[media=160552,160553,160554,160555]
Ви ще трохи тут затримаєтесь, і самі станете учасниками прес-конференції, - лякали вчителі своїх школярів, які саме оглядали палац Потоцьких і жваво фотографувались та «селфились» у золотій залі, поки до неї сходилися журналісти.
Класні стільці, я таких ще не бачила, давайте хоч хвилинку посидимо.
Діти, нас сюди тільки на хвилинку пустили. Давайте я вас сфотографую, і виходимо, не заважаємо.
Їм на зміну йдуть і йдуть журналісти – усі хочуть дізнатись таємницю злочину століття: куди зникли стародруки. Камери вишиковуються перед «президією» настільки щільно, що гендиректора галереї мистецтв та його колег видно лише в дзеркалах.
«Рік почався дуже сумно. Настільки, що склалось враження, ніби ми втратили дуже близьку, рідну нам людину», - трагічно розпочинає Оксана Козинкевич, завідувачка відділу європейського мистецтва.
Далі вже гендиректор Тарас Возняк додав оптимізму, нагадавши про зникнення «Апостола» Івана Федоровича з київської бібліотеки ім..Вернадського, а також 40 стародруків – з Національного музею у Львові.
«У нас зараз відбувається звірка - вона ще не закінчена - Музею мистецтва староукраїнської книги. Перевірено лише кириличні стародруки, друковані латиницею ще не перевіряли, як і бібліотеку видань XIX ст. Але й без того ми були шоковані. Довелося звертатись до Нацполіції, до СБУ», - нагнітав далі пан Возняк.
І коли вже навіть цинічні журналісти готові були розридатись, нарешті перейшли від емоцій до фактів.
Отже, звірка виявила «безпрецедентну відсутність 95 стародруків плюс двох рукописів», а також - факти підміни стародруків (йдеться про твори до 1700 року). «Тобто, масштаб катастрофи є непорівнюваний з тим, що коли-небудь в Україні траплялось», - трагічно прорік пан Возняк.
Після цього журналістам демонстрували інвентарні книги з пошкодженими зшивками і розірваними сторінками та скаржились на «крайню невпорядкованість фондів».
Цікаво, що близько року тому, за словами головного зберігача фондів Ігоря Хомина, десятки томів цих інвентарних книг на вимогу Мінкульту перефотографовували та заводили в електронну базу даних. І тоді нібито усі вони були цілими. Хоча насправді це зовсім не означає, що описані в них книги також були на місці.
Ну а далі трагічна прес-конференція перетворились на якусь трешову виставу. Журналісти почали вимагати конкретики – наприклад, коли проводилась остання звірка стародруків, і чи було тоді зафіксовано зникнення якихось книг, хто і як охороняє давні книги, і на скільки цінними є відсутні екземпляри.
У відповідь вони почули, що остання звірка проводилася років 5… чи 8 тому, тож сказати, коли саме зникали книги, не можна.
Що серед зниклих є перші львівські видання Євангелія, видання Михайла Сльозки та, моживо, книги Івана Федоровича «Біблія» та «Новий завіт», які через Інтернет продають за ціною $300 тис. - $400 тис.
Що можливі набувачі львівських стародруків – очевидно, люди впливові, і «тиснути можуть не лише на мене, але й на ЗМІ», попередив Возняк.
Крім усього, він визнав, що зі зберіганням є проблеми: по-перше, це приміщення, в якому колись була «підсобка» будівників львівського метро – тож умови там не зовсім для зберігання книг. По-друге, там хоч і є чотири сторожі, проте одній пані вже є 80, а її молодший колега невдовзі святкуватиме такий же поважний ювілей. «Побоюючись за них та за долю сховища, я наприкінці минулого року виставив там пост поліції охорони – ми справді боялися підпалу», - зазначив Возняк.
«Я хочу зробити заяву», - раптом із залу піднялася невисока жіночка і вийшла до телекамер.
«Це напад на мене і добре ім’я мого батька Бориса Возницького. Я наполягаю на тому, щоби Тараса Возняка усунули від керівництва на час розслідування і тотальної перевірки усіх фондів», - заявила Лариса Возницька, екс-директор Львівської галереї мистецтв. Вона також зазначила, що влітку під час попередньої звірки стародруки були на місці. «Я не впевнена, що вони зникли. Треба спочатку усе до кінця перевірити», - заявила вона. І додала, що цією справою повинні займатись правоохоронці, а вона готова їм усіляко допомагати.
Пані Лариса також заявила, що Тарас Возняк «неадекватно ставився до роботи самого Бориса Возницького», і що перед його загибеллю він в Адміністрації Президента просив собі посаду голови галереї мистецтв. «Йому відповіли, що там же ще керує Возницький. І через 10 днів батька не стало», - нагадала Лариса Возницька.
Під час цього спічу організатори прес-конференції ніяк не виявили свого невдоволення публічним виступом візаві.
Ще однією несподіванкою стала поява із зали завідувачки відділом Лариси Спаської, яка через лікарняний не надала панові Возняку пояснень за результатами перевірок про зниклі книги. Вона доповнила загальну картину цікавими штрихами про те, що у приміщеннях фондів та експозиції в 2002-2004 роках не працювала сигналізація. А під час пограбування у 2002 році було вкрадено ксерокопії¸ а не оригінали стародруків.
Після усих цих несподіваних реплік можна лише поспівчувати правоохоронцям, які розслідуватимуть цю заплутану справу львівських стародруків. А ще – чекати нових цікавих звісток: адже залишились незвіреними латиничні стародруки, а крім того, Тарас Возняк анонсував звірку творів в Олеському замку та на інших об’єктах, що належать Львівській галереї мистецтв.
Сподіваємось, що ще за нашого життя ми довідаємось, хто, що і за скільки продав національні надбання.
Юрій Сколоздра, «Вголос»
-
ІА "Вголос": НОВИНИ