Скандали із львівською бруківкою розпочались орієнтовно десять років тому, коли мером Львова став Андрій Садовий. Активісти стверджують, що за десять років уже з понад сорока вулиць та площ Львова зникла австрійська бруківка, яку замінили економ-варіантом: часто незручним та нерівним покриттям на «бетонній подушці». Такі дії деякі львів'яни вважають справжнім вандалізмом. Люди з жахом очікують, що без старої бруківки згодом залишаться ще дві львівські вулиці – Бандери та Личаківська, а цього не можна допустити.
І тут виникає питання, чому в історичних центрах розвинених європейських міст стару бруківку намагаються зберегти, а Львову це непотрібно, та куди дівається раритетна бруківка?
Про це кореспондент «Вголосу» розмовляв із захисниками львівської історичної бруківки: громадським активістом, координатором акції «Збережеш бруківку – збережеш Львів» Юрієм Антоняком, головою громадської ініціативи за збереження архітектури Львова, координатором акції «Збережеш бруківку – збережеш Львів» Петром Байсою та головою правління Благодійного фонду ім. Петра Болбочана Ярославом Свелебою.
У чому унікальність львівської бруківки?
Петро Байса:
Якщо заглибитись у історію, то орієнтовно десь у 1850-1855 роках імператор Франц Йосиф І приїхав до Львова, ймовірно, щоб оглянути нову столицю своєї східної імперії. Є історичні дані, що імператор був вражений злиденним станом львівських доріг. Є навіть легенда, що його карета, запряжена шістьма кіньми, застрягла на площі Ринок. Звичайно, що до приїзду імператора у Львові стелили бруківку, але вона була не настільки якісна. Але вже з середини 19 століття, після приїзду імператора, центр Львова був застелений дрібною і якісною австрійською бруківкою.
Унікальність львівської бруківки у тому, що вона, по-перше, екологічно чиста. По-друге, вона була правильно покладена на дорозі. Та бруківка, якою замінили австрійську, я її називаю «катеринки», вона створює шум. По-третє, зараз у Львові змінили технологію укладання бруківки: спершу бетонують – і на це кладуть бруківку. Як наслідок – весь звук піднімається догори. При правильній технології укладання – звук поглинається вниз. Далі, за часів Австрійської імперії, було всього дві каменоломні в Альпах, де тесали і чистили вручну цю дрібну бруківку, якою вкладені львівські вулиці. Зараз ці каменоломні закриті. А тому бруківка цінна й тим, що її вже не виготовляють. Цікавою була також технологія укладання: у Львові бруківку ставили півколом, щоб транспорт її не нищив. Пригадую, на площі Ринок раніше була ця дрібна австрійська бруківка – і там було рівно і красиво. Босим можна було бігати.
Ярослав Свелеба:
Перш за все, ми маємо змінити наше ставлення до бруківки, бо це є не просто будівельний матеріал, а наша історична пам'ять. І якщо у місті роблять якісь ремонтні роботи, то стару бруківку повинні ставити на те ж місце, звідки її взяли. Бруківка – це частина історичного середовища Львова. Бруківка – це історичне обличчя Львова.
Ми маємо орієнтуватись на досвід Європи. Центри Кракова, Брно, Праги та інших історичних міст встелені не асфальтом, а бруківкою. Коли я їхав через Хорватію та Австрію, то був вражений, наскільки там збережений історичний ландшафт. Ніхто не руйнує своєї історичної пам'яті.
Стара австрійська бруківка вже зникла із сорока вулиць Львова. Зараз уже вона може зникнути з вулиць Личаківської та Бандери. Багато громадських активістів говорять, що на вулицю Бандери потрібно повернути бруківку, правильно її виклавши. Якщо ми називаємо себе європейським містом – то саме так і роблять у Європі.
За часів Австрійської імперії, було всього дві каменоломні в Альпах, де тесали і чистили вручну цю дрібну бруківку, якою вкладені львівські вулиці. Зараз ці каменоломні закриті.
У Львівській міській раді кажуть, що вкладати цю бруківку знову – дорого…
Ярослав Свелеба:
Колись, в часи Середньовіччя, у Львові був чоловік, який стежив за станом бруківки. Там, де вона була поганою, він її замінював. За це йому платили 7 грошей на тиждень. І не було тоді у цьому нічого надзвичайного. А зараз – це стало дорого.
Покласти бруківку назад – це не дорого, просто львівським чиновникам потрібно мати менше бажання вкрасти. Але й справді – потрібно навчити спеціалістів, які можуть фахово постелити цю австрійську бруківку.
Петро Байса:
Це брехня! От до прикладу – Перемишль. Я бачив, як там ремонтували дорогу, де є бруківка. Так-от: там на глибину два метри клали «подушку» – сипали щебінь, пісок, а потім вже клали стару бруківку. І ніякого бетону там не стелили. А бруківку викладали по старих технологіях. Згодом мені розповіли, що у Польщі навіть є училище, де навчають, як правильно вкладати цю стару бруківку.
А в нас ці величезні каменюки не те що кладуть на бетон, а ще й на таку відстань одна від одної. Як дівчатам на підборах чи літнім людям цією дорогою ходити? Я просто не уявляю. Це знущання.
У Польщі є училище, де навчають, як правильно вкладати цю стару бруківку.
А для чого європейським містам львівська бруківка?
