ТаРУТА не так давно існує, які найбільш приємні досягнення гурту за час існування?
30 листопада 2008 року у столичному арт-клубі "Бочка" ми святкували перший рік нашої творчої діяльності і підбивали підсумки цих нелегких 12 місяців. Рік справді був важким. Найважче було прорвати інформаційну блокаду, у яку потрапляють усі щойно створені музичні колективи – ЗМІ ігнорували наші новини, радіо канали не транслювали наших пісень. Якби рік тому ви у пошуковій системі Google набрали словосполучення "ТаРУТА етно", ви б жодного слова не прочитали про нашу фундацію - на всіх без виключення сторінках донецький олігарх Сергій Тарута, до якого ми, на щастя чи на жаль, ніякого відношення не маємо. Натомість, що ми маємо за рік? Звернувшись зараз до цієї пошукової системи в мережі Інтернет на перших 15-ох, як мінімум, сторінках ви знайдете інформацію про Етно-Рок Фундацію ТаРУТА. І лиш десь на 16 сторінці – про Сергія Таруту.
Втім, найбільшим досягненням я вважаю професіоналізм нашого колективу – ми спрацювалися, злилися в єдину творчу родину. Тепер я можу сміло сказати, що ТаРУТА - професійний, а не аматорський, колектив.
Коли слід очікувати перший альбом ТаРУТИ?
Презентація нашого першачка запланована на наступне Купайло, оскільки саме з цим святом літнього сонцестояння і сонячної любові пов’язано багато наших пісень. Називатиметься альбом "Народжені в ЛЮ…". Ми маємо надію, що кожен слухач знайде серед награвань цієї платівки свою власну "ЛЮ…" і сам для себе вирішить, де і як були народжені ці пісні. Від себе можу сказати, минулого року ( тобто в році, коли творився сам диск) у мене і у нашого сопілкаря Данила Данилейка народилися діти. Тому для нас "ЛЮ.." - це любов. Хоча, для когось це може бути "ЛЮкс", тобто світло латиною, а може "ЛЮблін"…
На ці Святки ми потішили всіх фанатів нашої творчості першим забійником з цього альбому – "Духовний ПарАвіз". Присвячується пісня усім людям, що свого часу або змінили моє життя, або ж ставлення до нього. Я написав її ще у 1999 році у Полтаві. Тоді вона писалася про мого духовного наставника, дуже близьку мені людину - козака Полтавського козацького куреня Іллю. Пісня довго припадала пилюкою і ось, нарешті, ТаРУТА подарувала їй друге життя. Тепер ми маємо надію, що ця пісня навзаєм подарує нам багато різних сюрпризів. Пісню, завдяки нашим друзям з "ФДР-Радіоцентру", наразі можна почути на хвилях провідних українських і не лише радіостанцій, а також безкоштовно скачати на підсторінці гурту.
ТаРУТА виступала майже на кожному етно-фестивалі , які проходили в Україні, а крім фестивалів де виступаєте?
Звісно ж, виступаємо у найрізноманітніших арт-клубах. Але такі концерти ми, в більшості, випадків сприймаємо як генеральні репетиції до чогось справді творчого. Наприклад, стало гарною традицією робити спільні мистецькі проекти з художньою студіює "Антресоля" (Києво-Могилянська Академія). Останній з таких – Йорданські вечорниці, що відбулися у столичній галереї "ПідWall" 19 січня. Співпраця з керівником цієї художньої студії Ігорем Цикутою це такий собі коктейль замішаний на малюнках і скульптурах, гарно приправлений нашою музикою. Ми будемо продовжувати цю традицію – від такої співпраці завжди всі тільки виграють. Але в наших планах і спільний мистецький проект з режисером Олександром Дірдовським, який, окрім своїх унікальних фільмів, славиться ще й просто грандіозними відео супроводами концертів українського джаз-бенду Еr.J.Orchestra. До речі, з цим бердом свого часу співали наші дівчата. Маю надію, що до презентації нашого диску ми встигнемо зробити щось спільне з цим знаковим режисером, аби на Купайло порадувати наших фанатів. Багато заготовок є у нас і з Ігорем Цикутою, але про це рано говорити.
У фольклорні експедиції їздите?
