Wild Nothing "Gemini" (2010)
Ще один замріяний інді-поп (цього разу з Вірджинії) заточений своїм корінням в пост-панк, дрім-поп та шугейз. Традиційний трафік руху: хлопчик-дівчинка. Повітряна ліричність голосними та пом'якшеними приголосними.
Чистокровні 80-ті – як адораційна радість маляток, які запускають повітряних зміїв у чистому полі ("Chinatown"). Заглючена замріяність по-доброму одноманітна. Всі тягнуться за славою The xx, тому невимушений мінімалізм тут в радість. До чогось нещодавнього можна ще згадати про шугейзу The Radio Dept., хоча зрозуміло, що тут більше посилань на олдових героїв жанру: The Vaselines, Mazzy Star, Ride чи New Order та The Cure.
Павутинна замрієність, втоплена вершками дрім-попу у млості тінейджерського духу, також невимушено перескакує на післяшкільні денсульки калюжами. Фальцетом тут не зловживають, бо більше слухають пасторальну щебетливість навколишніх сюїт. Жодних претензійних поз The Drums тут немає, тому без випендрьожу на ура йдуть: "Live In Dreams", "Summer Holiday", "Drifter", "Our Composition Book" зі своїм замружено-лукавим поглядом на Сонце.
1. Live In Dreams
2. Summer Holiday
3. Drifter
4. Pessimist
5. O Lilac
6. Bored Games
7. Confirmation
8. My Angel Lonely
9. The Witching Hour
10. Chinatown
11. Our Composition Book
12. Gemini
Scissor Sisters "Night Work" (2010)
3-й альбом нью-йоркської гомо-комуни клоунів повністю підпасається на благодатних полях сінті-попу та диско. Нічна робота на старті мінімально ще якось тримається на стьобі пафосу нових романтиків, піонерів диско-космосу чи навіть U2, але згодом вже безповоротно падає в механічну суходрочку усіма можливим штампами жанрів без жодних натяків на іронію.
Особливих хітів немає. Біджизні фальцети чи фортепіанні Елтони Джони – то вже боян на якомусь там році уваги до 80-х. Міка перемішується з останнім альбомом The Killers і нічого, окрім стандартизації радіформату в них немає.
Giorgio Moroder переспівується безбожно. Bronski Beat – тут також свої в дошку. Куди ж без Девіда Боуі та навіть Боні М. Штампи на штампах створюють тюряжку для гоміків, де особливої радості не спостерігається. Тупняковій романтиці нічого путнього не світить і їм до Culture Club, як до Міссіссіппі рачки. І чим від чих голубих ушьопків гірший той ж FrYars?
Халтура не може виправдовуватись сексуальною орієнтацією і просто все більш прозорим стає той факт, що Scissor Sisters – то захмарно роздутий гей-комуною гандон.
1. Night Work
2. Whole New Way
3. Fire With Fire
4. Any Which Way
5. Harder You Get
6. Running Out
7. Something Like This
8. Skin This Cat
9. Skin Tight
10. Sex and Violence
11. Night Life
12. Invisible Light
The Roots "How I Got Over" (2010)
Дуже приджазований новий альбом філадельфійських хіп-хоперів The Roots, ближчий до "The Tipping Point" (2004), ніж до усього іншого, що є в їх дискографії.
Окрім одного необов'язкового треку (“Web 20/20”) на фініші, The Roots вміло і навіть дуже лірично (м'яко) можуть качати без тру-агресії. Відсторонена атмосфера більше говорить про якусь загубленість, чи навіть екзистенційну втому ледве не до меланхолійних координат Radiohead. Джаз-хоп The Roots вже традиційно достатньо пристойного рівня і "How I Got Over" один з найбільш вдалих їх дисків з фанковими та соульними інтонаціями ("Walk Alone", "Dear God 2.0", "Radio Daze").
Особливої уваги в морі присутніх фітів заслуговує Джоанна Ньюсом, яка вокальними витребеньками в дусі свого дебютника робить "The Day" і "Right On" однозначно найцікавішими на альбомі (в хітах тут ходять "Now Or Never", "How I Got Over" і "The Fire"). А от Джон Ледженд якось загубився на переспівах з "Once Again" (2006), хоча й дуже швидко віднайшовся в ритмах вже згаданого "The Fire".
Іронічна "Hustla" лише підсумувала той стан творчої активності The Roots у якій стабільність – то велика сила і де "How I Got Over" разом з диском Freeway & Jake One "The Stimulus Package" (2010) – одні з найкращих за звітний період на хіп-хопних плейсах.