Ярослав Свелеба:
У Європі бруківка зберігається як колорит історичних міст, її ніде не змінюють на бетонні плити, як в нас. Є велика кількість багатих міст, таких як Брно, Відень, Будапешт, Прага, які хочуть автентичну бруківку, а австрійці своєї бруківки не продають. І де її можна взяти? Там, де її продають, тобто у тих бідних містах Імперії Габсбургів, де вона було покладена: Львів, Тімішоара, Чернівці.
Юрій Антоняк:
У розвинених країнах Європи дбають про історичний колорит, історичну пам'ять. Але їхня бруківка зношується. І купують вони її у нас, бідних країн, які за копійки готові все продати. Он у Румунії, як і в Україні, замість бруківки всюди поставили асфальт. Але це, як на мене, неповага до своєї історичної спадщини. Чому австрійці, німці та навіть поляки зберігають історичний колорит, а ми ні?
Як цю бруківку перевозять через кордон, за скільки продають?
Петро Байса:
Мені розповідали, що після розвалу Радянського союзу, коли містом керував ще покійний Богдан Котик, до міської ради звернулись іноземці з проханням продати їм цю бруківку. Тоді з них посміялись і відправили якнайдалі. Але минуло кілька років – і маємо дуже невтішні дані. Є така інформація, що у Європі цю австрійську бруківку купують за ціною 8 доларів за штуку. В одному квадратному метрі 9*9 є 81 шматок бруківки. Мінімум з сорока вулиць ця бруківка вже зникла. На цьому вже заробили величезні кошти…
Європейські міста хочуть мати цю бруківку, я не розумію, чому львів'янам вона непотрібна. Ми що, другосортні?
Юрій Антоняк:
Додам, що за нашими припущеннями, її вивозять у Європу, як звичайне будівельне каміння.
Європейські міста хочуть мати цю бруківку, я не розумію, чому львів'янам вона непотрібна. Ми що, другосортні?
Чи звертались ви у правоохоронні органи, Львівську міську раду, що там кажуть?
Юрій Антоняк:
Ми спілкувались із органами державної влади, правоохоронцями. І наші вимоги були єдині – розібратися із тим, куди з Львова дівається стара австрійська бруківка. Бо ми лише активісти, ми не слідчий орган, ми не можемо отримати інформацію про те, які об'єми каменю вивозяться з України через митницю. А тому ми просили це зробити правоохоронні органи. Але вони, на жаль, не хочуть працювати. Львівська міська рада теж «глуха» до звернень на цю тему. Лише зараз заступниця Садового із житлово-комунальних питань Ірина Маруняк сполошилась та почала давати пояснення, що у них все в порядку, все обліковано. Але насправді те, що говорять у Садового, – це брехня. Щоб у цьому переконатись, достатньо поїхати на будь-яку львівську вулицю, де відбуваються ремонти. Там бруківка валяється тижнями, місяцями. Про який порядок ми можемо говорити? Це звичайна безгосподарність і абсолютна нелюбов до Львова.
Якщо це все робиться такими масштабами – значить, за цим є чийсь матеріальний інтерес. І прикро, що лише зараз прокуратура заявила, що бере це питання під свій контроль.
Петро Байса:
З поліції мені колись дзвонили і казали, що вони не розслідуватимуть справу, бо не розуміються у бруківці. Садовому я відправляв листа, але жодної відповіді не було. Окрім того, ми, активісти, 21 грудня скерували звернення меру Львова з вимогою припинити знущатися над нашим містом та піти у відставку. Один Андрій Боголюбський у 1165 році сплюндрував Київ, а інший Андрій Садовий плюндрує Львів сьогодні.
Складається враження, що у мерії вже шукають крайнього, якого зроблять відповідальним за крадіжку львівської бруківки. Вражає й те, як міська рада розпоряджається такою історичною цінністю, як бруківка. Тобто її вони можуть передати будь-кому за рішенням виконкому. І це чиновники львівської міської ради заявляють офіційно. Я не розумію, чому. Стояла австрійська бруківка на тій чи іншій вулиці – поверніть її назад після ремонту. Хто ви такі, що нищите Львів? Містом керує жеброта, яка навіть історії Львова не знає. Є така приказка, якщо Бог хоче покарати – забирає розум.
Садового потрібно посадити за його злочини перед історичною спадщиною Львова. У Середньовіччі за таке відрубували руки. Колись на площі Ринок стояв стовп ганьби та зради, де карали злочинців. Садового треба точно так публічно покарати. Це жорстко, але те, що Садовий і його чиновники роблять з Львовом, це страшний злочин.
В тему:
У прокуратурі Львівської області нарешті зацікавились питанням, куди ж дівається львівська бруківка:
«Прокуратурою області взято на контроль розгляд органами поліції матеріалів щодо можливої реалізації бруківки з вулиць міста Львов. Бруківку з вулиць міста під виглядом бутового каміння вивозять у Європейські країни, де продають за ціною 800 доларів США за кубічний метр, а натомість міська влада належним чином не реагує на цю ситуацію. Відтак з метою перевірки наведених фактів, прокуратурою області скеровано листа з відповідними матеріалами до Управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Принагідно зазначимо, що хід розгляду працівниками поліції вказаного листа прокуратурою взято на контроль», – повідомили у прес-службі прокуратурі.
Марія Чижевська, Вголос
ІА "Вголос": НОВИНИ