвала, що побажання президента втілюються в життя неухильно.

Проте щодо того як саме виглядатиме ця змішана система ще точаться дискусії. Ті уривки інформації, які долинають із середовища впливових діячів Партії регіонів дозволяють припустити, що на рівні сіл та селищ буде запроваджено мажоритарну систему виборів, а на рівні міст, районів та областей – змішану, мажоритарно-пропорційну.

Мажоритарно-пропорційна система уже застосовувалася в нашій країні в 2002 році, під час виборів до Верховної ради. Тоді опозиційна «Наша Україна» отримала підтримку майже 24% виборців, а провладний блок «За ЄдУ» - менше 12%, однак завдяки мандатам мажоритарників якраз влада зуміла створити парламентську більшість. Поза сумнівом, саме цей досвід «заганяння мажоритарників в стійло» став для ПР вирішальним аргументом на користь запровадження мажоритарно-пропорційної системи виборів на місцевому рівні.

Ще один небезпека змішаної системи полягає в тому, що депутати місцевих рад будуть відрізнятися за статусом. Серед них будуть мажоритарними, які реально відповідатимуть перед виборцями конкретного округу і змушені будуть реально працювати, і «політики», які пройшли в раду в складі партійного списку, а тому не підзвітні громаді. «Політики» матимуть можливість насолоджуватися статусом, вирішувати власні питання – і при тому будуть абсолютно непідзвітні виборцям.

Очевидно більш адекватною була би система відкритих партійних списків, або запровадження повністю мажоритарної системи, однак, судячи з висловлювань чільних представників правлячої партії, рішення стосовно виборчої системи вже можна вважати прийнятим. Однак, існує низка інших, не менш важливих аспектів виборчої кампанії, інформація про котрі залишається глибоко в тіні.

Наприклад, не відомо чи буде запроваджена вимога до кандидатів проживати на тій адміністративній території, до представницького органу влади котрої вони балотуються. Якщо в Законі про місцеві вибори буде така вимога, це створить серйозні проблеми як для політиків на місцях, так і для деяких столичних діячів, які не проти стати депутатами місцевих представницьких органів у деяких «хлібних регіонах». Місцеві політики постраждають, бо втратять можливість поставити на чолі регіонального списку «паротяга» - розкрученого лідера зі столичною реєстрацією. А столичні бонзи, які мають інтереси в певних регіонах, не зможуть отримати мандат депутата регіональної ради. Сьогодні є досить поширеною практикою, що депутатами низки міських, обласних рад чи ВР АР Крим є чиновники та політичні діячі з Києва. Наприклад, в нинішньому складі Львівської обласної ради маємо таких столичних чиновників, як Богдан Буца чи Ігор Васюник, які практично не беруть участі в повсякденній роботі, але, очевидно, мають можливість застерігати деякі приватні інтереси.

Також просочуються чутки про те, що в новому Законі про місцеві вибори може бути передбачена норма, щоб правом формування виборчих списків були наділені винятково політичні партії. Мотивують це тим, що у блоках є розмитою політична відповідальність. Хоча справжньою причиною заборони блоків, є намагання ПР «підрзати крила» на регіональному рівні політичним силам Арсенія Яценюка та Сергія Тігіпка. Лідери цих блоків не зможуть передавати в регіони право на використання своїх прізвищ, які вже є розкрученими політичними брендами, а відтак і здобутки Яценюка та Тігіпка на місцевих виборах будуть значно скромнішими, ніж вони могли б сподіватися. Цей пункт стосується й інших іменних блоків, насамперед Блоку Юлії Тимошенко та Блоку Литвина, але в меншій мірі, оскільки бренд партії «Батьківщина» відомий не гірше, ніж БЮТ, а лідер Блоку Литвина має таке реноме, що йому вже нічого не зашкодить і надії литвинівців залишаються хіба що на «мажоритарну».

