Істерія клаптикової імперії

Заслужений вчитель України, засновник групи аналітиків "Галицький аналітичний центр"
Захлинаючись від шовіністичного чаду, російські шовіністи, як і їх лідер, забули про всяке міжнародне право, ігноруючи міждержавні договори і, звичайно, мораль.

 В Росії істерія! Путін – національна гордість росіян! Захлинаючись від шовіністичного чаду, російські шовіністи, як і їх лідер, забули про всяке міжнародне право, ігноруючи міждержавні договори і, звичайно, мораль. Для путінської Росії цього поняття не існує. Тут діє мораль сили. Пригадаймо недавні «гебельсівські» лементи в російській Думі, в Раді Федерації чи з уст дволиких янусів – представників російського мистецького істеблішменту, типу задорнових, кобзонів, лещенків і Ко.

В цей же час «видатні» кримські «державні діячі» з кримінального оточення, виконуючи слухняно волю московського патрона, уявляючи себе наполеончиками, організували на півострові гореспектакль із референдумом щодо незалежності Криму «забувши» при тому, що не вони і їх здеморалізовані прихильники, не є господарями Криму, а кримські татари, які рано чи пізно утворять свою, дійсно національну автономію. Такий хід історії.

Російське керівництво і їх маргінали у Криму мусять пам’ятати, що за все доведеться відповідати. За все! За загарбані чужі території, за мільйонні жертви, за відсутність в росіян колективної відповідальності. Звичайно, не у всіх.  А тепер звернімося до історії, яка, як казали древні, є вчителькою життя. Майже до середини ХХ ст. у Великій Британії ніколи не заходило сонце від Канади до Австралії і це, при тому, що Англія все ж таки була цивілізованою державою. Тепер вона майже опинилася у своїх національних кордонах. Більшість колишніх імперій перестали існувати, а їх колонії вибороли незалежність.

Те саме чекає Росію. Імперська хода спинилася в 1991 р. і ця громіздка хода призупиняється вже сьогодні. Путінський збройний  оскал може лише на певний час затримати об’єктивний поступ історії, але не зупинити його назавжди. Путін вважає себе холодним прагматиком, не усвідомлюючи того, що він та його оточення перебувають у віртуальному світі бо ж саме таким себе уявляв і його васал – Янукович.

Російські правителі всіх мастей не люблять об’єктивної оцінки ходу історії, не люблять статистики і діють, як типові латиноамериканські чи африканські диктатори, тільки із поржавілою ядерною довбнею в руках.

Це нічого, що Путін і його підручна громада в особі російської Думи, грубо ігноруючи міждержавні договори, загарбали українську територію – Крим та «исконно русский город – Севастополь». Слід би їм пам’ятати, що ці «исконно русские» землі треба буде повертати. Обов’язково! Бо були вони захоплені, а на папері – «возз’єднані», «приєднані», «добровільно входжені» як колись Україна, країни Балтії, країни Закавказзя, Тува чи народи Поволжя. Рано чи пізно Росія буде змушена повернути Україні Крим, загарбаний так підло, Японії  острови Зелений, Шікотан, Кунашір, Ітуруп, що входять до Курильської гряди. Будьмо об’єктивними, Японія, без сумніву, була мілітариською державою і проводила загарбницьку політику у басейні Тихого океану, але вона не нападала на СРСР, а навпаки, 5 серпня 1945 р. СРСР заявив про денонсацію пакту про нейтралітет, а 9 серпня почав війну з нею. Радянські десантники 1 вересня 1945 р. висадилися на південні острови Курил і вже їх ніколи не покинули. Отож, Японія має моральне право, в умовах тотального порушення Росією міжнародних договорів, вимагати від неї повернути Курільські острови і на додачу – південний Сахалін.

Скромна нейтральна Фінляндія, що вирвалася від російської опіки, пам’ятає про Зимову війну 19391940 рр., коли радянські полчища вторглися на її територію, знову ж таки підступом, хоч і зазнали величезних втрат, все відторгли від Фінляндії велику територію, до речі, незаконно. І її доведеться повертати, як і карелам, що теж мріють про своє державне утворення. Мають на те Боже і природнє право.

 Крім того, треба повернути Естонії частину її території в районі р. Луги, де ще донедавна в хащах стояли старі естонські прикордонні стовпи! Автор їх бачив, як і бачив залишки фінської укріпленої «лінії Маннергейма» в Ленінградській області.

І найбільш сміхотворною «исконно русской» територією є Східна Прусія – нині Калінінградська область, що стала анклавом далеким від Росії. Це нічого, що Кенінсберг є Калінінградом. Німеччина теж захоче возз’єднати свою територію зі всією Прусією.

