Чому так сталося? Про це у розмові із заступником директора з виробничих питань ТОВ «Інженерна група «Арей» Світланою Зварич.
Як все починалося?
«Арей» народився з волонтерства. З перших днів війни допомагали фронту харчами, військовим спорядженням, технікою. У лютому 2015 року до нас прийшов Микола Степанов – колишній технічний директор Харківського бронетанкового заводу імені Малишева та Харківського танкоремонтного заводу – відомий військовий інженер-конструктор, який має п'ятдесятирічний досвід у танкобудуванні. Він сказав: «Хлопці, ми будемо робити бронетехніку. Справжню. Для нашої армії!».
Основний задум Миколи Михайловича – створення нової бронетанкової школи, новітнього українського бронетанкового виробництва та розробка нових зразків бронетехніки для Збройних Сил України на порівняно безпечній віддалі від російського кордону. Нагадаю, від Харкова до російського кордону – всього 45 кілометрів! Зі Степановим прийшли найкращі військові технарі, електронники, математики, матеріалознавці, вчені-зварювальники.
Виконавши абсолютно всі вимоги закону, зареєстрували юридичну особу, відкрили режимно-секретний відділ, отримали децимальний номер свого конструкторського бюро, подали документи і увійшли до Реєстру оборонних підприємств. Також оформили договір оренди на завод «АТЕК», а пізніше – придбали контрольний пакет акцій (85,49%). Вже у березні 2015 року почали створювати штурмову машину (танк) «Азовець» (офіційно в документації МОУ вона називається «Важка універсальна гусенична платформа»). Потім пішли розробки БКМ, автоматичного мінометного комплексу, універсального колісного комплексу, танку, БМП, гусеничної гідбридної платформи (конструктораська документація якої за дивних обставин згодом опинилася… в Росії).
А ще – цех за цехом відновлювали «АТЕК». Жоден наш клич про допомогу не лишався непоміченим – наша (згодом знищена) ФБ-сторінка збирала тисячі відвідувачів. Нам допомагали сотні киян: чистили завод, вивозили сміття, несли інструменти, ремонтували з нами дахи, верстати, латали, мили і фарбували стіни, змінювали кабелі. Десятки підприємств нам за символічні копійки або й безкоштовно присилали свою продукцію: тернопільська «Ватра» безкоштовно виготовила і встановила освітлення у цеху №19, приватний підприємець з Дарниці Удовиченко зі своїм сином Максимом обладнали побутові приміщення, «Южкабель» за копійки прислав сотні метрів силового кабелю, обухівські хлопці відновили 6 трансформаторів, маріупольці за свій кошт відремонтували 9 кранів.
«За результатами наради у ЦНДІ ЗСУ було затверджено 7(!) наших розробок»
Справжній тріумф у нас був 15 січня 2016 року – за результатами наради у ЦНДІ ЗСУ було затверджено 7(!) наших розробок.
«Арей» розробляв і створював бойові машини. Із «АТЕК» йшли на передову «спартани» і пікапи, закуповувались медикаменти для поранених. Також допомагали сім'ям загиблих, прописували у своїх домівках і розселяли іноземних ветеранів. Було важко. Але ми впоралися.
Відомо, що ІГ «Арей» запропонувала дуже актуальну для ЗСУ програму створення бронетехніки (проекти танка «Тірекс» та БКМ «Геккон») і що ці розробки увійшли до держоборонзамовлення на 2017 рік. Яка їхня доля?
Першою великою роботою у 2015 році стало створення Штурмової машини-танку. На превеликий жаль, після рейдерського захоплення нашого підприємтсва у жовтні 2016 року цю машину викрали, перевезли у селище Урзуф, спалили двигун і коробку передач. Зараз вона стоїть там. А могла б захищати наших хлопців на передовій.
15 січня 2016 року розробки «Арей» були презентовані профільним департаментам Збройних Сил України. Сім із дев'яти отримали підтримку з боку військових фахівців. Серед них найнеобхіднішими були визнані важка БМП та танк «Тірекс». Обидві розробки пройшли етапи аванпроектів і були включені до державного оборонного замовлення.
Крім цього, до нас звернулись військові з тим, що потрібно зробити кілька варіантів модернізації БРДМ-2 – у мінімальні терміни, за мінімальні гроші, але з максимальним удосконаленням. Відтак 29 липня 2016 року між ІГ «Арей» та Міністерством оборони України було підписано Спільне рішення щодо розробки двох варіантів модернізації БРДМ-2 за власні кошти підприємства. У рекордні два місяці ми створили БКМ «Геккон» на базі БРДМ-2, на якій вперше у історії військової техніки було застосовано гідростатичну трансмісію. БКМ «Геккон» була представлена на виставці «Зброя і безпека. 2016» і отримала дуже високу оцінку військових фахівців.
