Складається враження, що у дестабілізаційних діях Росії в Україні зацікавлена і Угорщина, урядовці якої все частіше роблять необґрунтовані заяви у бік України. До прикладу, у тому, що в Ужгороді громадяни Польщі підпалили угорський культурний центр, Угорщина звинуватила «українських екстремістів та радикалів». А скасування Конституційним судом мовного закону Ківалова-Колесніченка МЗС Угорщини назвало «брутальною атакою проти національних меншин».
Чи Угорщина є зацікавленою в дестабілізації ситуації в Україні? Чим може закінчитись політика української влади на Закарпатті? Про це «Вголос» запитував у почесного голови правління Об'єднання ветеранів розвідки України, генерал-лейтенанта Олександра Скіпальського, військового експерта Олега Жданова, міжнародного експерта Юрія Олійника та дипломата Олега Бєлоколоса.
Чи зацікавлена Угорщина в дестабілізації ситуації в Україні?
Олег Бєлоколос:
Під впливом сусідніх держав на території Західної України дійсно розпочались певні антиукраїнські дії, які наша влада чомусь не помічає. Внаслідок чого нагнітається ситуація в Україні. Так склалося, що в України є конфлікт тільки з тими країнами, в яких панує євроскептицизм, шовінізм та де зростають впливи Росії. А тому антиукраїнські заяви – це, звичайно ж, вигідно РФ.
Заявами проти України угорці підігрують імперським амбіціями деяких маргіналів, які марять про відновлення імперії, що, як на мене, є нездійсненним. Україна ж на сьогоднішній день не може дати угорцям серйозну відповідь, а тому її і у подальшому будуть утискати.
«На Заході України відкривається другий фронт»
Юрій Олійник:
Все складається так, що на Заході буквально відкривається другий фронт. Польща має претензії до України. Угорщина теж займається тим, що звинувачує усіх довкола у тому, що після Першої світової війни вона залишилась без загарбаних раніше територій, і намагається підтримувати зв'язок з ними. І як ми вже знаємо, до провокацій на території Закарпаття причетні і російські спецслужби, зацікавлені у розпалюванні на території конфліктів з нашими західними країнами-сусідами. Проте, говорячи про російські спецслужби, не варто недооцінювати угорських та польських шовіністів, які багато чого роблять, щоб зіпсувати стосунки між Україною, Угорщиною і Польщею.
Чи достатньо, на ваш погляд, робить місцева влада, щоб унеможливити провокації у Західній Україні?
Юрій Олійник:
На жаль, ми спостерігаємо за пасивною діяльністю місцевої влади на території Західної України. Варто пригадати, як минулоріч у Львові Андрій Садовий біг на зустріч із тодішнім міністром МЗС Польщі Ващиковським, який перед тим відмовився увійти у Музей тоталітарних режимів «Тюрма на Лонцького». А голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль теж не бачить проблем у тому, що на державних установах розвішують прапори іноземних держав. У нас усі провокації, які підливають масла у вогонь, відбуваються з мовчазної згоди місцевої влади.
«У нашій розвідці й досі працюють люди, які встановлювали дружні стосунки з РФ»
А як ви оцінюєте роботу українських спецслужб, які мають протидіяти провокаціям на Закарпатті? Що можна було б зробити ще?
Олександр Скіпальський:
Для початку, варто було уже проводити роз'яснювальну роботу серед суспільства. Бо випадок підпалу угорського культурного центру в Ужгороді, який вчинили лише з третього разу, свідчить про недостатню охорону цього об'єкту. Можна ж було щонайменше рекомендувати угорцям поставити на будівлі, в якій вони знаходяться, камери спостереження чи встановити цілодобову охорону. Адже загроза була прогнозованою. Натомість те, що вже втретє вчиняються підпали цього центру, свідчить про низький професіоналізм органів правопорядку, тобто МВС, яке не може розкрити жодного злочину.
А тому варто підвищувати професіоналізм наших правоохоронних органів, зміцнити розвідувальні структури, які мають діяти на упередження. У розвідувальних українських структурах, особливо у центральному органі, має бути призначено дипломата, який повинен адаптуватися і вивчити те, чим займається розвідка. Бо, на жаль, у нашій розвідці й досі працюють люди, які підтримували «деркачівщину» та встановлюють дружні російські стосунки. І з цим у розвідці теж потрібно щось робити.
