Інтегральний тероризм Московії

Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"
Росія завжди була терористичною державою, завжди, від своїх пракоренів, від формування її монголоїдного обличчя і дотепер.
Довгі роки слова «тероризм» та «тоталітаризм» в СРСР були або заборонені, або замовчувалися, як і дії велетенської країни в цих напрямках. Ці терміни приписувалися арабам, ІРА, деколи згадувалися червоні бригади, але це ніколи не стосувалось ні Росії, ні СРСР. З приходом до влади Путіна, цей термін приписувався тільки чеченцям, які вели нерівну боротьбу з окупантами, але напад російських військ на території Молдову, Грузію і Україну раптом відкрив суть російської «скриньки  Пандори», що називається тероризмом. Фарисейська маска злетіла моментально з імперського обличчя Росії і оголила історико-традиційну суть російського тероризму і агресії. Як правило, Росія хворіє тероризмом від часу Володимиро-Суздальського князівства.

Отож, Росія завжди була терористичною державою, завжди, від своїх пракоренів, від формування її монголоїдного обличчя і по-сьогодні. Князь Юрій Долгорукий тричі нападав на Київ і в 1154 р. таки захопив з його з великими жертвами  серед киян. Натомість суздальський князь Андрій Боголюбський у 1169 р. знищив Київ не гірше ніж їхній духовний нащадок - хан Батий. Офіційна Москва та її офіційні борзописці замовчували і понині замовчують злочини московитів. Терор, підкуп, брехня, політичне нахабство, були зведені у високий ранг зовнішньої політики всіх московських князів та царів. Ще з цих часів і понині, у Московії були відсутні цивілізовані стандарти внутрішньої і зовнішньої  політики. Нині, все по-аналогії з тамтешніми часами.

Московський князь Юрій Данилович використав в Орді весь набір підлості, підступів проти тверського князя Михайла. І в результаті – тверський князь був убитий, а Твер опинилась під владою Москви. Така ж доля чекала і тверського князя Олександра Михайловича, який за доносом ката і безпринципного правителя Івана Калити теж був страчений в Орді. У внутрішній терор став нормативним явищем в Московії. Неугодних чи авторитетних – труїли, вбивали або, у крайньому випадку, позбавляли майна. Так було і за часів князя Івана Красного, який труїв своїх бояр і особливо впливового Олексія Хвоста, а в 1453 р. така ж доля спіткала і князя Дмитра Шемяку.

З укріпленням і зміцненням Московської держави, терор розпочався і проти сусідніх народів. В 1522 р. московити організували переворот в Казанському ханстві, посадивши на престол казанських колаборантів - Шаха-Алі та Джан-Алі, а в 1552 р. московські садисти вирізали столицю ханства – Казань, не пожалівши нікого, як пізніше український Батурин. Казанське ханство остаточно було загарбане Московією. Звірства улюбленця Путіна – царя Івана Грозного викликали збройний опір татар, марі, чувашів та удмуртів, які що п'ять років відстоювали свою свободу.

Опозиції в Московії чи в Росії ніколи не було, малюти скуратови завжди були напоготові організувати опозицію і по-звірячому розправитися з нею. В часі опричнини було вбито сотні тисяч підданих і в тому числі князів Старицьких, Бєльських, Шуйських. Садист з царським скіпетром не пошкодував і власного сина Івана та кількох дружин.

Підкупом і підлістю була приєднана до Москви і Ногайська орда, а частина феодалів втекла на територію Криму, утворивши улус-Малих Ногаїв.

В російській історіографії, зрештою, як і в радянській чи путінській слова «загарбання», «пригноблення»  ніколи не вживалися. Агітпроп і тоді, і тепер працював без збоїв. Імперський реваншизм розповзався по Азії та Європі, а етнічні звірства стали нормою, московських «визволителів». Ознаки геноциду були в Казані, в Криму, на Україні, на Північному Кавказі, в Польщі та в Туві. І навіть серед малих північних народів. Тих – добивали горілкою!

Аналогічна ситуація була із Сибірським Ханством та його народами. Хана Едигера було вбито, а проти хана Кучума – кинуто стрільців і терористів купців Строганових, які мали завдання знищити це державне утворення. І знищили. І сьогодні в Росії славлять «подвиг» Єрмака, банди якого знищували цілі села тамтешніх народів.

Московським князям потрібний був самостійний, багатий Великий Новгород – Європейська держава цього часу. Після поразки новгородців від московської орди Івана ІІІ у 1471 р., ріка Волхов була червоною від тисячних жертв закатованих в Новгороді московитами.  В 1478 р. Великий Новгород був остаточно загарбаний Москвою – шляхом терору та агресії. Вже тоді укріплювалася і матеріалізувалася терористична суть Московської держави і наготові завжди була «п'ята колона», тобто місцеві зрадники та колаборанти.

Як нині в Криму чи в Донбасі. Так було в Казані, в країнах Середньої Азії, в Прибалтиці, Фінляндії, в Грузії. Ідея і чин – аналогічні, беззмінні на протязі кількох століть. Агресія і терор прикривалися словами: «визволення», «приєднання», «рука дружби», «братні народи», «спільна колиска», тощо.

В 1607 р. повстали остяки у Західному Сибіру, через рік, тобто в 1608 р. знову піднялися народи Поволжя, очевидно, від надмірної «братньої» опіки.

В 1639 р. кахетський цар Теймураз мусів «присягнути» на вірність, Москва, а в 1801 р. вся Грузія змушена була простягнути «руку дружби» Москві.

