Україна впродовж всієї історії завжди мала тісні зв’язки з чехами та словаками, і коріння цих зв’язків губляться в глибині віків. Особливо ці зв’язки поглибилися з часу входження наших народів до складу Австро-Угорщини. Про взаємне збагачення наших культур, особливо літератури, написано десятки наукових і науково-популярних книг.
На території колишньої Чехо-Словаччини жили тисячі українців, як і тисячі чехів та словаків жило на Україні. Мало хто з іноземців писав з такою любов’ю про знедолену Україну, як це зробив видатний чеський поет і громадський діяч Карел Гавлічек Боровський, який у 1842 р. відвідував наше місто Львів. У 1854 р. був у Львові не менш відомий чеський письменник П.Хохолушек. Іменем Франтішека Ржегоржа – видатного чеського етнографа, який жив у Галичині часто бував у Львові, дружив з Іваном Франком, названо вулицю у нашому місті. Уже в наші дні Львів відвідав один із організаторів Оксамитової революції, засновник Громадського форуму, видатний чеський драматург, президент Чехословаччини та Чехії Вацлав Гавел.
Сьогодні ми згадуємо найвидатнішого чеського та словацького діяча, який любив Україну і українців і ним був перший Президент незалежної Чехословаччини Томашек Ґарріґ Масарик. Людина-легенда, людина, яку шанувала вся Європа, людина, яка передбачила її майбутнє, людина, яка неодноразово дивилася смерті в очі і була засуджена до страти.
Томаш Масарик вийшов з найбідніших селянських низів, але своїм розумом невтомною працею, своєю любов’ю до людей – став вченим із світовим іменем, став видатним політичним діячем і першим президентом Чехословаччини.
Народився Томаш Масарик 7 березня 1850 р. в с.Годонін в Моравії очевидно у змішаній словацько-німецькій родині. З малих літ він тяжко працював і багато вчився. Навчався в кількох гімназіях, закінчив два факультети Віденського університету і аспірантуру в Лейпцігському університеті. Дуже швидко став габілітованим доктором. Одружився Томаш Масарик з американкою Шарлотою Ґарріґ, яка стала його помічницею на все життя. На знак великої любови до своєї дружини Томаш взяв собі друге ім’я – дівоче прізвище Шарлотти Ґарріґ.
Згодом Масарик став політиком. Він вважав, що, всі народи Європи мають право на власне самовизначення і, що саме малі країни теж мусять увійти в майбутньому в об’єднану Європу. Звичайно не соціалістичну, як про це писав В.Ленін. Т.Масарик був обраний лідером Народної чеської партії, він захищав поневолені слов’янські народи Австро-Угорщини і за свою наполегливу боротьбу проти влади був засуджений до страти за «державну зраду» і тому покинув Австро-Угорщину.
Перша світова війна внесла свої корективи в діяльність Т.Масарика. Він, як і все чехословацьке підпілля починав орієнтуватися на Антанту. На цей час він уже був лідером чехословацького національно-визвольного руху, при цьому рекомендував своїм землякам не орієнтуватися на Росію саме через її політичну і економічну відсталість, хоч сам залишався русофілом.
А тепер Україна. Як відомо, в результаті кампаній Першої світової війни біля 100 тисяч чехів і словаків опинилося в російському полоні. Нагадаймо, що в результаті переселенської політики на Україні проживало, зокрема на Волині, Київщині та Полтавщині – понад 75 тис. чехів, які з радістю вступали в Чеський легіон що виступив проти Австро-Угорщини. Восени 1917 р. Т.Масарик прибуває на Україну, до Києва, де веде наполегливу роботу серед легіонерів. Тут, у Києві, Масарик, Вонджак та Маяса утворюють Національний комітет, як представництво Чеської народної ради, а пізніше – Чехо-Словацького національного закордонного комітету. Чехи і словаки рвалися додому, але не змогли пройти лінію фронту. До того часу на території України, завдяки старанням Т.Масарика та його політиків, було створено Чехословацький корпус, який в 1917 р. у битві під м.Зборовим розбив австрійців. Чехи взяли в полон 62 офіцери, 3130 солдатів, захопили 15 гармат і чимало кулеметів, гвинтівок та боєприпасів. Саме битва під Зборовим в Чехословаччині відзначалася як день творення їхньої армії (Див.Алексей Пидлуцкий. Томаш-Ґарриґ Масарик: «Новый человек» в новой Европе». Зеркало Недели № 37. 22-28 вересня 2001 р.).
