Що відомо про Тіллерсона?
Рекс Тіллерсон народився в Техасі 23 березня 1952 року у сім’ї адміністратора скаутської організації. Із дитинства відзначався старанністю та наполегливістю – був скаутом та отримав найвище скаутське звання «Eagle Scout». До речі, саме за його ініціативи в скаути почали приймати юних геїв.
У 1975 році закінчив Техаський університет, де вивчав інженерну справу. Одразу розпочав кар’єру у фірмі «ExxonMobile», якій присвятив 41 рік свого життя. Всередині 1980-х очолив службу розвитку бізнесу компанії. У 2006-му був обраний головою ради директорів «ExxonMobil».
Одружений. Має 4-х дітей.
Рекс Тіллерсон вперше потрапив до Росії у 1998-му році, коли очолив спільне з РФ підприємство «Ексон Нафтогаз Лімітед».
За успішну роботу в Росії у 2012-му році отримав Орден Дружби від Кремля.
За останній рік Рекс Тіллерсон заробив $27 млн. Володіє акціями компанії майже на суму $240 млн.
13 грудня 2016-го року його кандидатуру висунули на посаду Держсекретаря США. Кандидатуру Трампові порекомендував колишній міністр оборони США Роберт Гейтс.
Як зазначив у одному із інтерв’ю Дональд Трамп: «Для мене великою перевагою було те, що він знає багато гравців. І знає їх добре. Він укладав величезні угоди в Росії».
«ExxonMobil», Тіллерсон та зв'язок із Росією
Компанія «Exxon» працює у понад 50-ти країнах світу, а також видобуває нафту на Сахаліні, РФ. Розпочала буріння у Карському морі та погодилася провести розвідку сланцевих родовищ у східному Сибіру та у глибоководній частині Чорного моря.
У 2011-му році «ExxonMobil» заключила договір із «Роснафтою» для спільного освоєння нафтових родовищ шельфу Арктики. Відповідно до угоди, 100% витрат брала на себе американська сторона, а із прибутку отримувала лише третину. Підписував договір, який був оцінений у $500 млрд., тодішній прем’єр РФ Володимир Путін.
У 2014-му році компанія отримала прибуток в розмірі $34 млрд. Навіть коли адміністрація президента Обами ввела санкції проти Росії, «ExxonMobil» продовжила співпрацю з РФ. У тому ж році Тіллерсон, від імені своєї компанії, виступив проти санкцій, мовляв, що вважає їх неефективними. Між іншим, вже у 2015-му році після піврічної дії санкцій, у «ExxonMobil» повідомили про завдані збитки у понад $1 млрд. Компанії довелося згорнути 9 спільних проектів із «Роснафтою».
Рекс Тіллерсон, окрім тісних зв’язків із Путіним, має бізнес-інтереси та тісні контакти із Ігорем Сєчєним – виконавчим директором «Роснафта». Про це на своїй сторінці у Twitter написав екс-посол США в Росії Майкл Макфол.
До речі, у березні 2016-го Тіллерсон заявив, що не проти того, аби відновити роботу його компанії у Росії.
Але відносини із Путіним та російськими посадовцями можуть стати на заваді Тіллерсону при голосуванні за його кандидатуру в Сенаті США, адже тут випливає конфлікт інтересів, пов'язаний із нафтовим бізнесом. У США серед американських чиновників не заборонено мати конфлікт інтересів лише президенту і віце-президенту. Тож, у разі обрання Тіллерсона секретарем, йому доведеться продати всі свої акції.
Колишній віце-прем'єр Росії Альфред Кох висунув цікаву думку щодо зв’язків кандидата на пост держсекретаря із Росією та розповів про його зв'язок із Ходорковським:
«А я ось згадую, що він був одним із авторів ідеї про входження «ExxonMobil» в капітал об'єднаної компанії «Юкос-Сибнефть». І, з цього боку, був чудово знайомий, наприклад, з Ходорковським.
А Путін йому цю угоду зламав… І багато ще крові попив потім на Сахаліні... І Тіллерсон чудово, в деталях, знає як Путін розправився з «Юкосом» і з Ходорковським, зокрема.
І взагалі, скажіть: чи багато на світі людей, які добре знаючи Путіна, зберегли до нього хороше ставлення та повагу?
Тобто, якщо Тіллерсон добре розуміє «Who is Mr. Putin», то я навіть не знаю: добре це для Путіна чи погано?».
Як таке призначення вплине на стосунки США та Росії? Які наслідки це матиме для України? Чи послабить санкції?
Колишній віце-прем’єр України з питань європейської інтеграції Олег Рибачук розповів у прямому ефірі телеканалу «112 Україна», що таке можливе призначення неоднозначно може вплинути на Україну. В будь-якому випадку, треба чекати офіційної інавгурації Дональда Трампа:
«Зняття санкцій з Росії можна вважати нереальними для США, як мінімум, на найближчі півроку. Про продовження санкцій уже заявили і Франція, і Німеччина. Такі рішення залежать від сенаторів, від Конгресу. Там рішуче налаштовані на продовження санкцій. Та це буде залежати від факторів, які не є внутрішньоамериканськими.
