Базис російської агресії

Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"
 1.Московські інсинуації

Фронт брехні та аморальності став домінуючим у нинішній Росії. Лише незначне число демократично налаштованих росіян чинять опір диктатурі В.Путіна і його політичним маргіналам, що разом поставили себе над усім демократичним світом.

Політика Путіна перетворилася в практику колоніального поневолення сусідніх народів і стає небезпечною для всього цивілізованого світу.

Вся зовнішня і внутрішня політика російського пануючого істеблішменту перетворилася на суцільну брехню, що було притаманним сталінському і гітлерівському режимам та їх одіозним послідовникам.

В Росії, як ми уже писали, симбіоз імперіалістів та комуністів, який є фундаментом влади кремлівського господаря.

Путін та його васали активно звинувачують українців, як в середині Росії так і на міжнародному рівні, в антисемітизмі, фашизмі та неонацизмі, але сьогодні демократичний світ знає, що ці антилюдські болячки – найбільше притаманні саме Росії. Ксенофобія у Росії аж зашкалює. Тепер до звироднілих дій російських політичних маргіналів додалася ненависть до слов’ян-українців. Насильство над людським сумлінням є притаманною рисою московитів, ще від часів Володимиро-Суздальського князівства!

Незважаючи на російську урядову брехню, Україна є демократичною державою. І саме цього боїться Путін. Особливо боїться Майдану, який рано чи пізно повстане у Москві. Загарбання Криму, національне приниження українців, загарбницька і злочинна політика російських правителів мимоволі спонукають до цитування  відомого українського поета Євгена Маланюка, який різко осудив російський імперіалізм цими рядками:

«За набої у стінах Софії

За кров Базару і Крут 

Хай же хижеє серце Росії

Половецькі пси роздеруть».

2.Антисемітизм в Росії

Антисемітизм завжди існував, як у  Московському князівстві, так і в імперії Романових і в сталінському СРСР, є він і в нинішній путінській Росії. Звернімося до фактів.

На 1897 р. в Російській імперії проживало 5,1 млн. євреїв. з 1881 р. тут почалися інтенсивні погроми єврейства, що тривали до 1884 р. Кілька десятків євреїв було вбито і сотні поранено. Від 3 травня 1882 р. запроваджувалися «Тимчасові правила», які забороняли євреям поселятися і володіти майном у великих містах та містечках. За цим актом євреям заборонялася торгівля в неділю та в християнські свята.

Російські астрологи від політики спрямовують найбільше брехні в бік Галичини, яка ніколи не корилася московським зайдам. Але це знову інсинуації бо ж за кілька сотень років співіснування українців і євреїв Львова, за час панування поляків та австрійців, не зафіксовано в історії ні одного вбивства чи переслідування євреїв галицькими українцями, а навпаки ці народи часто виступали спільно проти своїх гнобителів: і в Галицькому сеймі, і в австрійському парламенті, і в польському парламенті. У лавах УГА билося біля трьох тисяч євреїв-січових стрільців, половина яких загинула за волю України.

В Росії було навпаки. В 1905 р. у «Маніфесті 17 жовтня» євреї не отримали якихось гарантованих прав. І в тому ж році по Російській  імперії прокотилася чергова хвиля єврейських погромів. В 1911 р. там же була організована сумнозвісна «справа Бейліса». І ще нагадаймо російським шовіністам і те, що всі єврейські релігійні та політичні рухи зародилися саме в Галичині і частково на Великій Україні (Умань).у Львові, в самому центрі поряд проживали євреї, українці та вірмени і ніяких конфліктів між ними не було.

В буремні 30-і – і напочатку 40-вих років ХХ ст. непорозуміння між українцями та євреями спровокував більшовицький режим Йосифа Віссаріоновича.

Ніхто і ніколи з російських вчених чи політиків не підкреслює злочинної політики більшовиків проти євреїв у 1939-1941 рр. Сталін та його кліка знали про звіряче ставлення нацистів до євреїв, але вони не заступилися, особливо за польських євреїв з етнічних земель Польщі і Галичини. Саме російські комуністи дозволили гітлерівцям знищити мільйони євреїв. А тоді Адольф Алоїзович був близьким приятелем вусатого монстра. Тому чекісти і «пролетарська» міліція не впускала польських євреїв до переходу через р. Збруч у червні 1941 р. Комуністичний режим, за цей злочин, теж мав би відповісти на Нюрнберзькому процесі. Але тоді переможців не судили.

Після війни, з наказу Сталіна, у травні-липні 1952 р. був організований штучний судовий процес над єврейським антифашистським комітетом, де на лаві підсудних опинилося 110 євреїв і з них – десятьох розстріляно, а інші отримали по 5-10 років тюрем. В 1953 р. знову ж таки організовано переслідування євреїв у так званій «справі лікарів» і боротьба з «безрідним космополітизмом» була широко практикована в СРСР.

В УПА воювали сотні євреїв і чимало з них загинуло, виборюючи волю Україні. Отож з вислову Путіна, вони теж були «бендеровцамі». Нагадаймо  «чорній сотні» нинішнього російського імперіалізму, що разом з українськими дисидентами та шестидесятниками боролися проти режиму Ю.Даніель, А.Гінзбург, Ю.Орлов, А.Сахаров, Олена Бонер та інші.