Т.Масарик добре орієнтувався в ситуації на Україні і він знайомиться з українськими лідерами: М.Грушевським, В.Винниченком та С.Петлюрою. На жаль, Т.Масарик не зміг повністю підтримати українців, бо був вірним Антанті і відповідно, мусів підтримувати Росію. Натомість українці вбачали своїм ворогом Росію, а галицькі українці були союзниками Австро-Угорщини. В даному випадку, будь-який політичний діяч обстоював би власні національні інтереси, тому Т.Масарик поставився негативно до ідеї незалежності України, хоч, ще раз наголосимо, це був його вимушений крок, крім того, росіяни різних політичних мастей тиснули на чеський політичний провід, боячись його підтримки українських автономістів і незалежників. Незважаючи на протилежні орієнтації, Масарик і Шульгін, що був міністром іноземних справ УНР підписали угоду про умови перебування чехословацького корпусу на Україні. Переплетення цих складних політичних перипетій не завадило заявити Масарику, що чехи зберігатимуть нейтралітет в конфлікті України з Росією. Шкода, звичайно, що ні Центральна Рада, ні УНР не змогли привернути чехословацький корпус на свій бік, а це 100 тис. фронтовиків з великим бойовим досвідом.
Нагадаймо читачам, що чехословацький корпус здійснив кругосвітню подорож, рвучись додому в рідну Чехословакію.
За вказівкою чеського політичного керівництва в Парижі, корпус мав бути перекинутий через всю Росію у Владивосток, а далі у США і Францію. Сталося це після підписання Брестського договору, після якого на Україну рушила німецько-австрійська армія. Над чехами нависла смертельна небезпека. Т.Масарик все своє життя пам’ятав, що уряд УНР озброїв чехословаків українською зброєю і не вимагав від командування Легіону здати її в часі від’їзду на російську територію, хоч ця зброя дуже потрібна була самим українцям. Отже, саме на Україні, починаючи від 28 вересня 1914 р. і закінчуючи 18 лютим була сформована чехословацька армія, що захистила незалежність Чехословаччини. Легіон був сформований з українських чехів та полонених чехословаків колишньої австрійської армії.
Київська Дарниця стала місцем формування і постою Чехословацького корпусу. Т.Масарик розгорнув широку діяльність в столиці УНР і по всій центральній Україні, часто виступаючи в Києві, Полонному, в Борисполі. Цікаво нагадати читачам, що Масарика всюди супроводжував письменник Ярослав Гашек, що був кореспондентом газети «Чехослован».
Українське керівництво шанувало Т.Масарика і він був частим гостем в приміщенні Центральної Ради.
Більшовицький переворот в Росії різко змінив ситуацію. Чехословацькі загони з лютого 1918 р. поїздами рушили на Далекий Схід, а їх політичний лідер все ще перебував у Києві і пережив та захоплення Києва озвірілими більшовиками Муравйова. Чехи під Бахмачем зупинили німців і Масарик негайно покинув Київ, виїхавши в Москву, а далі через Сибір у Японію і у США. після військових митарств Чехословацький корпус прибув у Владивосток.
З розпадом Австро-Угорщини Чехословаччина стала незалежною країною і 28 жовтня 1918 о. Т.Масарик став першим Президентом ЧСР. За Сен-Жермеським договором до ЧСР відійшло українське Закарпаття, з цим погодилася і Ліга Націй, а також з цим погодилися, так і українська історіографія.
Ми не можемо вважати необхідністю інкорпорацію Закарпаття у склад Чехословаччини але мусимо визнати, що в політичному і етнокультурному плані закарпатським українцям було набагато легше ніж українцям у складі Польщі, Румунії чи Радянського Союзу.