1. A Peace of Light (feat. Amber Coffman, Angel Deradoorian & Haley Dekle of Dirty Projectors)
2. Walk Alone (feat. Truck North, P.O.R.N. & Dice Raw)
3. Dear God 2.0 (feat. Monsters of Folk)
4. Radio Daze (feat. Blu, P.O.R.N. & Dice Raw)
5. Now Or Never (feat. Phonte & Dice Raw)
6. How I Got Over (feat. Dice Raw)
7. DillaTUDE (The Flight of Titus)
8. The Day (feat. Blu, Phonte & Patty Crash)
9. Right On (feat. Joanna Newsom & STS)
10. Doin' It Again (feat. John Legend)
11. The Fire (feat. John Legend)
12. Tunnel Vision
13. Web 20/20 (feat. Peedi Peedi & Truck North)
14. Hustla (feat. STS)
Kele "The Boxer" (2010)
Фронтмен Bloc Party Kele Okereke сольно страждає в образі молодого Вертера, частково паралелячись з останнім альбомом своєї банди "Intimacy" (2008).
До вже колись згаданих присутностей The Chemical Brothers, Crystal Castles, Fuck Buttons (в мінімальних к-х) додалась нова любов Келе до грайму й особливо до творчості Wiley і інколи та конкретно до його треку "Wearing My Rolex" ("Tenderoni"). Десь можна відшукати й Боуі. Але навіть не саунд на диску головний момент. Для фанатів Bloc Party старого Келе можна знайти на треках "Everything You Wanted" чи "Unholy Thoughts", який схожий на варіант, коли Енріке Іглесіас відкрив для себе пост-панк.
От ці соплі й є найдивовижним моментом диску. Келе вирішив поплакатись в куточку вдаряючись головою в дикий пафос, який бігає від барокових баладок з дівчинкою до електросоплів та ще однієї баладкової медитації, майже хоралу вічній любові з наростаючим всепрощенням і сльозами радості.
Не дивно, що така романтика скочується в аморфність найгірших зразків амбієнту, як музики, яку концептуально не варто помічати.
1.Walk Tall
2. On The Lam
3. Tenderoni
4. The Other Side
5. Everything You Wanted
6. The New Rules
7. Unholy Thoughts
8. Rise
9. All The Things I Could Never Say
10. Yesterday's Gone
11. Meet Me In The Middle
iTAL tEK "Midnight Colour" (2010)
Технічна і розумна мутація дабстепу в пограниччя вонкі, інструментального хіп-хопу, олдскульної електронічки та амбієнту.
Баріалом тут чути лише в якості пошани, загалом ж саунд не такий зажатий, а звідси й зрозуміло, що більше простору для розгортання ідей. Колодязна ідеологія дабстепу заглючується лише на старті, розбавлена восьмибітками та абстрактними геометріями (не без іронії).
Вповільненість не така балєтна, як в Guido і в ній навіть можна відшукати фолкові моменти. Існує навіть два треки, які своїм нарсичним розгортанням сприяють денсу. Відсилання до олдскулу 70-х існують лише, як одні з компонентів показу тривожної нестальності екзистенції та передчуття небезпеки. В традиціях дабстепу саунд залазить в лабіринти невідомості, де кожен наступний крок в пустоту. Така своєрідна міфічність привозить місцями саунд а-ля псай-амбієнт у виконанні Carbon Based Lifeforms з характерним скануючим ехом.
Лабіринтна міфічність закономірно тяжіє до стихійності (хаотичності) і її обов’язкового тягаря несподіваності. В наявних денсах абстракції потрібні лише для того, щоб висловити викристалізацію цьогось оформленого з хаосу підкресленого дарковістю саунду.
Космічна бластерність додатково підкреслює очікування чогось невідомого, а звідси й страх очікування. Механічна істота сама боїться невідомості (незважаючи на піонерських пафос відкривачів космосу) і тому спочатку сканує тонкими лініями пустоту, щоб переконавшись в безпеці – навалитись на щойнодосліджений плейс усією махіною.
На фініші iTAL tEK все ж лишає якусь надію і з’являється більш світліша атмосфера, можна навіть сказати зародження духовності в якій відчується ембріонний меланхол дівчачого вокалу. Машини, як знаряддя смерті, також інколи вміють плакати.
