«Старший брат» на Балканах
В умовах розв’язання нової холодної війни проти Заходу, Москва давно зробила ставку на своїх балканських союзників - сербів, в яких є чимало причин ображатися на ЄС та США як за бомбардування, так і за перешкоджання відновленню югославської імперії. Сусідні народи традиційно називають сербів «росіянами балканського півострова», оскільки вони глибоко переконані в необхідності «об’єднати» всі слов’янські народи на Балканах в єдину державу, звісно ж, під керівництвом найстаршого брата - Сербії. Сербські націоналісти, подібно до росіян, є адептами ідеї, нібито всі слов'яни - один народ, і лише злісні католики, австрійці, турки чи албанці, шляхом завоювання та насадження своєї релігії, перетворили балканських слов’ян на окремі народи: словенців, хорватів, боснійців, болгар, чорногорців. Тож найкривавіша у другій половині ХХ ст. війна в Європі була розпочата сербами, які репресіями, вбивствами, підпалами, етнічними чистками намагалися примусити сусідні народи залишитися у складі їхньої Югославії, яка стала ненависною для більшості південних слов’ян.
Сьогодні на Балканах ніби то мирно: імперські амбіції Сербії придушено міжнародними бомбардуваннями та введенням миротворчих континентів, майже кожен народ колишньої Югославії отримав незалежність чи широку автономію, деякі республіки вже вступили до НАТО та ЄС. Однак в самій Сербії, навіть після повалення винуватця кривавих конфліктів Слободана Мілошевича та проголошення євроінтеграційного курсу, все далеко не так добре. В Сербії залишилося чимало противників ЄС та США, невдоволених європейським вектором розвитку націоналістичних партій, переконаних у визначальній ролі західних спецслужб у розвалі Югославії і бажаючих знову повернути силою колишню «слов’янську сім’ю» та земляків, які «томляться у хорватській чи косовській неволі». В Хорватії, Боснії та Герцеговині, Косово та Чорногорії залишилося чимало етнічних сербів, які невдоволенні поразкою сепаратистських проектів «Сербська Крайна», обсягом демократичних прав і свобод і прагнуть приєднання цих територій до Сербії.
Чорногорська провокація
В Кремлі не проти скористатися югославським сценарієм щоб розв’язати на кордонах ЄС ще одну війну і втягнути у неї потенційних і навіть дійсних членів НАТО. Відкрито югославську карту Москва використала в Чорногорії восени 2016 року, коли росіяни разом з сербськими націоналісти, які воювали на Донбасі, здійснили спробу державного перевороту в Чорногорії та вбивства прем’єр-міністра М. Джукановича. Коли євроатлантичні плани Чорногорії почали ставати реальністю, а країна вже робила останній крок до євроатлантичної інтеграції, ставлення Росії до Чорногорії різко погіршилося. Проросійська опозиція організувала акції протесту біля будинку парламенту. Прапори Сербії та Росії, портрети Путіна, сербських воєначальників та політиків часів Югославії, антинатовські, просербські та проросійські гасла стали типовою картиною «народного невдоволення».
Тоді світу стала відома шокуюча правда: двоє громадян РФ організували терористичну групу з сербів, метою якої було вбивство прем'єр-міністра Чорногорії Міло Джукановича. Заплановані теракти мали бути скоєні під час парламентських виборів в країні. Заколотники у формі, схожу на форму чорногорських спецпризначенців, мали проникнути в будинок парламенту і влаштувати розстріл опозиційної акції. Пізніше, чорногорська прокуратура з’ясувала, що росіяни надали лідеру сербських бойовиків Сінджелічу зброю, форму, і 200 тисяч євро на заколот. То ж РФ готова вбивати людей навіть у далекій Чорногорії, аби лише не випустити країну із зони впливу Бєлграда та Кремля до реальної незалежності і не допустити цивілізованого життя у Європі.
Реванш за Косово
Але чорногорський переворот, дуже подібний на сценарій російських спецслужб в Україні, провалився, тож Кремль сьогодні провокує новий конфлікт - цього разу в Косово. З РФ до Сербії доставили поїзд, розмальований у кольори сербського прапора з написом «Косово - це Сербія». Поїзд було відправлено у Косово, де його цілком логічно зупинили косовські підрозділи поліції. Президент Сербії Томіслав Ніколіч одразу ж висловили протест проти порушення залізничного сполучення і заявив про утиски сербського населення та готовність направити в Косово армію для захисту етнічних сербів. «Якщо вони будуть вбивати сербів, то Сербія готова послати свою армію». В цей час президент Косово Хашим Тачі, заявив, що поїзд з Белграда був провокацією, щоб створити привід для Сербії. А Сербія хоче загарбати територію північної частини Косово, де проживає 50 тисяч етнічних сербів так, як Росія зробила це із Кримом у 2014 році. Нове загострення ситуації на Балканах скоординоване в часі з масштабним протистоянням Росії та Заходу. І цього разу Сербія відчуває реальну підтримку Москви та бачить очевидну слабкість ЄС та США, які мовчки спостерігають за безчинствами Росії в Україні та Сирії. Тож ця ситуація для сербських націоналістичних сил є зручним моментом для повернення втрачених територій.