З поразкою національно-визвольних змагань почалася ціла хвиля еміграції українського воїнства і української наукової та творчої інтелігенції, І саме Президент Чехословаччини Т.Масарик, пам’ятаючи доброту і щирість українців, негайно прийшов на допомогу нашим вигнанцям. В Українській історіографії часто можна почути закид на адресу генерала А.Кравса, що він відступив з Києва зі своїм корпусом УГА під тиском білих росіян. У нього не було виходу із ситуації, що склалася, але ми мусимо бути вдячні генералові Кравсу, який ціною неймовірних зусиль в боротьбі з більшовиками, румунами та поляками, зумів пробитися через карпатські перевали і врятувати п’ять тисяч галичан, прорвавшись з боями в Чехословаччину. За наказом Президента Т.Масарика галичанам були створені достойні умови, як інтерованим солдатам. В той час в Чехословаччину почали масово напливати вояки Дієвої Армії УНР, втікаючи з Польщі, де як «союзники» були приречені хіба що на смерть і жалюгідне існування. Їм теж були створені нормальні умови існування. За 1919-1920 р.р. Чехія дозволила в’їхати на її територію понад 20 тисячам українців, окрім того, десятки тисяч українців перебували та території Чехословаччини ще до згаданих подій.
Президент Масарик робив все можливе, щоб полегшити долю українським емігрантам. Тут було створено українське дипломатичне представництво на чолі з послом М.Славинським, у якому працювали також Ст.Смаль-Стоцький, О.Бочковський,В.Королів (старший), А.Вітошинський, Т.Рожанківський, М.Драгомирецький та інші.
Ні одна країна Європи чи Америки не створила у цей час таких умов існування для українців-емігрантів, як це зробила Чехословаччина в особі свого Великого Президента – Томаша Масарика.
Вже 23 жовтня 1921 р.в Празі було відкрито Український Вільний Університет за структурою знаменитого Карлового університету. Договір підписали з чеського боку: учень Масарика і міністр закордонних справ, майбутній Президент ЧСР Е.Бенеш, міністр освіти Я.Черни та радник Президента Масарика – Я.Нечаса. університет мав два факультети: філософський та правничий і в ньому працювали видатні українські вчені професори О.Колесса, що став першим ректором УВУ, С.Смаль-Стоцький, С.Дністрянський, І.Горбачевський, В.Старосольський, Д.Антонович, М.Лозинський, Т.Щербина (Див. В.Трембіцбкий. Чехо-Словаччина і Україна в минулому та у сучасності. Додаток до «ВК» ч.1, 199 с.6-7). В 1923 р. в тій же Празі при фінансовій допомозі Т.Масарика було відкрито Вищий Педагогічний інститут ім. М. Драгоманова, а в 1922 р. в Подебрах українці відкрили Українську Господарську Академію. У цих вищих навчальних закладах навчалися колишні солдати УГА, Дієвої Армії УНР та молодь, що разом з батьками емігрувала з України. Майже всі українські вчені водночас працювали і в Чехословацьких ВНЗ та наукових установах, зокрема в Чеській Академії Наук. Поряд з ВНЗ у Чехословаччині було відкрито українознавчі студії, гімназії, найрізноманітніші професійні культурологічні та релігійні товариства. Переважаюча більшість з них отримували значну фінансову допомогу з боку уряду країни.
В 1932 р. при Господарській Академії було відкрито Український технічний інститут, де працювали українські вчені.
Великий гуманіст Т.Масарик підтримував теплі взаємини з І.Франком, М.Грушевським, С.Петлюрою, В.Винниченком, Л.Цегельським, М.Січинським, І.Горбачевським, І.Полюєм та багатьма відомими українськими політичними, науковими та культурними діячами (Див.В.Киревич. Киевськие адреса чехословацкой государственности. http://www.zn.ua).
В Празі широко буяло українське літературне життя тут виходив журнал «Нова Україна». Саме в цьому місті творили Олександр Олесь, Олена Теліга, Олесь Ольжич-Кандиба та інші.
Радянська Росія постійно чинила тиск на демократичну Чехословаччину і її Президента, щоб він припинив приймати українських скитальців та підтримувати їх національно-культурне і політичне життя, але Т.Масарик рішуче відкинув більшовицькі домагання.
За час свого президентства Т.Масарик створив справді демократичну державу, де знайшли своє місце і українці.
У грудні 1935 року Президент Томаш Масарик, у зв’язку з важкою хворобою, зрікся президентського крісла на користь свого відданого друга і помічника Едуарда Бенеша, а 14 вересня 1937 року перестало битися серце Великого Гуманіста і Великого Президента.
В Україні кожний громадянин мав би знати Президента, що любив Україну та українців.
В Ужгороді Т.Масарику вдячні закарпатці поставили пам’ятник. У Львові на його честь названо вулиці та школу, де теж встановлено пам’ятник Томашу Ґарріґу Масарику.
ІА "Вголос": НОВИНИ