Святкують усі!

Зовсім нещодавно нарешті закінчився «український рамадан» - довжелезний цикл зимових свят, «від Романа (1 грудня) до Йордана (19 січня)». Тож лише зараз країна вже практично увійшла в нормальний робочий ритм.

І так триватиме до квітня, коли будуть Великодні свята (15-17 квітня), а потім – травневі 8-денні «канікули». Далі – період літніх відпусток, і лише осінь буде більш-менш стабільно роботящою, з єдиним подовженим вік-ендом до Дня захисників України (14-16 жовтня).

Отже, Україна протягом року має 11 державних і релігійних свят, які є вихідними днями. Це – середній показник для країн Європи. Але ж, завдяки законодавчій нормі про перенесення святкового дня з вихідного на наступний день у нас 6 свят у цьому році перетворюються на 19 вихідних (п’ять триденних вікендів та чотириденний першотравень).

Ще у нас полюбляють додавати один вихідний, аби з одного святкового дня разом з вік-ендом зробити 4-денні канікули. Так цього року зроблять з 8 травня та 25 серпня (це понеділок і п’ятниця), щоправда, для балансу робочого часу ці дні доведеться потім відпрацьовувати по суботах.

Фахівцям з персоналу дуже не подобається така практика: зазвичай, після тривалих свят працівники повільно входять у робочий режим. І чим довшими були «канікули», тим триваліша адаптація: адже опісля хочеться поділитись враженнями, обговорити почуте і побачене, тож робота відходить на другий план. І це часто позначається на продуктивності та якості праці. А коли таких періодів – декілька протягом року?

У світі працюють ще менше?

Крім України, по 40 годин на тиждень працюють жителі країн СНД і США. У Штатах така норма робочого тижня була введена ще в 40-х роках ХХ століття. Але зараз це актуально хіба для державних працівників, натомість у приватних компаніях цей показник переважно зменшений до 35 годин.

Згідно з рішенням Європарламенту, максимальний робочий час у ЄС встановлено на рівні 48 год. на тиждень, з усіма понаднормовими годинами включно. Найчастіше європейці офіційно працюють по 35 год. Щоправда, для офісних працівників затриматись трохи на роботі вважається хорошим тоном.

У Швеції опрацьовують законодавче запровадження 6-годинного робочого дня, при цьому робочий тиждень становитиме 30 годин. Чимало шведських роботодавців вже запроваджують нові норми – аби дати можливість працівникам швидше зробити необхідну роботу і отримати додатковий час для особистого життя.

Стереотип про німців-трудоголіків також хибний: робочий тиждень тут не перевищує 38 годин. При цьому серед місцевих компаній поширена практика скорочення тривалості робочого дня в разі появи фінансових проблем – замість звільнення працівників.

Робочий тиждень британців триває в середньому 44 години, португальців – до 48 годин. Хоча, як стверджують місцеві фахівці ринку праці, це не означає, що увесь цей час люди тут виконують лише свої робочі обов’язки.

Звісно, є ще представники Азії – працелюбні японці та китайці. Стандартний контракт у Японії тих же 40 робочих годин на тиждень, хоча відомо, що для кар’єрного зросту офісних працівників тут необхідно працювати трохи більше. На практиці це означає затримку щовечора на роботі, а також працю по суботах. У Китаї середній робочий день триває до 10 годин, суботи переважно робочі.

Українці готові заробляти лише за кордоном

Цікаво, що українці, потрапляючи за кордон, готові працювати навіть понаднормово – аби платили відповідно.

До прикладу, багато промислових підприємств Польщі працюють у три зміни. Якщо є така можливість (коли не надто ретельно контролюється дотримання трудового законодавства), наші заробітчани готові працювати по дві зміни поспіль (8+8 год.), а також у вихідні, особливо якщо за це дають надбавки.

Тут у людей цілком інша мотивація – ти приїхав із робочою візою на півроку, тому потрібно працювати максимально, аби побільше заробити. Адже в Україні ще спробуй знайди підприємство, на якому платитимуть від 60 грн. за годину (9 злотих) – або від 480 грн. на день і вище.

А от серед тих, хто залишився в Україні, панують геть інші настрої: у нас торік навіть реєстрували петицію із вимогою скоротити робочий тиждень до середньоєвропейських 35 годин. Мовляв, краще працювати три дні по 9 год, і один – 8 год., тоді нібито ефективність буде вищою, а тривалість життя – більшою.

На практиці ж переважна більшість українців працюють стільки, скільки… вимагає працедавець. При цьому понаднормові чи інші бонуси – це теж виключно добра воля власника фірми, для якого найчастіше головним є виконання замовлення, а не трудове законодавство.

У нинішній ситуації на ринку праці наймані працівники особливого вибору не мають: або працюєш, як скажуть, або будеш шукати роботу. І дуже часто це стосується як приватного, так і державного сектора.

Вихідних забагато?

Член українського товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран вважає, що в нашій країні проблематика економічного зростання упирається в лінощі та популізм.

«Як підвищити ВВП на екстенсивній основі? Зробіть суботу робочим днем ​​(як, наприклад, в Індії), приберіть вагон непотрібних свят (на рік 52 тижні - тобто +51-52 суботи, плюс приблизно 10-12 непотрібних вихідних, разом плюс 64 робочих дня), і буде Вам зростання, хоча і за непорівнянною тимчасовою базою», - пропонує експерт.

