5 вересня – перший день роботи новоутвореного Вищого антикорупційного суду України.
Минулого року у червні Верховна Рада ухвалила закон про його роботу, а Петро Порошенко призначив 38 суддів і вони склали присягу. Але на цьому думки суспільства розбіглись.
Одні стверджують, що суд буде ледь не панацеєю для країни, яка «забуксувала» у корупції, і зможе притягнути корупціонерів всіх рівнів до відповідальності. Інші ж кажуть, що це буде ще один орган на зразок НАЗК чи НАБУ з мінімальною ефективністю.
Отож, чи потрібен в Україні зараз такий суд, як він співпрацюватиме з іншими антикорупційними органами і чи буде ефективним? Про це ІА «Вголос» дізналось у кандидата юридичних наук Анни Маляр, правозахисника Євгена Захарова та адвоката Сергія Войченка.
Чи потрібен зараз в Україні Вищий антикорупційний суд?
Анна Маляр:
Антикорупційні органи очолювали топ-корупцію.
Я досліджувала досвід впровадження антикорупційних судів у інших країнах тому, що це рекомендація, яку міжнародні організації і спільнота дають країнам, які перебувають у корупційній кризі. Україна – не перша держава, яка іде цим шляхом. Так от, досвід роботи такого суду в інших країнах є доволі сумнівним. Чому? Тому що ідеальної системи протидії корупції насправді немає і ключовою в цьому питанні є політична воля влади. Якщо вона є, то будь-який обраний шлях дає результат. Я не можу прогнозувати роботу теперішньої влади, оскільки я ще не бачила конкретних кроків, а, власне, суд обирався ще під час президентства Петра Порошенка. Я можу сказати лише по тих тенденціях, які були очевидними протягом попередніх 5-ти років: створені додаткові антикорупційні органи, які були виведені із правоохоронних органів, стали окремим королівством, у якому відбирають підозрюваних одне від одного. Ці справи так само нічим не завершувались, але я припускаю, що ці справи завершувалися не просто так, а за гроші. Можливо, якраз оці антикорупційні органи і очолювали топ-корупцію. Я роблю таке припущення, оскільки я не можу стверджувати напевно, саме через абсолютну відсутність результатів роботи.
Що стосується антикорупційного суду, то він себе ще жодним чином не заплямував, і, можливо, якщо є політична воля у нинішньої влади, якраз він і стане відправною точкою, коли весь цей комплекс антикорупційних органів нарешті запрацює як антикорупційні органи, а не як верхівка корупції.
Євген Захаров:
Проблема у тому, що наш суд є залежним і він не може бути справедливимЦе питання вже, можна сказати, втратило свою актуальність, оскільки суд вже створений і почав свою роботу. Наскільки він потрібний, буде зрозуміло після того, як суд деякий час попрацює, і ми побачимо, наскільки він незалежний і справедливий.
Майже усі підтримали ідею створення антикорупційного суду. Це і міжнародні інвестори, і політичні сили, і особливо антикорупційні органи, які вважали, що у них нічого не виходить у звичайних судах тому, що там не хочуть виносити вироки корупціонерам. Насправді, я вважаю, причина полягає у низькій якості їхніх обвинувачувальних висновків, які вони подавали до судів.
Коли точились певні дискусії щодо доцільності створення цього суду, я завжди казав, що насправді головна проблема не у відсутності такого спеціалізованого суду, а в тому, що наш суд є залежним і він не може бути справедливим. Наші суди відчувають тиск з різних боків. Наше суспільство, у свою чергу, очікує, що пересаджають усіх корупціонерів, і думає, що від цього стане краще жити. Це, як на мене, теж помилкова думка.
Корупційні справи ані трохи не складніші, ніж усі інші, і їх могли б розслідувати звичайні суди. Головне – це якість досудового розслідування.
Сергій Войченко:
Схоже, що суд буде діяти однобокоЯ вважаю, що створення антикорупційного суду в Україні не було потрібним, адже судова система, яка була створена і була прописана в конституції, є самодостатньою для того, щоб виконувати завдання, зокрема, щодо розгляду кримінальних проваджень корупційного характеру. Фактично держава під конкретний орган намагалась створити конкретний суд. Отже, можна дійти до смішного і створювати під кожний орган поліцейський суд чи ще якийсь. Є загальна судова система, і в принципі суди розглядали усі справи, які до них надходили. Виділення в окремий розгляд справ, на мою думку, може порушити права громадян. За яким методом ці справи будуть відділятись? Схоже на те, що суд буде діяти однобоко, адже йому будуть закидати, мовляв, «ми створили антикорупційний суд і очікуємо від нього тільки обвинувачувальних вироків». Як же тоді об’єктивне дослідження матеріалів справи?
Як такий суд буде співпрацювати із іншими антикорупційними органами?