Відразу після виставки її захопили рейдери. Вісім місяців представники Збройних Сил буквально вимолювали у Голови Служби безпеки України Василя Грицака забезпечити повернення зразка машини. Вісім місяців пан Грицак ігнорував це прохання. З великими труднощами військовим вдалось її забрати. Другу БРДМ-2, яка належить ЗСУ, віддали лише нещодавно. Оскільки ми мали зробити другий варіант модернізації, то змушені були розібрати БКМ «Геккон» і на цій базі зробити БКМ «Дана». Фактично, з вини Голови СБ України В. Грицака Збройними Силами України втрачено документацію і дослідний зразок БКМ «Геккон», вартість якої становила 3 168 000 гривень, що у три-п'ять разів менше, ніж пропонувалося іншими виробниками.«Документація на ще одну нашу розробку – середню гусеничну гібридну платформу з електромеханічною трансмісією, опинилась… у Росії»
Документація на ще одну нашу розробку – середню гусеничну гібридну платформу з електромеханічною трансмісією, опинилась… у Росії. 31 березня 2017 року було захоплено наше Конструкторське бюро, де зберігалась конструкторська документація. Про захоплення КБ ми негайно повідомили СБУ і ГПУ. Однак жодного руху вони не зробили. Результат: 9 лютого у російському сегменті мережі Internet були викладені 3D-моделі бойової машини https://bmpd.livejournal.com/3067713.html, виконані фахівцями ІГ «Арей». За цим фактом ГПУ розпочала кримінальне провадження – державна зрада. Здавалось би, що тяжчого злочину не може бути. Однак слідство практично не ведеться.
Яка ситуація зараз?
На цей час розкрадено все – 246 верстатів, крани, інструменти. Викрадено зразки бойових машин, які були на стапелях.
Хто ж ці рейдери?
Не можу сказати достеменно. Але це впливові люди, яких «кришують» найвищі посадові особи у правоохоронних органах.
«Ціна питання – 28 га заводської землі під забудову»
Що їм потрібно?
Ціна питання – 28 га заводської землі під забудову. Корупційні інтереси високопосадовців є вищими, ніж інтереси Збройних Сил України, які в умовах постійних бойових дій на сході України та бойових втрат гостро потребують надійної бронетехніки та нових видів озброєння.
Відомо, що у 2017 році ваші юристи підготували позов у Британський суд у зв'язку із захопленням цеху на заводі «АТЕК» рейдерами. Що далі?
Ми готуємось до суду. Наразі перекладаємо документацію, яка налічує тисячі сторінок.
Перші особи в державі знають про цю ситуацію?
Вони в курсі. Однак жодного сприяння з їхнього боку немає. До нас доходила інформація про те, що Генпрокурор і Голова СБУ рейдерське захоплення називають «господарським спором». Себто, розкрадання устаткування, зразків бойових машин, передача конструкторської документації ворогу – «господарський спір». З ким? З Росією? Чи внутрішніми зрадниками, які на майданівській крові розповзлись по київських кабінетах?
«ТОВ «Термогальванічний завод» пов'язують із В. Зубиком, на помічника якого був переоформлений бізнес Юрія Луценка»
Також можу додати, що 17 липня 2017 року Київрада прийняла рішення № 08/231-1638/ПР «Про затвердження детального плану території у межах проспекту Перемоги і залізничних шляхів у Святошинському районі м. Києва». Інвестором розробки цього Детального плану територій (ДПТ) є ТОВ «Термогальванічний завод». До ДПТ незаконно і безпідставно включена територія ПрАТ «АТЕК», єдиний майновий комплекс якого перебуває в оренді ІГ «Арей» та використовувся у бронетанковому виробництві. Після прийняття Київрадою цього рішення Генеральний прокурор України Юрій Луценко відмовився підписувати та направляти повторні клопотання про обшуки і затримання осіб, що причетні до рейдерського захоплення оборонного підприємства ІГ «Арей». До речі, ТОВ «Термогальванічний завод» пов'язують із В. Зубиком, на помічника якого був переоформлений бізнес Юрія Луценка перед ув'язненням у 2012 році.
Підприємство зараз хоч якось працює?
Так, ми працюємо. В орендованому цеху «вбитого» підприємства. На «вбитих» верстатах. У нелюдських умовах. Але ми твердо віримо, що справедливість таки буде. І що ми переможемо у цій клятій війні.
Наталія Сергієнко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