Регулярно. Моя дружина і наш художній керівник Олена Романенко – завідуючий лабораторії фольклористики в Університеті культури. Наш сопілкар Данило Данилейко – зараз вчиться на фольклориста в тому ж університеті. Всі четверо засновників колективу, тобто вже згадані двоє, я і Олександра Стражник – співаки знаної у всьому світі Етно-ватаги Гуртоправці. А як можна займатися фольклором, не ходячи у відповідні експедиції!? Найбільше полюбляємо Полтавщину і Рівненське Полісся.
Восени я навіть намагався поєднати фольклорні експедиції зі своєю професійною діяльністю (я спец кореспондент музичного журналу "ПРО", а також головний редактор телевізійної програми "АвтоGT"). Я розробив цілий проект під назвою "ЕтноПРОмоція" для свого журналу, головна мета якого – популяризація професії фольклориста. Але, через фінансову кризу, спонсори відмовили у фінансування проекту. Тож ми чекаємо кращих часів.
Ваш проект більш етнічний чи більш роковий?
Особливістю Етно-Рок Фундації ТаРУТА є те, що вона завжди представляє свою творчість не в одному музичному напрямку, а одразу в трьох: АВТЕНТИЧНИЙ СПІВ, АКУСТИЧНА МУЗИКА та ЕТНО-РОК. Ми не рок- чи етно-рок колектив. Ми ФУНДАЦІЯ, тобто основа і для року, і для етно співів. Етно-Рок Фундація ТаРУТА це ще й, хоч допоки офіційно і не оформлена, студія звукозапису, концертна та продюсерська агенції. Але це все в майбутньому.
Як ставитесь до поєднання фольклору з більш авангардною музикою, електронною наприклад?
Я позитивно ставлюся до всього, що популяризує в Україні і у світі українську культуру. Молоді важко слухати ЕТНО у чистому вигляді. Доводиться доносити це у різноманітних сумішах і коктейлях. З останніх електронних проектів нам усім дуже сподобалася Астарта і Камо Грядєши.
Етно-гуртів в Україні стає все більше, але тих, які виконують автентичні твори майже немає, ви особисто за модернізацію фольклору? Взагалі чистий фольклор може бути таким популярним як оброблений?
Це наша мета – зробити чистий фольклор таким же популярним, як і суміші на його основі. Саме для цього ми всі наші виступи починаємо з автентичного "БЛАГОСЛОВЕННЯ". Між етно-роковими піснями на концертах ми обов’язково виконуємо акапельні, знайдені нами в експедиціях. Акапельний етно-спів буде представлений і в майбутньому нашому альбомі "Народжені в ЛЮ…".
Велика кількість етно-фестивалів плюс чи мінус для народної творчості? Чи не творимо ми зараз ту ж саму шароварщину?
В Україні, насправді, етно-фестивалів дуже мало. Це мінус. В Литві, для прикладу, їх вдесятеро більше. З іншого боку, якщо придивитися уважно, більшість з тих фестів, що проводилися в Україні минулого сезону, не відповідали формату етно-фестивалю. Це були рок-фестивалі з елементами шароварщини. Ось також мінус. Справжнім Етно-Фестивалем був і залишається "Країна Мрій" і "Рожаниця". Минулого року до них приєднався фестиваль "Трипільське Коло".
Ви погоджуєтесь з тим, що імідж країни сьогодні найбільше пов’язаний з народними піснями і танцями, салом і горілкою, Скрипка активно подорожує зі своєю етно-програмою по Європі?
Не погоджуюся!!! Про Скрипку і про його Країну Мрій у світі знають одиниці. Натомість всі знають про україно-російську газову війну, через яку страждає вся Європа. І більшість європейців, усупереч з тим, що нам показують по телевізору, звинувачують саме Україну в цьому конфлікті. Так що, не тим ми переймаємося. Насправді, знаю з особистого досвіду, український фольклор у Європі вважається чимось неймовірно унікальним і позаземним, оскільки самі вони мають дещо примітивний, у порівнянні з нашим багатоголосним, фольк. Так що, нехай нас краще пов’язують з нашими танцями, піснями, салом, горілкою, футболом, боксом, помаранчевою революцією, в решті решт, аніж з газовим конфліктом, яким Росія просто хоче поставити на коліна всю Європу. Ось про що зараз треба думати.
фото: molode.com.ua
ІА "Вголос": НОВИНИ