Для чого Україні миротворча місія ООН на Донбасі, чи допоможе це нам повернути свої території, та які є сценарії розвитку подій, якщо миротворча місія ООН запрацює на окупованих територіях?
Про це кореспондент «Вголосу» спілкувався з військовим експертом, полковником запасу, екс-працівником оперативного управління Генштабу Олегом Ждановим, експертом з питань зовнішньої та безпекової політики, дипломатом Олександром Харою, дипломатом Богданом Яременком та політологом Михайлом Басарабом.
Наша влада так часто говорить про миротворчу місію ООН на окупованому Донбасі, що складається враження, що це чи не єдиний і чи не найкращий метод вирішення військового конфлікту. Чи так це? Що передбачає миротворча місія ООН?
Богдан Яременко:
Насправді ми не знаємо жодного плану Порошенка чи української влади з введення миротворчої місії ООН на Донбас, бо у Раді безпеки ООН наразі обговорюється лише пропозиція російського президента Путіна. Наш Президент, максимум, що зробив – це подав ідею, але ніяких пропозицій щодо кількісного, якісного складу, мандату, способу розгортання місії – нічого цього українська дипломатія не запропонувала. А тому американська сторона наразі обговорює російські пропозиції. Пропозиція українського президента – це лише ідеї, які складно коментувати.
Михайло Басараб:
Ідея з миротворцями на Донбасі – це закономірне продовження хибної мирної стратегії Президента Порошенка, яку ще називаються «Мінським процесом». Суть цієї стратегії зводиться до цілковитого впровадження так званих «Мінських домовленостей». Президент України чомусь вважає їх безальтернативним шляхом до миру. Що цікаво, у цьому підході вінцем перемоги є мир, а не свобода. Отже, миротворці і «Мінські домовленості» з самого початку є парними поняттями. Іншими словами, миротворців на Донбасі і Порошенко, і західні партнери, і Кремль хочуть бачити для виконання «Мінських домовленостей». Президент України вважає їх своїм особистим досягненням. Також Порошенко вважає, що ідея з миротворцями – це його ініціатива.
«Ця війна є інструментом впливу на Київ, способом обмежити суверенітет всієї України. Вона не зупиниться»
Олександр Хара:
Миротворча місія не може зупинити збройну агресію Росії, оскільки вона передбачає дещо іншу мету. Для початку, місії ООН були розгорнуті в тих країнах, де є громадянська війна або протистояння між етнічним чи релігійними групами. У нас все по-іншому. У нас є збройна агресія однієї країни проти іншої – і частина окупованих територій. Натомість, на жаль, лише нещодавно наш Парламент спромігся визнати Росію агресором, а території – тимчасово купованими. Але це лише півкроку. Більше кроків виконавча влада не робить, а це розірвання дипломатичних стосунків з країною-агресором і таке інше. До того ж, варто розуміти, що для Росії припинення війни на Донбасі – це неможливий крок, оскільки ця війна є інструментом впливу на Київ, способом обмежити суверенітет всієї України.
Олег Жданов:
Й справді – наша влада про миротворчу місію говорить, як про «священну мантру». Це не єдиний спосіб визволення Донбасу, він просто є безкровним.
Наша влада, говорячи про миротворчий континент на території Донбасу, не робить жодних кроків для реалізації цього плану. Просити підтримки у Заходу – добре, там нас підтримають. Але, з іншого боку, вони всі чекають від нас політичного рішення, щоб мати підґрунтя для введення цього миротворчого контингенту. Ми просимо підтримки у Заходу в плані місії ООН, при цьому Захід ми «посилаємо» на всі чотири сторони у питанні, що стосується створення Антикорупційного суду. А тому, тут питання звернення щодо контингенту – це риторичне запитання.
Що стосується того, як це має виглядати, то тут може бути кілька видів операцій миротворчих військ ООН. Одна з них –підтримання миру. У такому разі миротворці входять на всю територію, непідконтрольну нам, і роззброюють військові формування, які там знаходяться. За таких умов введення миротворців здійснюється за згодою сторін конфлікту. І, відповідно, обираються країни, які будуть брати участь у цій місії. Їх відбирають з врахуванням побажань країн-учасниць конфлікту. Проблема наша полягає у тому, що сьогодні у війні на Донбасі офіційно немає учасників конфлікту, окрім нас. Відповідно до міжнародного права, це все виглядає так: ми воюємо, але не знаємо – з ким.
