І хоч загадані законопроекти ще не прийняті та прямо не забороняють діяльність російської церкви в Україні, у Московському патріархаті уже почали щодуху волати, що нібито в Україні посягають на свободу віросповідання. А московський патріарх Кіріл уже навіть двічі встиг виступити з критикою ініціатив українського парламенту: мовляв, саме УПЦ МП є єдиною канонічною церквою в Україні, а інші – це «раскольнікі».
Чим насправді є в Україні московський патріархат? Яку загрозу для національної безпеки України він становить? Що нам робити з цими московськими «духовними скрєпами»?
Про це кореспондент «Вголосу» запитав у заступника голови київської «Просвіти», директора програм захисту прав нації, національних меншин і корінних народів за національно-міжнародним правом Центру міжнародного захисту прав людини НАУКМА Олексія Курінного, політолога, директора недержавної фундації Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна, українського дисидента, одиного з авторів Декларації про незалежність України, Героя України Степана Хмару та у філософа, публіциста, доктора філософських наук, професора, проректора Національного університету «Острозька академія» Петра Кралюка.
Що таке московський патріархат в Україні? Це церква чи «п’ята колона»?
Олег Соскін:
Угрупування «Московський патріархат» – це структура КГБ і всім це відомо. Це угрупування було створене після Другої світової війни у 1954 році. Тоді Московський патріархат називався 13-им відділом НКВД. Туди увійшли нібито «попи», які до того займалися жорстокими катуваннями та розстрілами людей, котрі заважали режиму. Діяльність Російської православної церкви Московського патріархату нічим не відрізняється від тодішньої структури НКВД і сьогодні. А її лідер Кіріл Гундяєв не священиком, а є кагебістом, мільйонером та пропагандистом.
Сама ж РПЦ МП – це ФСБ-шна агентура, заповнена розвідниками та вбивцями. І дуже прикро, що і в Україні діють ці православні агенти у рясі. Адже московський патріархат у нас всюди – у Рівненській, Волинській областях є дуже багато жіночих монастирів. І от ці всі їхні «матушки» є членами цієї ФСБ-шної російської мережі. Печерська Лавра у Києві заповнена московською агентурою у рясах. У Тернопільській області є Почаївська Лавра, а це кубло московських загонів цієї всієї нечисті.
Зверніть увагу на цинізм: московський патріархат канонізує російських царів, Сталіна зображає на іконах. Але в Україні цей же Сталін винищив голодоморами та геноцидами більше 10 мільйонів населення. Як ми можемо ставитись до таких святих Московського патріархату? Тут куди не кинь, і так зрозуміло - для України московський патріархат є не більше, ніж підступним ворогом.
Петро Кралюк:
Будь-які конфесії, шо діють в Україні, але мають свої центри за кордоном, так чи інакше лобіюють інтереси своїх «материнських країн». Зрозуміло, що так звана Українська православна церква московського патріархату лобіює інтереси Росії, яка проти нас воює. Навіть діяльність вказаної конфесії становить загрозу національній безпеці України. І це треба чітко розуміти. Я, звісно, далекий від того, щоб в кожному священику, а тим паче вірянину так званої Української православної церкви московського патріархату вбачати агента Кремля. Але треба розуміти, що ця конфесія загалом та її очільники зокрема працюють на країну-агресора.
За даними дослідження TNS MMI, з точки зору психографічного профілю, прихильникам УПЦ КП більш притаманні риси соціальної відповідальності і новаторства, що означає енергійність, відкритість до нового і орієнтацію на сім’ю, домашній затишок. У той же час прихильники УПЦ МП більш схильні до консерватизму і індивідуалізму
Степан Хмара:
Й справді, щоб усвідомити, що таке московських патріархат, варто поїхати у Почаївську лавру, що на Тернопільщині. Там продають антиукраїнську літературу, там усюди помітний антиукраїнський дух. І це те, що можна побачити неозброєним оком. А скільки там офіцерів ФСБ! Ці московські священики – це п’ята колона в Україні.
