Безвіз для обраних
Ледь не щогодини на телеекранах транслюють ролики зі слоганами «Влада турбується про тебе», в яких розповідають, наскільки підвищили пенсії у порівнянні з минулим роком, і наскільки планують підвищити в наступному році. Українці бачать Володимира Гройсмана частіше у студіях телешоу, ніж на робочому місці, на яких Прем'єр розпинається про успіхи зростання економіки. Однак ті успіхи чомусь завжди малопомітні для пересічних громадян і частково відчутні лише для кількох відсотків забезпеченого сегменту населення.
Так званий «безвізовий режим» з ЄС стане, мабуть, «родзинкою» програми Порошенка під час наступних виборів, і діюча влада вже приписала це собі як історичне досягнення століття. На узбіччях полів та лісів, на міжміських трасах стоять білборди, які гордо сповіщають про досягнення безвізу та вітають українців з цією «перемогою». Хоча, якщо поглянути правді у вічі, то українці, які виходили на Майдан і які ризикували життям та здоров'ям під кулями беркутівців, зовсім не такою собі уявляли європейську співпрацю. А якби знали умови хваленого безвізу – на Майдан би не вийшли.
Насправді українці від ідеї євроасоціації чекали можливості поїхати в ЄС на заробітки і навчання. Не грабувати, не красти і не жебрати матеріальну допомогу від держави, не займатися тероризмом, так як африканські та мусульманські мігранти, а чесно і важко працювати, виконувати найтяжчу і брудну роботу, яку в тих країнах не хочуть виконувати ні місцеві, ні арабські біженці. І нікому з мільйонів українців насправді для іншого ЄС не потрібен. Але виявилося, що розпіарений безвіз на практиці виявився примарним міражем. Умови угоди «безвізу» розраховано зовсім не на тисячі українців, які, рятуючись від злиднів, хотіли б знайти в країнах ЄС роботу. І не на талановиту українську молодь, яка без візи не здобуде бажаної європейської освіти.
Такий «безвіз» розраховано лише на тих українців, які вивозитимуть до ЄС свої гроші: на туристів, на покупців європейських товарів та старих автомобілів, на гостей, що відвідують родичів. На всіх тих, хто приїжджає з України ненадовго, щось купує, витрачає гроші та забирається назад додому. Європейські чиновники навіть встановили справжнісінькі дискримінаційні квоти щодо того, яку мінімальну суму грошей повинен мати українець на кожен день перебування в європейській країні. Так, за добу перебування в Іспанії українцеві потрібно мати не менше 70 євро, в Німеччині - 45 євро, в Італії - 269 євро на термін до 5 днів. Хочете поїхати до родичів у Грецію на місяць – готуйте дві тисячі євро. До того ж, механізм припинення так званого «безвізу» означає можливість його втрати українцями в будь-який момент.
Яка користь тоді українцям від такого безвізу? Окрім ефемерних вигод для тих багатих українців, які й сьогодні мають гроші поїхати до Європи на шопінг, в туристичну подорож чи на конференцію, для більшості українців Європа залишається недоступною. Чим тоді хвалитися, для чого вішати білборди на полях? Тим, що дали можливість кільком відсоткам українців витратити свої заощадження в Європі?
Автомобільне шахрайство
Ще один подібний приклад «реформи та покращення», який годиться тільки для передвиборчої агітки і лише для роздачі людям, які не орієнтуються у цій галузі. Урядовці радісно відрапортували про черговий успіх: з 1 серпня 2017 року почне діяти Угода про вільну торгівлю між Україною та Канадою, яка передбачає безмитне ввезення автомобілів. Деякі автолюбителі, прочитавши заголовки новин про безмитне ввезення з Канади, одразу зраділи й кинулися оцінювати, за скільки можна нарешті замість вітчизняного металобрухту купити якісне іноземне авто. Але хвалена угода прописана настільки детально та складно, що на практиці вибір авто виявляється досить вузьким і практично не впливає на ринок автомобілів. Внаслідок цієї угоди ні українці не куплять дешевшого авто, ні вітчизняні автомагнати не втратять надприбутків.