Про указ Президії Верховної ради СРСР «Про колективне зрадництво народів», що був прийнятий у 1946 р. нинішнє російське керівництво воліє мовчати. Згідно цього указу відбулися масові депортації німців Поволжя, кримських татар, чеченців, інгушів, калмиків – усього 14 націй і народностей. У якій країні таке ще відбувалося? Хіба у фашистській Німеччині.

Про Північний Кавказ ми уже писали. І тут «союз нерушимій» не спрацьовує. Хоч Путін обіцяв втопити всіх борців за волю Чечні, Дагестану чи Інгушетії в "сартирах", але щось не вийшло. Народи Північного Кавказу пам’ятають багатолітню боротьбу за незалежність під керівництвом гордого Шаміля, пам’ятають і відважно воюють і нині, виборюючи свою свободу.

Російські шовіністи, щоб швидше русифікувати казанських татар, заборонили їм навіть впровадити латинський алфавіт, але Казань пам’ятає озвірілу російську солдатню Івана Грозного, яка в 1552 р. вирізала жителів столиці Татарстану, як пізніше український Батурин і тому тут сепаратиський рух є досить високим і організованим.

Поступово, але невпинно прокидається мусульманство Поволжя. Навіть у Калмикії, яка ще у 1989 р. і в подальших роках продемонструвала бажання мати свою державність. Зрештою тут, в Поволжі, витав дух нескореного Салавата Юлаєва, як у Якутії Василя Монгари, як у ненців дух Вауля Петтоміна.

Мало хто знає про те, як московські шулєри поставилися до Туви. Тува ніколи не була колонією Росії. В 1921 р. була утворена незалежна Народна Республіка Танну – Тува, яка з 1923 р. отримала назву Тувинська Народна Республіка.

В роки Другої світової війни тувинці надали СРСР величезну матеріальну допомогу і навіть воювали у складі червоної армії, але Сталіна це не влаштовувало і Тува 14 жовтня 1944 р. «добровільно» увійшла у склад Радянського Союзу. Ми дякуємо народу Туви, що в 1944 р. вони передали Україні 27 тисяч корів. Далі тувинці, як і українці відчули на собі «ласку Кремля». Тува перетворилася в Тувинську АРСР, а її державні незалежницькі інституції були ліквідовані. Московські можновладці і надалі замовчують події у столиці Туви – Кизилі, де в 1989 р. тувинці, пригадавши всі «ласки» Кремля, підняли повстання проти окупантів і лише крупні загони російських спецназівців придушили це повстання, але тоді потерпіло чимало росіян, що були вбиті у ході цих подій. Тувинці не забули долю своїх лідерів – Мунгуш БуянБатира та КууларДондука.

Не знаю що виграв народ Придністровської республіки від російського сценарію розколу Молдови. Молдова зробила великий поступ, впритул наблизившись до Єврозоюзу і безвізового режиму. Путінський сценарій створити з Північного Причорномор’я та Придністров’я російський анклав не спрацює і ця територія рано чи пізно знову возз’єднається з Молдовою і російські окупаційні війська будуть змушені покинути цю «смирновську обитель». Аналогічна ситуація буде в Південній Осетії та Абхазії, які були насильницькі відірвані російським окупаційним чоботом від Грузії.

Собіратель русскіх зємєль ВВП призабуває і про проблеми зі своїми східними територіями, зокрема Приамур’ям та Примор’ям. Ці величезні території були під контролем цінської імперії Китаю, коли імперіалістична Росія нав’язала Китаєві нерівноправні колоніальні договори – Нерчинський (1689), Айгунський (1858) та Пекінський (1860) за якими вищезгадані території були колонізовані росіянами на чолі з царським сатрапом МуравйовимАмурським.

Нинішній стратегічний партнер Росії – КНР цього не забуває. Згадаймо події на о.Даманському у 19681969 рр. Нині на Далекому Сході уже почалася поки що тиха китаєзація вищезгаданих територій. І про це теж слід пам’ятати В.Путіну, що взяв на себе ганебну роль відновлювача Російської імперії. Він поспішає бо за висловом американського сенаторареспубліканця Джона Керрі «Росія – це автозаправка, що маскується під країну». Це так. Російська велич і нахабство залежить від нафтогазової труби, а її потік у світові нафтосховища меншає з кожним рокомі за твердженням фахівців у цій галузі – десь до 20202025 рр. нафтогазовий потік пересохне. І тоді розпочнуться події,  описані вище, тільки у ширших масштабах.

Депутат російської Думи Ємельянов заявив, що сепаратизм нині існує в усіх суб’єктах РФ і це дійсно так. І від національних вибухів Росію поки що рятує те, що місцева еліта щедро оплачується Кремлем. Але нафтодолари невдовзі вичерпаються…

Путін нещодавно підписав низку суворих законів проти сепаратизму в Росії. Отже, Кремль уже відчуває загрозливу ходу і ніякі закони на папері його не стримають.

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

Завантаження...
RedTram