А як на Україні? Що тут чинив «братній» народ, гойдаючись у «спільній колисці»? Гетьмани Д. Многогрішний та І.Самойлович – закінчили своє життя в Сибіру. Туди ж царський режим відправив знаменитого кошового отамана Івана Сірка – за ним – фастівського полковника С.Палія, а в далекі Соловки останнього кошового П.Калнишевського. Петро І згноїв у казематах Петропавлівської фортеці наказного гетьмана П. Полуботка та його старшину, а вже в 1708 р. озвіріла солдатня улюбленця Петра І – фельдмаршала Меншикова, за наказом царя, вирізала столицю Мазепи – Батурин. Російські агенти викрали з Гамбурга племінника І. Мазепи – А . Войнаровського, який назавжди щез у Сибіру. Терор входив в моду Російської імперії, що почався з ранку стрілецтва.

В 1705 по 1711 р., незважаючи на російський терор, знову повстали башкири, марі та татари. Переслідування і знущання над народами Сибіру, Алтаю, та Далекого Сходу були такі масштабні, що в 1771 р. значна частина калмиків втекла до Китаю. Нині це провінція Сінцзян.

Російський імперіалізм у своїй експансії не мав меж. В 1796 р. російські війська під командуванням графа Зубова рушили в Персію (Іран), але щось не спрацювало і вже 12 січня 1801 р. за наказом одіозного царя Павла І 40 тис. російських козаків рушили на завоювання Індії. І знову не вийшло. Нині в Путіна не черзі Арктика.

Вісімнадцяте століття – це суцільний терор і війни Російської імперії проти своїх підданих і проти своїх країн-сусідів. Жорстоко придушено повстання казахського батира Срима, повстання башкирів під проводом Салавата Юлаєва, нещадно придушено повстання в Малій Орді. Цинічно, без будь-якої моралі, московські війська допомогли польській шляхті придушити повстання гайдамаків  під проводом  Гонти та М. Залізняка. Їх кров на руках московських зрадників. Ненависть до чужого, до окупованих земель і народів, нетерпимість до інших конфесій в царату не мали меж.

В 1794 р. російський фельдмаршал, а заодно цинік і рафінований садист О. Суворов в передмісті Варшави – Празі, наказав розстріляти і вирізати тисячі старців, жінок та дітей-поляків, хоч вони ніякого відношення до повстання не мали, а перед тим, цей катюга допоміг придушити повстання О.Пугачова. Про ці подвиги Суворова російська історія мовчить і по-сьогодні.

Семираміда Півночі – Катерина ІІ, німкеня на російському престолі, знищила український гетьманат, а в 1775 р. остаточно ліквідувала Січ. Разом з Австрією та Прусією, як пиріг, спільно ділили Польщу чи Річ Посполиту.

І в 1831 і в 1864 рр. російські карателі вбили тисячі поляків за спробу здобути собі волю.

Підло, жорстоко, по-зрадницьки Катерина ІІ, захопила Кримське ханство, усунувши від влади останнього хана Шагін Гірея. Її талановитими послідовниками стали Й. Сталін та В. Путін – щодо долі Кримських татар. У 1795 р. вона ж наказала жорстоко придушити повстання селян та ремісників у Курляндії, а ця територія була силою приєднана до Росії, як третя прибалтійська губернія.

У ХІХ ст. терористична рука російського царизму придушувала будь-які ознаки непокори чи прояву національної свідомості підкорених силою народів.

У 1808-1809 р. Росія загарбала Фінляндію, а генерал Закревський силою зброї придушив опір фінських селян. Понині Росія утримує фінські території, тремтячи від спогадів про зимову війну 1939-1940 рр.

В 1835 р. знову повстали непокірні башкири, а вже в 1837-1938 рр. вибухнуло повстання казахів під проводом Ісатая Тайманова. Десять років чинив опір Росії Кенисари Касімов в Казахстані, обстоюючи волю свого народу і волю своїх степів. Навіть якути піднялись проти російських поневолювачів, яких очолив Василь Монгари. Народний герой загинув.

Опір народів Північного Кавказу не вщухає і по-сьогодні. Кілька десятиліть боронив свої гори легендарний імам Шаміль. Росіяни знищували вбогі аули горців, вбивали чоловіків і жінок. І лише в 1859 р. впав високогірний аул Гуніб, а сам Шаміль опинився в полоні. Нині чеченців, інгушів та дагестанців Путін, як колись генерал Єрмолов, знову обіцяв «топити в сортирах». Але горці стоять! Ще й прийшли на допомогу Україні. Загарбницьку,терористичну політику царизму оспівав О.Пушкін, але Т.Шевченко засудив агресію Росії на Північному Кавказі.

Далі була Середня Азія. Тут «руку допомоги» місцевим жителям надавав відомий російський каратель генерал Скоболєв та генерал Черняєв. В червні 1865 р. карателі дали вказівку озвірілій солдатні вирізати жителів Ташкенту, а місто спалити. Пізніше, із такою ж жорстокістю було придушено, в 1875-1876 рр. повстання Пулат-хана.

Це лише дещиця від того, як «діяли» російські терористи-загарбники проти народів-сусідів. Про їх жорстокість описувати не будемо. В діях російських окупаційних властей не було гуманних засобів, а йшов підкуп місцевих зрадників, терор проти духовенства і національно свідомих представників «інородців», русифікація, звиродніння в гнобленні підкорених народів російськими чиновниками.

Весь цей арсенал тероризму та насильства передався більшовикам на чолі з Леніним-Сталіним, які вдосконалили його до витонченості, винищивши десятки мільйонів загарбаних ними народів. Їх естафету успішно переймає ВВП.

(Далі буде).

 


КОМЕНТАРІ

Загрузка...

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Завантаження...
RedTram
http://joxi.ru/82Q4PW8IjpQ3Lm