Справа у тому, що якщо не буде офіційно юридично визнаний факт війни чи збройного конфлікту (внутрішнього, громадянського, етнічного, міжнаціонального, міждержавного), то не буде приводу для введення миротворчої місії ООН. Ніхто не буде переписувати статут Організації об’єднаних націй під державу Україна. А тому незалежно від того, підтримає нас Захід чи ні, не буде можливості для введення місії ООН на наших умовах.
«Володимир Путін ніколи не піде навіть на компроміс»
А на умовах Путіна?
Олег Жданов:
Путін може погодитись лише на один вид операції місії ООН на Донбасі – на лінії розмежування сторін. Коли миротворчі контингенти стоятимуть на лінії розмежування – і більше нікуди не втручатимуться. Тобто ООН стоїть, як щит, між двома сторонами конфлікту. Такою спочатку була пропозиція РФ – і вони на цьому наполягають досі. Нам варто усвідомити, що Володимир Путін ніколи не піде навіть на компроміс. Тому що йому це не потрібно. Йому не потрібна незалежна Україна. Він цей конфлікт на Донбасі почав для того, щоб «прибрати» Україну, як державу, з політичної орбіти світу. А тому чекати того, що він піде на компроміси чи погодиться на якісь умови – не варто.
Є проблема також із складом місії. Я думаю, що брати участь у миротворчій місії ООН на Донбасі Білорусь стимулює Росія. Бо у Кремлі розуміють, що ніхто не захоче брати участь у «плані Путіна» щодо місії ООН на Донбасі. А Білорусь – це фактично сателіт Росії, вона є стратегічним військовим партнером РФ. А тому білоруські військові працюватимуть на умовах Кремля.
Богдан Яременко:
Путін хоче, щоб ця місія була винятково по лінії розмежування, а її завдання – це охорона існуючої місії ОБСЄ. Але це означає лише замороження конфлікту, а не його вирішення. Це не сприятиме поверненню окупованих території Донбасу та взагалі не стосується Криму.
«Росіяни граються з миротворчою місією, бо це дає їм можливість розхитувати позиції європейців».
Олександр Хара:
Росіяни граються з миротворчою місією, бо це дає їм можливість розхитувати позиції європейців. Бо коли Путін вирішив погодитись на миротворців на своїх умовах – одразу німці заговорили про скасування санкцій. Другий момент – він переводить тему окупації України на той майданчик, де він має перевагу, тобто у Раду безпеки ООН. Без РФ неможлива жодна миротворча місія на Донбасі. Навіть якщо буде прийнятний для нас мандат, тобто не буде росіян і їх маріонеткових друзів – білорусів чи ще когось, у Росії є можливість блокувати змістовні речі у рішеннях Ради безпеки. Маємо приклад: лише за цей рік відбулося 4 газових атаки у Сирії. А Росія заблокувала розслідування спеціальної комісії ООН по цих питаннях. Уявіть собі, у Сирії є кричущі випадки військових злочинів, а РФ може заблокувати їх розслідування. І все – світова спільнота мовчить. Росія може процедурно гальмувати будь-які речі і під час місії ООН на Донбасі.
Які наслідки для України будуть, якщо ми погодимось на миротворчу місію ООН на умовах Путіна?
Олександр Хара:
Процедурно – це буде так. Має бути визначена кількість миротворців: називають цифру 20 тисяч, але, ймовірно, цього буде замало. Далі – хто за це платитиме і де взяти гроші. Миротворчі місії фінансуються зі спеціального фонду ООН, де є нестача грошей. Є питання і до складу миротворчої місії. Я розумію бажання Лукашенка, який капіталізував наш конфлікт з РФ, його бажання брати участь у місії ООН. Але участь білорусів у місії ООН є неприйнятною, якщо вони є союзниками Росії.
Негативні моменти у тому, що ми віддаємо свій суверенітет на цій території в управління ООН, де РФ має значний вплив. Це дає можливість заморозити конфлікт, не повернувши цих територій на наших умовах. Бо якщо ми повернемо їх на умовах Путіна – це буде Троянський кінь, який просто знищить Україну. Всі кажуть про миротворчу місію, але нічого не кажуть про те, яким чином ми будемо відновлювати окуповані території. Тобто усе буде на плечах українських платників податків, звичайно, буде якась світова допомога, але зрозуміло, що цього недостатньо. Нам доведеться дати більше повноважень сепаратистам, які тримають в заручниках наших громадян. До того ж, миротворча місія означатиме те, що градус конфлікту впаде – і всі забудуть про Крим. Звичайно, ні ЄС, ні США не визнаватимуть Крим російським, але і нічого не робитимуть, щоб повернути його у склад України.
Це може закінчитись капітуляцією України, а також тим, що ми погодимось не вступати у НАТО та ЄС, бути у сферах впливу РФ.