Анна Маляр:
Все дуже просто: на жаль, ми перебільшуємо значення кримінально-правового інструментарію у протидії корупції. Ми концентруємо всю нашу увагу на роботі правової і судової систем у антикорупційній діяльності. Насправді ж, так можна боротись лише із наслідками корупції, а не з її причинами. Із витоками повинні боротись у зовсім інших кабінетах. Тому правоохоронна система, за моєю оцінкою, – це 20% успіху антикорупційної роботи.
Як ці органи будуть між собою співпрацювати? Ні для кого не секрет, що ще за радянських часів завжди правоохоронні органи між собою конкурували, і у них була своя ієрархія. На вершині була служба безпеки, потім прокуратура та поліція, і вони завжди між собою «чубилися». Як вони працюватимуть зараз, це залежить тільки від того сигналу, який подасть влада. Я маю на увазі президента, бо він сьогодні сконцентрував у своїх руках усю повноту влади. Якщо зверху піде сигнал, як працювати, то усі ці структури дуже добре можуть між собою співпрацювати. Ба більше, всі ці органи влади будуть очолювати люди, які належать до однієї політичної сили. Я сподіваюсь, що їх не спіткає доля попередників, де навіть всередині однієї політичної сили починалися міжгрупові конфлікти. Надіюсь, що тут приставка «моно» стане не просто більшістю, а вони будуть монолітними.
Євген Захаров:
Управління «К» СБУ має припинити існуванняУ всіх цих органів насправді зовсім різні функції. Якщо НАБУ мають здійснювати кримінальне переслідування за корупційні злочини державних службовців вищого рівня (першого і другого рангу), то НАЗК має стежити в адміністративному полі за заповненням декларацій. У нас погано те, що корупцією займаються відразу багато правоохоронних органів, це правда. Під час обрання нового президента слід було відразу позбавити Службу безпеки України можливості розслідувати корупційні та економічні злочини. Тобто управління «К» та інші управління, які займаються економічними злочинами, мають просто припинити існування. Тут просто треба навести лад.
Сергій Войченко:
Законодавством передбачено, що всі кримінальні провадження, пов’язані із корупційною діяльністю, передаються до антикорупційного суду з моменту початку його роботи. Ми вже бачимо ініціативи нового президента, який говорить, що не варто передавати всі справи, а лише деякі, оскільки суд тоді буде просто перевантаженим. Дійсно, українські суди наразі перевантажені справами, їх дуже багато, але проблема не лише в цьому, а й в тому, що до суду надходять кримінальні провадження дуже низької якості. Органи досудового розслідування часто не допрацьовують, і в суді виникають проблеми під час розгляду цих проваджень. Необхідно суворо дотримуватись вимог кримінально-процесуального кодексу України. Іноді органи досудового розслідування, зробивши пост у Facebook, вважають, що цього досить, «ліплять» справу із того, що є, і відправляють до суду. Пізніше вони вимагають якогось рішення. А рішення тоді не виходить таким, як того бажають органи досудового слідства.
Чи буде Вищий антикорупційний суд ефективним?
Євген Захаров:
Ефективність цього органу залежить від якості розслідування і якості обвинувачувальних висновків, тобто від того, з чим суд буде мати справу перш за все. І другий аспект – це кваліфікація суддів. Все залежатиме від їхньої незалежності та бажання бути справедливими. Важливо, щоб вони не корилися тиску, проханням і намаганням на них впливати. Інакше можна очікувати, що судді будуть відчувати цей тиск звідусіль.
Сергій Войченко:
Це дуже складне питання. Суд ще не почав працювати.
Поняття «ефективність», особливо у судовій системі, є дуже відносним. Судом завжди хтось буде задоволеним, а хтось – ні. Один буде задоволений тим, що він виграв справу, інший буде незадоволений тим, що він її програв.
Яким чином вимірювати ефективність? Швидкістю вирішення справ? Швидкістю розгляду справ? Швидкістю засудження? Чи тим, наскільки рішення буде задовольняти суспільство? Чи буде задовольняти юридичну спільноту або Національне антикорупційне бюро чи прокуратуру? Тому це питання є важким. Ефективність вимірюється багатьма критеріями. Якщо ми беремо для адвоката, то ефективність буде полягати в тому, що суд суворо дотримується букви закону і забезпечує належну реалізацію прав громадян України, справи яких будуть потрапляти на розгляд. Якщо ми говоримо про спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, то для них критеріями ефективності буде те, що суд буде закривати очі на всі порушення, які вони допускають під час досудового розслідування, і просто буде ухвалювати рішення відповідно до обвинувачень. Якщо ми говоримо про суспільство, то для нього це буде одним із елементів шоу, бо ніхто не буде вникати в юридичні подробиці. Люди будуть радіти, якщо когось засудили, доти, поки або самі не потраплять у суд, або поки туди не потрапить хтось близький.
Роман Гурський, ІА «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