Мова йде не про будь-яку машину з території Канади, а лише про автомобілі, які були виготовлені в Канаді. А як відомо, Канада не належить до числа лідируючих автомобільних держав світу. Хоча там є декілька заводів кількох брендів, зокрема: Toyota, Lexus, Honda, Chrysler, Dodge, Ford, General Motors і Volkswagen (правда, представлений однією моделлю). Окрім того, ввозити без мит можна буде не будь-яке авто, а лише з двигуном від 2,2 до 3 л (бензин) і більше 2,5 л (дизель). Якщо говорити про моделі, що потрапляють під дію Угоди, то це переважно великі й дорогі для пересічного українця кросовери. Наприклад Honda Civic, яка в Канаді коштує від 15 тисяч доларів, не вийде. Тому, що у неї об'єм двигуна 1,8 л. Але і тут криється підступ. Велика кількість популярних моделей, наприклад, Lexus RX в Канаді випускаються з 3,5-літровими двигунами. Тобто вони теж не потрапляють під дію Угоди про безмитне ввезення. Без мита можна ввозити дизельні авто з об'ємом двигуна понад 2,5 л. Але в Канаді, їх майже не зустріти, а частка таких авто від загального обсягу виробництва ледь сягає 20%. І це теж в основному великі й дорогі кросовери і позашляховики. Більшість американських моделей спорткарів, таких як Dodge Challenger, Dodge Charger і Chevrolet Camaro, не підпадають під дію угоди за обсягом двигуна.
З тих авто, які просочуються через всі щілини Угоди, можна виділити Toyota RAV4, Honda CR-V, Chrysler 300, Dodge Gran Caravan, Ford Edge, які з урахуванням вартості доставки через океан і 20% ПДВ, канадські автомобілі можуть коштувати українцям лише на 10-15% дешевше, ніж в Україні. Тож з огляду на вузький вибір доступних варіантів, таке досягнення української дипломатії навряд чи нововведення радикально відіб'ється на українському автомобільному ринку.
Звісно, урядовці з команди Порошенка вже звітують про «успіхи» - безмитне ввезення автомобілів. А насправді ніхто з українців, за винятком 1 % забезпечених громадян, не зможе собі придбати хвалене канадське авто. І для тих, хто має гроші, не велика різниця: купувати його за 20 чи за 19 тисяч. Мільйони українці сподіваються, що доступними стануть дешеві вживані авто, які в тій же Польщі продають за 1 тисячу доларів, а через український кордон їхня ціна зростає до 5 тисяч, але влада не поспішає скасовувати антинародний закон про багатократні мита за ввезення автомобілів.
Питання - кому потрібна така угода, явно прописана в інтересах українських автомобільних магнатів? Прописана так, щоб для некомпетентних виборців звучало красиво: «підписали угоду з Канадою!», але на практиці - щоб ціни на авто на українському ринку залишалися незмінними і автомобільні олігархи й далі викачували з українців останні гроші за металобрухт, який в ЄС коштує копійки. Авторам законопроекту довелося добряче проаналізувати канадський автомобільний ринок, щоб прописати такі умови, аби ніхто з українців не зміг нічого купити. Якби діюча влада хотіла дійсно мільйонам українців, для яких автомобіль залишається нездійсненною мрією - цю угоду можна було б укласти без злочинних обмежень, які виглядають, як знущання над виборцями.
Саме з таких «успіхів» і складається весь список «досягнень» уряду Гройсмана – десятки міфічних «реформ», які при детальнішому аналізі виявляються мильними бульбашками і майже нічим не покращують становища громадян. І здійснюються це лише для того, щоб створити видимість реформування корумпованої системи, без її реальних змін.
Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