Польський журнал «Nie» опублікував інтерв‘ю з відомим (?) польським іміджмейкером відомих і невідомих політиків, митців і підприємців Пйотрем Тимоховічем. Виявляється серед його клієнтів були й українські політики. Ба, більше! Зі слів пана Тимоховіча випливає, що саме він і був головним творцем та натхненником Помаранчевої революції.
Пан похваляється, що влаштував українцям Помаранчеву революцію. Вірогідно, що мають зараз до Вас певні претензії?
Це радше польські політики гордяться участю в тій революції. Я ледь долучився до її успіху.
Як саме?
В моїй групі народилася ідея надання виборчій кампанії Віктора Ющенка помаранчевого кольору. Виходили ми з простого міркування: взимку Україна є недогрітою, вибори мали відбутися взимку, тому мав бути теплий колір. Таких є тільки два. Червоний з очевидних міркувань не підходив, залишився помаранчевий.
Коли це було? І як Ющенко взагалі довідався про Ваше існування?
За півтора року до українських парламентських виборів, тобто три роки тому. Я тоді був запрошений до представництва Комітету Європейської Інтеграції (КЄІ) у Варшаві, де перебували з візитом представники виборчого штабу Ющенка...
КЄІ є державним органом! Польський уряд навчав штабістів української опозиції?!
Це питання не до мене, а до уряду. Мене попросили допомогти. Погодився я також і з причин сентиментальних, позаяк мій батько з походження є українцем, я знав декілька українських слів... Штабісти Ющенка показали нам кілька проектів білбордів та телевізійних роликів; були досить грубими, стереотипними. Разом з одним із моїх тренерів, Кшиштофом Пйотровічем, ми порадили їм передусім, щоб нічого не залишали на волю випадку. Мусять творити штаб «аніматорів», які би керували «спонтанними процесами»
Наприклад, обуренням громадян?
Ми припускали, що результати виборів можуть бути сфальшованими, цього не заперечували й українці, які представляли Ющенка. Але коли ми сказали їм, що вони мають врахувати можливість виведення людей на вулиці, вони нас висміяли. Кричали: нонсенс! Не знаєте української специфіки! Українці не дозволять вивести себе на вулиці, зокрема, в Києві. Ми радили: зробіть ставку на молодих, передусім на студентів. Кожна революція починається зі світлої і незадоволеної молоді. Ми знайшли таких натхненників.
Ви самі їх шукали? Де? В університеті?
На той час я вже контактував з Андрієм Садовим, нинішнім мером Львова. Він залучив мене до проведення своєї виборчої кампанії. Садовому належала локальна телестанція, загальноукраїнське «Радіо Люкс» та кілька газет. З такою медійною силою не важко знайти натхненників... Переважна більшість натхненників, які працювали під час вирішального етапу революції в Києві, походили власне з Західної України, головним чином зі Львова.
Інкубатор бунту, як про це писали росіяни... Що робили натхненники?
Кожна група мала чіткі завдання. Наприклад, одна з них цілими днями роз’їжджала на таксі.
Навіщо?
Поперше, слухати. По-друге, говорити. Казати те, що би ми хотіли, щоб таксисти повторяли пасажирам. Чутки, які були корисними для Ющенка і шкідливі для Януковича, статистичні дані, думки західних ЗМІ. На одних маршрутах поширювалися чутки, на інших – збиралися. А ефект було видно на Майдані...
Хто за усе платив? Опозиція? А може – як казали противники Ющенка – американці?
Наступне питання, будь ласка.
Ви хочете сказати, що американців тоді не було в Києві?
Я би здивувався, якби їх там не було. Я брав участь у різних розмовах, в т. ч. Й у міжнпродному складі. Говорилося також про легко передбачувані ціді американської політики щодо України.
Відірвати Київ від Москви?
Це також, але важливішими були цілі господарські. Наприклад, Україна могла би допомогти США в економічному змаганню з Європейським Союзом... Бо Польща не виявилася досить доброю.
Що це означає?
Думаю, що вже досить про це розповів.
Досвід, здобутий в Україні, допоміг Вам в отриманню наступних рекомендацій. Маємо на увазі Азербайджан і Узбекистан...
Так, зголосилися узбеки, для яких я вже встиг дещо зробити. Азербайджанці відразу поставили в залежність свою пропозицію від результатів моєї співпраці з Садовим. Виграв вибори з 41-відсотковою підтримкою, хоча стартував заледве з неповного одного відсотка, потім азербайджанці дотримали слова і зробили цікаву пропозицію. Збираюся туди на відпочинок.
При пануючих там режимах, бизьких до диктаторських, і при ісламі творіння революції може бути там складнішим, ніж на Україні...
В сфері «декорації» можде бути значно складніше, але соціотехніки всюди є такіими самими.
Ну і є там нафта. А також американці...
Це не є аргументом, вирішальним при прийнятті обох пропозицій.
ІА "Вголос": НОВИНИ