Олексій Курінний:
На сьогодні є три ідеологічно-ціннісні «кити», які прив’язують Україну до «руского міра». Вони охоплюють мову (а це питання «рускоязичія»), національну пам'ять (а це радянська героїка 9 травня) і власне душу – віру. Московський патріархат небезпечний тим, що його ідейно-ціннісна, політична позиція загрожує суверенітету й самобутності України. Ця небезпека спостерігається на всіх рівнях – від керівництва церкви МП і його впливу на українське державне керівництво і до рівня пересічного парафіяльного храму, де кожен настоятель сам обирає, як вести діалог із віруючими, чи як пастир, чи ж як політичний пропагандист.
«Московський митрополит Онуфрій неодноразово прямо чи опосередковано вказував на війну на Сході України, як на «громадянську»
А які більш конкретні факти можна навести, кажучи, що Московський патріархат в Україні займається антиукраїнською діяльністю?
Олексій Курінний:
І справді, на загальноукраїнському рівні наше суспільство уже неодноразово було вражене систематичними антидержавницькими, антиукраїнськими випадами очільників УПЦ МП. Рік тому, 8 травня 2015 року, у День Пам’яті та Примирення, очільники УПЦ МП відмовились піднятися з місць у сесійній залі Верховної ради під час зачитування Президентом Порошенком імен загиблих героїв АТО. Наступного ж дня прес-служба Московського патріархату лише погіршила й без того негативне враження від цієї події, вказавши, що голова МП Онуфрій не піднявся «аби підкреслити, що потрібно негайно припинити війну». І це війну, яку проти України веде зовнішній агресор і яку Україні можна припинити, лише склавши зброю та здавшись.
У 2015-2016 рр. Онуфрій неодноразово прямо чи опосередковано вказував на війну на Сході України, як на «громадянську». При цьому наприкінці грудня 2015 р. він же, очільник МП, виступив проти допуску української мови до богослужіння в церквах Московського патріархату.
На низовому рівні ситуація часто ще гірша: загальновідомими є факти співпраці представників МП із бойовиками, а у Криму – з окупаційною адміністрацією. При цьому на «поки ще не окупованих» теренах поширення УПЦ МП місцеві промосковські клірики дозволяють собі проросійську пропаганду «єдності народів», лояльного славлення до шовіністично налаштованого московського патріарха Кіріла. Маразм московського патріархату доходить аж до відмови відспівувати загиблих героїв АТО, а таке ставлення у православ’ї допускається лише до самогубців. Тож не дивно, що у період кількарічного помітного пресингу Київського патріархату режимом Януковича, УПЦ КП полишили лиш кілька приходів, тоді як за останні три роки війни московський патріархат в Україні масово покидають віряни.
«Московський патріархат в Україні – це московського-кагебістська секта»
У Росії нещодавно з благословення РПЦ була заборонена церква Свідків Єгови – мовляв, це секта. А діяльність московського патріархату в Україні можна назвати сектою?
Олег Соскін:
Навіть більше. Московський патріархат в Україні – це московсько-кагебіська секта. Це філіал їхніх спецслужб на території України. Ви подивіться на моральність московських попів - серед них є дуже багато педофілів, збоченців. Московський патріархат прикриває злодіїв у законі. Їхні попи активно співпрацюють з російськими кримінальними структурами в Україні. Через них іде шалена пропаганда проти України. УПЦ МП не церква – їх навіть сектою не назвеш, бо це щось значно гірше. Ті ж Свідки Єгови не такі страшні, як церква московського патріархату. І взагалі РПЦ МП – це незаконна структура, адже російську церкву ліквідував Сталін, а відновили комуністи, як одну із своїх спецслужб.
Як відомо, у Верховній Раді зареєстрували два законопроекти, які нібито можуть обмежити діяльність Московського патріархату. Що це за проекти законів?