Не прояснивши правил за якими відбуватимуться місцеві вибори Партія регіонів навмисне ставить своїх конкурентів у гірші умови. Регіонали не поспішають розкривати карти не лише опозиціонерам, але й навіть своїм союзникам по коаліції. Проект Закону про місцеві вибори зберігається в суворій таємниці, але немає сумнівів, що він буде прийнятий, як тільки ПР вирішить що «час ікс» уже настав. Адже на сьогодні Партія регіонів, завдяки «тушкам» явним і прихованим, має в своєму розпорядженні такий запас голосів, що може прийняти Закон про вибори в будь-який момент і в будь-якому вигляді. Відтак опоненти регіоналів будуть просто поставлені перед фактом і не встигнуть належним чином підготуватися до виборчих змагань.

Для того, щоб поставити противників в умови цейтноту, ПР планує також скоротити виборчу кампанію до 50 днів, замість 90, як передбачено чинним законодавством.

Не менш важливим наслідком скорочення термінів виборчої кампанії має стати новий спосіб формування виборчих комісій. За інформацією тижневика «Дзеркало тижня», законопроект ПР передбачає, що усі виборчкоми формуватимуться «зверху» «вниз»; для найвищого рівня — рішенням ЦВК, для решти — рішенням вищих комісій. А право подання кандидатури до складу територіальних виборчих комісій матимуть місцеві організації політичних партій

Особливості майбутніх виборів

Попри невизначеність у багатьох питаннях, уже сьогодні можемо вказати на деякі принципові особливості цієї кампанії

Насамперед варто відзначити, що вперше в історії України будуть розведені в часі місцеві та парламентські вибори, а це означає, що вибори до місцевих органів влади будуть виведені з тіні парламентських змагань. Це полегшить роботу виборчих комісій, і місію виборців, адже тепер їхня увага не буде прикута до важливіших парламентських виборів і їм буде легше розібратися у меншій кількості виборчих бюлетенів. Теоретично проведення місцевих виборів окремо від парламентських мало би зменшити зловживання та порушення на місцевому рівні, позаяк до них була би прикована уся увага влади. Проте, побоюємося, що якраз посилена увага влади за нинішніх умов означатиме не контроль за дотриманням законності, а навпаки, налагодження системи максимального сприяння кандидатам від влади, тобто забезпечення ефективного застосування т. зв. адміністративного ресурсу.

Вже сьогодні є очевидним, що роль адміністративного та фінансового ресурсу на цих виборах значно зросте. Це пояснюється кількома причинами.

По перше, на кожних наступних виборах зростає ціна доступу до місцевих органів влади, позаяк вони мають в своєму розпорядженні один із найважливіших на сьогодні ресурсів – землю.

По друге, мажоритарно-пропорційна виборча система загострить боротьбу за депутатські мандати. Адже за пропорційною системою розігруватиметься лише половина депутатських мандатів, а це означає, що вдвічі зменшаться шанси на потрапляння в прохідну частину партійного списку. А розміри мажоритарних округів, якщо порівнювати їх з тими, що існували до 2006 року, вдвічі зростуть, а це неодмінно загострить конкуренцію в мажоритарних округах.

Крім того, на вибори підуть не тільки представники великого бізнесу, які бажають отримати доступ до розподілу місцевих ресурсів та управління комунальними підприємствами, але й представники виконавчих органів та делегати від київсько-донецької «партії влади», які через набуття депутатських мандатів планують посилити свої можливості впливу на ситуацію в містах, районах та областях. В деяких містах це можуть бути різні люди, але на нашу думку, столична влада просто підімне під себе чиновників з місцевих виконавчих структур і в переважній більшості представники виконавчих органів місцевих рад і будуть делегатами від «партії влади». А у зв’язку з тим, що владна вертикаль сьогодні єдина і сильна, як ніколи, змагатися з кандидатами від влади буде надзвичайно важко.

ІА "Вголос": НОВИНИ