Після завершення Антитерористичної операції бойові дії на окупованому Донбасі не припиняються. Однак називатимуться тепер інакше: замість АТО буде Операція об'єднаних сил ЗСУ.
У чому ж насправді різниця між АТО та ООС? Та що далі буде на окупованому Донбасі? Про це кореспондент «Вголосу» запитував у військового експерта, екс-співробітника оперативного Генштабу ЗСУ Олега Жданова, політолога Олександра Солонька та директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна.
АТО закінчилась, почалась Операція об'єднаних сил. Що змінилось, крім назви?
Олег Жданов:
Порядок здійснення бойових дій на окупованому Донбасі не змінюється. Все, як було, так і залишається: військові не можуть здійснювати вогонь у відповідь, далі сидять в окопах, техніка не удосконалюється, активних бойових дій ми не проводимо.
Разом з тим, змінюється система управління та контролю за тим, що відбувається у колишній зоні АТО. Так, раніше військові та правоохоронці на Донбасі підпорядковувались Службі безпеки України. Однак відтепер керівництво у зоні бойових дій повністю переходить до військових. Координувати дії ЗСУ та правоохоронців буде новостворений Об'єднаний оперативний штаб. Його очільник керуватиме ЗСУ, Державною прикордонною службою, Національною гвардією, СБУ та Нацполіцією. Керівником цього оперативного штабу Порошенко призначив генерал-лейтенанта Сергія Наєва. Як на мене, введення принципу єдиного керівництва зони з особливим режимом – це позитив.
На жаль, зона бойових дій розширюється аж до адміністративного кордону Луганської та Донецької областей. Це все переходить під контроль військових: тепер вони вирішують, що робити і кого пропускати, які товари перевозити, які залізничні вантажі дозволяти перевозити. Зона проведення бойових дій поділяється на три рівні: зелений, жовтий і червоний. У червону та жовту зони безпеки цивільним можна буде потрапити лише за наявності спеціальних перепусток.
«Закон про операцію об'єднаних сил дублює положення про воєнний стан»
Тобто цей закон збільшує повноваження військових? Чи є нюанси?
Олег Жданов:
Закон про Операцію об'єднаних сил фактично копіює положення, якими в Україні вводиться воєнний стан. Тобто ми продублювали закон про оборону України, але при цьому ми не зробили головного – не оголосили воєнного стану на окупованих територіях. Тобто маємо правову колізію: не вступили у силу положення про військовий час, натомість вводяться закони про обмеження щодо переміщення громадян, які проживають на окупованих територіях, військові можуть здійснювати обшуки цивільних та оглядати їхнє майно, дозволяється експропріація рухомого та нерухомого майна – і це де-юре у мирний час. Це великий нонсенс, бо у мирний час такі дії неприпустимі. У цьому закон суперечить Конституції України.
Є ще один недолік: з одного боку, президент бере під свій абсолютний контроль все, що відбувається в зоні бойових дій, бо він Головнокомандувач. Але з іншого боку – він знімає з себе відповідальність, призначаючи керівником об'єднаних сил рядового генерала, який відповідальний за все, що відбувається на Донбасі. Цим самим президент знімає з себе відповідальність за можливі майбутні невдачі операції об’єднаних сил. Ще один важливий нюанс полягає у тому, що, по суті, ми ховаємо війну за незрозумілими визначеннями, замість того, аби називати речі своїми іменами.
«Президент може напряму керувати переміщенням товарів з РФ»
У президента як Головнокомандувача ЗСУ теж розширюються повноваження?
Олександр Солонько:
Коли ми говоримо про АТО, то це не тільки зміна назви, а й зміна формату. Цей новий формат дійсно надає додаткову владу президенту.
У президента тепер є прямий контроль над командуванням Операції об'єднаних сил. І це правильно, оскільки Порошенко – це Головнокомандувач, і його завданням є ведення бойових дій у разі небезпеки. Бо якщо говорити про АТО, то тут були певні колізії. Наприклад, Нацгвадія, яка бере участь у АТО, спочатку керувалась міністром внутрішніх справ – і лише згодом президент отримав повноваження призначати командування цього спецпідрозділу. Зараз на Порошенку уся відповідальність за наслідки ведення бойових дій на Донбасі. Тобто він має повноваження – і має відповідати за результат військових дій. Але ми знаємо політичну манеру поведінки президента: усі непопулярні речі він намагається робити чужими руками. І це погано. Бо людина, яка готова брати на себе відповідність, діє вмотивованіше попри власні інтереси.
Окрім того, керівництво Операції об'єднаних сил керує переміщенням товарів та вантажів на окуповану територію. Відповідно у президента як Головнокомандувача з'являються нові повноваження – можливість контролювати переміщення товарів з Росії. А ми вже мали дуже складну ситуацію із «торгівлею на крові».
Тобто «торгівля на крові», попри досвід блокади і невдоволення з боку більшості українців, і далі можлива?
Олександр Солонько:
Насправді і Операція об'єднаних сил, і АТО – це все одно війна з РФ. Але влада вкотре проігнорувала важливість називати речі своїми іменами. Це продиктовано певною політичною та бізнесовою доцільністю і пояснюється тим, що наша політична верхівка не налаштована вирішувати якісь державотворчі завдання, її мета – це збереження влади і керування грошовими потоками.