1. Neon Arc
2. Talis
3. Moonbow
4. Babel
5. Satellite
6. Subgiant
7. Black And White
8. Strangelove V.I.P.
9. Moment In Blue
10. Heliopause
11. Midnight Colour
12. Infinite
13. Restless Tundra (feat. Anneka)
The Glitch Mob "Drink The Sea" (2010)
Колаборація 3-х продюсерів з L.A: edIT, Ooah і Boreta, серед яких більше відомий глітч-хопер edIT, особливо з альбомом "Crying Over Pros For No Reason" (2004).
На жаль цей проект є не таким цікавим, як вищезгадане. І знову на старті дарковий хіп-хопчик ще фігачить перкусією так, що нові пуритани скрутяться в клубочок, а нойз нагадує кращі моменти Pussy Galore.
Трайбалізм в дусі Fuck Button ще тримає бенд на поверхні. Швидко все сповзає в ритуальні танці, яких в цьому сезоні вже трошки було. Електро-рок, амбієнт, чи олдскульна електронічка, можливо не такі вже й погані, як й елементи дабстепу. Трохи підвищує інструментальну температуру своєрідний тріп-хопний автотюнчик ("Between Two Points"), починає навіть з’являтись кислотна героїзація.
Зрозуміло, що трайбалізм і хіп-хоп, як фольклор міського населення – то близькі поняття, але тут в поза контекстуальном сусідством він не вставляє аж на стільки. Ті ж моменти іронічної героїчності виграють тим, що за хоповою мінусовкою чекаєш тру-читки, а валить підкіслочений нойз і трайбал зі своїми театралізованими та ритуальними плачами.
Але на голій концепції далеко не виїдеш. Побільше б басів і того ж глітчу, бо асоціації з дебютником Fuck Buttons якось не вставляють від такої к-ті повторів.
1. Animus Vox
2. Bad Wings
3. How To Be Eaten By A Woman
4. A Dream Within A Dream
5. Fistful Of Silence
6. Between Two Points (feat. Swan)
7. We Swarm
8. Drive It Like You Stole It
9. Fortune Days
10. Starve The Ego, Feed The Soul
Mount Kimbie "Crooks And Lovers" (2010)
Ще одна британська дабстепа. На цей раз з більш округлішими та веселішими формами мутації. Тут вже на поверхню пробивається імпресіоністична інфантильність з індітронічкою втопленою у вайбах.
Дарковості чи бруталу тут не відчутно. Увесь релакс лише інколи перебивається спогляданням шумного урбанізму на стрітах, де місто вражає потойбічністю живого організму. Дабстепа тут переважно віртуозно вбиває час інфантильністю та пляжно-танцювальним варіантом розвитку подій ("Before I Move Off", "Carbonated").
Задієні більше приставки -мікро, а також акустичні гітари. Делікати привозить на диск мінімал вонкі та пост-року. Ну й не дивно, що дабстепова інфантила надсилає й теплі вібрації лісового ведмежатка з фолковим духом ("Ode To Bear").
То не "жіночий" варіант дабстепу, але десь близько до тієї романтики.
1.Tunnelvision
2. Would Know
3. Before I Move Off
4. Blind Night Errand
5. Adriatic
6. Carbonated
7. Ruby
8. Ode To Bear
9. Field
10. Mayor
11. Between Time
Actress "Splazsh" (2010)
І ще один майстер саундової трансформації, який розмиває стилістику техно у всіх можливих напрямках. Техно-структури розщіплюють від того ж дабстепу до електроніки 70-х, восьмибіток, амбієнту, айдіему, глітчу чи знову того ж трайбалу.
За аскетичність диску може здаватись, що те, що на ньому приховується – є звичайним фейком. Навіть якщо це так, то такі речі ще потрібно вміти робити ("Lost", "Maze").
Імпровізаційний момент "Splazsh" френдиться прогнозовано з джазом, а за поверхневою (агресивною) механічністю можуть приховуватись різнокольорові шеляпчики з фантастичного мульта Рене Лалу, щоб у несподіваний момент навіть врятувати комусь життя ("Let’s Fly").
1.Hubble
2. Lost
3. Futureproofing
4. Bubble Butts And Equations
5. Always Human
6. Get Ohn (Fairlight Mix)
7. Maze
8. Purrple
9. Splazsh
10. Senorita
11. Let’s Fly
12. Wrong Potion
13. Supreme Cunnilingus
14. The Kettle Men
15. Casanova
ІА "Вголос": НОВИНИ