Петро Кралюк:
Щодо законопроектів №4128 та 4515, то вони передбачають змогу вільно релігійним громадам змінювати конфесійну приналежність, а також встановлюють певний контроль за конфесіями, центри яких знаходяться в країні-агресорі, тобто Росії. Хоча в цих законопроектах не йдеться про так звану Українську православну церкву московського патріархату, проте саме для неї вони створюють низку проблем. Звісно, прийняття цих законопроектів могло би частково вирішити проблему, про яку ми говоримо. Але, по-перше, в мене є великий скептицизм щодо можливості прийняття цих законів. А, по-друге, яка гарантія того, що ці закони будуть виконуватися? Адже в нашій анархічній країні закони - це, радше, паралельна реальність, яка далеко не завжди має стосунок до реального життя. Як на мене, для того, щоб очиститися від московського патріархату, треба мати політичну волю вищого керівництва, якої загалом немає. Що, приміром, заважає припинити співпрацю державних структур, у тому числі й військових, зі священиками цієї конфесії? А така співпраця досі існує.
«Після того, як Онуфрій разом з двома покидьками не вшанували загиблих воїнів АТО, влада мала б зробити усе, щоб такої «церкви» в Україні не було»
Якщо Верховна Рада не може прийняти таких потрібних законів, якими ще методами ми можемо позбутись впливу московського патріархату на Україну?
Степан Хмара:
Для того, щоб припинити їхню діяльність, не потрібно навіть приймати спеціальний закон. Достатньо подивитись, чим займається московський патріархат в Україні. Відтак, за кожен факт, де Московський патріархат вилазить за межі своєї компетентності, коли з релігійної діяльності переходить у політичну площину, цих попів потрібно брати за бороду і карати відповідно до законів України. Коли я у 90-х роках спілкувався з хлопцями із Служби безпеки України, то порадив їм кожної неділі бути у всіх церквах на Богослужінні та уважно слухати і фіксувати, що під час проповіді говорить «батюшка». І як тільки він говорить щось проти України – викликати цього попа на наступний же день на профілактичну розмову. Показати йому статтю у Кримінальному кодексі, «тицьнути мордою» та попередити, що за таке можна і сісти надовго.
Далі – московську церкву потрібно змусити припинити це блюзнірство, відповідно до якого вони називають себе Українською православною церквою московського патріархату. Їхньою правильною назвою має бути – Російська православна церква в Україні. Існувати ця конфесія в Україні може у вигляді церкви для росіян, не більше.
Ця церква не має права з’являтися у політичному житті України. І наше політичне керівництво після того, як минулого року Онуфрій разом з двома покидьками не вшанували загиблих воїнів АТО, мало б зробити усе, щоб такої церкви в Україні не було. Далі – мала б бути проведена виховна робота серед вірян Московського патріархату, бо у більшості випадків ці люди зазомбовані. Крім того, мають бути створені усі умови, щоб колишні віряни Московського патріархату переходили у інші конфесії. Щоб їм це не заважали робити озброєні «семінаристи» з Почаївської Лаври.
За допомогою комплексного підходу можна нівелювати Московський патріархат в Україні. Цю російську структуру можна задушити навіть фактами. Ми знаємо велику кількість московських попів, які б мали уже або сидіти за гратами, або швидкими кроками тікати до себе на «родіну». Складається враження, що наша СБУ погано працює. Але якщо українські спецслужби працюватимуть ефективно - перевірять громадянство цих попів, джерела фінансування, законність діяльності, то московський патріархат сам втече з України.
«Коли Польща утворила свою державу, то у 1924 році там створили і Польську православну церкву»
Але наші спецслужби наразі бездіють. Чи є інші варіанти?
Олег Соскін:
Є хороший спосіб позбутись московського патріархату раз і назавжди. У православному світі кожна суверенна держава повинна мати свого єдиного патріарха та свою єдину помісну православну церкву. От подивіться, як це є у інших країнах світу: у Польщі, Словаччині. Там православна церква пропагує та активно підтримує лише державницькі позиції своєї країни. У всьому світі церква підтримує діяльність держави, і це нормально. А у нас єдиною канонічною церквою чомусь себе називає церква іноземної країни, яка до того ж воює проти України. А тому нам потрібно будувати свою помісну церкву.