Сербія втратила контроль над Косово у 1999 році, коли авіаудари НАТО змусили Белград вивести свої війська з території, на якій сербці вбили 10 000 цивільних албанців. Протягом військової операції країн НАТО, що тривала 78 днів, завдано близько 2300 ракетно-бомбових ударів по 990 об'єктах на території Сербії і Чорногорії. На Югославію було скинуто 23 тисячі бомб і ракет. Від бомб, крилатих ракет і в зіткненнях з албанськими угрупуваннями в Косові загинули від 1 до 2,5 тисячі військових та цивільних сербів. Остаточний розмір збитків вимірювався сумою від 50 до 100 млрд. доларів. Були знищені або серйозно пошкоджені близько 200 промислових підприємств. Масовані бомбардування перетворили територію Югославії на зону екологічного лиха. Після цього, Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію про введення на територію Косова і Метохії військового миротворчого контингенту 36 країн світу. А 2008 року за сприяння США і ЄС було проголошено незалежність Косова, яку визнали більшість країн НАТО.
То ж кращого шансу повернути «історичні землі» при переконливому нашіптуванні Москви у Сербії не буде. Цілком можливо, що після ймовірного введення сербських військ до Косово та рішучих застережень Росії проти втручання Заходу у балканський конфлікт, анексія Косово пройде для сербів так само гладко, як російська анексія Криму. В Бєлграді побачили достатньо прецедентів успішного «відновлення історичної справедливості», яка давно актуальна для територіальних амбіцій колишньої Югославії.
Хорватська відплата
Особливо небезпечним в контексті сплеску сербської агресії в регіоні є втягування в конфлікт сербських сепаратистів в Хорватії та Боснії, які зазнавши недавньої поразки, досі не забувають про реванш. Ймовірним є повторення сценарію 1991 року, коли на території Хорватії, почалися сербські виступи, які активно підігрівалися коштами та «добровольцями» з Белграду. Результатом стало створення «Сербської Країни» - самопроголошеної республіки яка прагнула виходу зі складу Хорватії і приєднання до Сербії. Після тривалої кровопролитної війни та надзвичайної жорстокості між обома спорідненими народами, безкінечних міжнародних переговорів, Хорватія провела військову операцію «Буря», в ході якої за 84 години хорватська 200 тисячна армія відновила контроль над всією територією анексованих територій, і сепаратистська «Сербська країна» перестала існувати. Але як це прийнято у Європі, в Хорватії залишилися десятки тисяч сербів, які отримали всі демократичні права, заявляють про «випадки дискримінації», активно діють в хорватському парламенті, та через суди повертають втрачену за роки війни нерухомість разом з державними компенсаціями. За даними ООН в 2008 році в країні було вже 125 000 повернених сербів.
Враховуючи провокації російських спецслужб у Чорногорії, цілком вірогідним може стати інспірування нової Сербської Країни та формування воєнізованих формувань сербів в Хорватії, озброєних звісно ж російською зброєю. Сепаратистські бригади сербів на території члена НАТО - Хорватії звичайно ж будуть діяти за донбаським сценарієм: мовляв, ні сербських, ні російських військ в Хорватії немає, це місцеві жителі борються проти свавілля хорватської хунти. У цій ситуації Москва може запропонувати балканський аналог Мінських угод, від яких виграють лише проросійські сили.
Як тоді реагуватиме Вашингтон та Брюссель, коли постане питання захисту Хорватії від сербів, за якими стоятимуть російські ядерні ракети? Чи захистить НАТО від гібридної війни Чорногорію та Хорватію, якщо вони зазнають російсько-сербської агресії? І чи актуальною є ще 5 стаття статуту НАТО, про те, що напад на одну країну учасницю Альянсу означає напад на весь Альянс? Показово, що такі події розгортаються на Балканах тоді, коли президент США Д.Трамп заявляє про «неефективність та застарілість НАТО, окремі положення якого створенні багато-багато років тому». Чи не 5 статтю переглянуть у Вашингтоні, коли Трамп порахує збитковість війни з РФ заради Чорногорії чи Косова?
Отож загострення міжетнічної ситуації на Балканах за явної участі РФ виглядає частиною масштабного протистояння Москви та Заходу, в якій ініціатива сьогодні на боці росіян. Це виглядає досить виклично з боку РФ, яка за логікою мала б на початку правління нового президента перезавантажувати, а не загострювати відносини зі США, однак як засвідчують факти, путінська Росія вже не налаштована на діалог.
Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