«Це може закінчитись капітуляцією України»
Михайло Басараб:
З Кремлем не можна домовитися про мир. Тим більше, Москва не визнає своєї присутності на Донбасі. Росія може згорнути свою агресивну зовнішню політику лише під примусом. Тому абсурдом є «мирний план», який не передбачає відповідальності Росії, але змушує Україну йти на колосальні політичні поступки в конфлікті, який стався через невизнане вторгнення Росії на нашу територію.
Миротворці на Донбасі аж ніяк не стосуються деокупації Криму. Чому Україна не вимагає введення миротворців у Крим? Це була б послідовна і системна позиція.
Впровадження миротворчої місії для виконання «мінських домовленостей» ніяк не вирішує проблеми відшкодування збитків за збройну агресію Росії проти України. Хто платитиме за зруйнований Донбас і втрати за період окупації Криму? Коли ми говоримо про миротворців ООН, то чомусь забуваємо, що на Донбас приїде лише така місія ООН, яка буде влаштовувати Росію. Бо вона має право вето на будь-які рішення Радбезу ООН.
«Нам доведеться легалізувати бойовиків і сідати з ними за стіл переговорів для того, щоб обговорити «умови миру». Для нас – це катастрофа»
Олег Жданов:
Місія ООН на лінії розмежування, що пропонує Путін, – це дуже погано для України. За такого сценарію розвитку подій Путін «спіймає» нас за хвіст. По-перше, нам за таких умов потрібно буде визнати факт «громадянської війни», тобто внутрішнього конфлікту. І тоді ми зможемо отримати місію, яка розділить воюючі сторони. І тоді ми будемо змушені визнати, що «ДНР/ЛНР» – це наші громадяни, що немає ніякого російського втручання. Нам доведеться легалізувати бойовиків і сідати з ними за стіл переговорів для того, щоб обговорити «умови миру». Для нас – це катастрофа.
Яким є найвигідніший сценарій розвитку подій для України за умови введення місії ООН на Донбас?
Олег Жданов:
Є 27 стаття статуту ООН, в якій йдеться про те, якщо ми визнаємо РФ стороною конфлікту, то на основі цієї статті Росія не має права брати участі у голосуванні щодо вирішення цього конфлікту. Відповідно, нам буде потрібно просити миротворчу місію по мандату «змушення до миру». І якщо цей мандат діятиме, то буде, як у Югославії. Входять війська ООН – і силою роззброюють усіх, хто перебуває на цій території. Нікого зі зброєю, крім солдатів ООН, там не може бути. Статут ООН передбачає, що у склад такої місії повинні входити країни, які не є військовими союзниками сторін конфлікту. Тобто – це нейтральні держави. І у цьому випадку варіант із Скандинавськими країнами, тобто Швецією, Фінляндією, для нас був би ідеальним. У них немає договірних військових стосунків ні з РФ, ні з нами, вони не є членами НАТО. І вони уже в принципі дали згоду на те, щоб сформувати цю місію. І для нас це було б дуже добре. Але знову ж – усі чекають від нас рішення. І ми робимо усе, щоб цю місію не отримати.
Якщо це так вигідно, чому ми нічого не робимо?
Олег Жданов:
Ця місія вигідна в політичному плані для держави, але невигідна в економічному плані для її влади, правлячої еліти. Якщо ввійдуть миротворці – одразу стане зрозуміло – хто чим керував. Якщо на територію ОРДЛО увійдуть миротворці, почнуть допитувати бойовиків, то ми дізнаємось дуже багато цікавих моментів, що невигідно владі. А так – війна триває, можна клянчити кредити, просити нас пожаліти, побідкатись, що ми не можемо проводити реформи, бо війна.
«Повернутися до питання відновлення суверенітету України на нині окупованих територіях треба лише тоді, коли Росія піде звідти без будь-яких умов і буде змушена відшкодувати збитки»
Чи є ще варіанти повернення українських територій за умов, що не потрібно буде вводити місію ООН на Донбас?
Михайло Басараб:
Аби припинити агресію Росії проти України, Європи, США та на Близькому Сході, необхідно застосувати режим дієвих міжнародних санкцій. Захід не використав й третини своїх можливостей для незбройного примусу Кремля до поваги міжнародного права. Україні необхідно зміцнювати сектор національної безпеки і протидіяти системній гібридній агресії на своїй території. Повернутися до питання відновлення суверенітету України на нині окупованих територіях треба лише тоді, коли Росія піде звідти без будь-яких умов і буде змушена відшкодувати збитки.
Марія Бойко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