І нині на всеукраїнському Майдані, пліч-о-пліч з українцями стояли євреї, росіяни, білоруси, вірмени, грузини та представники інших народів.

Політичне нахабство кремлівського агітпропу є облудною інсинуацією, що підсилює зливу безвідповідальної брехні. Нинішні гонителі історичної правди є типовими «временщиками» в політиці. Їх не навчила доля  І.Грозного, Олександра ІІ, В.Лєніна та Й.Сталіна.

Цитуємо цікавий документ, який підсилює вищесказане. Для читачів. Лист М.Горького (червень 1915 р.) до С.Малишева. «Вы не можете представить что теперь делают с еврейским населением Польши. Уже выслано до полумиллиона, высылали по 15-20 тысяч все еврейское население городов, в 24 часа! Больных детей грузили в вагоны как мороженый скот, как поросят. Тысячами люди шли по снегу целиной, беременные женщины дорогой рожали, простужались, умирали старики, старухи. Ужас! Говорят, что массовое обвинение евреев в измене, предательстве вызвано желанием объяснить наши военные неудачи и задушить действительное предательство мясоедовых и Ко» (Сочинения. Т.29, с.336-337). Аналогічною є політика Путіна щодо України і Криму. Сьогодні в Росії антисемітизм знову набуває великих обертів. Російська державна машина сприяє поширенню ксенофобії, неонацизму, процвітанню грубих форм насильства, як це було в Криму. Прикладом того, є постійна образа відомого російського співака Макаревича, який із національних прапором йшов на чолі колони протестуючих проти анексії Криму і грубого порушення територіальної цілісності України. 

ІІІ. Сумерк Криму

Ще нещодавно, зрештою і сьогодні в Криму, товпи екзальтованих суб’єктів заповнили вулиці Сімферополя, Севастополя та Керчі скандуючи: «Россия!, Россия! І т.д. Підігріті тотальною брехнею Кремля і підтримані російським окупаційним чоботом кримські сепаратисти, очолювані платними агентами, проголосували за вихід зі складу України і приєднання до Росії. І не треба твердити того, що їх заставляли «зелені чоловічки», різного роду «ті тушки» чи одіозна кримська влада. Місцеві жителі, у переважній більшості, самі того хотіли, крім українських патріотів та кримських татар, які знають ціну російської державної «ласки».

Що чекає Крим? Щасливого життя в обіймах путінської Росії. А його ж не буде. Цьогорічний курортний сезон – похований загарбниками, бо ж ніхто не захоче відпочивати під стволами автоматів і не контрольованістю так званих «сил самооборони». Отже, тисячі сімей залишаться без засобів існування. Ціни на товари першої необхідності і на харчі стрімко повзуть вгору. Інтернет наповнений воланнями кримчан про те, де знайти бензин. А Москва поки що тільки обіцяє … Розірвано економічні зв’язки з материковою Україною, а це призвело до падіння бізнесу і зростання безробіття. Руйнуються сім’ї, а разом з тим наростає озлоблення. Навіть старі  сталіністи уже не посміхаються. Ліки теж пішли вгору і їх уже різко забракло в аптеках. Поки що в банках і касах лише повно російських монет.

Традиційно окупованим територіям Путін обіцяє «золотий  дощ», але він дуже короткотривалий. Згадаймо Придністров’я чи Абхазію. Про російські паспорти в Криму і приписки у них – вже ходять веселі анекдоти. Будівництво житла уповільнилось, якщо взагалі не припинилось, бо дороговизна не по кишені молодим кримчанам. Вони це невдовзі відчують. Кримські порти дуже швидко відчують європейське і світове несприйняття сфальсифікованого референдуму і зміну статусу Криму. Наростаючий хаос на півострові призведе до зростання криміналітету та інших королів, притаманних російському суспільству. Московська влада, отримавши Крим, поступово почне забувати за свої обіцянки і за тих, хто так щиро кричав: «Расія, Расія…», адже у Путіна та його уряду – маса своїх невирішених проблем, що породжують хаос і соціальне напруження. Неподалік палаюча Чечня – туди йтиме шлях кримських юнаків, а там стріляють…

Це не опис Армагедону, а опис копії життя будь-якого російського регіону. Додаймо алкоголізм, наркоманію, розлучення і т.д. і т.д.

Кримські татари уже вимагають національної автономії. І мають рацію, адже вони корінні жителі півострова. Знаючи захланну політику Росії, її імперську зажерливість і відсутність демократії – кримські татари посилюватимуть тиск на окупаційну владу та її маріонеток, а посилення репресій проти татар призведе до збройного опору і зростання мусульманського фундаменталізму. Союзники негайно знайдуться.

Кримським сепаратистам шлях у Європу буде закритий, щойно Україна отримає безвізовий режим . Це лише дещиця цього, що чекає Крим в недалекому майбутньому. 

 


КОМЕНТАРІ

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Завантаження...
RedTram