Зараз ми зіштовхнулись із ситуацією, коли влада прийняття складних політичних рішень в Україні перекладає на Захід. Той хоч і має певний вплив на керівництво України, але коли мова йде, наприклад, про Антикорупційний суд, то правляча верхівка попри все активно уникає його створення. Далі – Україна опинилась у ситуації, коли олігархат намагається сильніше зав'язати вузол щодо контролю з боку Росії над українською економікою. Ми бачили, як у 2017 році між Україною та РФ збільшився товарообіг. Наша залежність від російської економіки знову зростає. І цей процес має цілеспрямований характер. Тобто маємо ситуацію, коли, незважаючи на зміну назв і форматів військових дій, ми, з одного боку, воюємо, а з іншого – і далі торгуємо.
«АТО мала закінчитись знищенням терористів»
Попри згадані вами нюанси, переформатування АТО було необхідним кроком?
Олег Соскін:
Так, бо якщо це була Антитерористична операція, то мала би бути група терористів, які на певному територіальному просторі силою нелегально захопили владу. Антитерористична операція передбачає знищення терористів. Інших варіантів не існує. А тому логічно, що в Україні створили загони СБУ та Нацгвардії, які повинні були знищити Захарченка, Плотницького і їхні банди, які захопили частину Донецької та Луганської областей.
Натомість цього не було зроблено. АТО мала тривати максимум два-три дні та закінчитись знищенням керівництва терористів. Українська влада у 2014 році не впоралась із головним завданням АТО. А тому Росія це сприйняла за нашу слабкість – і почала на підмогу сепаратистам відправляти своїх кадрових військових. АТО потрібно було припиняти ще у 2014 році, оголосивши, що ця операція була невдалою.
Натомість РФ розпочала переозброєння терористів. Оскільки сепаратисти не могли самостійно підтримувати певні умови життя на окупованих територіях, їх курували з Росії. Зараз у Кремлі створили контрольований анклав на Донбасі. Російські спецслужби повністю контролюють ситуацію на окупованому Донбасі, росіяни створили лінію фронту та постачають туди зброю. Росія перетворила Донбас на територію бойових дій.
Зараз з'явилася Операція об'єднаних сил. Але тут ми повинні розуміти, що воює українська армія проти російської – і ніяких сепаратистів там нема. Уже бодай на рівні закону відбулось визнання, що проти нас воює інша держава. Якщо це війна, значить, потрібно формувати військову систему та інфраструктуру. І таким чином ми переходимо до знищення російської армії, а не терористів, яких тодішнє командування, оголошуючи АТО, не змогло ліквідувати. Операція об'єднаних сил – це фактично фаза війни з РФ.
Ми пригадуємо, як у 2014 році влада обіцяла закінчити АТО за «лічені години». Зараз, за рік до виборів, чи може закінчення АТО бути політтехнологічним кроком?
Олександр Солонько:
З чисто технологічного погляду цю закостенілу так звану АТО потрібно було давно закінчувати. Бо насправді Антитерористична операція – це профанація. Судячи з усього, це найдовша АТО, яка коли-небудь тривала у світі. Вочевидь, обіцянки закінчити АТО, незважаючи на коротку пам'ять виборців, тиснуть на теперішній політичний клас. І там мусять якось виходити із ситуації. Отже, з політтехнологічного погляду це все потрібно було завершувати – змінити хоча б назву. Але насправді для людей, які розуміли тодішню ситуацію, обіцянка влади завершити АТО за лічені години, вочевидь, була такою, яку дуже важко виконати. І якщо зараз завершення АТО зробилось під вибори, то українцям потрібно оцінювати це як популізм.
Адже команда президента істерично шукає можливостей переобратися на другий термін, закрити «старі хвости» та отримати додатковий контроль над певними процесами в країні, зокрема і фінансовими. Тому, очевидно, що частково зміна формату АТО – це справді політтехнологічний хід. Адже будь-яка зміна суспільних відносин чи законодавства має певний комплекс мотивів і заходів.
«Ми так і не почули про результати АТО: ми програли чи виграли?»
Як ви оцінюєте результативність АТО?
Олег Жданов:
Президент перед виборами говорив, що якщо його оберуть гарантом, то «АТО триватиме лічені години». Проте Антитерористична операція тривала чотири роки. Але не в цьому суть. Бо насправді я як військовий дуже хотів би побачити результати цієї Антитерористичної операції. Влада має дати чіткі відповіді на питання: що нам це дало? Ми програли чи виграли? Якщо ми програли, то з яким результатом, які втрати, хто винен у цьому? Якщо ми виграли, то нам мають чітко сказати: що ж отримала Україна? Чи повернули ми суверенітет, територіальну цілісність? Я вважаю, що у нашої влади немає політичної відповідальності за проведення бойових дій, зокрема і у президента. І тому нам говорять в загальному, що «завдання АТО виконані». А які це були завдання, хто їх ставив, перед ким, хто їх виконав, які результати… Це питання, відповідь на які ми навряд чи почуємо від теперішньої влади.
Марія Бойко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