Це, в значній мірі, залежить від нашої держави. Не менше, ніж від США. Нас уже визнали найкорумпованішими у Європі».
Кореспондент «Вголосу» поспілкувався із експертами: дипломатом, експертом фонду «Майдан закордонних справ» Олександром Харою та професором кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій факультету міжнародної політики, менеджменту та бізнесу УжНУ Ігорем Тодоровим.
Олександр Хара:
По-перше, це всього лише номінація. Ще Сенат має проголосувати за затвердження цієї кандидатури. По-друге, якщо його навіть призначать, то це не означає поразку, враховуючи те, що там є інші представники, які мають більш традиційну республіканську орієнтацію.
Навіть, якщо кабінет сформується за таких умов, у них є Конгрес, де фактично є консенсус між демократами і республіканцями.
Слід думати про те, що у будь-якому випадку, незважаючи на свої проросійські, антиросійські чи якісь там інші погляди, ці люди будуть виконувати зовнішньополітичну програму Трампа. Принаймні, певним чином, будуть пробувати впливати на все. А взагалі американський «істеблішмент» виходить із національних інтересів США. Якщо можна буде десь працювати з Росією, вони це робитимуть, не дивлячись ні на що. Виходячи з цього, я б не подавав цих кандидатів, зокрема, його (ред. Тіллерсона) як проросійського чи якогось іншого. Бо він проамериканський. Наскільки він чи Трамп розуміє національні інтереси Сполучених Штатів.
Подивимося як будуть проходити слухання. Ми розуміємо, що це, можливо, компромісна кандидатура. Бо попередні кандидатури фактично розділили республіканську партію та «істеблішмент» навпіл. І не було можливості у жодного із них отримати цю номінацію.
Трамп дуже схожий як на Путіна, так і на нашого президента, який вважає, що він може розмовляти лише з поважними, багатими людьми, які впливають на певні речі. Власне, Тіллерсон відноситься до таких. Він є заможною людиною. Водночас, він має дипломатичний досвід, оскільки протягом своєї кар’єри в компанії вів перемовини, в тому числі, з Путіним. Тобто, це для нього не є новим. Такий великий бізнес – системно бачить світ. У них є навіть власна енергетична служба, яка займається прогнозами, аналізом енергетичної галузі. Це йому допомагатиме виконувати обов’язки держсекретаря.
Якщо він буде використовувати цю посаду з корисливою метою, то довго там не затримається і, напевно, може навіть потрапити до в’язниці. Тут такої корупції в українському варіанті точно не буде. Так, вони можуть враховувати власні інтереси, але не думаю, що вони переважатимуть національні інтереси держави.
Він просто дуже добре знає Росію, її економіку, посадових осіб. Я думаю, що після певного такого намагання порозумітися із Путіним, а це, скоріш за все, буде невдалою спробою, вони повернуться до традиційної американської політики стримування Росії, оскільки Путіну нема чого запропонувати американцям. Це перший момент. І другий момент, власне, це їхнє знання російської системи – вони можуть бути корисними для того, щоб тиснути на Росію, навіть досягати певних своїх результатів.
Ігор Тодоров:
По-перше, дивує позиція американської кадрової системи. Бо важко уявити собі, що на посаду міністра закордонних справ призначили особу, яка не мала політичного досвіду. Я не кажу вже про мінімальний міжнародний досвід. В нас була схожа ситуація, коли Арсеній Яценюк, не будучи дипломатом, очолював Мінстерство, але він мав політичний досвід. А тут, вибачте, людина із великого бізнесу, дуже самодостатня і в своїх здобутках, і в грошовому вимірі. Тобто, тут ніяких претензій немає. Але бути керівником зовнішнього політичного відомства найпотужнішої країни світу, то виникає питання. Я сподіваюся, що здоровий глузд переможе і, під час обговорень у комітетах закордонних справ, як нижньої палати, так і Сенату Конгресу, цей кандидат не пройде. Демократи однозначно будуть проти, а республіканці, хоч і мають більшість, проте мусять керуватися раціональною точкою зору.
Водночас, не можна виключати, що така кандидатура пройде. Безумовно, існує дуже велика ймовірність, що для України це буде не найкращий варіант, оскільки цей пан має особисті стосунки із Путіним. Що вже говорити про його нагородження російським орденом та про особисті інтереси в Росії. Це те, що кидається в очі. Інша сторона медалі вказує на те, що людина із великого бізнесу не буде просто вірити якимось дипломатичним байкам. Наприклад, чергових розповідям пана Лаврова про відсутність російських військових на Донбасі. Брехня з боку російського керівництва так просто не пройде. Таким чином, можливий і такий варіант.
Будь-який експерт не дасть стовідсоткових прогнозів. Дійсно, ситуація непередбачувана. І це в контексті загальної непередбачуваності президентства Трампа.
Щодо санкцій – не виключено. Але для того Сполученим Штатам доведеться заявити, що вони нехтують міжнародним правом.
Маргарита Косач, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