Він звертає увагу на те, що десь від 2009 року ми повернулись до групи країн, що розвиваються, тож «соціальні стандарти Швеції або Фінляндії нам недоступні тому, що наша  економіка на рівні Пакистану, Алжиру або Єгипту. Очікування населення не співмірні з економічним базисом, а от бажання чогось позбутися, щоб цей економічний базис підняти - немає жодного».

При цьому, за словами Шапрана, політики та еліта постійно думають про вибори, тож не можуть навіть пропонувати до обговорення такі питання, як скорочення кількості вихідних, робочі суботи, підвищення пенсійного віку чи платні медицина/освіта.

Щоправда, погоджуються з фінансовим аналітиком не усі. Зокрема, підприємець і письменник Володимир Співаковський вважає, що спочатку українцям потрібно забезпечити масовий фронт робіт, і лише тоді  можна сказати їм: «Ідіть працюйте і збагачуйтесь». Але коли усі бізнеси і заводи позакривати й сказати: «Йдіть просиджуйте штани», то свята не врятують.

Існує також думка, що коли наблизити оплату праці до європейського рівня (хоча б 3-5 євро на годину), то і в нас будуть працювати по 16 годин – приблизно як заробітчани у Польщі. Насправді для такого рівня оплати праці потрібен певний поштовх для  економіки, щоб сюди пішли інвестиції, почався інтенсивний підйом і т.д. В нинішніх умовах таку зарплату ніхто забезпечити не в змозі. 

Разом з тим, збільшення пенсійного віку, відміна свят чи робочі суботи можуть збільшити виробництво на кілька відсотків, проте не вирішать головні проблеми нашої економіки – сировинну залежність, шалену енергетичну неефективність. При цьому олігархи, які мають відношення до влади, зацікавлені хіба в тому, щоб люди працювали на їхніх підприємствах довше, більше і за менші гроші, а не будували власний бізнес – так людьми легше управляти і досягати результатів на виборах, переконаний підприємець Руслан Сєргєєв.

Коментарі для «Вголосу»

Дмитро Боярчук, виконавчий директор центру «CASE Україна»

Я думаю, що боротись зі святами - це неправильний підхід. Скасування кількох вихідних днів дасть певний ріст через низьку порівняльну базу, а далі від цього ефекту не буде жодного. Основне - не скільки працюють, а як. Для прикладу, держструктури, де більшість процесів можна було б автоматизувати (той же документообіг). Яка користь з того, що в держструктурах папірці будуть носити на один день більше через скасування свят? А різниця була б, якби ці документи почали «бігати» в автоматичному режимі. Я вже не говорю про те, що без частини державних функцій бізнес би активніше та продуктивніше працював. Або звітування: скільки людино-днів бізнес витрачає на звітування? Ви знаєте, що більша частина бухгалтерського звітування – це обґрунтування витрат, тобто для визначення податкової бази для податку на прибуток? Уявіть, що податок на прибуток замінили податком на виведений капітал – скільки б робочого часу та паперу заощадили! Тому думаю, що скасування свят нас в економічному плані не врятує.

Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру Разумкова

Я не думаю, що головні проблеми пов’зані саме з кількістю вихідних, треба радше вести мову про ефективність праці, про державне управління.

На жаль, система держуправління прямо не залежить від того, скільки днів ми працюємо чи відпочиваємо. У деяких країнах навіть йдеться про зменшення тривалості робочого тижня чи продовження відпусток тощо, і це не вважається ризиками для економічної активності. Тому я б акцентував все ж таки увагу на системі держуправління, яка так чи інакше повинна забезпечити і ефективність використання робочої сили, робочого часу насамперед через нормальні закони, через повноцінне виконання своїх зобов’язань, зменшення корупції тощо.

Вважається, що у разі збільшення оплати праці українці б краще працювали. Ви з цим погоджуєтесь?

Ну, по-перше, з Нового року підняли мінімальну зарплату – побачимо, що з цього вийде. Думаю, потрібно враховувати, що заробітна плата не береться звідкись. Зарплата – це частина доданої вартості, яка створюється в тій чи іншій країні. Якщо в нас низькотехнологічне виробництво, низький рівень інвестицій, який не дозволяє забезпечити високу продуктивність., то і рівень зарплат навряд чи може підніматись автоматично.

На І місце я б ставив якість і організацію праці, а вже на цій основі можна підвищувати  зарплату. Бо подивіться на цей рік – уряд планує зростання економіки на якихось 2%, а мінімальну зарплату він підняв удвічі. Навряд чи це ефективний механізм.

Так, у нас заробітні плати потрібно підінімати. Але от такі величезні «ножиці» - навряд чи вони принесуть дійсно реальне зростання доходів. Таке ж і зростання має бути, але не забувайте, що тут дуже багато ризиків – ризик інфляції, безробіття, неповної зайнятості і т.ін. Зрештою, ми через квартал-два побачимо, як розвивається цей наш експеримент щодо підвищення мінімальної зарплати.

В тему

До кінця лютого уряд Польщі повинен визначитися стосовно законодавчої пропозиції «ПіС» заборонити торгівлю у неділю. Прогнози експертів невтішні – це може спричинити звільнення близько 36 тис. поляків. А за оцінками PwC, обороти у сфері роздрібної торгівлі можуть впасти на майже 10 мільярдів злотих, пише tvn24bis.pl. При цьому загальна сума збитків для польської скарбниці може сягнути 1,8 млрд. злотих. Прогнозують, що найбільше постраждають великі торгові центри, а особливо – сектор торгівлі одягом.

 

Юрій Сколоздра, «Вголос»

 

ІА "Вголос": НОВИНИ