І приклади є. Перед тим, як розпалася Російська імперія, на польській території діяла Київська митрополія. Через існування Київської митрополії, яка об'єднувала всіх православних Речі Посполитої, Константинополь у 1924 році дав без згоди московського патріархату автокефалію Польській Православній Церкві. Тобто, коли у 1924 році Польща утворила свою державу, то Константинопольський патріарх дав Томос польській православній церкві про те, щоб вона стала автокефальною помісною церквою. Таким чином вона могла за усіма канонами обрати свого патріарха. І от якщо Константинополь дарував автокефалію польській Церкві на ґрунті Київської митрополії, то чому сьогодні Константинополь не мав би права дати самій Київській митрополії стан автокефалії? Якщо це було можливо в 1924 році, значить, це можливо і сьогодні. Тобто не потрібно придумувати уже нічого нового, є прецедент, який можна просто повторити.
Адже зрозуміло, що Україна, яка у 1991 році повернула Незалежність після того, як Українська народна республіка була знищена комуністичними бандами, далі має відновити і свою незалежну помісну церкву.
«Усіх московський попів потрібно вигнати геть з України. Причому буквально: посадити їх у вагончики і у кращому випадку відправити у Росію»
Як це мало б відбуватись? Під чиїм проводом?
Олексій Курінний:
Соціологічні опитування 2015-2017 років показують щораз більшу підтримку українським суспільством як Київського патріархату, так і самої ідеї об’єднання суто українських конфесій у єдину соборну помісну православну церкву. Поки не важливо, якою буде новоутворена церква: автокефальною чи ж під Константинополем – аби лиш не підкорялася руйнівному впливові «русского міра» з Москви й Кремля.
Олег Соскін:
На жаль, Філарет через анафему не може очолити Українську помісну православну церкву. Але і це можна дуже просто вирішити: є Константинопольський патріархат. Під його омофором ми були ще з часів хрещення Русі. А тому потрібно до нього апелювати. Далі можна звернутися до незаконно знятого за участі того ж Кіріла патріарха Єрусалимського Іринея, запросити його в Україну. А цих всіх московських попів потрібно вигнати геть. Причому буквально - посадити їх у вагончики і у кращому випадку відправити у Росію.
«Московський патріархат на території Росії може робити, що хоче. Єдине, що ми можемо зробити в Україні – це ліквідувати цю церкву»
Але у Москві не погодяться на незалежну українську церкву?
Олег Соскін:
Московський патріархат на території Росії може робити, що хоче. Але з території України вони повинні піти геть. І щоб припинити маніпуляції стосовно релігійного питання, єдине, що ми можемо зробити – це ліквідувати церкву московського патріархату. Єдина допустима форма, у якій РПЦ МП може існувати в Україні – це екзархат. Тобто на території держави може діяти лише один представник церкви іноземної держави і все. А все інше - храми, собори, Лаври – це все має бути повернено Українській церкві.
Зрештою, заборонити московський патріархат в Україні можна було уже давно. Головне, щоб було бажання. Я про це уже п'ятнадцять років говорю. Не можна допустити діяльність цієї п’ятої колони в Україні. Звичайно, що ця структура влаштовуватиме нам свої протести, звичайно, що буде потужна інформаційна війна, вони захищатимуть свій вплив на мізки українців. Але ми маємо розуміти, що «собака лає – караван іде». Нехай «погавкають». Бо ж це наша країна, наша територія і наші правила. А Московський патріархат ми тут не бажаємо бачити, у нього є величезна Московія – хай там борються за духовність.
Ліквідація Московського патріархату в Україні буде значною втратою для Кремля?
Олег Соскін:
Це буде колосальна втрата для Москви. Зараз церква московського патріархату – це чи не єдиний спосіб контролю України. Бо, як уже йшлося, для Росії їхні попи в Україні – це потужна система агентури, а для нас це, по суті, вороги. Якщо ми їх звідси викинемо – Кремль втратить Україну, остаточно і назавжди.
Марія Бойко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