Олег Жданов:
Існує агентурна мережа – і для цього СБУ повинна проводити профілактичні дії, що стосуються активізації радикально та антиукраїнськи налаштованих елементів всередині країни. Щодо діяльності таких людей поза межами України, то тут має працювати Служба зовнішньої розвідки, яка повинна співпрацювати із спецслужбами Польщі, Угорщини, Румунії та виконувати свою роботу. Але питання у тому, чи здатні СБУ та СЗР сьогодні до проведення таких заходів. Результати їхньої роботи показують, що їм важко цим займатись. І знову ж таки – результати діяльності як Служби безпеки, так і Служби зовнішньої розвідки, на сьогодні мають бути кращими.
Але у цьому є не лише їхнє недопрацювання. Бо знову ж таки, головним аргументом у цьому всьому є те, що Україна офіційно – країна, яка не воює. У нас є мирний план, нібито немає війни. І це найстрашніше, бо свідчить про те, що немає політичної волі, щоб займатись безпекою України на західному кордоні.
Юрій Олійник:
З цими країнами – Угорщиною та Польщею, звісно ж, не потрібно псувати стосунків, їм потрібно пояснити, що якщо Росія переможе Україну і їхні танки будуть у Львові та Луцьку, то вони тут не зупиняться, а підуть на Варшаву та Будапешт. А з іншої точки зору, вражає недостатня професійність українських спецслужб, які недостатньо потужні та, можливо, їх не фінансують у повній мірі. Але на дії агентів не лише російських, а й інших спецслужб, які орудують на нашій території, потрібно адекватно реагувати. І не робити проблем там, де її немає. Адже в Україні не утискують нацменшин – вони мають більші права, ніж українці.
Угорський центр в Ужгороді підпалили поляки. Про що це свідчить?
Олег Жданов:
Те, що угорський культурний центр в Ужгороді підпалили поляки, свідчить про терплячість і толерантність українців до нацменшин. Це означає, що серед місцевого населення не знайшлось настільки обурених діями Угорщини українців, які були б готові підпалити цей культурний центр. А тому для цього за гроші купили поляків. Їм пояснили, що це чужа країна, ймовірно, багато заплатили, а при цьому у них є можливість просто перетнути кордон, повернутися додому і бути непокараними.
Імперські апетити Угорщини
Угорщина готова йти на військові сутички? Які можливі наслідки із цього конфлікту для України?
Олександр Скіпальський:
Я не думаю, що Угорщина зараз готова йти на військові сутички з Україною. Адже Угорщина – це країна-член Європейського союзу та НАТО. І, відповідно до міжнародних договорів, вона не може йти на загострення військового конфлікту, бо будуть наслідки. Але, як ми бачимо, Угорщина перешкоджає в євроінтеграційних прагненнях України, дестабілізує ситуацію на Закарпатті. Все це – як російський слід, так і відверта позиція угорської влади, відбувається для того, щоб в час, коли Україна перебуває у складній ситуації, виторгувати для себе якомога більше, отримати якісь преференції і дивіденди. Угорщина, поки Україна воює із Росією, закріплюватиме свої позиції на Закарпатті.
Який сценарій розвитку подій на Закарпатті ви прогнозуєте?
Олег Жданов:
Провокації на українському західному кордоні триватимуть і в подальшому. Що ближче до наших виборів – то частішими і серйознішими будуть провокації на ґрунті прав нацменшин. Антиукраїнські радикали з нашої країни чи маргінали із сусідніх країн, які використовує Російська Федерація, тиснутимуть на керівництво країни у питаннях, що стосуються нацменшин. На території Західної України розвиватимуться сепаратистські рухи. Що стосується протидії їм, то тут потрібна цілеспрямована державна політика щодо проведення заходів, як спецслужбами, так і місцевою владою. Насправді у цій ситуації багато чого залежить від місцевих, які настрої будуть у них, що говоритиме їм влада, які погляди формуватиме. Ось це важливо, оскільки може вийти, як в Луганську та Донецьку, коли «республіки» створили люди, привезені із Ростова, та десяток місцевих маргіналів.
«На території Західної України розвиватимуться сепаратистські рухи»
Юрій Олійник:
Угорці добиватимуться, щоб їхня нацменшина мала автономію у складі України. Але про це не може бути й мови. Україна постійно йде на поступки Угорщині, але ці поступки ніяким чином не цінуються, а навпаки – на них реагують, як на привід вимагати більшого. Метою цих провокаторів є розпалювання та нагнітання ситуації і аж до такої собі Антитерористичної операції на території Західної України. Тобто, якщо українське суспільство, українська влада не зупинятиме цього, то ці провокації триватимуть далі. Якщо Україна покаже, що вона сильна і здатна адекватно відповісти, – провокації припиняться.
Марія Бойко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